Рішення

від 19.06.2023 по справі 910/4189/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2023Справа № 910/4189/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ МАРКЕТИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Транспортна Компанія»

про стягнення 445 301, 16 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГ МАРКЕТИНГ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Транспортна Компанія» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 438 656,06 грн, з яких: 419 000, 00 грн основний борг, 1 997,56 грн 3% річних та 24 303,60 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 22, 509, 530, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. 174, 193, 198, 218, 224, 225, 283 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №990-БМ від 07.07.2022, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/4189/23, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

20.04.2023 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 20.04.2023 ціна позову не змінилась.

19.05.2023 від позивача надійшло письмове повідомлення, що 16.05.2023 відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 45 000, 00 грн, а тому станом на 19.05.2023 сума основної заборгованості становить 374 000, 00 грн.

26.05.2023 від позивача надійшло повідомлення, що 23.05.2023 відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 44 000, 00 грн, а тому сума основної заборгованості становить 330 000, 00 грн.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 22.03.2023, яка отримана останнім 11.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494183800.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

07.07.2022 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 990-БМ, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, встановлених цим договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 1.3. договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється за цим договором, вказані специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору передбачено, що загальна сума договору визначається на підставі підписаних сторонами видаткових накладних. Розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 11 цього договору. Ціна на товар, строк та порядок розрахунків зазначається у специфікаціях.

У пункті 2.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями в строки та на умовах вказаних у специфікаціях.

Разом з товаром постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: рахунок-фактуру; видаткову накладну на товар; інші документи, що передбачені специфікаціями (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконані зобов`язання.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором. У випадку якщо жодна зі сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (п. п. 9.1., 9.2. договору).

07.07.2022 сторонами погоджено специфікацію № 1 до договору, якою обумовили поставку товару на загальну сум 441 600, 00 грн.

Відповідно до п. 3. специфікації № 1 термін поставки: липень 2022 року.

Згідно із п. 5. вказаної вище специфікації порядок оплати товару за цією специфікацією - 100% оплата впродовж 3-х календарних днів з моменту отримання від продавця рахунку-фактури.

11.11.2022 сторонами погоджено умови специфікації № 2 до договору, якою обумовлено поставку товару на загальну суму 465 600, 00 грн.

Відповідно до п. 3. специфікації № 2 термін поставки: листопад 2022 року.

Згідно із п. 5. вказаної вище специфікації порядок оплати товару за цією специфікацією - 100% оплата впродовж 14-ти календарних днів з моменту отримання від продавця рахунку-фактури.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 907 200, 00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №1 від 20.07.2022 на суму 441 600, 00 грн та № 1 від 05.01.2023 на суму 465 600, 00 грн, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар за вказаними вище видатковими накладними в загальному розмірі 577 200, 00 грн, а саме 15.07.2022 в розмірі 354 600, 00 грн, 26.07.2022 в розмірі 87 000, 00 грн, 24.02.2023 у розмір 46 600, 00 грн (до відкриття провадження в справі) та 16.05.2023 в розмірі 45 000, 00 грн, 23.05.2023 в розмірі 44 000, 00 грн (після відкриття провадження в справі), що підтверджується виписками банку.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача : 419 000, 00 грн основного боргу, 1 997,56 грн 3% річних та 24 303,60 грн пені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 907 200, 00 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в пункті 2.3. договору погоджено, що ціна на товар, строк та порядок розрахунків зазначається у специфікаціях.

Згідно із п. 5. специфікації № 1 порядок оплати товару за цією специфікацією - 100% оплата на загальну сум 441 600, 00 грн впродовж 3-х календарних днів з моменту отримання від продавця рахунку-фактури.

Згідно із п. 5. специфікації № 2 порядок оплати товару за цією специфікацією - 100% оплата на загальну суму 465 600, 00 грн впродовж 14-ти календарних днів з моменту отримання від продавця рахунку-фактури.

Разом з товаром постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: рахунок-фактуру; видаткову накладну на товар; інші документи, що передбачені специфікаціями (п. 3.6. договору).

Враховуючи зазначене вище та відсутність заперечень відповідача, суд приходить до висновку, що разом із підписанням вказаних вище видаткових накладних, відповідач отримав рахунки-фактури на оплату товару, а тому строк оплати товару відповідно до специфікації № 1 за видатковою накладною №1 від 20.07.2022 настав 25.07.2022 (так як останній день оплати 23.07.2022 - субота, а тому переноситься на перший за ним робочий день) та відповідно до специфікації № 2 за видатковою накладною №1 від 05.01.2023 настав 19.01.2023.

Відповідачем, до відкриття провадження в справі частково оплачено отриманий товар в загальному розмірі 488 200, 00 грн, а саме: 15.07.2022 в розмірі 354 600, 00 грн, 26.07.2022 в розмірі 87 000, 00 грн та 24.02.2023 у розмір 46 600, 00 грн.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду неоплаченим залишився товар на суму 419 000, 00 грн (907 200, 00 грн - 488 200, 00 грн).

Разом з тим, як встановлено судом, після відкриття провадження в справі, відповідачем частково сплачено суму основної заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 89 000, 00 грн, а саме 16.05.2023 в розмірі 45 000, 00 грн та 23.05.2023 в розмірі 44 000, 00 грн, що підтверджується виписками банку.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи те, що сума заборгованості за поставлений товар у розмірі 89 000, 00 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №910/4189/22 у частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 89 000, 00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару в розмірі 330 000, 00 грн (907 200, 00 грн (сума поставленого товару) - 488 200, 00 грн (сума оплаченого товару до відкриття провадження) - 89 000, 00 грн (сума оплаченого товару після відкриття провадження)). Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості саме в розмірі 330 000, 00 грн.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача за видатковою накладною №1 від 05.01.2023 пеню за період з 19.01.2023 по 13.03.2023 в розмірі 24 303, 60 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочені оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконані зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за видатковою накладною №1 від 05.01.2023 за період з 19.01.2023 по 13.03.2023 в розмірі 24 303, 60 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені, як встановлено судом вище, строк оплати за вказаною видатковою накладною настав 19.01.2023, а тому період нарахування пені починається 20.01.2023.

Враховуючи зазначене вище, судом здійснено власний розрахунок пені за видатковою накладною №1 від 05.01.2023 в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, обмежуючись періодом заявленим позивачем, враховуючи часткову оплату, а саме наступним чином:

Сума боргу (грн)Оплата (грн)Дата оплатиПеріод нарахування пеніПеня (грн465 600, 00 20.01.2023 - 23.02.202316 296 ,00 46 600, 00 24.02.2023 419 000, 00 24.02.2023 - 13.03.20237 542, 00Всього:23 838, 00Отже, за розрахунком суду розмір пені за період з 20.01.2023 по 13.03.2023 складає 23 838, 00 грн, а тому вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 1 997, 56 грн 3% річних за період з 19.01.2023 по 13.03.2023.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за видатковою накладною №1 від 05.01.2023 в сумі 1 997, 56 грн за загальний період з 19.01.2023 по 13.03.2023, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування 3 % річних, як встановлено судом вище, строк оплати за вказаною видатковою накладною настав 19.01.2023, а тому період нарахування пені починається 20.01.2023.

Враховуючи зазначене вище, судом здійснено власний розрахунок 3% річних за видатковою накладною №1 від 05.01.2023 обмежуючись періодом заявленим позивачем, враховуючи часткову оплату, а саме наступним чином:

Сума боргу (грн)Оплата (грн)Дата оплатиПеріод нарахування 3 % річних3% річних (грн465 600, 00 20.01.2023 - 23.02.20231 339, 40 46 600, 00 24.02.2023 419 000, 00 24.02.2023 - 13.03.2023619, 89Всього:1 959, 29Отже, за розрахунком суду розмір 3 % річних за період з 20.01.2023 по 13.03.2023 складає 1 959, 29 грн, а тому вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 330 000, 00 грн основного боргу, 23 838, 00 грн пені та 1 959, 29 грн 3 % річних

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення N 221 позивачем 15.03.2023 сплачено 6 679, 52 грн судового збору за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва. Згідно з випискою ці кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи, що судом закривається провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 89 000, 00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, останній має право на повернення судового збору в розмірі 1 335, 00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Провадження в справі № 910/4189/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 89 000, 00 грн - закрити.

2. У іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Транспортна Компанія» (02002, місто Київ, вулиця Верховинна, будинок 36А, ідентифікаційний код 33306240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ МАРКЕТИНГ» (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 11-Б, приміщення 7, ідентифікаційний код 44470744) 330 000 (триста тридцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу 23 838 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 00 коп. пені, 1 959 (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 29 коп. 3 % річних та 5 336 (п`ять тисяч триста тридцять шість) грн 96 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань