Рішення
від 09.06.2023 по справі 907/97/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/97/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НСВ Груп», с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_1 , с. Обава Мукачівського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», м. Харків,

про стягнення 34 756,85 євро

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , с. Обава Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НСВ Груп», с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області

про стягнення 775 567,00 грн матеріальної та 77 556,00 грн моральної шкоди

За участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Орел І.В., адвокат, ордер, серії АА №1260082 від 16.12.2022 (в режимі відеоконференцзв`язку);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Лишенко Н.С., адвокат, ордер серії АО №1030393 від 19.02.2023;

від третьої особи не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НСВ Груп» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гудачка Дмитра Юрійовича про стягнення 34 756,85 євро завданих збитків в розмірі вартості втраченого при здійсненні перевезення товару.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/97/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023.

Ухвалою від 10.02.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 01.03.2023.

27 лютого 2023 на адресу суду від відповідача в справі Фізичної особи підприємця м надійшла зустрічна позовна заява №1 від 26.02.2023 з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НСВ Груп» 775 567,00 грн матеріальної та 77 556,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася при здійсненні перевезення вантажу за замовленням ТОВ «НСВ Груп».

Ухвалою суду від 01.03.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 907/97/23 зустрічну позовну заяву №1 від 26.02.2023 Фізичної особи - підприємця Гудачка Дмитра Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю НСВ Груп про стягнення 775 567,00 грн матеріальної та 77 556,00 грн моральної шкоди, а також залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» та відкладено підготовче засідання у справі на 29.03.2023.

Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалося, зокрема, ухвалою від 29.03.2023 відкладено підготовче засідання на 06.04.2023 та задоволено частково клопотання представника позивача за первісним позовом про витребування від відповідача за первісним позовом оригіналів міжнародної автомобільної накладної (CMR) №008К та додатку до неї рахунку № НОМЕР_1 .

Вказана ухвала в частині витребування доказів залишилася не виконаною відповідачем за первісним позовом, яким 05.04.2023 подано суду заяву від 05.04.2023 за змістом якої витребувані документи Господарським судом Закарпатської області не можуть бути надані ФОП Гудачок Д.Ю у зв`язку з тим що: оригінали міжнародної автомобільної накладної (CMR) №008К та додатку до неї рахунку №1607-2 фактично відсутні у відповідача за первісним позовом, не були йому передані від представника експедитора до водія Гудачок Д. Надана для внутрішнього перевезення вантажу ТТН від 16.07.2022 була втрачена внаслідок автомобільної аварії яка мала місце 18.07.2022 року.

Ухвалою постановленою із занесенням до протоколу судового засідання від 06.04.2023 суд змінив найменування відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) без вказівки на статус фізичної особи підприємця, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 02.05.2023.

Ухвалою суду від 02.05.2023, підготовче провадження закрито, призначено справу №907/97/23 до судового розгляду по суті на 25 травня 2023 року та, за результатами розгляду клопотання відповідача за первісним позовом, викликано у судове засідання як свідка ОСОБА_2 , зобов`язано третю особу: ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» забезпечити явку свідка до Господарського суду Закарпатської області..

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.05.2023 у зв`язку з технічними проблемами, які унеможливлювали участь представників позивача за первісним позовом та третьої особи в судовому засіданні.

Під час розгляду справи 29.05.2023 судом допитано свідка ОСОБА_2 та, у зв`язку з закінченням часу робочого дня в судовому засіданні 29.05.2023 оголошено перерву до 09.06.2023.

До початку судового засідання 09.06.2023 від відповідача за первісним позовом надійшла суду заява №1 від 08.06.2023 за змістом якої ОСОБА_1 просить суд долучити до матеріалів справи нотаріально засвідчені свідчення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також скріншот з інформацією про час здійснення замитнення товару продавцем ТОВ «Торговий Будинок «НОВААГРО», копію зразка товарного чеку, який було надано водію ОСОБА_1 для можливості переміщення територією України.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом просить суд поновити строк подання означених доказів, покликаючись на те, що необхідність їх подання зумовлена показами, що були надані свідком ОСОБА_2 в судовому засіданні 29.05.2023, а подані докази покликані спростувати зазначену свідком інформацію щодо часу його зустрічі з відповідачем за первісним позовом з метою надання останньому оригіналів товаросупроводжуючих документів (ТТН, інвойсу, сертифікату якості).

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечують проти задоволення означеного клопотання відповідача за первісним позовом та просять суд відмовити в поновленні строку подання доказів.

Розглядаючи клопотання відповідача за первісним позовом про поновлення строку подання доказів, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, відповідач повинні подати суду докази разом з поданням позовної заяви або відзиву на позов відповідача (ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України).

Надаючи оцінку поважності пропустку відповідачем за первісним позовом строку подання зазначених в заяві №1 від 08.06.2023 доказів, суд зважає на ту обставину, що про зміст показів свідка ОСОБА_2 відповідачу за первісним позовом не могло бути невідомо з 29.03.2023 (дата подання третьою особою пояснень з долученою до них заявою свідка від 28.03.2023), у зв`язку з чим ОСОБА_1 за всіма обставинами не був позбавлений права клопотати перед судом про долучення відповідних доказів на стадії підготовчого провадження, обгрунтовуючи пропуск строку подання таких доказів необхідністю спростування відомостей, які містяться в письмовій заяві свідка від 28.03.2023, чого не зробив, як і не зазначив відповідач за первісним позовом у встановленому порядку відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України про неможливість подання таких доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до приписів ч. 6-8 ст. 119 ГПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України).

З урахуванням наведеного, не підлягає до задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про поновлення строку подання доказів, а сама заява №1 від 08.06.2023 з додатками відповідно до приписів ст. 118 ГПК України підлягає залишенню без розгляду.

Позивач за первісним позовом згідно з поясненнями свого представника в судових засіданнях підтримує заявлені позовні вимоги з визначених в позовній заяві підстав та просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, взявши до уваги заперечення проти зустрічного позову, які викладені ТОВ «НСВ Груп» в заявах по суті справи щодо зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом та його представник заперечують проти задоволення позовних вимоги ТОВ «НСВ Груп» з підстав, що визначені у заявах по суті справи щодо первісного позову. Також, просять суд задоволити зустрічні позовні вимоги з визначених в зустрічній позовній заяві підстав.

Представник третьої особи в судовому засіданні 09.06.2023 та згідно з поданими суду письмовими поясненнями підтримує позовні вимоги первісного позову, просить суд його задовольнити.

В судовому засіданні 09.06.2023 оголошувалася перерва до 14:30 год. 09 червня 2023 року, після оголошення якої в продовжене судове засідання не з`явилися відповідач та представник третьої особи, який згідно з клопотанням від 09.06.2023 просив суд продовжувати розгляд справи 09.06.2023 за його відсутності.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Щодо первісного позову.

Правова позиція позивача за первісним позовом.

Позовні вимоги позивачем мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з перевезення належного ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» вантажу (олії), в частині збереження вантажу, у зв`язку з чим позивач в порядку регресу просить стягнути вартість втраченого у зв`язку з ДТП за участю відповідача вантажу в розмірі 34 756,85 Євро.

Зазначає, що вказаний вантаж соняшникова олія вагою 21 435 кг відповідно до договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05072022-1 від 05.07.2022 та заявки №8 від 15.07.2022 підлягав перевезенню в Боснію і Герцеговину силами залученого позивачем до надання послуг перевезення водія Фізичної особи-підприємця Гудачка Д.Ю. (відповідача), яким і допущено втрату вантажу у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою 18.07.2022.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач за первісним позовом згідно з поданим відзивом на позов №1 від 26.02.2023 позовні вимоги позивача заперечує. Зазначає, що позивач жодним чином не підтвердив свої заявлені вимоги та не надав підтвердження щодо належності йому втраченого товару (підстави вимоги), а умовами укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» договору №05072022-1 від 05.07.2022 визначалася повна майнова відповідальність саме позивача за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Вказує, що заявка №8 від 15.07.2022 року до Договору № 050720221 від 05.07.2022 року регулює відносини Замовника ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» та Виконавця ТОВ «НСВ» Груп», не підписана відповідачем, що свідчить про відсутність обов`язків водія ОСОБА_1 перед Замовником та Виконавцем за договором.

Пояснює, що товаросупроводжуючі документи станом на 18.07.2022 року у водія ОСОБА_1 були відсутні та за попередньою домовленістю водій мав отримати документи безпосередньо на пункті митного пропуску, а оскільки фактично замитнення товару відбулось 17.07.2022, тому лише 18.07.2022 року водій ОСОБА_1 зміг вирушити до КПП де мав зустрітися з митним брокером або представником ТОВ «НСВ» Груп».

Зауважує, що під час завантаження вантажу відповідач не знав та не міг знати про вантаж його тип та умови його кріплення, позаяк до завантаження його допущено не було. Вважає, при цьому, що виключно ТОВ «НСВ «Груп» мали забезпечити безпечне транспортування та надійне кріплення товару згідно з ДСТУ 3445 (ГОСТ 10674) якими передбачено: Олію соняшникову транспортують в призначених для перевезення олій залізничних цистернах з нижнім зливом, що мають трафарети і написи «Олія» відповідно до чинних правил перевезення вантажів. Олію соняшникову транспортують в автоцистернах з щільно закритими люками згідно з ГОСТ 9218 та в інших критих транспортних засобах відповідно до правил перевезень вантажів, чинних на відповідному виді транспорту.

Просить звернути увагу, що постановою Берегівського районного суду Закарпатської області по адміністративній справі №297/1979/22 від 19.01.2023 року водія ОСОБА_1 визнано невинним та звільнено від адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі закрито, чим спростовуються міркування позивача щодо причетності водія ОСОБА_1 до знищення товару «соняшникова олія» та вказана обставина, за позицією відповідача, звільняє його від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Відповідь на відзив.

Позивачем за первісним позовом подано суду відповідь на відзив від 06.03.2023, за змістом якої зазначає, зокрема, що ТОВ «НСВ Груп» взяло на себе відповідальність перед ТОВ «ТБ «Новаагро» та погодилося компенсувати йому вартість втраченого товару, а з відповідача стягує вартість втраченого товару в порядку регресу, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, в якій вказано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Звертає увагу, що постанова Берегівського районного суду Закарпатської області по адміністративній справі №297/1979/22 не набрала законної сили у зв`язку з її апеляційним оскарженням позивачем.

Зауважує, що відповідач погодився на укладання Договору перевезення, шляхом безпосередньої подачі вищевказаного автомобільного транспорту для завантаження Товару та отримання міжнародної автомобільної накладної (CMR) № 008К, всі три екземпляри якої були передані відповідачу для підписання, знаходяться у нього, жоден екземпляр не повернутий позивачу та не переданий Замовнику.

Резюмуючи наведене, зазначає, що відповідач (Перевізник) надав транспорт під завантаження, завантажився, виїхав рейс, проте у зазначену в заявці адресу доставки товару вантаж не довіз, хоча зобов`язаний відповідати за його збереження під час перевезення.

Заперечення.

Відповідач за первісним позовом у запереченні №03/04 від 08.03.2023 з посиланням на приписи Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», умови укладеного між ТОВ «НСВ Груп» та ТОВ «ТБ «Новаагро» договору, зауважує, що ними встановлена відповідальність експедитора за незбереження вантажу, а також і за дії третіх осіб, які залучені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за свої дії.

За позицією відповідача за первісним позовом позивачем не доведено, що прийнятий товар був належно упакований, у якому стані перебувала спеціалізована тара флексітанк Т-Flex (одноразового використання), або інші обставини на підставі яких експедитор звільнявся від відповідальності за втрату вантажу.

Вважає, що оскільки договором транспортного експедирування не затверджено спосіб пакування та тип упаковки товару (соняшникової олії), а відтак збитки, що виникли у зв`язку з неналежним, неміцним або нестандартним пакуванням товару, нестиме експедитор.

Резюмуючи власну позицію, зазначає, що у транспортно-експедиторських відносинах експедитор несе відповідальність як перед клієнтом за організацію і забезпечення перевезення вантажу, так і перед перевізником за належне оформлення транспортних документів та відповідність таким документам вантажу, який відправляється; експедитор несе відповідальність перед клієнтом за дії третіх осіб, залучених ним для виконання договору транспортного експедирування та відповідає за належне упакування, кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування, вагу та кількість вантажу.

Письмові пояснення третьої особи.

Третя особа у справі ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» відповідно до змісту поданих суду письмових пояснень від 28.03.2023 підтримує заявлені ТОВ «НСВ Груп» позовні вимоги.

Пояснює, що 07 червня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Новаагро» та Studen Middle EAST DMCC було укладено контракт № РО-014-2022, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану з насіння соняшнику врожаю 2021 року без ГМО у автомобілях з флексітанками.

З метою виконання зобов`язань щодо поставки товару за Контрактом, третя особа вступила у договірні взаємовідносини з Позивачем за первісним позовом, з яким 05 липня 2022 року було укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 05072022-1, згідно з яким виконавець зобов`язався від свого імені за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг пов`язаних із перевезенням вантажу, а також інших послуг, необхідних для доставки вантажу.

Надалі, 15 липня 2022 року між Позивачем за первісним позовом та Третьою особою на виконання умов Договору було укладено заявку № 8, відповідно до умов якої Позивач за первісним позовом зобов`язався організувати перевезення належного Третій особі вантажу, а саме олії соняшникової у кількості 22 тони за маршрутом: смт Кольчино (Україна) м. Брчко (Боснія і Герцеговина) автомобілем марки VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_2 (причіп SCHMITZ НОМЕР_3 ).

Зауважує, що вантажовідправником (Третьою особою) було завантажено вантаж (олію соняшникову) у кількості 21 435 кг., про що відображено у графі 7 міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 008К від 16 липня 2022 року (далі «СМR №008К від 16.07.2022»).

Фактичним перевізником вантажу залученим до перевезення Позивачем за первісним позовом виступив ФОП Гудачок Д.Ю. (відповідач за первісним позовом), відомості щодо якого було відображено у графі 16 СМR № 008К від 16.07.2022.

Звертає увагу, що відповідно до комерційного рахунку № 1607-2 від 16 липня 2022 року, виставленому Studen Middle EAST DMCC загальна вартість вантажу, що належав до перевезення за СМR № 008К від 16 липня 2022 року становить 34 756,85 євро та до початку здійснення перевезення (виїзду в рейс) Фізичній особі-підприємцю Гудачку Дмитру Юрійовичу були передані супроводжувальні документи на товар.

За позицією третьої особи, факт передачі Фізичній особі-підприємцю Гудачку Дмитру Юрійовичу супроводжувальних документів на товар (олії соняшникової), а саме: оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 008К від 16 липня 2022 року та оригіналу комерційного рахунку (Commercial invoice) № 1607-2 від 16 липня 2022 року на суму 34 756,85 євро підтверджується нотаріальною заявою свідка співробітника ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» ОСОБА_2 .

Надалі, як стало відомо Третій особі, у процесі перевезення вантажу сталася дорожньо-транспортна пригода у зв`язку з чим транспортна тара дістала пошкоджень, що призвело до витоку олії соняшникової в кількості 21 435 кг., що повністю відповідає завантаженому обсягу.

З урахуванням наведеного, за позицією третьої особи, відповідачем за первісним позовом не було належним чином виконано своїх зобов`язань щодо перевезення вантажу до місця призначення, що призвело до його втрати.

Зауважує, що оскільки відповідно до приписів абз. 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» Позивач за первісним позовом, як експедитор несе відповідальність за дії та недогляд відповідача за первісним позовом, залученого до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії, третьою особою було виставлено позивачу за первісним позовом вимоги № 1907-22 від 19.07.2022 та №15/03 від 15.03.2023, у яких просив відшкодувати вартість втраченого товару на суму 34 756,85 євро.

Просить звернути увагу, що як чинним національним законодавством, так і положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник, при цьому, зобов`язаний доставити вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу в період здійснення перевезення. Норми Конвенції визначають презумпцію вини перевізника у втраті вантажу і покладають тягар доказування відсутності вини на останнього, що цілком узгоджується із нормами Цивільного кодексу України.

Щодо наявності збитків (компенсації) та їх розміру третя особа зазначає, що відповідно до комерційного рахунку № 1607-2 від 16.07.2022, виставленому Studen Middle EAST DMCC, загальна вартість вантажу, що належав до перевезення за СМR № 008К від 16.07.2022 становить 34 756,85 євро.

Акцентує увагу, при цьому, що у зв`язку із втратою вантажу ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» було заподіяно збитки у розмірі вартості втраченого вантажу, що становить 34 756,85 євро, вимоги про відшкодування яких третьої особою надіслано позивачу за первісним позовом.

Резюмуючи наведене, третя особа висновує, що саме відповідач за первісним позовом як безпосередній перевізник допустив порушення під час перевезення вантажу, а тому є відповідальним за пошкодження товару і повинен відшкодувати завдані внаслідок цього збитки. Зважаючи на презумпцію вини заподіювача шкоди, в діях Відповідача за первісним позовом наявні необхідні елементи складу правопорушення, а тому у Позивача за первісним позовом існують усі підстави для відшкодування вартості втраченого вантажу.

Щодо зустрічного позову.

Правова позиція позивача за зустрічним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05072022-1 від 05.07.2022, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди 18.07.2022 за участю автомобіля ФОП Гудачок Д.Ю., в результаті якої останньому було завдано майнової шкоди, пов`язаної з ремонтом належного підприємцю транспортного засобу в розмірі 775 567,00 грн, а також моральної шкоди, що полягає душевних стражданнях позивача за зустрічним позовом та його родини, яка оцінюється підприємцем в розмірі 10% від суми матеріального збитку та складає 77 556,00 грн.

Зазначає, що 18 липня 2022 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «VOLVO» реєстраційний номер « НОМЕР_2 » із закріпленим до автомобіля причепом марки« SCHMITZ» реєстраційний номер « НОМЕР_4 » рухався на відрізку автошляху М23 між населеними пунктами: місто Берегово та село Мужієво, в напрямку села Вілок.

Під час руху на вказаному автомобілі біля села Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області Гудачок Д.ІО. почув із середини вантажного причепу, в якому на той час знаходився флексітанк із наповненою в ньому соняшниковою олією, дуже гучний звук схожий на лопання (розрив) стропи кріплення, після чого майже одразу почалася сильна вібрація по правій стороні автомобіля та гойдання автомобіля з причепом, які спершу різко гойднуло та кинуло в праву сторону а потім в ліву сторону, після чого автомобіль з причепом перекинулися, внаслідок чого отримали значні механічні ушкодження.

Зауважує, що постановою Берегівського районного суду від 19.01.2023 року у справі про адміністративне правопорушення за вказаною ДТП провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а згідно з висновком експертизи (в рамках адміністративного провадження) встановлено, що через розрив утримуючих тросів флексітанку в процесі експлуатації транспортного засобу марки «VOLVO» із причепом марки « SCHMITZ» відбулося різке зміщення центру ваги автомобіля, що в свою чергу вплинуло на стійкість та керованість транспортного засобу.

З урахуванням наведеного, вважає, що саме діями відповідача за зустрічним позовом щодо неналежного кріплення вантажу при його завантажуванні спричинено дорожньо-транспортну пригоду, а відтак, просить стягнути з ТОВ «НСВ Груп», як Виконавця за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05072022-1 від 05.07.2022 (який неналежним чином виконав зобов`язання зі збереження схоронності вантажу, забезпечення його правильного завантаження та кріплення), завдані у зв`язку з цим збитки у вигляді матеріальної та моральної шкоди.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов від 14.03.2023 не визнає повністю зустрічні позовні вимоги.

Звертає увагу, що зустрічна позовна заява ґрунтується на припущенні Позивача, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок розриву утримуючих тросів флексітанку в процесі експлуатації транспортного засобу марки «VOLVO» із причепом марки «SCHMITZ», на підтвердження чого позивач посилається на висновки проведеної експертизи (в рамках адміністративного провадження).

В той же час, таке припущення та посилання відповідач за зустрічним позовом вважає необґрунтованим, оскільки у висновках вищевказаної експертизи вказано, що «визначити в який саме момент відбувся розрив кріплення неможливо».

Зауважує також, що неможливо визначити причину виникнення дорожньо-транспортної пригоди, експертизою не встановлений причинно наслідковий зв`язок між розривом кріплення та дорожньо-транспортною пригодою, як і не встановлено однозначно, що мав місце розрив кріплення.

Щодо визначеної ціни зустрічного позову, відповідач за зустрічним позовом зауважує, що позивачем за зустрічним позовом не долучено додатків до висновку експерта №2366/22-28 від 31.08.2022, а натомість, надано декілька рахунків-фактур з вартістю всеможливих робіт по автомобілю такого типу, які не передбачені висновком експерта.

Так, звертає увагу, що на сторінці 8 висновку вказано, що транспортний засіб має пошкодження вітрового скла, переднього бамперу, фар, лівих дверей, лівих боковин, елементів кріплення кабіни, лівого переднього колеса та йде посилання на додатки, які не надані Позивачем суду, хоча і є невід`ємною частиною експертного висновку.

Таким чином, за позицією відповідача, додані рахунки повинні були б містити вартість відновлювальних робіт в обсязі, встановленому вищевказаною експертизою, в той же час, долучені до зустрічної позовної заяви рахунки містять вартість робіт, що не передбачені експертизою та більше схожі на обов`язкові регламентні роботи такі як: діагностика технічного стану двигуна, заміна масляного фільтра, заміна повітряного фільтра, заміна масла двигуна, ремонт паливної магістралі, прокачка паливної магістралі, регулювання тягово-зчіпного пристрою, м/д підніжки кабіни, м/д обшивки дверей кабіни, - що явно не співпадає з висновком експерта, щодо відновлювального ремонту транспортного засобу.

Також, зауважує, що в рахунки відповідно включено і деталі та товари, які використовуються для регламентних робіт, а саме: мастило, антифриз, тент боковий лівий в зборі, труба тента, вода дистильована та інші непотрібні для подібного ремонту деталі.

Відповідь на відзив.

Позивач за зустрічним позовом у відповіді на відзив №1 від 20.03.2023 акцентує увагу, що висновком експерта в справі про адміністративне правопорушення встановлено розрив кріплення тросів флексітанку, в якому перевозилася соняшникова олія.

Зауважує, що ТОВ «НСВ Груп», як Виконавець за договором надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 05072022-1 від 05.07.2022 мав ряд обов`язків, які також визначено й Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», зокрема експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення.

Звертає увагу, що під час пошуку вантажного транспортного засобу для здійснення перевезення ТОВ «НСВ Груп» не було відомо про особливості перевезення наливних вантажів, які включають ряд специфічних правил, яких в обов`язковому порядку слід дотримуватися при здійсненні перевезень подібної продукції, зокрема, задля доставки продукції в цілості й схоронності, уникнення аварійних ситуацій і природних катастроф, необхідно мати чітке уявлення про те, яка саме речовина транспортується, які вона має властивості і як себе веде при різних температурних режимах.

Зазначає також, що відповідач за зустрічним позовом не був обізнаний про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні що в свою чергу стало причино-наслідковим зв`язком між діями/бездіяльністю особи експедитора та заподіяною шкодою Позивачу за зустрічним позовом, оскільки водій не мав документів на вантаж який він везе, оскільки такі документи мав забезпечити під час проходження митниці експедитор.

Щодо ціни зустрічного позову просить звернути увагу, що висновок щодо завданої шкоди вантажному транспортному засобу експертом здійснено виключно на зовнішньому дослідженні. Тобто транспортний засіб ретельно оглянуто та зафіксовано наявні візуальні ушкодження. Далі, шляхом застосування діагностичного приладу було виявлено поламки, які відбулися внаслідок отриманих зовнішніх ушкоджень та/або внаслідок перекидання авто, та/або необхідність здійснення яких є послідовним після відновлених робіт автотранспорту.

Зауважує, що якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість витрачених на відновлювальний ремонт транспортного засобу, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт, а відтак, з огляду на ту обставину, що автомобіль вже фактично відновлений, - не може братися до уваги тільки експертне дослідження. Крім того, потрібно визначати розмір відновлювального ремонту на основі саме документів, що підтверджують здійснення такого ремонту. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним (остаточним) доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем, а не фактичні які вже понесені під час відновлення.

Заперечення.

Відповідач за зустрічним позовом у запереченні (на відповідь на відзив) від 04.04.2023 зауважує, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів щодо факту понесення витрат та здійснення фактичного відновлювального ремонту, оскільки додані до зустрічної позовної заяви рахунки містять не лише вартість внутрішніх робіт (як на те посилається представник Відповідача за первісним позовом), але й зовнішніх, які теж не були заявлені в проведеній експертизі.

Окрім цього, вважає недостовірними доказами додані позивачем за зустрічним позовом рахунки, з огляду на ту обставину, що у долученому до зустрічної позовної заяви висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження на сторінці 7 зазначається, що датою огляду транспортного засобу є 10.08.2022 та на момент огляду транспортного засобу наявні пошкодження кузову: лівої сторони, лівих дверей, фар, бамперу.

В той же час, лист СТО № 2816 датований 23.07.2022 р., рахунок 25.07.2022 р. В цьому листі вказаний перелік вже проведених ремонтних робіт, серед яких в тому числі вказані послуги рихтування, а також інші відновлювальні роботи.

З урахуванням викладеного акцентує увагу, що якщо взяти до уваги дати, зазначені у вищевказаних документах, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не міг провести відновлювальні роботи, а потім надати на огляд експерту знову пошкоджений автомобіль.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

05 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (надалі Замовник/Третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НСВ Груп» (надалі Виконавець/Позивач за первісним позовом/Відповідач за зустрічним позовом) було укладено Договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05072022-1 (надалі Договір) за умовами якого Виконавець зобов`язався від свого імені, за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а також інших послуг, необхідних для доставки вантажу (п. 1.1. Договору).

Згідно з п.п. 2.2., 2.4. Договору підтвердженням факту надання послуги є товарно-транспортна накладна встановленого зразку (ТТН/CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, необхідних для виконання перевезень узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного Договору.

Умовами розділу 4 Договору визначеного обов`язки сторін Договору, зокрема, відповідно до п.п. 4.1.1., 4.1.2. Договору Виконавець зобов`язався організувати своєчасну подачу під завантаження необхідного типу рухомого складу в технічно справному стані, забезпеченого всіма необхідними для перевезення документами; силами водія транспортного засобу контролювати кількість місць, вагу, відповідність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, завірених підписом представника перевізника, правильність розміщення вантажу по осях. Водій зобов`язаний стежити за завантаженням і розвантаженням вантажу, використовувати ремені і т.п. з метою уникнення пошкоджень вантажу при транспортуванні, не допускати розбіжностей фактично завантаженого вантажу з даними вантажної документації, перевірити правильність оформлення документів на вантаж.

Замовник, в свою чергу, відповідно до п. 4.2.2. Договору зобов`язався, зокрема, забезпечити проведення процедури завантаження транспортних засобів і митне оформлення вантажу, що перевозиться при міжнародних перевезеннях з його митним оформленням та очищенням/вивантаженням.

Згідно з положеннями п. 6.8. Договору Виконавець несе повну майнову відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Відповідно до умов Договору Замовником та Виконавцем укладено і підписано заявку №8 від 15.07.2022 (надалі Заявка), згідно з якою Позивач за первісним позовом узяв на себе зобов`язання по перевезенню вантажу соняшникової олії, вагою 22 тони за маршрутом Кольчино (України) Брчко (Боснія і Герцеговина).

У зазначеній Заявці було погоджено також виконання митних формальностей сторонами, зокрема, дистанційне митне оформлення вантажу (олії), вартість наданих Виконавцем послуг, встановлено нормативний простій автомобіля та визначено, що перевезення буде здійснюватися автомобілем VOLVO, д.н.з. НОМЕР_2 , причеп SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_4 , водій Гудачок Дмитро Юрійович (надалі Перевізник, Відповідач за первісним позовом/Позивач за зустрічним позовом).

За твердженням позивача за первісним позовом, з метою виконання замовлення ТОВ «Торговий будинок «Новаагро», яке визначене у заявці №8 від 15.07.2022 ТОВ «НСВ Груп» залучено до перевезення соняшникової олії перевізника Фізичну особу-підприємця Гудачка Д.Ю. (відповідача за первісним позовом), з яким в усній формі було укладено договір перевезення.

На виконання означених домовленостей відповідач за первісним позовом 16.07.2022 подав під завантаження належний йому на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії СТХ №706558 від 04.02.2022 транспортний засіб марки VOLVO, модель FH 480 42T, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом марки SCHMITZ, модель S01, д.н.з. НОМЕР_4 , право користування яким посвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію серії СХА №809498 від 09.10.2021, договором найму транспортного засобу № О 20/02 від 20.02.2022.

Завантаження транспортного засобу 16.07.2022 соняшниковою олією відповідно до наданих суду усіма учасниками справи пояснень відбувалося за зазначеною в заявці адресою: смт. Кольчино Закарпатської області, вул. Залізнична, 2.

Позивачем за первісним позовом долучено до позовної заяви копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 16.07.2022 (надалі ТТН) за змістом якої відповідачем за первісним позовом 16.07.2022 в с. Кольчино Закарпатської області, вул. Залізнична, 2 прийнято до перевезення 21 435 кг соняшникової олії, необробленої, нерафінованої, незамороженої, у нефасовому вигляді, рід пакування (тара): T-Flex AAX.T0C3.24.820608.27, вагою брутто 21 540 кг з метою доставки даного вантажу до Боснії і Герцеговини, район Брчко, Бієлінська, 9, вантажоодержувач Bimal d.d.

Вказаний вантаж олії підлягав доставці за зазначеною адресою на виконання укладеного між Замовником та Компанією Studen Middle East DMCC контракту №РО-014-2022 від 07.06.2022, копія якого долучена третьою особою до письмових пояснень у справі.

Відповідно до долученого до позовної заяви комерційного рахунку-фактури №1607-2 від 16.07.2022 (його копії), вартість вантажу (21 435 кг соняшникової олії), пред`явлена ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» до оплати Компанії Studen Middle East DMCC становить 34 756,85 Євро.

Водночас, долучена позивачем за первісним позовом копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 16.07.2022 не містить підпису та/або відтиску печатки перевізника ФОП Гудачок Д.Ю. у графі 23 даної ТТН, а самим перевізником ставиться під сумнів відповідність поданої позивачем копії, позаяк за твердженням перевізника та його представника, що надані в судових засіданнях відповідна ТТН та рахунок-фактура №1607-2 від 16.07.2022 перевізником не отримувалася.

Згідно з долученою до матеріалів справи третьою особою (Замовником за договором) заявою свідка ОСОБА_2 , посвідченою 28.03.2023 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Кенц-Березюк І.М., свідок надав покази, що він працює на посаді менеджера в оптовій торгівлі відділу сировини ТОВ «ТБ «Новаагро» та 17.02.2022 свідок зустрівся з фізичною особою-підприємцем Гудачком Д.Ю. в узгодженому місці (в м. Свалява) та передав йому пакет документів в одному екземплярі оригінал міжнародної ТТН (CMR) №008К від 16.07.2022, оригінал комерційного рахунку №1607-2 від 16.07.2022 на суму 34 756,85 Євро.

В судовому засіданні 29.05.2023 свідок додатково пояснив, що передавав товаросупроводжуючі документи перевізнику (ТТН, рахунок-фактури, сертифікат якості) в декількох примірниках, які розташовувалися в одному файлі.

Відповідно до долученого відповідачем за первісним позовом скріншоту з інформаційної системи Закарпатської митниці вбачається, що 17.07.2022 відбулося митне оформлення вантажу олії соняшникової, сирої, нерафінованої, не вимороженої, вагою 21 435 кг, вартістю 34 756,85 Євро. В даній інформаційній системі також відображено інформацію про товаросупроводжуючі документи CMR 008K від 16.07.2022, рахунок №1607-2 від 16.07.2022, посвідчення про якість №722/4 від 16.07.2022 та зазначено перевізника ФОП Гудачок Д.Ю., РНОКПП НОМЕР_5 .

Матеріали справи свідчать, що 18.07.2022 під час доставки вантажу Перевізником на трасі М23 (Берегово Виноградів Велика Копаня) між населеними пунктами місто Берегово та село Мужієво, в напрямку села Вілок, біля села Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП), в результаті якої транспортний засіб марки VOLVO, модель FH 480 42T з причепом марки SCHMITZ, модель S01 перекинулися на узбіччя дороги, за наслідком чого сталося пошкодження тари (флексітанку) та витік на дорожнє покриття і узбіччя вантажу соняшникової олії вагою 21 435 кг, а сам транспортний засіб та причіп отримали механічні пошкодження.

Означена обставина підтверджується Актом експертизи Хустського відділення Закарпатської торгово-промислової палати №464 від 19.07.2022, відповідно до висновуючої частини якого в результаті потрапляння автомобіля VOLVO FH 480 42T, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом SCHMITZ S01, д.н.з. НОМЕР_4 в ДТП 18.07.2022 та пошкодження транспортної тари стався витік олії в кількості 21 435 кг.

Згідно з наданими Перевізником Гудачок Д.Ю. письмовими поясненнями після ДТП 18.07.2022, Перевізником підтверджено, що ним 16.07.2022 в с. Кольчино завантажено в транспортний засіб VOLVO, д.н.з. НОМЕР_2 товар олію в кількості 21 540 кг, з яким 18.07.2022 він вирушив в Боснію і Герцеговину.

Також, в даних поясненнях Перевізником зазначено, що під час доставки вантажу біля села Велика Бакта Берегівського району він почув сильний звук, після чого ним почало гойдати, внаслідок чого автомобіль перекинувся на ліву сторону.

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2023 у справі №297/1979/22, яка набрала законної сили у встановленому порядку, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається зі змісту означеної постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2023 у справі №297/1979/22, обставини встановлені в якій є преюдиційними для суду в даній справі відповідно до ст. 75 ГПК України, 29.08.2022 року Берегівським районним судом за клопотанням ОСОБА_1 призначено судову інженерно-транспортну експертизу, виконання якої доручено експертам Закарпатського НДЕКЦ МВС України, за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 2.

Згідно вказаного висновку встановити відповідність п.12.1 та 22.2 ПДР України, щодо надійності кріплення вантажу, не виявляється за можливе, тому встановити, що з технічної точки зору стало причиною дорожньо-транспортної пригоди не виявляється за можливе.

Також, Берегівським районним судом з посиланням на висновок експертизи встановлено, що через розрив утримуючих тросів флексітанку в процесі експлуатації транспортного засобу марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 з причепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_4 , відбулося різке зміщення центру ваги автомобіля, що в свою чергу вплинуло на стійкість та керованість транспортного засобу. Питання про причинний зв`язок щодо неналежного кріплення та пригодою експертом не розглядалося, оскільки встановити в який саме момент відбувся розрив утримуючих тросів та чи міг водій виявити міцність даних тросів, в межах даної експертизи, не виявляється за можливе.

При цьому, у зв`язку з втратою вантажу (олії) Перевізником, Замовник за Договором ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» звернувся до Виконавця за Договором ТОВ «НСВ Груп» з листом-вимогою №1907-22 від 19.07.2022, відповідно до якого з посиланням на положення абз. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» просив в строк до 31.12.2022 відшкодувати вартість втраченого товару.

Повторно аналогічну за змістом вимога про сплату вартості втраченого вантажу в розмірі 34 756,85 Євро (вимога №15/03 від 15.03.2023) було виставлено Замовником Виконавцю в березні 2023 року.

За встановленими судом обставинами, що підтверджуються поясненнями представників позивача за первісним позовом та третьої особи в судовому засіданні, станом на час розгляду справи в суді вартість втраченої внаслідок ДТП соняшникової олії на суму 34 756,85 Євро Виконавцем Замовнику не відшкодовано.

В той же час, 26.07.2023 Виконавцем на адресу Перевізника (Гудачка Д.Ю.) скеровано лист за №25-07-2 від 25.07.2022 за змістом якого ТОВ «НСВ Груп» просило в строк до 03.08.2022 надати власні пропозиції щодо відшкодування власнику вантажу понесених ним збитків.

Згідно з письмовою відповіддю на вказаний лист (лист-відповідь від 02.08.2022) Перевізник зазначив про відсутність власної вини у ДТП, яка мала місце 18.07.2022, повідомив про відсутність в нього будь-яких правовідносин з ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» та просив надати докази на підтвердження обставин, які зазначалися Товариством в листі від 25.07.2022.

За змістом надісланого 11.08.2022 Виконавцем на адресу Перевізника листа №11-08-4 від 11.08.2022 «Про розгляд відповіді на лист» ТОВ «НСВ Груп» надано заперечення на аргументи Перевізника щодо відсутності власної вини та наявності підтверджуючих документів, а також повідомило про намір звернутися до господарського суду в разі ухилення Перевізника від відшкодування завданих збитків.

За твердженням позивача за первісним позовом вартість втраченого під час перевезення вантажу відповідачем за первісним позовом всупереч вимог ст.ст. 22, 924 ЦК України, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не відшкодовано, у зв`язку з чим ТОВ «НСВ Груп», як особа, яка відповідно до абз. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» несе відповідальність за дії/недогляд третіх осіб, в порядку ч. 1 ст. 1191 ЦК України просить суд в порядку регресу стягнути з ОСОБА_1 , як особи, з вини якої було втрачено вантаж, - його вартість в розмірі 34 756,85 Євро.

Судом встановлено також, що внаслідок ДТП 18.07.2022 транспортний засіб марки VOLVO, модель FH 480 42T з причепом марки SCHMITZ, модель S01 отримали механічні пошкодження, вартість ремонтних робіт по усуненню яких позивачем за зустрічним позовом на підставі рахунку-фактури № ДО-0000683 від 25.07.2022 (на суму 262 086,00 грн), листа СТО №2816 від 23.07.2022 (на суму 492 977,00 грн) визначено в розмірі 755 063,00 грн.

Крім того, за твердженням позивача за зустрічним позовом ним понесено збитки, пов`язані з послугами евакуації транспортного засобу марки VOLVO, модель FH 480 42T з причепом марки SCHMITZ, модель S01, що відповідно до рахунку-фактури №ДО-0000712 від 18.07.2022 становить 16 200,00 грн, а також 4303,00 грн сплачено ОСОБА_1 на підставі квитанції від 09.08.2022 як оплата за автотоварознавче дослідження (висновок експерта №2366/22-28 від 31.08.2022).

Таким чином, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, загальна сума завданої ОСОБА_1 майнової шкоди становить 775 567,00 грн, яку він просить стягнути разом з оціненою в розмірі 10% від суми матеріального збитку моральною шкодою в сумі 77 556,00 грн, пов`язаною з душевними стражданнями позивача за зустрічним позовом та його родини, з ТОВ «НСВ Груп», як особи, діями якої щодо неналежного виконання умов Договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05072022-1 від 05.07.2022 та пов`язаними з незабезпеченням збереження вантажу, його належним кріплення при завантажуванні, чим і спричинено (за твердженням позивача за зустрічним позовом) дорожньо-транспортну пригоду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо первісного позову.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина перша статті 9 Конституції України унормовує, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до абзацу тридцять дев`ятий статті 1 Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (частина перша статті 53 Закону).

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу та транспортного експедирування.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та статтею 316 Господарського кодексу України.

За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов Договору та заявки позивач за первісним позовом взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу (соняшникової олії), переданого Замовником (третьою особою у даній справі) до місця призначення в Боснію і Герцеговину і передати його на виконання укладеного між Замовником та Компанією Studen Middle East DMCC вантажоодержувачу Bimal d.d.

З метою виконання означеного замовлення позивачем за первісним позовом до надання послуг з перевезення залучено Перевізника ФОП Гудачок Д.Ю.

Невідповідними в даному аспекті суд вважає заперечення відповідача за первісним позовом щодо відсутності безпосередньо в Гудачка Д.Ю. будь-яких прав та обов`язків по відношенню до перевезення належної Замовнику ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» соняшникової олії, позаяк сукупністю наявних в матеріалах справи доказів підтверджується, що об`єктом перевезення підприємцем Гудачком Д.Ю. 18.07.2022 була соняшникова олія, яка підлягала доставці в Боснію і Герцеговину на підставі Договору та заявки до нього.

Так, за загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Надаючи оцінку запереченнями проти первісного позову відповідача з посиланням на не підписання ФОП Гудачок Д.Ю. жодних товаросупроводжуючих документів та, відповідно, відсутність в нього жодних зобов`язань перед ТОВ «Торговий будинок «Новаагро», суд зауважує, що наявними в матеріалах справи доказами, які подані самим же відповідачем за первісним позовом підтверджується, що дата та місце завантаження вантажу (16.07.2022 смт. Кольчино Мукачівського району Закарпатської області) в належний відповідачу за первісним позовом автомобіль марки VOLVO, модель FH 480 42T, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом марки SCHMITZ, модель S01, д.н.з. НОМЕР_4 , вид вантажу соняшникова олія, його вага (21 435 кг) та маршрут слідування (Боснія і Герцеговина) відповідають зазначеним у заявці №8 від 15.07.2022 та СMR від 16.07.2022.

Водночас, самим відповідачем за первісним позовом після настання ДТП від 18.07.2022 надано письмові пояснення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за змістом яких Гудачком Д.Ю. підтверджено місце завантаження, вид і вагу вантажу, маршрут слідування, а відповідно до долученого представником відповідача за первісним позовом до відзиву скріншоту з інформаційної системи Закарпатської митниці підтверджується, що 17.07.2022 відбулося митне оформлення вантажу олії соняшникової, сирої, нерафінованої, не вимороженої, вагою 21 435 кг, вартістю 34 756,85 Євро. В даній інформаційній системі також відображено інформацію про товаросупроводжуючі документи CMR 008K від 16.07.2022, рахунок №1607-2 від 16.07.2022, посвідчення про якість №722/4 від 16.07.2022 та зазначено перевізника ФОП Гудачок Д.Ю., РНОКПП НОМЕР_5 .

З урахуванням викладеного, сама по собі відсутність укладеного між ТОВ «НСВ Груп» та ФОП Гудачок Д.Ю. письмового договору про надання послуг з перевезення, непідписання Перевізником примірника товарно-транспортної накладної чи ймовірна втрата Перевізником оригіналу останньої не можуть спростовувати обставини залучення позивачем за первісним позовом (ТОВ «НСВ Груп») до виконання укладених з третьою особою (ТОВ «Торговий будинок «Новаагро») Договору, заявки №8 від 15.07.2022 до Договору, - відповідача за первісним позовом (ФОП Гудачок Д.Ю.) як Перевізника, - та означена обставина за стандартом вірогідності доказування вважається судом встановленою.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 в справі №338/180/17 з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідно до ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання укладеного між позивачем та відповідачем як суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем договору, пов`язаного зі здійснення останнім господарської (підприємницької) діяльності, незважаючи на припинення вже під час розгляду даної справи в суді підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Гудачком Дмитром Юрійовичем, вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України унормовано особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.

Таким чином, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли вантаж було втрачено за відсутності вини перевізника, зокрема, якщо причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Водночас, 01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу», якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Так, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлює: - ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (абзац 38 частини першої статті 1 Конвенції); - перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (частина перша статті 17 Конвенції); - вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику (стаття 19 Конвенції); - прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача; - при обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується (частини третя, четверта статті 30 Конвенції).

Статтею 3 Конвенції передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (п.п. 1, 2 ст. 17 Конвенції).

Приписами п.п. 1, 2 ст. 18 Конвенції визначено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов`язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Конвенції за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного зокрема з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача (п.п. с) п. 4 ст. 17 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника (ч. 2 ст. 314 ГК України).

Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

В той же час, зазначена спростовна презумпція вини Перевізника відповідно до п. 4 ст. 17, п. 2 ст. 18 Конвенції покладає саме на позивача обов`язок доведення наявності такої вини у випадку, якщо Перевізник встановить, що втрата чи пошкодження вантажу могло бути наслідком особливих ризиків, пов`язаних, зокрема, з навантаження вантажу відправником чи особами, які діють від його імені.

Обов`язки перевізника під час прийняття товару до перевезення визначені в п. 1 ст. 8 Конвенції та полягають в обов`язку перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування, нумерації місць та перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки.

При цьому, право вимоги перевірки вмісту вантажних місць належить Вантажовідправнику (п. 3 ст. 8 Конвенції).

Умовами укладеного між сторонами Договору обов`язок забезпечити проведення процедури завантаження транспортних засобів сторонами покладено на Замовника ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» (п. 4.2.2. Договору).

При цьому, учасниками справи не надано суду письмових доказів, в яких би визначався обов`язок Перевізника ФОП Гудачок Д.Ю. здійснювати перевірку правильності завантаження та кріплення вантажу, а зазначений в п. 4.1.2. Договору обов`язок Виконавця силами водія транспортного засобу контролювати кількість місць, вагу, відповідність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, завірених підписом представника перевізника, правильність розміщення вантажу по осях, - не може поширюватися на відповідача за первісним позовом, позаяк останній не є стороною вказаного договору та відповідне зобов`язання може поширюватися виключно на ТОВ «НСВ Груп» та ТОВ «Торговий будинок «Новаагро».

В той же час відповідно до змісту постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2023 у справі №297/1979/22, де встановлювалися обставини щодо наявності у Перевізника Гудачка Д.Ю. вини у ДТП, за наслідками якої відбулася втрата належного ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» вантажу, судом, з посиланням на висновки інженерно-транспортної експертизи, встановлено, що через розрив утримуючих тросів флексітанку в процесі експлуатації транспортного засобу марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 з причепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_4 , відбулося різке зміщення центру ваги автомобіля, що в свою чергу вплинуло на стійкість та керованість транспортного засобу.

Водночас, питання про причинний зв`язок щодо неналежного кріплення та пригодою експертом не розглядалося, оскільки встановити в який саме момент відбувся розрив утримуючих тросів та чи міг водій виявити міцність даних тросів, не виявляється за можливе.

Доводячи відсутність власної вини у втраті вантажу Перевізник у даній справі посилається, зокрема, на неналежне кріплення вантажу соняшникової олії в тарі флексітанку, утримуючими тросами, внаслідок розриву яких і трапилася ДТП, що спричинилася до пошкодження такого флексітанку, та, як наслідок, втрати вантажу, який вилився на проїжджу частину та узбіччя, стверджуючи при цьому, що сам водій (Перевізник) від процедури завантаження та кріплення вантажу був усунутий.

При цьому, як вже було зазначено вище, Конвенцією визначено звільнення Перевізника від відповідальності, у випадку, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного зокрема з навантаженням, складуванням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача (п.п. с) п. 4 ст. 17, п. 2 ст. 18 Конвенції).

Відповідно до наданих представниками позивача в судовому засіданні пояснень завантаження та кріплення вантажу в автомобіль відповідача за зустрічним позовом проводилося силами вантажовідправника ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» та Виконавця за Договором ТОВ «НСВ Груп».

Згідно з п. 8.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 за № 363 (надалі Правила) вантаження, закріплення, укриття, ув`язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.

Перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів. Участь водія у вантаженні або розвантаженні може мати місце тільки за його згодою. В цьому випадку водій при вантаженні приймає вантаж з борта автомобіля (біля дверей фургона), а при розвантаженні подає його на борт автомобіля (п. 8.7. Правил).

Згідно з п. 8.15. Правил вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Пунктом 8.20. Правил визначено обов`язок водія перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню, що відповідає обов`язкам Перевізника, які визначені, в тому числі й в п. 57 Статуту автомобільного транспорту.

Таким чином, не можуть вважатися підставними заперечення відповідача за первісним позовом з посиланням на усунення ОСОБА_1 від процедури завантаження транспортного засобу, позаяк, водій, проявивши розумну обачність в будь-якому разі був непозбавлений права перевірити кріплення і складання вантажу, що є і його обов`язком відповідно до зазначеного вище законодавства.

Разом з тим, з наданих в судовому засіданні пояснень учасників справи, в тому числі й ОСОБА_1 , вбачається, що останній все ж перевіряв відповідність завантаження вантажу, висловлював пропозиції щодо додаткового кріплення бортів причепа SCHMITZ між собою.

В той же час, як встановлено у цитованій вище постанові Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2023 у справі №297/1979/22 причиною, яка вплинула на стійкість і керованість транспортного засобу марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 з причепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_4 та внаслідок якої відбулося різке зміщення центру ваги автомобіля був розрив утримуючих тросів, якими було закріплено флексітанк з розміщеному в ньому соняшниковою олією, а також зазначено, що встановити в який саме момент відбувся розрив утримуючих тросів та чи міг водій виявити міцність даних тросів, не виявляється за можливе.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що в спірних правовідносинах позивачем не доведено, що невиконання відповідачем за первісним позовом обов`язку перевірити кріплення і складання вантажу спричинилося до його втрати та завдання збитків у заявленій до стягнення за первісним позовом сумі, позаяк як в межах даної справи, так і за наслідком проведення експертного дослідження у справі №297/1979/22 не видалося за можливе встановити момент, в який відбувся розрив утримуючих тросів та, відповідно, підтвердити або спростувати можливість водія виявити/перевірити міцність даних тросів перед початком руху за маршрутом слідування, а вина водія транспортного засобу у скоєнні самої ДТП 18.07.2022 та, відповідно і втраті вантажу, залишилася недоведеною та провадження у справі про адміністративне правопорушення Берегівським районним судом Закарпатської області, - закрито.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно частини 2 ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Матеріали справи свідчать, що у зв`язку з ДТП 18.07.2022 відбулася втрата вантажу соняшникової олії, що належав третій особі у справі ТОВ «Торговий будинок «Новаагро», а відтак, за змістом цитованих норм ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України саме третьою особою понесено негативні наслідки у вигляді втрати належної Товариству соняшникової олії, яка підлягала поставці контрагенту ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» в Боснії і Герцеговині.

За встановленими вище обставинами відповідно до п. 6.8. Договору повна майнова відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу покладена сторонами договору в розмірі інвойсної вартості (34 756,86 Євро відповідно до комерційного рахунку-фактури №1607-2 від 16.07.2022) на ТОВ «НСВ Груп», яке за змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відповідає перед Замовником за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, яким в спірних правовідносинах по відношенню до третьої особи є відповідач за первісним позовом.

В той же час, доказів відшкодування третій особі вартості втраченого вантажу позивачем за первісним позовом суду не надано, а представник ТОВ «НСВ Груп» в судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими збитки Товариством на час розгляду справи в суді третій особі, - не відшкодовано.

Разом з тим, правовою підставою заявлених позивачем за первісним позовом вимог ТОВ «НСВ Груп» визначено ст. 1191 ЦК України, за змістом ч. 1 якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов`язання розглядається як похідне від іншого зобов`язання. У регресних зобов`язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України. Наведених висновків дійшла Велика Палата у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

З урахуванням викладеного, виникнення права регресної вимоги відповідно до ст. 1191 ЦК України пов`язується з фактичним відшкодуванням збитків потерпілій стороні особою, яка вважає, що такі збитки завдані з вини іншої особи.

Враховуючи викладене, за відсутності доказів відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» вартості втраченого вантажу, - передчасним слід вважати позов про стягнення в порядку регресу розміру такої шкоди.

Підсумовуючи викладені вище обставини судом враховано, що позивачем за первісним позовом не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача за первісним позовом щодо завданих позивачу збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача за первісним позовом та фактом завдання збитків, як і не доведено наявність в ТОВ «НСВ Груп» будь-якої шкоди, яка в порядку регресу підлягає стягненню з Гудачка Д.Ю., що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача за первісним позовом у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування таких збитків, а відтак позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 збитків, завданих втратою вантажу в розмірі 34 756,86 євро задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного позову.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вже зазначалося вище, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.

Обґрунтовуючи підставність заявлених зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05072022-1 від 05.07.2022, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди 18.07.2022 за участю автомобіля ФОП Гудачок Д.Ю., в результаті якої останньому було завдано майнової шкоди, пов`язаної з ремонтом належного підприємцю транспортного засобу в розмірі 775 567,00 грн, а також моральної шкоди, що полягає душевних стражданнях позивача за зустрічним позовом та його родини, яка оцінюється підприємцем в розмірі 10% від суми матеріального збитку та складає 77 556,00 грн.

За позицією позивача за зустрічним позовом, саме діями ТОВ «НСВ Груп» щодо неналежного кріплення вантажу при його завантажуванні спричинено дорожньо-транспортну пригоду, а відтак, просить стягнути з ТОВ «НСВ Груп», як Виконавця за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05072022-1 від 05.07.2022 (який неналежним чином виконав зобов`язання зі збереження схоронності вантажу, забезпечення його правильного завантаження та кріплення), завдані у зв`язку з цим збитки у вигляді матеріальної та моральної шкоди.

В той же час, зазначені доводи позивача за зустрічним позовом жодним чином документально не підтверджені, а умовами укладеного між ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» та ТОВ «НСВ Груп» Договору, порушення умов якого останнім визначено підставою зустрічних позовних вимог, обов`язок з забезпечення проведення процедури завантаження транспортних засобів покладався на Замовника за Договором ТОВ «Торговий будинок «Новаагро», ане Виконавця ТОВ «НСВ Груп» (п. 4.2.2. Договору).

Крім того, за встановленими судом під час оцінки первісного позову обставин на самого Перевізника Гудачка Д.Ю. у спірних правовідносинах покладався обов`язок, проявивши розумну обачність, перевірити кріплення вантажу, а встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між ймовірним неналежним кріпленням вантажу при завантаженні, розривом утримуючих вантаж тросів і настанням ДТП та пошкодженням автомобіля Перевізника, - за наявних в матеріалах справи доказів неможливо.

Слід погодитися, при цьому, з запереченнями відповідача за зустрічним позовом в частині недоведеності позивачем за зустрічним позовом факту понесення витрат та здійснення фактичного відновлювального ремонту, оскільки додані до зустрічної позовної заяви рахунки, висновок експерта є взаємосуперечливими між собою щодо обсягів необхідних для проведення зовнішніх та внутрішніх робіт з ремонту транспортного засобу позивача з причепом, необхідністю їх здійснення саме у зв`язку з ДТП 18.07.2022 тощо.

З урахуванням наведеного, надаючи оцінку поданим сторонами доказів в їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом (його посадових осіб), а наведені обставини виключають можливість покладення на відповідача за зустрічним позовом обов`язку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, відповідно до приписів ст.ст. 22, 1166, 1167 ЦК України, позаяк позивачем за зустрічним позовом жодним чином не доведено самого факту неправомірних дій/бездіяльності ТОВ «НСВ Груп», їх причинно-наслідковий зв`язок з настанням ДТП та заподіянням шкоди, як і недоведеною, відповідно, є вина відповідача за зустрічним позовом у пошкодженні належного ОСОБА_1 транспортного засобу чи вина працівників ТОВ «НСВ Груп» під час завантаження 16.07.2022 соняшникової олії в транспортний засіб VOLVO FH 480 42T, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом SCHMITZ S01, д.н.з. НОМЕР_4 , а тому, у задоволенні заявлених зустрічним позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Учасниками справи не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по справі зі сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів за первісним та зустрічними позовами в розмірах, що ними понесені.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НСВ Груп» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про стягнення 34 756,86 євро збитків, - відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НСВ Груп» про стягнення 775 567,00 грн матеріальної та 77 556,00 грн моральної шкоди, - відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 19 червня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.

СудГосподарський суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення09.06.2023
Оприлюднено20.06.2023
Номер документу111609479
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування

Судовий реєстр по справі —907/97/23

Постанова від 24.10.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 05.09.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 04.09.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 30.08.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 21.08.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 27.07.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 17.07.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Рішення від 09.06.2023

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Лучко Р.М.

Рішення від 09.06.2023

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Лучко Р.М.

Ухвала від 25.05.2023

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Лучко Р.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні