Рішення

від 19.06.2023 по справі 903/464/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2023 року Справа № 903/464/23

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/464/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» до Фермерського господарства «Сергіївка 2020» про стягнення 230562,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

08.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» подало до суду позовну заяву до Фермерського господарства «Сергіївка 2020» про стягнення 230562,50 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №14-06/22 від 14.06.2022.

Згідно ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно п.7.2. розділу 7 Договору №14-06/22 від 14.06.2022 року всі спірні питання по яких Сторони не дійшли згоди вирішуються у відповідності до законодавства України в господарському суді за місцем знаходження постачальника.

Вважає, що позовна заява повинна розглядатись в Господарському суді Волинської області, тобто за місцем знаходження позивача.

Ухвалою суду від 10.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Зобов`язано позивача протягом 10 днів з моменту отримання ухвали подати до суду оригінали документів долучених до позовної заяви та докази часткової оплати.

Позивач ухвалу суду від 10.05.2023 отримав12.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4302453577695.

Отже, строк для надання оригіналів документів долучених до позовної заяви та докази часткової оплати до 22.05.2023.

Однак, оригінали документів на день розгляду справи на адресу суду не надходили.

Відповідач ухвалу суду від 10.05.2023 отримав 18.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6826300031274.

Строк для подання відзиву - до 02.06.2023 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІЕЙЕМ АГРОПАТС» (Постачальник) та Фермерським господарством «СЕРГІЇВКА 2020» (Покупець) укладено договір поставки №14-06/22 від 14.06.2022 (а.с.8-9).

За умовами даного договору постачальник зобов`язується передати покупцю Товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні в українській гривні, згідно замовлення покупця, узгодженого сторонами шляхом факсового зв`язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору. Підтвердження факту узгодження Сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є факт підписання специфікації до даного Договору та/або прийняття товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання має юридичну силу. Товар, прийнятий покупцем по видатковій накладній або узгоджений сторонами в рахунку-фактурі, специфікації, переданому по факсу чи електронній пошті, не підлягає поверненню по ініціативі покупця, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену покупцем (п.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору, сторони домовились, що видаткові накладні підписані покупцем шляхом факсимільного зв`язку мають юридичну силу і є невід`ємною частиною цього Договору. Оригінали передаються невідкладно.

Відповідно до п.п.2.1-2.10 договору, загальна сума Договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником.Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній та специфікації, які є невід`ємною частиною даного Договору. Товар передається, на умовах оплати згідно п.2.5 даного Договору з моменту підписання видаткової накладної та специфікації до даного Договору.

Ціна до моменту виставлення рахунку може підлягати змінам в односторонньому порядку по ініціативі постачальника. Ціни на товар, вказані в рахунку, дійсні до того часу, доки дійсний рахунок. Оплата Товару здійснюється покупцем на основі, даного Договору і видаткових накладних, специфікації та рахунків до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника, але не менше чим 50% від суми заявленої в рахунку-фактурі або декількох рахунків-фактур чи видаткових накладних. Форма розрахунків за товар платіжне доручення.

Терміном поставки є термін від 7 до 14 календарних днів від моменту оплати рахунка-

фактури, якщо товар відсутній на складі або від 1 до 2 днів, якщо товар є на складі. Про термінування є термін від 7 до 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, після чого покупець зобов`язаний оплатити постачальнику суму заборгованості за отриманий товар. При наявності заборгованості на суму понад 10000 грн. постачальник має право не здійснювати подальші продажі товару покупцю з від термінуванням платежу до повного погашення ним заборгованості. Розмір зазначеної суми та можливість продажу товару з від термінуванням може змінюватись в односторонньому порядку з ініціативи постачальника.

Подальший продаж товару Покупцеві буде здійснюватись лише на умовах 100% попередньої оплати.

Сторони домовились, що право власності на товар зберігаються у Постачальника до моменту передані товару Покупцю. Моментом переходу права власності на товар Покупцю (датою поставки) є дата видаткової накладної. Дійсність видаткової накладної і підтверджуються підписами представників сторін. У разі доставки продукції від Постачальника до Покупця службами доставки, зокрема компанією «Нова Пошта» (ТОВ і «НОВА ПОШТА»), логістичною компанією Делівері (ТОВ «ДЕЛІВЕРІ»), моментом переходу права власності на товар Покупцю (датою поставки) є дата товарно-транспортної накладної. У разі порушення Покупцем умов пункту 2.11 Договору, моментом переходу права власності на товар до Покупця (датою поставки) є дата видаткової накладної, оформленої і підписаної Постачальником без участі представника Покупця, яка в даному випадку буде підтвердженням факту передачі продукції з усіма товаросупроводжувальними документами Постачальником Покупцеві.

Пунктом 2.11 договору сторони узгодили, що у разі доставки товару від Постачальника до Покупця службами доставки, зокрема компанією «Нова Пошта» (ТОВ «Нова Пошта»), логістичною компанією Делівері (ТОВ «Делівері»), і т.і. у Покупця виникає обов`язок підписати, проставити печатку і передати (надіслати цінним листом з описом) Постачальнику в термін, що не перевищує п`яти банківських днів з дати отримання товару, наступні документи:

-оригінал видаткової накладної з підписом представника Покупця;

-оригінал довіреності (з печаткою Покупця), виданої Покупцем особі, яка отримала товар і поставила свій підпис у видатковій накладній.

Згідно п.7.4 договору, договір укладається в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу і діє до 30.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами свої зобов`язань по даному Договору. Договір вважається автоматично пролонгованим, якщо за тиждень до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Відповідно до п.7.9. договору, сторони підтверджують, що Договір, а також всі документи, що стосуються даного Договору підписані Сторонами шляхом факсимільного зв`язку мають юридичну силу, оригінали документів передаються Сторонами один одному невідкладно.

Як слідує з доводів позивача, на виконання умов договору №14-06/22 від 14.06.2022 Позивач поставив Відповідачу товару на загальну суму 230562,50 грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, в яких зазначено найменування та перелік товару, його кількість та вартість (а.с.12-45).

З метою досудового врегулювання спору, 19.09.2022 Позивач звернувся з претензією вих.№49 до Відповідача з вимогою погасити фактичну заборгованість за товар в сумі 230562,50 грн. (а.с.10), в підтвердження отримання претензії долучив рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6826300030286 (а.с.11). Відповідь на претензію відсутня.

З доводів позивача слідує, що на день розгляду справи основна заборгованість становить 230562,50 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст.180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент), кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

На думку ВС, у разі наявності недоліків первинних документів та невизнання боржником постачання спірного товару сторони можуть доводити таке постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 ). Суд зазначив, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду під час розгляду справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, постаченого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо)».

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Позивачем до матеріалів справи надано копію договору поставки №14-06/22 від 14.06.2022, наявністю якого позивач обгрунтовує, зокрема, свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача у розмірах, передбачених цим Договором, заборгованості за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар.

При цьому, як слідує з договору, останній не підписаний відповідачем.

Дійсно, згідно з п.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктами 1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Доказів того, що договір поставки товару був укладений сторонами шляхом факсимільного зв`язку, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи і підписаного договору, як це передбачено п.7.9. договору.

Суд витребовував у позивача оригінал договору, однак дана вимога залишена без відповіді і задоволення.

Щодо видаткових накладних, судом враховано наступне.

Сторони домовились, що право власності на товар зберігаються у Постачальника до моменту передані товару Покупцю. Моментом переходу права власності на товар Покупцю (датою поставки) є дата видаткової накладної. Дійсність видаткової накладної і підтверджуються підписами представників сторін. У разі доставки продукції від Постачальника до Покупця службами доставки, зокрема компанією «Нова Пошта» (ТОВ і «НОВА ПОШТА»), логістичною компанією Делівері (ТОВ «ДЕЛІВЕРІ»), моментом переходу права власності на товар Покупцю (датою поставки) є дата товарно-транспортної накладної. У разі порушення Покупцем умов пункту 2.11 Договору, моментом переходу права власності на товар до Покупця (датою поставки) є дата видаткової накладної, оформленої і підписаної Постачальником без участі представника Покупця, яка в даному випадку буде підтвердженням факту передачі продукції з усіма товаросупроводжувальними документами Постачальником Покупцеві.

Як слідує з матеріалів справи, видаткові накладні (а.с.29-45) не підписані відповідачем, а також відсутні докази товаросупроводжувальних документів, як передбачено умовами договору.

Враховуючи вищевикладене, докази, які б підтверджували відправлення Позивачем та отримання Відповідачем видаткових накладних в матеріалах справи відсутні.

Щодо претензії вих №49 від 19.09.2022, яка направлена відповідачу, судом враховано наступне.

Як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отриманого 29.09.2022 (а.с.1) неможливо встановити (ідентифікувати), які саме документи були вкладенням у цінний лист, та чи були у ньому, серед іншого, примірники претензія від 19.09.2022 за вих.№49

Отже, окремим документом, який підтверджує надсилання, є квитанція (касовий або фіскальний чек) поштового відділення та опис вкладення у цінний лист.

Але, ТОВ «Фіейем Агропатс» такого документу на підтвердження відправлення до матеріалів справи не надано.

Слід ще раз зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Таким чином, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі № 905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18.

Але, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №916/922/19 від 04.11.2019 №905/49/15.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Але, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Таким чином, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару, а тим більше факт існування правовідносин за конкретним договором поставки.

Суд приходить до висновків про те, що подані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази, зокрема договір та видаткові накладні, не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні №№33,70, 31, 32, 30, 129, 233, 220, 253, 277, 296,297,368, 373, 425, 426, та №427 також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач врахував зазначені податкові накладні у своєму податковому обліку.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» до Фермерського господарства «Сергіївка 2020» про стягнення 230562,50 грн., відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар