Рішення

від 16.06.2023 по справі 904/3066/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2023м. ДніпроСправа № 904/3066/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Фірма "Оланво", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитротех", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 361 000 грн., курсової різниці у розмірі 146 303,32 грн., пені у розмірі 69 925,19 грн., 3% річних у розмірі 7 655,17 грн., інфляційної складової у розмірі 70 395 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Фірма "Оланво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитротех" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 361 000 грн., курсової різниці у розмірі 146 303,32 грн., пені у розмірі 69 925,19 грн., 3% річних у розмірі 7655,17 грн., інфляційної складової у розмірі 70 395 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Фірма "Оланво" № б/н від 15.09.2022 залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/3066/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Фірма "Оланво" (надалі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дмитротех" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № ТФО-215 від 21.10.2021 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити товар на умовах, в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, встановленому за домовленості сторін, з урахуванням умов, передбачених п. 3.2 даного договору) і встановлюється в українських гривнях та вказується в рахунку-фактурі, або в інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору (додатки) та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

При цьому оплата здійснюється в національній валюті України, у відповідності до нижченаведеної формули, а відрахуванням раніше здійснених платежів:

S = Z x А1, де

S - ціна товару на момент оплати, (грн.);

Z ціна (базисна/залишкова) Товару (долари США);

А1 - курс (продажу) гривні до долару США, підтверджений ПАТ «КБ «Приватбанк», що діє в день платежу. В тому випадку, якщо покупцеві була невідома діюча в день оплати ставка курсу (продажу) гривні до долару США за показниками ПАТ «КБ «Приватбанк», покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар застосовуючи ставку курсу (продажу) гривні до долару США за показниками ПАТ «КБ «Приватбанк», що діяла у попередній день та доплатити, не пізніше двох календарних днів з дати платежу, різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною із застосуванням вищезазначеної формули.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, згідно з п. 3.1 цього договору.

Сторони домовилися, що при зміні, на момент оплати, встановленого курсу гривні до долару США, підтвердженого ПАТ «КБ «Приватбанк», пропорційно, автоматично змінюється і загальна вартість товару, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди (про зміну загальної вартості товару).

За твердженням позивача, на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1 (надалі специфікація). У специфікації сторони погодили найменування, ціну, кількість товару тощо.

Відповідно до специфікації, курс гривні до долару США за даними

ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 21.10.2021 складав 2 655 грн. за 100 доларів США. Загальна вартість імпортованого товару, що поставляється покупцю, станом на 21.10.2021 становить 14312,61 дол. США, що, відповідно до вказаного курсу, становить 380 000,00 грн. (з ПДВ).

Позивач зазначив, що виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 380 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1015 від 22.10.2021.

Пунктом 3.4 договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем у один етап: сплата 100% ціни (вартості) товару до 31.12.2021.

За розрахунком позивача, з урахуванням п. 3.4 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару настав 31.12.2021.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки. Платіжним дорученням № 50 від 22.10.2021 покупцем було сплачено продавцю 19 000 грн.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитротех" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Фірма "Оланво" у розмірі 361 000 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення курсову різницю у розмірі 146 303,32 грн. станом на 15.09.2022. Нарахування курсової різниці здійснено позивачем таким чином:

Залишок заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 361 000 грн. становить 13596,98 дол. США (станом на момент підписання договору).

Станом на 15.19.2022 курс долара США до гривні по курсу ПАТ «КБ «Приватбанк» становив 37,31 грн. за 1 долар США.

Ціна товару станом на 15.09.2022 = 13 596,98 х 37,31 = 507 303,32 грн.

507 303,32 грн. - 361 000 грн. = 146 303,32 грн.

Також за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 69 925,19 грн., 3% річних у розмірі 7 655,17 грн., інфляційну складову у розмірі 70 395 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № ТФО-215 від 21.10.2021 у розмірі 361 000 грн., курсової різниці у розмірі 146 303,32 грн., пені у розмірі 69 925,19 грн., 3% річних у розмірі 7 655,17 грн., інфляційної складової у розмірі 70 395 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи наявні підстави для одночасного стягнення з боржника курсової різниці та інфляційної складової).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Фірма "Оланво" (надалі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дмитротех" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № ТФО-215 від 21.10.2021 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2021 та моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити товар на умовах, в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, встановленому за домовленості сторін, з урахуванням умов, передбачених п. 3.2 даного договору) і встановлюється в українських гривнях та вказується в рахунку-фактурі, або в інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору (додатки) та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

При цьому оплата здійснюється в національній валюті України, у відповідності до нижченаведеної формули, а відрахуванням раніше здійснених платежів:

S = Z x А1, де

S - ціна товару на момент оплати, (грн.);

Z ціна (базисна/залишкова) Товару (долари США);

А1 - курс (продажу) гривні до долару США, підтверджений ПАТ «КБ «Приватбанк», що діє в день платежу. В тому випадку, якщо покупцеві була невідома діюча в день оплати ставка курсу (продажу) гривні до долару США за показниками ПАТ «КБ «Приватбанк», покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар застосовуючи ставку курсу (продажу) гривні до долару США за показниками ПАТ «КБ «Приватбанк», що діяла у попередній день та доплатити, не пізніше двох календарних днів з дати платежу, різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною із застосуванням вищезазначеної формули.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, згідно з п. 3.1 цього договору.

Сторони домовилися, що при зміні, на момент оплати, встановленого курсу гривні до долару США, підтвердженого ПАТ «КБ «Приватбанк», пропорційно, автоматично змінюється і загальна вартість товару, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди (про зміну загальної вартості товару).

На виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1 (надалі специфікація).

У специфікації сторони погодили найменування, ціну, кількість товару тощо.

Відповідно до специфікації, курс гривні до долару США за даними ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 21.10.2021 складав 2 655 грн. за 100 доларів США. Загальна вартість імпортованого товару, що поставляється покупцю, станом на 21.10.2021 становить 14312,61 дол. США, що, відповідно до вказаного курсу, становить 380 000,00 грн. (з ПДВ).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 380 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1015 від 22.10.2021.

Пунктом 3.4 договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем у один етап: сплата 100% ціни (вартості) товару до 31.12.2021.

З урахуванням п. 3.4 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару настав 31.12.2021.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки. Платіжним дорученням № 50 від 22.10.2021 покупцем було сплачено продавцю 19 000 грн.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитротех" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Фірма "Оланво" у розмірі 361 000 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 361 000 грн. є обґрунтованими.

За приписами ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2020 року у справі № 910/10191/17 викладено правовий висновок про те, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежу, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Так, як зазначено вище, у п. 3.1, 3.2 договору сторони передбачили автоматичне корегування ціни товару, що поставляється, в залежності від курсу долара США до гривні по курсу ПАТ «КБ «Приватбанк».

За таких обставин, позивач заявив до стягнення курсову різницю у розмірі 146 303,32 грн. станом на 15.09.2022. Нарахування курсової різниці здійснено позивачем таким чином:

Залишок заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 361 000 грн. становить 13596,98 дол. США (станом на момент підписання договору).

Станом на 15.19.2022 курс долара США до гривні по курсу ПАТ «КБ «Приватбанк» становив 37,31 грн. за 1 долар США.

Ціна товару станом на 15.09.2022 = 13 596,98 х 37,31 = 507 303,32 грн.

507 303,32 грн. - 361 000 грн. = 146 303,32 грн.

Перевіривши наданий розрахунок курсової різниці суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення курсової різниці у розмірі 146 303,32 грн. є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 7 655,17 грн. за період з 01.01.2022 по 15.09.2022.

Слід зазначити, що позивачем не вказано суму основного боргу, на яку здійснюється нарахування 3% річних. Разом з цим, перевіривши наданий розрахунок суд встановив, що таке нарахування було здійснено на суму основного боргу 361 000 грн.

Розрахунок 3% річних зроблений позивачем правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 655,17 грн. є обґрунтованими.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 70 395 грн. за період з лютого по серпень 2022 року.

Разом з цим, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Цей правовий висновок викладений в постанові ВП ВС від 07.07.2020 по справі №296/10217/15ц.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Нарахована курсова різниця вже враховує втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, які відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Таким чином, при стягненні курсової різниці не можуть бути стягнуті втрати від інфляції (як подвійне стягнення). Такі правові висновки були підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові 16 грудня 2021 року під час касаційного перегляду справи №925/1386/19 .

А отже, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової у розмірі 70 395 грн. є необґрунтованими.

Згідно з п. 3.8. договору, у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань по оплаті за товар за цим договором покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 3.8. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 01.01.2022 по 30.06.2022 у розмірі 69 925,19 грн.

Слід зазначити, що позивачем не вказано суму основного боргу, на яку здійснюється нарахування пені.

Перевіривши наданий розрахунок суд встановив, що пеня у розмірі 69 925,19 грн. за загальний період з 01.01.2022 по 30.06.2022 (181 день) не нарахована ані на суму боргу 361 000 грн., ані на суму боргу 507 303,32 грн. (з урахуванням курсової різниці).

З урахуванням того, що нарахування 3% річних було здійснено на суму основного боргу 361000 грн. (тобто вбачається волевиявлення сторони нараховувати штрафні санкції/плату за користування чужими грошовими коштами саме на таку суму), а також дотримуючись вимог ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, судом зроблено перерахунок пені за загальний період з 01.01.2022 по 30.06.2022 (181 день) на суму боргу 361 000 грн.

За розрахунком суду, пеня за вказаний період становить 47 715,62 грн.

А отже, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 47 715,62 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № ТФО-215 від 21.10.2021 (том 1 а.с. 11 - 14), специфікацією (том 1 а.с. 15), рахунком на оплату (том 1 а.с. 16), видатковою накладною (том 1 а.с. 17), ТТН (том 1 а.с. 18), платіжним дорученням (том 1 а.с. 19), відомостями щодо курсів валют (том 1 а.с. 20).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 361 000 грн., курсової різниці у розмірі 146 303,32 грн., пені у розмірі 43 715,62 грн., 3% річних у розмірі 7 655,17 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 26 209,57 грн. та інфляційної складової у розмірі 70 395 грн. слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитротех" (місцезнаходження: 51412, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Тернівська, буд. 4; ідентифікаційний код: 38548247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Фірма "Оланво" (ідентифікаційний код: 43965958; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, буд. 68) суму основної заборгованості у розмірі 361 000 грн., курсову різницю у розмірі 146 303,32 грн., пеню у розмірі 43 715,62 грн., 3% річних у розмірі 7 655,17 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 380,11 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 26 209,57 грн. та інфляційної складової у розмірі 70 395 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.06.2023.

Суддя М.О. Ніколенко