Ухвала

від 14.06.2023 по справі 532/1144/23

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/1144/23

6/532/13/2023

Ухвала

Іменем України

14 червня 2023 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В,

з участю секретаря судового засідання Маляренко І. М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, цивільну справу за поданням державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано,

Встановив:

06 червня 2023 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшло подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження № 69944877 з примусового виконання виконавчого листа № 532/1020/20 виданого 14 вересня 2022 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області про конфіскацію у ОСОБА_1 в дохід держави всього особисто йому належного майна та № 69944786 з примусового виконання виконавчого листа № 532/1020/20 виданого 14 вересня 2022 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат по справі за проведення судової експертизи у розмірі 7518,25 грн.

27 вересня 2022 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень за вказаними виконавчими листами. В подальшому, з метою забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем 06.12.2022 року винесено постанову про арешт майна боржника.

Також зазначає, що ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 частина будинку з господарським будівлями загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 4333642 номер запису 848 в книзі 4) після смерті батька, ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, право власності на таке спадкове майно не зареєстроване в установленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, заявник прохає суд надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: 1/2 частину будинку з господарськими будівлями загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 4333642 номер запису 848 в книзі 4), що належить в порядку спадкування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колос Р. В, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника заявника. Вимоги викладені у поданні підтримує в повному обсязі.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Частиною 11 ст. 442 ЦПК України передбачено, що суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 69944877 щодо примусового виконання виконавчого листа № 532/1020/20 виданого 14 вересня 2022 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області про конфіскацію у ОСОБА_1 в дохід держави всього особистого його майна у справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Також на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 69944786 щодо примусового виконання виконавчого листа № 532/1020/20 виданого 14 вересня 2022 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат по справі за проведення судової експертизи у розмірі 7518,25 грн у справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 19-24).

27 вересня 2022 року державним виконавцем Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Голованем О. В. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 69944786 та № 69944877 (а.с. 19, 22).

З метою забезпечення виконання рішення суду, 06.12.2022 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колосом Р. В. винесено постанову про арешт майна боржника (а.с. 25).

На підставі постанови про арешт майна боржника державним виконавцем зареєстровані відповідні обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження № 48624751 (а.с. 26).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано таке нерухоме майно:

- земельна ділянка площею 0,45 га, кадастровий номер 5321885701:01:001:0010, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с. Орлик (розмір частки 1/2) ;

- земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 5321885701:01:001:0011, призначеної для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (розмір частки 1/2);

- земельна ділянка площею 1,6985 га, кадастровий номер 5321885700:00:002:0119, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с/рада Орлицька (розмір частки 1/1) (а.с. 27-30).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 30.05.2018 року державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Чернявським Ю. В. вбачається, що спадкоємцями майна після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/2 частку та син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/2 частку.

Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво, складається з приватизованої земельної ділянки, розташованої на території АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 038035, виданого Кобеляцьким районним відділом земельних ресурсів Полтавської області 17.03.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1, кадастровий номер 5321885701:01:001:0011, площею 0,2500 га, переданої для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку видано ОСОБА_1 . Право власності на 1/2 частку приватизованої земельної ділянки підлягає реєстрації (а.с. 31, 39, 43).

Крім цього, судом установлено, що за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований будинок з госпо- дарськими будівлями, загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м, реєстраційний номер майна 4333642, номер запису 848 в книзі 4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 12.01.2004 року, виданого Орлицькою сільською радою Кобеляцького району Полтавської області, що підтверджується відомостями з Реєстру права власності на нерухоме майно (а.с. 36).

Разом з тим, свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в Кобеляцькій державній нотаріальній конторі на спадкоємців, в тому числі на ім`я ОСОБА_1 , не видавалось (а.с. 42).

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником із часу її відкриття, а документом для підтверд- ження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Разом з тим, згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відтак, судом установлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка спірного нерухомого майна будинку з господарськими будівлями, загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини нерухомого майна є сестра боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Право власності на спадкове майно, а саме 1/2 частину будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 боржником, після смерті батька, ОСОБА_2 , не зареєстровано в установленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права.

Відповідно до статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав.

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Виходячи з положень ст. 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку, квартири) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній стороні відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень статті 366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 686/25616/13-ц (провадження № 61-371св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював правовий висновок, згідно якого частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, на неї кредитором може бути звернуте стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Судом установлено, що на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 5321885701:01:001:0011, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 накладено арешт, заборонивши відчуження чи розпорядження.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 року (справа № 5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.

Відтак, питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначала, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року міститься посилання на вимоги статей 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо процедури звернення стягнення на майно боржника, тому на практиці об`єктивно можуть виникнути питання щодо застосування висновків Великої Палати і до положень статті 366 ЦК України, яка, по суті, регулює ті самі питання, а саме звернення кредитором стягнення на частку боржника у майні, що є у спільній частковій власності.

Разом з тим, виділ частки у майні - це позов кредитора про виділ частки у майні в натурі для звернення стягнення на неї (частина 1 статті 366 ЦК). Відтак, частина перша статті 366 ЦК України регулює виділ частки із спільного майна в натурі, а не визначення часток у спільному майні (так звані ідеальні частки).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс 19) вказала, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

Таким чином, частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути, зокрема, об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна, та неї може бути звернуто стягнення як на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки боржник ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , зокрема 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5321885701:01:001:0011, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та, відповідно, будинок з господарськими будівлями, загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м, що розташований на цій земельній ділянці за вказаною адресою, право власності на яке не зареєстровано, а також з огляду на загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди) та те, що на 1/2 частку земельної ділянки звернено стягнення шляхом накладення арешту на це майно, до того ж частка у праві спільної часткової власності на спірний житловий будинок є самостійним об`єктом цивільних прав, на яку може бути звернено стягнено, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна, тому суд вважає, що подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано підлягає задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що мають місце підстави для надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: 1/2 частину будинку з господарськими будівлями загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 4333642 номер запису 848 в книзі 4), що належить після смерті ОСОБА_2 боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Керуючись ст. 440 ЦПК України, суд,

Постановив:

Подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано задовольнити.

Надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: 1/2 частину будинку з господарськими будівлями загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 4333642 номер запису 848 в книзі 4), що належить після смерті ОСОБА_2 боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя