Рішення

від 16.06.2023 по справі 280/2235/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2023 року Справа № 280/2235/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), представник адвокат Ковтун Владислав Ігорович ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), представник - адвокат Ковтун Владислав Ігорович до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду її роботи з 23.03.1983 по 26.12.1988 на посаді фельдшера у Міській лікарні м. Бердянськ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді фельдшера у Міській лікарні м. Бердянськ з 23.03.1983 по 26.12.1988 до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6, код ЄДПРОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 гривень 60 копійок.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з липня 2022 року отримує пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України № 1058). З отриманням пенсії позивачкою стало зрозумілим, що відповідачем не виплачено грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком як такій, що працювала в закладах охорони здоров`я понад 30 років. З вiдмови ГУ ПФУ в Запорiзькiй областi вiд l0.11.2022 вбачається не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 у Мiськiй лiкарнi м. Бердянськ з 23.03.1983 по 26.12.1988. Однак не вiдомо з яких законних пiдстав позивачцi не був зарахований перiод роботи, а саме з 23.03.1983 по 26.12.1988 (відповідно до трудової книжки) у Бердянськiй мiськлiкарнi Запорiзькоi областi (ЄДРПОУ 05498714). Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: доказів відмови позивачу у зарахуванні до спеціального стажу ОСОБА_1 що надає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду її роботи з 23.03.1983 по 26.12.1988 на посаді фельдшера у Міській лікарні м. Бердянськ.

19 квітня 2023 року на електронну адресу суду надійшов супровідний лист від 18.04.2023 із пояснення представника позивача з приводу недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, прийнято рішення здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

05 травня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електроний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог та зазначає, що однією з головних умов нарахування та виплати грошової допомоги є наявність у позивача спеціального стажу роботи на посадах, передбачених пунктами "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не менш 30 років. Згідно наданих позивачем довідок (№ 172 від 15.08.2022 та № 40 від 15.08.2022) загальна кількість стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 25 років 6 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії. Таким чином, оскільки позивачем не надана довідка, в якій зазначена інформація про перебування у відпустці без збереження заробітної плати та відпустці по догляду за дитиною для зарахування стажу роботи ОСОБА_1 на посаді фельдшера у Міській лікарні м. Бердянськ за період з 23.03.1983 по 26.12.1988 до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсії необхідно надати уточнюючу довідку з місця роботи за даний період. Виходячи з вищезазначеного, пенсія позивачу розрахована вірно відповідно до чинного законодавства України, умови для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не дотримані, отже підстави для задоволення вимог повністю відсутні. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачу ОСОБА_1 з липня 2022 року призначено пенсію за віком вiдповiдно до Закону України вiд 09.07.2003 № l058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсiйне страхування.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.11.2022 № 12333-11631/Р-02/8-0800/22 позивачці повідомлено, що згідно наданих довідок (№ 172 від 15.08.2022 та № 40 від 15.08.2022) загальна кількість стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 25 років 6 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. У разі надання додаткових документів можливо буде повернутися до питання, зазначеного у зверненні.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу позивача, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсії, періоду роботи на посаді фельдшера у Міській лікарні м.Бердянськ за період з 23.03.1983 по 26.12.1988 та щодо невиплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно пункту «б» статті 3 Закону № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 у період з 23.03.1983 по 26.12.1988 позивачка працювала в Бердянській міській лікарні Запорізької області фельдшером в здравпункті Первомайського заводу.

Ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях у спірний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2.1 розділу ІІ згідно з Порядку № 22-1 документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості.

У той же час, суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Натомість, наведений порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від04.02.2021 у справі № 439/905/17.

Крім того, слід зазначити, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні відповідного стажу роботи до страхового стажу при призначенні позивачу пенсії.

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства пенсійний орган відмовляючи у зарахуванні до спеціального стажу роботи позивача періоду роботи на посаді фельдшера у Міській лікарні м. Бердянськ за період з 23.03.1983 по 26.12.1988 діяв протиправно, не у спосіб визначений законом чим порушив права позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а, суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.

Основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме в день досягнення пенсійного віку. Позивачем ця умова дотримана, що сторонами не заперечується.

При цьому, зміст норми 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може «відтермінувати» реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги.

Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.

Колегія суддів зазначає, що дійсно норма пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Підставою для відмови у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідачем зазначено саме відсутність у позивача необхідного стажу роботи.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи відповідачем визначено загальний стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, - 25 років 6 місяців 11 днів, без урахування періоду роботи у Міській лікарні м. Бердянськ за період з 23.03.1983 по 26.12.1988. Період роботи позивача у Міській лікарні м. Бердянськ з 23.03.1983 по 26.12.1988, який належить зарахувати до стажу роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, 05 років 09 місяців та 03 дні. Тобто, з урахуванням періоду роботи у Міській лікарні м. Бердянськ за період з 23.03.1983 по 26.12.1988 позивач має достатній стаж роботи для отримання грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

З огляду на викладене, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи позивача, необхідного для отримання грошової допомоги періоду роботи у Міській лікарні м. Бердянськ з 23.03.1983 по 26.12.1988, відповідача слід зобов`язати зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді фельдшера у Міській лікарні м. Бердянськ з 23.03.1983 по 26.12.1988 до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що відповідатиме об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім для ефективного судового захисту.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах тавикладених висновків суду.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), представник адвокат Ковтун Владислав Ігорович ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду її роботи з 23.03.1983 по 26.12.1988 на посаді фельдшера у Міській лікарні м. Бердянськ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді фельдшера у Міській лікарні м. Бердянськ з 23.03.1983 по 26.12.1988 до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6, код ЄДПРОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.06.2023.

СуддяО.О. Артоуз