Рішення

від 24.05.2023 по справі 911/676/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/676/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/676/23

за позовом Приватного підприємства «Міракос-Вест», м. Вишневе

Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий шлях-2019», смт Терезине Білоцерківського району Київської області

про стягнення 48 685,64 грн

Представники:

від позивача:Солдатенко Ю.О., довіреність б/н від 04.04.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Міракос-Вест» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий шлях-2019» (далі-відповідач) про стягнення 48 685,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 4 від 14.01.2020 зі своєчасної оплати отриманого ним товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом за стягненням пені в сумі 20 321,66 грн та інфляційних нарахувань в сумі 28 363,98 грн, нарахування яких зумовлено несвоєчасним виконанням зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/676/23, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, справу № 911/676/23 призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 05.04.2023.

Ухвалою господарського суду від 05.04.2023 відкладено підготовче засідання на 03.05.2023.

Ухвалою господарського суду від 03.05.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/676/23, а справу призначено до розгляду по суті на 24.05.2023.

Присутнім в судовому засіданні 24.05.2023 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з`являвся, відзив на позов до суду не надав.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень щодо ухвал суду.

При цьому, про обізнаність відповідача про розгляд у господарському суду справи за його участю свідчить також надане відповідачем через канцелярію господарського суду клопотання (вх. № 6340/23 від 03.04.2023) про відкладення розгляду справи.

У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/676/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020 між Приватним підприємством «Міракос-Вест» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий шлях-2019» (відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 4, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар (світлі нафтопродукти, зокрема, бензин марок - А-92, А-92, дизельне паливо, скраплений газ та ін.), а покупець зобов`язаний прийняти такий товар і сплатити за нього встановлену грошову суму.

Умовами п. 2.10 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата відвантаження товару та складання первинних документів.

Ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків заздалегідь узгоджується сторонами і відображається в рахунку-фактурі, у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару та/або у додатковій угоді до цього договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.4 договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку шляхом 100 % оплати вартості відповідної партії поставки товару, яка зазначена в рахунку-фактурі.

Умовами п.п. 7.1, 7.2 договору визначено, що даний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дія договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення іншій стороні, не менш, як за один календарний місяць до дати припинення строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою оплати товару, позивачем був сформований та виставлений відповідачу рахунок на оплату № 1 від 04.01.2022 на суму 527 921,28 грн.

Разом з цим, виконуючи умови договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 527 921,28 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткова накладна № 1 від 04.01.2022, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 1 від 04.01.2022.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань несвоєчасно здійснив оплату отриманого товару, зокрема, відповідачем здійснено оплату товару з порушенням строку, визначеного у договорі, сплативши згідно платіжного доручення № 57 від 23.02.2022 - 450 000,00 грн та № 3100 від 23.08.2022 - 77 921,28 грн.

З огляду на викладене, посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 20 321,66 грн та інфляційних нарахувань в сумі 28 363,98 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Умовами п. 5.3, 5.4 договору визначено, що у випадку затримки покупцем оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення оплати, що діяла в період за який сплачується пеня. Строк позовної давності за договором щодо стягнення основної суми боргу, у випадку такої в наявності, а також/або штрафних санкцій (штраф, пеня, неустойка) встановлюється в 5 років від дати його виникнення.

Так, позивач, звертаючись до суду, просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 20 321,66 грн, нараховану за сукупний період з 12.01.2022 по 11.07.2022 та враховуючи поетапну сплату заборгованості відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В ч. 1 ст. 550 ЦК України вказано, що право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору при поставці товару відповідачу, позивачем були передані покупцеві первинні документи, зокрема, рахунок на оплату № 1 від 04.01.2022, видаткова накладна № 1 від 04.01.2022, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 1 від 04.01.2022.

Пунктом 3.4 договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку шляхом 100 % оплати вартості відповідної партії поставки товару, яка зазначена в рахунку-фактурі.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань несвоєчасно здійснив оплату отриманого товару, зокрема, відповідачем здійснено оплату товару з порушенням строку, визначеного у договорі, сплативши згідно платіжного доручення № 57 від 23.02.2022 на суму 450 000,00 грн та № 3100 від 23.08.2022 на суму 77 921,28 грн.

Тобто, за розрахунком позивача останнім днем здійснення оплати має бути - 11.01.2022.

Разом з цим, суд здійснивши власний розрахунок пені, встановив, що з урахуванням вірного періоду нарахування пені (останній день оплати - 12.01.2022, враховуючи святкові дні), зокрема, за сукупний період з 13.01.2022 по 11.07.2022, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 18 344,91 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, звертаючись до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 28 363,98 грн, зумовлених несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, встановив, що враховуючи, в тому числі, вірний період щодо їх нарахувань (зазначено вище), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування в сумі 25 720,69 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий шлях 2019» (09133, Київська область, Білоцерківський район, смт Терезине, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 42741995) на користь Приватного підприємства «Міракос-Вест» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 37866412) 18 344 (вісімнадцять тисяч триста сорок чотири) грн 91 коп пені, 25 720 (двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять) грн 69 коп інфляційних нарахувань та 2 429 (дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) грн 30 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В інші частині відмовити в задоволенні позову.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 19.06.2023.

Суддя О.О. Христенко