Ухвала

від 15.06.2023 по справі 448/1001/23

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/1001/23

Провадження № 2/448/345/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

15.06.2023 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

15.06.2023р. представник АТ «Таскомбанк» Подановський Т. звернувся до суду із позовом до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 281350,57 грн. за кредитним договором №6665176554 від 14.01.2021 року.

Одночасно з позовом до суду надійшла заява АТ «Таскомбанк» про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на автомобіль марки «Fiat Doblo», ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , 2002 року випуску, належний відповідачу ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог необхідності вжиття заходів забезпечення позову у відповідній заяві зазначають, що 14.01.2021 року між АТ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № №6665176554, згідно якого останній отримав від позивача грошові кошти у розмірі 239464,67 грн., строком на 60 місяців. Стверджує, що відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 281350, 57 грн. Зазначає, що на виконання умов договору позичальнику була направлена вимога про досудове врегулювання спору, однак дана вимога станом на дату подання позовної заяви не виконана. У власності відповідача є транспортний засіб автомобіль марки «Fiat Doblo», котрий ймовірно останній намагатиметься відчужити. Зазначені події, на думку позивача, вчиняються з метою уникнення стягнення заборгованості за рішенням суду з причин відсутності будь-якого майна відповідача, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, що позбавить позивача гарантій справедливого суду.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, приходжу до наступного висновку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи.

Як роз`яснено у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Системний аналіз положень ст.149 та 150 ЦПК України свідчить, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню через вжиття таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч вищевикладених норм процесуального законодавства заявником не додано до заяви про забезпечення позову належних, з точки зору допустимості, доказів на підтвердження належності на праві власності ОСОБА_1 автомобіля марки «Fiat Doblo», оскільки відповідна обставина має підтверджуватись відомостями з баз даних сервісного центру МВС України, оформленими належним способом.

Позивачем же, до суду надано лише витяг з мережі інтернет, де зазначено про транспортний засіб, яка не є належним доказом того, що відповідачу ОСОБА_1 на даний час належить вищевказаний транспортний засіб.

Крім того, суд звертає увагу, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача.

Обставин, що обґрунтовують та підтверджують можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання відповідачем, у випадку задоволення позову судом, у заяві не зазначено та відповідних доказів на їх підтвердження не надано.

Також до клопотання не надано будь-яких інших доказів, які б дозволили суду дійти до обґрунтованого припущення, що відповідачем вчиняються якісь дії, спрямовані на відчуження зареєстрованого за ним транспортного засобу.

Сам факт порушення відповідачем ОСОБА_1 договірних зобов`язань, не досягнення сторонами згоди щодо досудового врегулювання спору не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчить про подальше можливе ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 грошової заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку, що заявник АТ «Таскомбанк» не довів належними й допустимими доказами у визначений законом спосіб необхідність вжиття визначених ним заходів забезпечення позову, а відтак суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про забезпечення позову, з наведених вище мотивів і підстав.

Керуючись ст. 149, 150, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в і д м о в и т и.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Юрій БІЛОУС