Рішення

від 01.06.2023 по справі 910/3523/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023Справа № 910/3523/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіка Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ БЕТОН"

про стягнення 2 771 701, 32 грн.

Представники:

від позивача: Корабельников Є.Г.;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіка Україна" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ БЕТОН" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 771 701, 32 грн, з яких: 2 116 162, 54 грн - основний борг, 584 400, 93 грн - інфляційні втрати та 71 137, 85 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 101021002 від 11.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.04.2023.

31.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання, в якому просить суд підготовче засідання, призначене на 13.04.2023 провести без участі представника позивача.

У судовому засіданні 13.04.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 11.05.2023.

11.05.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.05.2023 дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ БЕТОН" подано без підтвердження повноважень представника відповідача Лисич Ю.В., у зв`язку з чим суд не прийняв його до розгляду (мотиви викладені в ухвалі суду від 11.05.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/3523/23 призначено на 01.06.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав клопотання про закриття провадження в частині вимоги про стягнення основої заборгованості, в якому повідомляє, що відповідачем 03.05.2023 було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 20 000, 00 грн в погашення заборгованості за договором № 101021002 від 11.06.2021.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 01.06.2023 подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ БЕТОН" не було належним чином повідомлено про розгляд справи, про судове засідання призначене на 01.06.2023 генеральному директору ТОВ "КЕРРОТ БЕТОН" стало випадково відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв`язку з чим просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі від 14.03.2023 про відкриття провадження у справі (підготовче засідання призначено на 13.04.2023), від 13.04.2023 про виклик у судове засідання призначене на 11.05.2023 та від 11.05.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.06.2023 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуті рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про вручення представнику відповідача: 20.03.2023 ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 про відкриття провадження у справі; 21.04.2023 ухвали Господарського суду міста Києва від від 13.04.2023 про виклик у судове засідання призначене на 11.05.2023.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 11.05.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.06.2023 була отримана відповідачем 22.05.2023, що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень на сайті АТ «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором: 0105494361074.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Тож, з урахуванням викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіка Україна" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ БЕТОН" (далі - покупець) укладено договір поставки № 101021002, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в асортименті та за праймовою ціною згідно останньої версії офіційного прайс-листа постачальника та знижки підтвердженого письмового замовлення, з урахуванням особливостей, встановлених договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна договору складається з сум вартості товару, зазначених у видаткових накладних, які видані постачальником на підставі цього договору, з урахуванням особливостей, встановлених цим договором.

Згідно п. 4.1.2. договору, покупець зобов`язаний здійснити передоплату у розмірі 100 % вартості товару, що підлягає сплаті протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 10 червня 2022 року. У разі не заявлення сторонами про його припинення за 10 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, він автоматично пролонговується на один календарний рік. Крім того, його може бути розірвано у будь-який час, будь-якою зі сторін, за умов, що така сторона попередньо повідомить іншу сторону письмово не пізніше 90 календарних днів до такого розірвання. При цьому, обов`язки сторін щодо поставленого товару, та товару, який вже замовлений, залишаються чинними після розірвання цього договору до їх повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем за період з 11.08.2021 по 29.12.2021 було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2 126 398, 54 грн, що підтверджується видатковими накладними, які також є рахунками: № 1110-0759 від 11.08.2021 (номер рахунка 3110-0796 від 11.08.2021) на суму 25 296, 00 грн; № 1110-0769 від 13.08.2021 (номер рахунка 3110-0806 від 12.08.2021) на суму 25 296, 00 грн; № 1110-0776 від 13.08.2021 (номер рахунка 3110-0813 від 13.08.2021) на суму 75 888, 00 грн; № 1110-0782 від 17.08.2021 (номер рахунка 3110-0819 від 17.08.2021) на суму 50 592, 00 грн; № 1110-0804 від 20.08.2021 (номер рахунка 3110-0841 від 20.08.2021) на суму 75 600, 00 грн; № 1110-0819 від 25.08.2021 (номер рахунка 3110-0856 від 25.08.2021) на суму 25 200, 00 грн; № 1110-0831 від 26.08.2021 (номер рахунка 3110-0868 від 26.08.2021) на суму 25 200, 00 грн; № 1110-0834 від 27.08.2021 (номер рахунка 3110-0871 від 27.08.2021) на суму 50 400, 00 грн; № 1110-0836 від 27.08.2021 (номер рахунка 3110-0873 від 27.08.2021) на суму 50 400, 00 грн; № 1110-0850 від 31.08.2021 (номер рахунка 3110-0890 від 31.08.2021) на суму 50 400, 00 грн; № 1110-0706 від 01.09.2021 (номер рахунка 3110-0740 від 29.07.2021) на суму 95 851, 08 грн; № 1110-0876 від 02.09.2021 (номер рахунка 3110-0920 від 02.09.2021) на суму 52 320, 00 грн; № 1110-0884 від 03.09.2021 (номер рахунка 3110-0930 від 03.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0883 від 03.09.2021 (номер рахунка 3110-0929 від 03.09.2021) на суму 52 320, 00 грн; № 1110-0899 від 09.09.2021 (номер рахунка 3110-0945 від 08.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0909 від 10.09.2021 (номер рахунка 3110-0952 від 10.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0906 від 10.09.2021 (номер рахунка 3110-0949 від 09.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0907 від 10.09.2021 (номер рахунка 3110-0950 від 10.09.2021) на суму 52 320, 00 грн; № 1110-0922 від 15.09.2021 (номер рахунка 3110-0964 від 14.09.2021) на суму 52 320, 00 грн; № 1110-0927 від 16.09.2021 (номер рахунка 3110-0965 від 15.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0934 від 17.09.2021 (номер рахунка 3110-0973 від 16.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0939 від 17.09.2021 (номер рахунка 3110-0978 від 17.09.2021) на суму 52 320, 00 грн; № 1110-0948 від 20.09.2021 (номер рахунка 3110-0987 від 20.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0957 від 22.09.2021 (номер рахунка 3110-0996 від 22.09.2021) на суму 52 320, 00 грн; № 1110-0967 від 23.09.2021 (номер рахунка 3110-1008 від 23.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0971 від 24.09.2021 (номер рахунка 3110-1012 від 23.09.2021) на суму 26 160, 00 грн; № 1110-0978 від 24.09.2021 (номер рахунка 3110-1016 від 24.09.2021) на суму 52 320, 00 грн; № 1110-0984 від 28.09.2021 (номер рахунка 3110-1021 від 27.09.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-0991 від 29.09.2021 (номер рахунка 3110-1028 від 29.09.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1000 від 30.09.2021 (номер рахунка 3110-1037 від 30.09.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1009 від 01.10.2021 (номер рахунка 3110-1046 від 01.10.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1014 від 01.10.2021 (номер рахунка 3110-1052 від 01.10.2021) на суму 51 600, 00 грн; № 1110-1029 від 06.10.2021 (номер рахунка 3110-1067 від 05.10.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1042 від 07.10.2021 (номер рахунка 3110-1080 від 07.10.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1059 від 12.10.2021 (номер рахунка 3110-1098 від 11.10.2021) на суму 27 651, 46 грн; № 1110-1072 від 13.10.2021 (номер рахунка 3110-1111 від 13.10.2021) на суму 51 600, 00 грн; № 1110-1088 від 19.10.2021 (номер рахунка 3110-1127 від 19.10.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1107 від 21.10.2021 (номер рахунка 3110-1145 від 21.10.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1132 від 28.10.2021 (номер рахунка 3110-1169 від 28.10.2021) на суму 51 600, 00 грн; № 1110-1163 від 04.11.2021 (номер рахунка 3110-1200 від 04.11.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1171 від 05.11.2021 (номер рахунка 3110-1208 від 05.11.2021) на суму 51 600, 00 грн; № 1110-1196 від 11.11.2021 (номер рахунка 3110-1234 від 11.11.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1201 від 12.11.2021 (номер рахунка 3110-1241 від 12.11.2021) на суму 25 800, 00 грн; № 1110-1198 від 12.11.2021 (номер рахунка 3110-1238 від 12.11.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1207 від 15.11.2021 (номер рахунка 3110-1247 від 15.11.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1209 від 16.11.2021 (номер рахунка 3110-1249 від 15.11.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1237 від 19.11.2021 (номер рахунка 3110-1279 від 19.11.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1233 від 19.11.2021 (номер рахунка 3110-1275 від 19.11.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1244 від 23.11.2021 (номер рахунка 3110-1286 від 22.11.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1257 від 25.11.2021 (номер рахунка 3110-1298 від 25.11.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1259 від 26.11.2021 (номер рахунка 3110-1300 від 26.11.2021) на суму 53 616, 00 грн; № 1110-1286 від 03.12.2021 (номер рахунка 3110-1325 від 03.12.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1296 від 08.12.2021 (номер рахунка 3110-1335 від 08.12.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1311 від 10.12.2021 (номер рахунка 3110-1350 від 10.12.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1331 від 16.12.2021 (номер рахунка 3110-1371 від 16.12.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1332 від 17.12.2021 (номер рахунка 3110-1372 від 17.12.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1338 від 21.12.2021 (номер рахунка 3110-1378 від 20.12.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1355 від 24.12.2021 (номер рахунка 3110-1394 від 24.12.2021) на суму 26 808, 00 грн; № 1110-1363 від 29.12.2021 (номер рахунка 3110-1403 від 29.12.2021) на суму 26 808, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також товарно-транспортною накладною № 1445 від 25.11.2021.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 5 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ БЕТОН" утворилась заборгованість у розмірі 2 116 162, 54 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 1022 від 07.02.2022, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість за договором № 101021002 від 11.06.2021 за поставлений товар, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією накладної АТ «Укрпошта» № 0319108510516 від 07.02.2022.

Відповідач на зазначену вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 2 116 162, 54 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 584 400, 93 грн - інфляційні втрати за період з січня 2022 по січень 2023 та 71 137, 85 грн - 3 % річних за період з 04.01.202 по 16.02.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 101021002 від 11.06.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору за період з 11.08.2021 по 29.12.2021 було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2 126 398, 54 грн, що підтверджується видатковими накладними, які також є рахунками, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також товарно-транспортною накладною.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ БЕТОН" утворилась заборгованість у розмірі 2 116 162, 54 грн.

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.1.2. договору, покупець зобов`язаний здійснити передоплату у розмірі 100 % вартості товару, що підлягає сплаті протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури.

Таким чином, враховуючи п 4.1.2. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що оскільки остання поставка товару відбулась 29.12.2021, відповідач зобов`язаний був оплатити товар у строк до 03.01.2022, тож, починаючи з 04.01.2022 відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 03.05.2023 по 03.05.2023.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/3523/23 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 000, 00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі непогашеною залишилась заборгованість за поставлений товар за договором № 101021002 від 11.06.2021 у розмірі 2 096 162, 54 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 101021002 від 11.06.2021 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 096 162, 54 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 584 400, 93 грн - інфляційні втрати за період з січня 2022 по січень 2023 та 71 137, 85 грн - 3 % річних за період з 04.01.202 по 16.02.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за поставлений товар та інфляційних втрат, які виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, встановив, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 584 400, 93 грн - інфляційних втрат за період з січня 2022 по січень 2023 та 71 137, 85 грн - 3 % річних за період з 04.01.202 по 16.02.2023.

Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/3523/23 в частині стягнення 20 000, 00 грн. основного боргу - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіка Україна" - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ БЕТОН" (вул. Мельникова, буд.12, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 41329037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіка Україна" (вул. Миколи Грінченка, буд. 4, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код - 33053410) 2 096 162 (два мільйона дев`яносто шість тисяч сто шістдесят дві) грн 54 коп. - заборгованості, 71 137 (сімдесят одну тисячу сто тридцять сім) грн 85 коп. - 3 % річних, 584 400 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста) грн. 93 коп. - інфляційних втрат та 41 575 (сорок одну тисячу п`ятсот сімдесят п`ять) грн 52 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 12.06.2023.

Суддя Щербаков С.О.