Постанова

від 16.06.2023 по справі 480/5095/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 480/5095/20

адміністративне провадження № К/9901/30859/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 480/5095/20

за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування пунктів наказів та стягнення премії

за касаційною скаргою Сумської обласної прокуратури

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Шевченко І.Г.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Сумської області (далі - відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати пункт 19 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. від 27.04.2020 № 91к «Про преміювання» в частині невиплати премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 ;

1.2. стягнути з відповідача на користь позивача 14280,50 грн премії, що складає 75% до місячної заробітної плати заступника керівника Роменської місцевої прокуратури за квітень 2020 року;

1.3. визнати протиправним та скасувати пункт 1 останньої частини наказу прокурора Сумської області ОСОБА_2 від 22.06.2020 № 146к «Про преміювання» в частині невиплати премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 ;

1.4. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 14588,20 грн премії, що складає 75% до місячної заробітної плати заступника керівника Роменської місцевої прокуратури за червень 2020 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч приписів Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017 № 234 (далі - Положення № 234), рапорт заступника прокурора Сумської області ОСОБА_3 та рапорт керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_4 датовані після 17.04.2020, а саме 22 та 23 квітням 2020 року, тобто, подані із порушенням строку для їх подання, вказаному у Положенні. Відповідно із порушенням строку визначеному у цьому Положенні, вказані рапорти не були погодженні прокурором області та не передані до кадрового підрозділу. Також, позивач уважає, що вказані рапорти є невмотивованими та підписані не уповноваженою на те посадовою особою - не першим заступником чи заступником прокурора області, які згідно із розподілом обов`язків, відповідальні за організацію бухгалтерської служби, а першим заступником прокурора області ОСОБА_5 .

2.1. Щодо наказу від 22.06.2020, яким визначено не виплачувати премію позивачу за червень 2020 року на підставі рапорту начальника управління 04/21 прокуратури області ОСОБА_6 , погодженого заступником прокурора області ОСОБА_3 та довідки про результати перевірки стану дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку в Лебединському відділі Роменської місцевої прокуратури, в т.ч. за несвоєчасне та неналежне виконання службових обов`язків позивачем, то в самому оскаржуваному наказі від 22.06.2020 відсутнє посилання як на підставу його винесення на означені рапорт та довідку. Так, безпосередньо у самому наказі йдеться про рапорти першого заступника та заступника прокурора області, керівників місцевих прокуратури.

2.2. Крім того, на переконання позивача, зазначені вище особи, які подали рапорти про позбавлення премії, не є уповноваженими на вчинення вказаних дій згідно Положення № 234, а саме подані не першим заступником чи заступником прокурора області, які згідно із розподілом обов`язків, відповідальні за організацію бухгалтерської служби, тоді як ці обов`язки на той час були покладені на першого заступника прокурора області ОСОБА_5 .

2.3. Додатково відмітив, що Правила внутрішнього службового розпорядку прокурорів прокуратури Сумської області, погоджені профспілковим комітетом прокуратури Сумської області 17.01.2017 та затверджені наказом прокурора Сумської області №3 від 18.01.2017, не погодженні первинним профспілковим органом, до якого входять працівники Роменської місцевої прокуратури, оскільки працівники Роменської місцевої прокуратури та, зокрема і позивач, не є членами профспілкового комітету прокуратури Сумської області.

2.4. Щодо підстав оскаржуваних наказів в частині невиплати премії позивачу за несвоєчасне та неналежне виконання службових обов`язків, ОСОБА_1 у позові наголосив, що Законом України "Про прокуратуру" за неналежне виконання прокурором службових обов`язків встановлено саме дисциплінарну відповідальність, а не позбавлення премії. При цьому, вирішувати питання про неналежне виконання прокурором службових обов`язків, у відповідності до положень статей 44, 45 Закону України "Про прокуратуру", може виключно Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів як орган, який уповноважений на розгляд питання про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач на час звернення до суду із цим позовом проходив публічну службу на посаді заступника керівника Роменської місцевої прокуратури.

4. Під час проходження служби позивачем, заступником прокурора області ОСОБА_3 22.04.2020 був поданий рапорт прокурору Сумської області ОСОБА_2 , у якому зазначалося про недоліки роботи заступника керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 , та яким пропонувалося зменшити йому розмір премії за квітень 2020 року на 100%. З цим рапортом позивача ознайомлено 23.04.2020.

5. Також за результатами оперативної наради заступником прокурора області ОСОБА_3 за допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства та недоліки при здійсненні процесуального керівництва у кримінальних провадженнях пропонувалося прокурору Сумської області ОСОБА_2 зменшити розмір премії позивачу за квітень 2020 року на 100%. З цим рапортом позивача ознайомлено також 23.04.2020.

6. Так, згідно рапорту від 23.04.2020 заступник прокурора Сумської області ОСОБА_3 повідомляв, що на оперативній нараді у прокурора області 16.04.2020 за участі (в режимі відеоконференції) керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , його першого заступника ОСОБА_7 , заступників ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , начальників Липоводолинського, Лебединського і Недригайлівського відділів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також прокурорів цієї місцевої прокуратури ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обговорено порушення та недоліки, виявлені проведеною працівниками прокуратури області у березні поточного року перевіркою з питань організації нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень органами Національної поліції України та підтримання обвинувачення у вказаній місцевій прокуратурі. За допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства та недоліки при здійсненні процесуального керівництва у кримінальних провадженнях запропоновано застосувати заходи матеріального впливу та зменшити розмір преміальних виплат за наслідками роботи в квітні 2020 року, крім інших, до заступника керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у розмірі 100%.

7. Також згідно рапорту від 22.04.2020 заступник прокурора Сумської області ОСОБА_3 повідомляв, що при явній невідповідності ухваленого вироку Лебединського районного суду від 13.11.2019 вимогам статей 370, 374 КПК України, прокурор ОСОБА_1 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не відреагував внесенням апеляційної скарги на допущені судом порушення та запропоновано за невиконання вимог статей 2, 7 КПК України та Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженому наказом ГПУ № 51 від 28.03.2019 застосувати заходи матеріального впливу та зменшити розмір преміальних виплат за наслідками роботи в квітні 2020 року до заступника керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у розмірі 100%.

8. Крім іншого на ім`я прокурора Сумської області був поданий рапорт керівника Роменської місцевої прокуратури Кузченка В.О. від 22.04.2020 за №33-2205вих-20, в якому останнім запропоновано зменшити заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 розмір преміальних виплат за квітень поточного року у розмірі 80% у зв`язку із недоліками, виявленими за результатами перевірки у Роменській місцевій прокуратурі стану організації роботи на основних напрямках прокурорської діяльності, проведеної групою прокурорів прокуратури Сумської області в період з 10 по 20 березня 2020 року, несумлінним ставлення прокурорів Роменської місцевої прокуратури до виконання службових обов`язків при реалізації повноважень на основних напрямках прокурорської діяльності за період січня - квітня 2020 року, порушеннями, що допускаються ними у сфері протидії злочинності, при здійсненні процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, участі у кримінальному провадженні в суді, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, представництва інтересів держави в судах та при виконанні судових рішень, здійсненні нагляду за додержанням законів при веденні оперативно-розшукової діяльності, діяльності у сфері захисту прав і свобод дітей, міжнародного співробітництва, у сфері запобігання та протидії адміністративно караним корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням, внесенні відомостей до програмних комплексів ЄРДР та ІАС "ОСОП", а також у зв`язку з неповним використанням прокурорами місцевої прокуратури повноважень, визначених частиною другою статті 36 КПК України. З цим рапортом позивач ознайомлений 22.04.2020.

9. На підставі вказаних рапортів наказом прокурора Сумської області ОСОБА_2 від 27.04.2020 за №91к "Про преміювання", зокрема, пунктом 19 визначено не виплачувати премію першому заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 за квітень 2020 року.

10. Також, наказом прокурора Сумської області ОСОБА_2 від 22.06.2020 за №146к "Про преміювання", зокрема, останньою частиною наказу, визначено не виплачувати премію першому заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 за червень 2020 року. Підставою для прийняття вказаного наказу було зазначено рапорти першого заступника та заступника прокурора області, керівників місцевих прокуратур.

11. Як на підставу прийняття вказаного наказу відповідачем надано рапорт начальника управління 04/21 прокуратури області ОСОБА_6 , погоджений заступником прокурора Сумської області ОСОБА_3 від 22.05.2020 до прокурора Сумської області ОСОБА_2 , в якому ОСОБА_6 повідомляв, що попри проведення у кримінальних провадженнях №12018200090000134 від 31.03.2018 та №12018200000000108 від 18.05.2018 ряду слідчих (розшукових) дій, достатніх заходів до з`ясування обставин кримінальних правопорушень не вжито, жодній особі про підозру не повідомлено. Вказані істотні порушення кримінального процесуального закону в зазначених провадженнях залишились без належного реагування з боку заступника керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, у зв`язку з відсутністю належного контролю за діяльністю процесуального керівника з боку заступника керівника згаданої місцевої прокуратури, запропоновано за невиконання вимог статей 2, 9 КПК України застосувати заходи матеріального впливу та зменшити розмір преміальних виплат за наслідками роботи в червні 2020 року до заступника керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у розмірі 100%. З цим рапортом позивач ознайомлений 10.06.2020.

12. Крім іншого, відповідачем надано довідку про результати перевірки стану дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку в Лебединському відділі Роменської місцевої прокуратури, складеної начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області ОСОБА_14 29.05.2020, якою встановлено, що позивач на робоче місце прибув о 9 год 20 хв, однак, про свою відсутність на робочому місці ОСОБА_1 керівника прокуратури не повідомляв, у той час, як згідно Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів прокуратури Сумської області, затверджених наказом прокурора Сумської області №3 від 18.01.2017, прокурори можуть перебувати у робочий час за межами приміщення відповідного органу прокуратури області із службових питань з відома безпосереднього керівника.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021, позовні вимоги задоволено частково:

13.1. визнаний протиправним та скасований пункт 1 останньої частини наказу прокурора Сумської області ОСОБА_2 №146к від 22.06.2020 "Про преміювання" щодо невиплати премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 ;

13.2. зобов`язано Сумську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 премію за червень 2020 року, що складає 75% до місячної заробітної плати;

13.3. у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

14. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

14.1. Судами зауважено, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

14.2. Водночас, попри те, що підставою для прийняття наказу від 22.06.2020 №146к в оскаржуваній частині є рапорт начальника управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області Правдюка В.В., погодженого із заступником прокурора області ОСОБА_3 , а також довідка про результати перевірки 29.05.2020 стану дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку в Лебединському відділі Роменської місцевої прокуратури, складеної начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області ОСОБА_14 01.06.2020, безпосередньо в самому оскаржуваному наказі, підставою для його прийняття зазначені рапорти першого заступника та заступника прокурора області, керівників місцевих прокуратур, а не означені рапорт та довідка.

14.3. Вказане, на думку судів попередніх інстанцій, свідчить про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

14.4. Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача 14 588,20 грн премії, що складає 75% до місячної заробітної плати за червень 2020 року, суди попередніх інстанцій, врахувавши обставини встановлення протиправності наказу від 22.06.2020 №146к в оскаржуваній частині щодо невиплати позивачу премії 100%, а також те, що пунктом 1 цього наказу відповідачем визначено розмір виплати премії за червень 2020 року прокурорам прокуратури Сумської області у розмірі 75% до місячної заробітної плати, за виключенням працівників, розмір премії яким встановлено іншими пунктами наказу, суди попередніх інстанцій із посиланням на статтю 9 КАС України дійшли висновку, що для повного та ефективного захисту прав позивача, необхідним є вихід за межі позовних вимог та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за червень 2020 року, що складає 75% до місячної заробітної плати.

14.5. Поряд із цим, надаючи оцінку відповідності оскаржуваного наказу від 27.04.2020 №91к критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, суди обох інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

14.6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині. суди попередніх інстанцій виходили із того, що подання рапортів після 18 числа, але до винесення спірного наказу (27.04.2020), та які були враховані під час його видання, не може бути окремою підставою для визнання оскаржуваного наказу, протиправним.

14.7. Крім того, суди дійшли висновку, що ініціювання заступником прокурора області Плескачем О.Ю. та керівником Роменської місцевої прокуратури питання виплати премії, в рапорті яких також зазначалося про порушення позивачем вимог кримінального процесуального законодавства при здійсненні процесуального керівництва у кримінальних провадженнях за квітень 2020 року, було здійснено обґрунтовано та в межах їх компетенції.

14.8. З огляду на зазначене, а також приписи пункту 3 Розділу ІІ Положення № 234, суди попередніх інстанцій відхили посилання позивача на те, що рапорт може бути поданий лише першим заступником чи заступником прокурора області, які згідно розподілу обов`язків відповідальні за організацію бухгалтерської служби.

14.9. За висновком судів обох інстанцій необґрунтованими є і доводи позивача про те, що за неналежне виконання службових обов`язків чинним законодавством передбачено виключно накладення дисциплінарного стягнення, а не позбавлення премії, а перелік підстав для невиплати премії, визначений пунктом 7 розділу І Положення № 234, є вичерпним, оскільки вказаним пунктом згаданого Положення встановлюються безумовні випадки коли премія не виплачується, у той же час, пункт 6 розділу І цього Положення про преміювання встановлює випадки, коли премія може бути як зменшена частково, так і взагалі не виплачуватися.

14.10. Суди попередніх інстанцій також не прийняли до уваги і доводи позивача щодо порушення відповідачем встановленого порядку преміювання, зокрема в частині вимог про скасування наказу від 27.04.2020 за №91к, оскільки матеріалами справи підтверджено, що вмотивовані рапорти заступника прокурора області з пропозицією невиплати премії, подавалися в межах компетенції, були погоджені прокурором Сумської області та доведені до відома позивача, що, своєю чергою узгоджується із приписами пункту 3 розділу ІІ Положення № 234.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

15. Касаційна скарга Сумської обласної прокуратури надійшла до Верховного Суду 19.08.2021, у якій відповідач просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 480/5095/20 скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

16. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові від 25.07.2019 у справі № 808/497/17, від 19.12.2019 у справі № 819/519/16, від 29.01.2020 у справі № 808/1202/17, від 23.04.2020 у справі № 219/5775/17.

17. В обґрунтування цієї підстави відповідач зауважує, що в постанові від 25.07.2019 у справі № 808/497/17 зроблений висновок, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника органу прокуратури, яке він реалізовує на власний розсуд з урахуванням особистого вкладу працівника в загальні результати роботи та в межах затвердженого фонду оплати праці.

17.1. Також звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 у справі № 219/5775/17, від 15.06.2020 № 623/3181 /16-а висновував, що вирішення питання преміювання особи є повноваженням того органу, в якому особа проходить державну службу, а не суду. Згідно з наданою процесуальним законом компетенцією адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

17.2. Водночас, як наголошує скаржник, всупереч вищевказаних висновків Верховного Суду суди попередніх інстанцій зобов`язали Сумську обласну прокуратуру здійснити перерахунок розміру відповідних преміальних виплат позивачу в розмірі 75%, тим самим вирішили питання, віднесені до компетенції керівника обласної прокуратури.

17.3. Також, підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пунктів 3 та 4 розділу II «Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України» від 09.08.2017 № 234.

17.4. Так, відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Положення № 234 у разі неналежного виконання працівниками службових обов`язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, зокрема, керівники самостійних структурних підрозділів регіональних прокуратур складають рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії. На підставі цих пропозицій кадровими підрозділами готуються проекти відповідних наказів про виплату середньовизначеного розміру премії із зазначенням працівників, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.

17.5. Відповідач указує, що підставою для задоволення вимог позивача в частині скасування наказу від 22.06.2020 №146к є те, що в оскаржуваному наказі підставою для його прийняття зазначені рапорти першого заступника та заступника прокурора області, керівника місцевої прокуратури, а не рапорт начальника управління та довідки начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області.

17.6. З вказаними доводами суду скаржник не погоджується, оскільки судами не повно з`ясовано обставини в адміністративній справі, не взяті до уваги докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме не надано оцінку допущеним ОСОБА_1 порушенням, які вказані у рапорті начальника управління та довідці начальника відділу роботи з кадрами, а прийнято рішення про скасування наказу в частині з формальних підстав.

17.7. Водночас, на переконання скаржника, не зазначення в наказі від 22.06.2020 №146к як підстави для позбавлення премії ОСОБА_1 рапорту начальника управління та довідки начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області не свідчить про необґрунтованість цього наказу, а також не спростовує допущене неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків та службової дисципліни та відповідно не може бути підставою для скасування в цій частині наказу.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15.06.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позиція інших учасників справи

20. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.10.2021 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано ОСОБА_1 21.12.2021, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102935462565. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Спірним у цьому провадженні є питання правомірності наказів прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. від 27.04.2020 "Про преміювання" №91 к (пункт 19 останньої частини наказу) та від 22.06.2020 "Про преміювання" №146к (пункт 1 останньої частини наказу) про не виплату премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В.

23. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. від 22.06.2020 №146к "Про преміювання" (пункт 1 останньої частини наказу) про не виплату премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивача премію за червень 2020 року, що складає 75% до місячної заробітної плати.

24. В частині відмовлених позовних вимог касаційна скарга доводів незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями не містить, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій частині судових рішень.

25. Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем спірного наказу про невиплату позивачу премії за липень 2020 року слугував рапорт начальника управління 04/21 прокуратури області Правдюка В.В., погоджений заступником прокурора Сумської області Плескачем О.Ю. від 22.05.2020 згідно якого встановлено відсутність належного контролю за діяльністю процесуального керівника у кримінальних провадженнях з боку заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненка Ю.В., та довідка начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області.

26. Скасовуючи оскаржуваний наказ від 22.06.2020 в означеній частині, суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією, що в оскаржуваному наказі серед підстав його прийняття відповідачем не зазначено рапорт начальника управління 04/21 прокуратури області Правдюка В.В. та довідки начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області, що, на думку судів, саме по собі свідчить про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

27. За доводами касаційної скарги судами не повно з`ясовано обставини у цій справі та не взяті до уваги докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме не надано оцінку допущеним ОСОБА_1 порушенням, які вказані в означених рапорті та довідці у відповідності до приписів пунктів 3, 4 розділу II Положення № 234, а рішення про скасування наказу в частині прийнято з формальних підстав.

28. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

29. Стосовно доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.12.2019 № 818/519/16, від 25.07.2019 № 808/497/17 та від 23.04.2020 у справі № 219/5775/17 згідно яких преміювання працівників органів прокуратури є «дискреційними повноваженнями керівника регіональної прокуратури на самостійне встановлення розміру премії», колегія суддів зауважує про таке.

30. Так, Верховний Суд відхиляє посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.12.2019 у справі № 818/519/16, оскільки у цій справі оскаржувався наказ 2015 року про зменшення премії на 25%, а спірні правовідносини регулювалися Положенням про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03.2006 № 623ц, яким передбачалося зменшення премії чи невиплату за несвоєчасне або неналежне виконання службових обов`язків.

31. Однак у розглядуваному випадку, відповідач при позбавлення премії позивача керувався пунктом 3 розділу ІІ Положення № 234, яким встановлено, що неналежне виконання працівниками службових обов`язків зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі.

32. Посилання на постанову Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 808/497/17 також є безпідставним, оскільки у цій справі, на відміну від справи № 480/5095/20, на працівників прокурором області було накладено дисциплінарні стягнення у вигляді догани, та відповідно не виплачена премія.

33. На час виникнення спірних правовідносин у вказаних справах пунктом 5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VII було визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону (зокрема, статті 44-50 Закону), дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІІ. Тобто, чинне на той час законодавство надавало право прокурору області застосовувати до прокурорів заходи дисциплінарного впливу у вигляді догани та у зв`язку з цим не виплачувати премію.

34. У постанові від 23.04.2020 у справі № 219/5775/17 спірним питанням було оплата праці позивача на посаді землевпорядника за суміщенням та визначення його посадового окладу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», а також стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

35. Отже, висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі та відповідно мають відмінне нормативно-правове врегулювання.

36. Поряд із цим, колегія суддів зауважує, що у постанові від 29.09.2021 у справі № 480/5657/20 Верховний Суд, досліджуючи питання можливості зобов`язання Сумської обласної прокуратури здійснити перерахунок розміру преміальних виплат керівнику місцевої прокуратури за липень 2020 у розмірі 75%, погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що за умови скасування судами оскаржуваного у цій справі наказу (стосовно позивача) з огляду на безпідставне зменшення розміру премії до заробітної плати за липень 2020 року, позивач має право на розмір премії визначений для прокурорів прокуратури Сумської області у липні 2020 року пунктом 1 оскаржуваного наказу в розмірі 75 відсотків.

37. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційної скарги за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів пунктів 3, 4 розділу ІІ Положення № 234, колегія суддів виходить із такого.

38. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України, визначаються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

39. Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

40. Систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура (частина перша статті 7 Закону № 1697-VII).

41. Згідно зі статтею 12 Закону № 1697-VII перелік та територіальна юрисдикція окружних прокуратур визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

41.1. Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

42. Повноваження керівника окружної прокуратури визначені статтею 13 Закону № 1697-VII, згідно з якою, керівник окружної прокуратури: 1) представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями; 2) організовує діяльність окружної прокуратури; 3) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у окружній прокуратурі; 4) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів окружної прокуратури; 4-1) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом; 4-2) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій; 5) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

42.1. Керівник окружної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

43. Відповідно до частин першої-другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

43.1. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

44. Так, конкретні підстави і порядок преміювання прокурорів, слідчих, працівників, що виконують функції з обслуговування, службовців, робітників органів прокуратури, працівників Національної академії прокуратури України (далі - працівники), а також членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначаються «Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів», який на виконання статей 9, 81, 85 Закону № 1697-VII затверджено наказом Генерального прокурора від 09.08.2017 № 234.

45. Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №234 преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.

46. Згідно з пунктом 4 розділу І Положення №234 розмір премій визначається відповідно до об`єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов`язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.

47. У разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі (пункт 6 розділу І Положення №234).

48. Також підстави для невиплати премії встановлені і в пункті 7 розділу І Положення №234, відповідно до якого, премія не виплачується працівникам: за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення; за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати; на час відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України; на час відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції"; при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком виходу на пенсію, звільнення за станом здоров`я, відрядження для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, у порядку переведення на інше місце роботи, а також у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

49. Загальні критерії оцінки роботи працівників визначені пунктом 10 розділу І Положення № 234. До таких критеріїв належать: сумлінне виконання службових обов`язків; своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; дотримання трудової дисципліни.

50. Пунктами 1, 2 розділу ІІ Положення № 234 визначено, що бухгалтерські служби обраховують середньовизначений розмір премії у відсотках і не пізніше 17 числа кожного місяця доводять його до відома кадрових підрозділів відповідних органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

50.1. Щомісяця, до 17 числа, перший заступник або заступник Генерального прокурора, перші заступники або заступники керівників регіональних прокуратур, перший проректор чи проректор Національної академії прокуратури України, які згідно з розподілом обов`язків відповідають за організацію бухгалтерських служб, погоджують відповідно з Генеральним прокурором, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України середньовизначений розмір виплати, який спрямовується на преміювання працівників.

51. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення № 234 у разі неналежного виконання працівниками, членами Комісії службових обов`язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, перший заступник та заступники Генерального прокурора, керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, Національної академії прокуратури України, а також голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керівники місцевих прокуратур складають рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії.

51.1. Рапорт про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі погоджується з відповідними заступниками Генерального прокурора, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України і до 18 числа кожного місяця передається до кадрового підрозділу.

51.2. Мотивовані пропозиції про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі доводяться до відома працівників відповідної прокуратури, Національної академії прокуратури України, членів Комісії.

52. Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Положення № 234 на підставі цих пропозицій кадровими підрозділами, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів готуються проекти відповідних наказів про виплату середньовизначеного розміру премії із зазначенням працівників, членів Комісії, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.

53. Відповідні накази доводяться до відома працівників, членів Комісії, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі (пункт 5 розділу ІІ Положення № 234).

54. Таким чином, з аналізу норм вказаного Положення слідує, що премія прокурору регіональної прокуратури виплачується в меншому розмірі чи не виплачується у випадку, якщо за результатами об`єктивної оцінки роботи працівника та його особистого внеску в загальні результати роботи буде встановлено неналежне виконання прокурором службових обов`язків, несвоєчасне або неякісне виконання ним завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни.

55. У цій справі Верховний Суд ураховує, що відповідно до норм статті 81 Закону № 1697-VII та Положення № 234 премія є частиною заробітної плати прокурора і підлягає виплаті щомісяця у встановленому розмірі та порядку, з урахуванням критеріїв оцінки роботи.

56. При цьому, якщо за наслідками оцінки з`ясовується несвоєчасне/неякісне виконання завдань, зокрема, несумлінне виконання службових обов`язків, а також погіршення ефективності роботи або порушення трудової дисципліни, уповноважена особа може зменшити розмір премії чи прийняти рішення про її невиплату взагалі.

57. Верховний Суд зазначає, що порядок прийняття рішення про зменшення розміру премії прокурора із достатньою чіткістю окреслено у пунктах 3, 4 розділу ІІ Положення № 234, яким, зокрема передбачено, що рапорт про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі складається керівниками самостійних структурних підрозділів регіональних прокуратур з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії та погоджується із відповідними керівниками регіональних прокуратур і до 18 числа кожного місяця передається до кадрового підрозділу. Відповідні пропозиції про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі доводяться до відома працівників відповідної прокуратури.

58. У аспекті порушеного у касаційній скарзі питання щодо застосування пунктів 3, 4 розділу ІІ Положення № 234 колегія суддів зазначає, що недотримання передбаченої Положенням № 234 процедури зменшення/невиплати премії, є достатньою підставою вважати рішення про зменшення/невиплату премії прокурору незаконним.

59. Подібні висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 30.06.2022 у справі № 640/19678/20 та від 06.04.2023 № 320/3164/19, де судом надавалася оцінка дотримання порядку прийняття рішення про зменшення/невиплату премії прокурору, визначеного Положенням № 234.

60. Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що оскаржуваний наказ від 22.06.2020 стосовно позивача прийнято на підставі рапорту від 22.05.2020 начальника управління 04/21 прокуратури області Правдюка В.В. до прокурора Сумської області Кондратенка Г.М., який погодженого заступником прокурора Сумської області Плескачем О.Ю. від 22.05.2020 та із яким позивач ознайомився 10.06.2020, а також довідки, складеної 29.05.2020 начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області ОСОБА_14 за результатами перевірки стану дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку в Лебединському відділі Роменської місцевої прокуратури.

61. Зі змісту оскаржуваного наказу від 22.06.2020 слідує, що його прийнято відповідачем відповідно до статті 11 Закону № 1697-VII, постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та Положення № 234.

62. Вказане свідчить, що відповідачем дотримано порядок прийняття рішення про зменшення/невиплати премії, визначений пунктами 3, 4 розділу ІІ Положення № 234.

63. При цьому, не зазначення у цьому випадку безпосередньо у самому наказі від 22.06.2020 про виплату середньовизначеного розміру премії серед підстав його прийняття вищевказаних рапорту від 22.05.2020 та довідки від 29.05.2020, за умови дотримання процедури прийняття такого наказу, не може бути самостійною підставою для констатації протиправності вирішення питання преміювання працівників прокуратури, оскільки відповідно до пункту 4 розділу ІІ Положення № 234 основною вимогою до його змісту є зазначення працівників, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.

64. Таким чином колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій, за встановлених обставин цієї справи, скасували оскаржуваний наказ від 22.06.2020 (пункт 1 останньої частини наказу) з формальних підстав, проте без дослідження дотримання відповідачем процедури прийняття рішення про невиплату премії позивачу.

65. Водночас констатуючи про відсутність підстав для прийняття наказу від 22.06.2020 (пункт 1 останньої частини наказу) жодної оцінки в частині обґрунтованості підстав для його прийняття, а саме неналежного виконання позивачем службових обов`язків та відповідно правомірності прийняття рішення про невиплату премії позивачу за червень 2020 року, а також відповідності його критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суди попередніх інстанцій не надали.

66. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

67. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

68. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

69. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

70. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги, які слугували підставою касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, поряд із цим колегія суддів, виходячи із вищенаведених мотивів цієї постанови, погоджується із доводами касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів пунктів 3, 4 розділу ІІ Положення № 234 та не дослідження наявних у справі доказів з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, що мало наслідком неправильне вирішення справи.

71. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

73. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо. зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

74. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

75. Ураховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт 1 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. від 22.06.2020 №146к "Про преміювання" та зобов`язання Сумську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. премію за червень 2020 року, що складає 75% до місячної заробітної плати підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

76. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини, з урахуванням викладених у цій постанові висновків, і надати оцінку крізь призму полоежнь статті 2 КАС України обґрунтованості підстав для прийняття рішення в частині невиплати премії позивачу за червень 2020 року згідно із пунктом 3 розділу ІІ Положення № 234, про що зазначено у пункті 66 цієї постанови.

77. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення суду апеляційної інстанції відповідно до правил статті 350 КАС України підлягає залишенню без змін.

78. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 262, 341, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 480/5095/20 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт 1 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. №146к від 22.06.2020 "Про преміювання" та зобов`язання Сумську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Юрію Вікторовичу премію за червень 2020 року, що складає 75% до місячної заробітної плати скасувати, а справу № 480/5095/20 в цій частині направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 480/5095/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов