Рішення

від 19.06.2023 по справі 910/5642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2023Справа № 910/5642/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Шпиньова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 )доТовариства з обмеженою відповід альністю "Алеол" (01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41)простягнення 292 903 грн 43 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шпиньова Дмитра Олександровича з вимогами до Товариства з обмеженою відповід альністю "Алеол" про стягнення 292 903 грн 43 коп. за договором поставки (на умовах відстрочення платежу) від 13.02.2020 № 7.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договором поставки (на умовах відстрочення платежу) від 13.02.2020 № 7 не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 158 149 грн 84 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 46 306 грн 97 коп. інфляційних втрат, 6 460 грн 00 коп. 3 % річних та 81 986 грн 62 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5642/23, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

26.05.2023 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0105494301039, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41), було направлено ухвалу від 13.04.2023, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (довідка ф. 20 від 19.05.2023).

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 вручена відповідачу 19.05.2023.

Станом на 19.06.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 13.04.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповід альністю "Алеол" не скористалася наданими їй процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Шпиньовим Дмитром Олександровичем (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповід альністю "Алеол" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки (на умовах відстрочення платежу) № 7, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти парфюмерно-косметичнуиу продукцію (далі - товар) згідно замовлень покупця, по ціні і в асортименті, погодженими сторонами в специфікації до договору, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар у строки і на у мовах даного договору.

Оплата за товар здійснюється в національній валюті України у формі безготівкового платежу на рахунок постачальника згідно з видатковими накладними на товар (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору оплата за товар здійснюється на протязі 14 ( чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Моментом отримання товару покупцем вважається дата оформлення видаткових документів на товар постачальником.

Відповідно до пункту 8.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2025 року. Якщо та два тижні до закінчення терміну дії даного договору жодна іч сторін не повідомила іншу сторону про своє бажання розірвати договір, дія даного договору продовжується на кожний наступний календарний рік.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки (на умовах відстрочення платежу) від 13.02.2020 № 7 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 275 392 грн 50 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними № 5049 від 16.08.2021 на суму 133 207 грн 50 коп., № 5245 від 25.08.2021 на суму 948 грн 00 коп., № 5351 від 30.08.2021 на суму 9988 грн 50 коп., № 5428 від 02.09.2021 на суму 9 988 грн 50 коп., № 5483 від 06.09.2021 на суму 2 922 грн 00 коп., № 5628 від 15.09.2021 на суму 7 415 грн 40 коп., № 5763 від 20.09.2021 на суму 1 974 грн 00 коп., № 5894 від 27.09.2021 на суму 8 591 грн 70 коп., № 6014 від 01.10.2021 на суму 1 605 грн 50 коп., № 6178 від 11.10.2021 на суму 4 423 грн 50 коп., № 6439 від 25.10.2021 на суму 1 8270 грн 00 коп., № 6444 від 25.10.2021 на суму 4 4003 грн 70 коп., № 6585 від 01.11.2021 на суму 1 013 грн 40 коп., № 6771 від 08.11.2021 на суму 29 275 грн 20 коп., № 7029 від 22.11.2021 року на суму 1 768 грн 50 коп., та товарно-транспортними накладними № 5049 від 16.08.2021, № 5245 від 25.08.2021, № 5351 від 30.08.2021, № 5428 від 02.09.2021, № 5483 від 06.09.2021, № 5628 від 15.09.2021, № 5763 від 20.09.2021, № 5894 від 27.09.2021, № 6014 від 01.10.2021, № 6178 від 11.10.2021, № 6439 від 25.10.2021, № 6444 від 25.10.2021, № 6585 від 01.11.2021, № 6751 від 08.11.2021, № 7029 від 22.11.2021, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки (на умовах відстрочення платежу) від 13.02.2020 № 7 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 158 149 грн 84 коп., що також не було спростовано відповідачем. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 46 306 грн 97 коп. інфляційних втрат, 6 460 грн 00 коп. 3 % річних та 81 986 грн 62 коп. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором постачання природного газу № 20/21-4159-ТЕ від 07.10.2020, та факту наявності заборгованості у розмірі 226 891 грн 93 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 46 306 грн 97 коп. інфляційних втрат, 6 460 грн 00 коп. 3 % річних та 81 986 грн 62 коп. пені, нарахованих за загальний період прострочення з 22.11.2021 по 03.04.2023.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару відповідно до умов даного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, за кожний день прострочення, виходячи із суми простроченого платежу.

У випадку несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до умов даного договору покупець крім пені виплачує постачальнику суму заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відсотки за неправомірне користування коштами постачальника в розмірі 3-х відсотки річних від простроченої суми (пункт 5.2 договору).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 5.1. договору.

Відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором поставки (на умовах відстрочення платежу) від 13.02.2020 № 7, вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 306 грн 97 коп. інфляційних втрат, 6 460 грн 00 коп. 3 % річних та 81 986 грн 62 коп. пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю "Алеол" (01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41, ідентифікаційний код 40823866) на користь Фізичної особи-підприємця Шпиньова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 158 149 (сто п`ятдесят вісім тисяч сто сорок дев`ять) грн 84 коп., 3 % річних в розмірі 6 460 (шість тисяч чотириста шістдесят) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 46 306 (сорок шість тисяч триста шість) грн 37 грн., пеню в розмірі 81 986 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість) грн 62 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 393 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн 55 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька