Рішення

від 26.05.2023 по справі 921/678/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/678/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Василишин О.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КП ЕКОАУДИТ", вул. Димитрова, 81А, офіс 309, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50086

до відповідача: Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод", вул. Грушевського, 145, м. Збараж, Тернопільської обл., 37302

про: стягнення 4 786 871,66грн, з яких: 3 809 126,52грн - інфляційних втрат та 977 745,16грн - три проценти річних нарахованих за невиконання Кредитного договору №1591/08-01 від 15.01.2008, право вимоги за яким набуто згідно Договору про відступлення права вимоги №36 від 03.10.2017.

За участі представників:

позивача: адвоката Моленя Ростислава Богдановича, ордер ВО №1052295 від 27.04.2023

відповідача: директора Василевського Володимира Адамовича, витяг з ЄДР від 31.08.2022.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Ухвалою суду від 22.12.2022 позовну заяву №б/н від 15.12.2022 (вх. №748 від 20.12.2022) залишено без руху, а ухвалою від 06.01.2023 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2023, відповідач повідомлений про дату і час судового засідання ухвалою суду (13.01.2023), а позивач ухвали суду не отримав (відповідно до відстеження на офіційному сайті "Укрпошта" така не вручена по причині адресат відсутній за вказаною адресою).

Ухвалою суду від 03.02.2023, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги відкладено підготовче засідання до 28.02.2022, відповідач повідомлений про дату і час судового засідання ухвалою суду (17.02.2023), а ухвали суду, направлені на адресу юридичної особи позивача та його керівника Миловановій О.І. (дані Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) згідно з відстеженням на офіційному сайті "Укрпошта" такі "не вручені під час доставки".

Ухвалою суду від 28.02.2023, враховуючи подані представником позивача (адвокат Гонта М.С.) заяву №б/н від 28.02.2023 (вх. №1754 від 28.02.2023) про поновлення строку на подання доказу, а саме відповіді Відділу примусового забезпечення виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південного-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) №5942/04.1-24 від 23.12.2022 та генеральним директором Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод" (Василевський В.А.) заяву №б/н від 27.02.2023 (вх. №1723 від 27.02.2023) про поновлення строку на подання відзиву на позов та відзив №б/н від 24.01.2023 (вх. №1613 від 25.02.2023) поновлено строки на подання доказу та відзиву на позов, та відкладено підготовче засідання на 17.03.2023, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні 17.03.2023, для надання сторонам можливості подати заяви по суті, а відповідачу документи на підтвердження інформації зазначеної у відзиві, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 07.04.2023, яку занесено у протокол судового засідання, представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні 07.04.2023 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28.04.2023, яку занесено у протокол судового засідання, представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання.

У судових засіданнях 28.04.2023, 12.05.2023, 19.05.2023 та 23.05.2023, для надання можливості позивачу подати додаткові докази та ознайомитися з такими відповідачу, постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 12.05.2023, 19.05.2023, 23.05.2023 та 26.05.2023, які занесені у протоколи судових засідань, представники сторін повідомлені про дату та час судових засідань.

Позивач та його представники у процесі розгляду справи позовні вимоги підтримали, в обґрунтування заявлених вимог посилаються на наступне:

-між Комерційним банком "Західінкомбанк" та Приватним підприємством "МДС Збаразький сирзавод" укладено 15.01.2008 року Кредитний договір;

-у зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31.10.2013 у справі №607/17438/13-ц задоволено позов Банку та стягнуто солідарно з ПП "МДС Збаразький сирзавод", ОСОБА_1 (Поручитель) 6 099 900,79грн, яка склалася станом на 10.10.2013, з яких : 2 599 926,55 грн по відсотках, 2 680 908,03грн по прострочених відсотках, 779 977,96грн 30 відсотків штрафу, 39 088,25грн пені, на виконання якого видано виконавчі листи;

-між ПАТ "Західінкомбанк" (Банк) та ТОВ "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" (Новий кредитор) укладено 20.09.2017 Договір №2017-08-08-000059 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Банк відступив, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників, іпотекодавців, поручителів, заставодавців, зокрема по Кредитному договорі за №1501/08-01 від 15.01.2008 року з Додатковими до нього договорами, укладеного між ПАТ "Західінкомбанк" та ПП "МДС Збаразький сирзавод";

-між ТОВ «Фінансова компанія «АРБО ФІНАНС» (Первісний кредитор) та ТОВ «КП ЕКОАУДИТ» (Новий кредитор) укладено 03.10.2017 Договір №36 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув права вимоги Первісного кредитора за Кредитним договором №1501/08-01 від 15 січня 2008 року зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповнення до них, який укладений між КБ "Західінкомбанк" та ПП "МДС Збаразький сирзавод";

-ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12.03.2019 у справі №607/17438/13-ц здійснено заміну сторони виконавчого провадження ПАТ "Західінкомбанк" стягувача на правонаступника ТОВ "КП ЕКОАУДИТ";

-відповідач рішення суду від 31.10.2013 у справі № 607/17438/13-ц не виконав, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання рішення з 01.01.2016 по 23.02.2022. Просить позов задовольнити.

Відповідач та його представник у процесі розгляду справи повідомив, що підприємство не здійснює господарської діяльності, а тому відсутні кошти для погашення заборгованості за Кредитним договором №1501/08-01 від 15.01.2008, в тому числі на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.10.2013 у справі №607/17438/13-ц та заявленої у даній справі. На підтвердження фінансового становища надав Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік та скріншоти з розділу "перегляд звітності" персонального кабінету платника податків ПП "МДС Збаразький сирзавод" в державній податкові службі України про відсутність звітів за 2020-2023 роки.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023 та 254/2023 від 01.05.2023), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, відповідно до яких з 24.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:

- між Комерційним банком "Західінкомбанк" (Кредитор) та Приватним підприємством "МДС Збаразький сирзавод" (Позичальник) укладено 15.01.2008 року Кредитний договір №1501/08-01, з врахуванням Додаткових договорів №1 від 15.01.2008, №2 від 09.06.2008, № 3 від 11.06.2008, № 4 від 20.06.2008, № 5 від 23.06.2008, № 6 від 25.06.2008, №7 від 09.07.2008року, №8 від 09.07.2008 року, № 9 від 23.09.2008, №10 від 23.09.2008, №11 від 13.11.2008 (далі Кредитний договір) відповідно до якого сторони взяли на себе зобов`язання:

- за порушення строків повернення грошових сум встановлених п.п.3.2.2, 3.2.3 Кредитного договору, Позичальник сплачує згідно п.3.2.6 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період нарахування пені, від суми несплачених грошових сум за кожен день прострочки, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 30% процентів річних та штраф в розмірі 30 % від простроченої суми боргу, незалежно від нарахованої пені, збитків та інших стягнень (п.3.2.6, 3.2.16, 3.2.17 Кредитного договору).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31.10.2013 у справі №607/17438/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10.12.2015, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", стягнуто солідарно з ПП "МДС Збаразький сирзавод" (Позичальник) , ОСОБА_1 (Поручитель) 6 099 900,79грн, з яких: 2 599 926,55 грн кредитних коштів, 2 680 908,03 грн прострочені відсотки, 779 977,96 грн 30 відсотків штрафу, 39 088,25грн пені, на виконання рішення видано 26.05.2016 виконавчі листи.

Державним виконавцем ВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області 17.06.2016 винесено постанови №51432930 та №51433188 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів №607/17438/13-ц, які станом на дату прийняття рішення не виконані, підтвердженням чого є відповідь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) № 5943/04.1-24 від 23.12.2022.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28 травня 2014 року № 316 "Про віднесення ПАТ "Західінкомбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 29.05.2014 року прийнято рішення № 38 про запровадження з 29.05. 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Західінкомбанк".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.07.2014 року № 433 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних прийнято рішення від 23.07. 2014 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Між ТОВ "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" (Первісний кредитор) та ТОВ "КП ЕКОАУДИТ" (Новий кредитор 3) укладено 27.06.2017 Попередній договір №03/06 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися у термін до 11.09.2017 включно укласти договори про відступлення права вимоги, яке буде придбано Первісним кредитором на прилюдних торгах за лотом Q81771b9521, зокрема на Кредитним договором за №1501/08-01 від 15.01.2008 року укладений між ПАТ "Західкомбанк" та ПП "МДС Збаразький сирзавод", Новий кредитор 2 на користь Первісного кредитора сплачує 2 000 000,38грн, з яких 130 000,00грн - гарантійний платіж за 4 робочі дні до закінчення строку прийому заяв на участь у відкритих торгах (аукціоні) з продажу прав вимоги та 1 870 000,38грн - в строк до 25.08.2017.

Між ПАТ "Західкомбанк" (Банк) та ТОВ "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" (Новий кредитор) укладено 20.09.2017 Договір №2017-08-08-000059 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Банк відступив, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників, іпотекодавців, поручителів, заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього договору.

Згідно п. 7 Додатку 1 до Договору №2017-08-08-000059 "Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами", права вимоги, які відступаються ґрунтуються на кредитному договорі за №1501/08-01 від 15.01. 2008 року з додатковими до нього договорами, укладеного між ПАТ "Західкомбанк" та ПП "МДС Збаразький сирзавод".

ТОВ "КП ЕКОАУДИТ" на виконання умов Попереднього договору №03/06 про відступлення права вимоги сплатив ТОВ "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" 2 000 000,38грн, а саме: 130 000,00грн, що підтверджується випискою банку станом на 18.08.2017 та 1 870 000,38грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 07.09.2017.

Між ТОВ "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" (Первісний кредитор) та ТОВ "КП ЕКОАУДИТ" (Новий кредитор) 03.10.2017 укладено Договір №36 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув права вимоги Первісного кредитора за Кредитним договором №1501/08-01 від 15 січня 2008 року зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповнення до них, який укладений між КБ "Західінкомбанк" та ПП "МДС Збаразький сирзавод".

Відповідно до Акту прийому-передачі прав та документів згідно Договору про відступлення права вимоги №36 від 03.10.2017 ТОВ "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" (Первісний кредитор) 03.10.2017 на виконання умов Договору про відступлення права вимоги №36 від 03.10.2017 передало а ТОВ "КП ЕКОАУДИТ" (Новий кредитор) прийняло право вимоги до боржника ПП "МДС Збаразький сирзавод" за Кредитним договором №1501/08-01 від 15.01 2008 та документи до нього.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12.03.2019 у справі №607/17438/13-ц, задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "КП ЕКОАУДИТ" у виконавчих провадженнях №51432930 та №51433188, з виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05. 2016 року у справі за №607/17438/13-ц.

Не виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.10.2013 у справі №607/17438/13-ц, за яким у відповідача існує заборгованість в розмірі 2 599 926,55 грн боргу за кредитом, 2 680 908,03 грн відсотки, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу 3 % річних в розмірі 977 745,16 грн (за період з 01.01.2016 по 23.02.2022) та інфляційних втрат на суму 3 809 126,51грн (за період з 01.01.2016 по 23.02.2022).

Суд, на підставі ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного:

-порядок укладення, зміни, розірвання та виконання кредитного договору регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Господарського кодексу України (далі ГК України), Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативними актами, прийнятими Національним банком України, який є особливим центральним органом державного управління (ст. 2 Закону України "Про Національний банк України") та видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади, місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні передбачені ст. 512 ЦК України, яка регулює загальні положення про зобов`язання, серед яких: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 зазначеного Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (частина восьма стаття 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Пунктом 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури з ринку (у редакції, чинній на момент проведення електронних торгів з продажу активів ПАТ "Західінкомбанк"), передбачено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже, обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договору, що був укладений між сторонами і умови якого відповідачем виконувалися неналежно.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що станом на день прийняття рішення судом рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.10.2013 у справі №607/17438/13-ц щодо погашення 2 599 926,55 грн боргу за кредитом, 2 680 908,03 грн відсотків, всього на загальну суму 5 280 834,58грн, не виконано.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", враховуючи вищезазначені норми законодавства, перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу по кредиту та відсотках, інфляційні нарахування, 3% річних, з врахуванням зазначеного позивачем у позовній заяві періоду нарахування, встановив правомірність таких нарахувань на 2 599 926,55 грн боргу за кредитом та 2 680 908,03 грн відсотків: 3 809 126,52грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2016 по 23.02.2022 та 973 988,45 грн - 3 % річних за період з 01.01.2016 по 23.02.2022.

В частині 3 756,71 грн трьох відсотків річних у позові відмовляється, як надмірно нарахованих.

Щодо нарахування інфляційних втрат в сумі 3 809 126,51грн, то такі підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 973 988,45 грн річних суд, з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за можливе зменшити суми нарахувань до 50%. При цьому, суд виходив із наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зазначила, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Отже, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України відповідно до ст.125 Конституції України, та який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, враховуючи обставини даної справи, скрутне фінансове становище відповідача, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи практику Верховного суду, вважає за можливе зменшити суму річних на 50%, стягнувши 486 994, 23грн, в частині стягнення 486 994,22грн річних відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір у розмірі 71 746,72грн, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод" (вул. Грушевського, 145, м. Збараж, Тернопільської обл., 37302, ідентифікаційний код 21166874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП ЕКОАУДИТ" (вул. Димитрова, 81А, офіс 309, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50086, ідентифікаційний код 39644601) 3 809 126 (три мільйони вісімсот дев`ять тисяч сто двадцять шість) грн 52 коп. - інфляційних втрат, 486 994 (чотириста вісімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 23коп. - три проценти річних та 71 746 (сімдесят одна тисяча сімсот сорок шість) грн 72коп.- судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12 червня 2023 року.

Суддя М.С. Стадник