Рішення

від 19.06.2023 по справі 914/1069/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2023 Справа № 914/1069/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Захаров, с.Кожухівка Фастівського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті-Торг, м.Львів

про: стягнення 71955,70 грн основної заборгованості за договором про перевезення вантажів №04.04.2022 від 01.04.2022, а також 27268,54 грн пені, 1638,22 3% річних, 6252,95 грн інфляційних втрат

Суддя У.І. Ділай

Безучасті представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023, справу №914/1069/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 07.04.2023 позов залишено без руху.

10.04.2023 від позивача надійшла заява, до якої долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 17.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

10.05.2023 від позивача до суду надійшли оригінали документів, копії яких долучені до позову.

Поштовий конверт (з ухвалою від 17.04.2023) надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на 16.06.2023 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 17.06.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір про перевезення вантажів №01.04.2022 від 01.04.2022, відповідно до п. 1.1. якого позивач взяв на себе зобов`язання з перевезення вантажів на території України, згідно із заявкою на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити послуги по перевезенню.

На виконання умов договору позивачем здійснено транспортні послуги на загальну суму 240365,70грн, за результатами яких складено та підписано акти надання послуг: №48 від 11.04.2022, №49 від 11.04.2022, №52 від 08.06.2022. Також позивач долучив до позову товарно-транспортні накладні: №2203 від 07.04.2022, №2204 від 07.04.2022, №3678 від 27.05.2022, №3679 від 27.05.2022, №3680 від 27.05.2022 (судом оригінали оглянуто). Вказані акти підписані повноважним представником відповідача без зауважень та скріплені відповідною печаткою.

Відповідно до п.4.2. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 7 банківських днів із моменту надання товарно-транспортних накладних або інших документів, що підтверджують надання перевізником послуг перевезення.

За твердженням позивача відповідач частково оплатив транспортні послуги, залишок заборгованості становить 71955,70грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу в повному обсязі наданих транспортних послуг. Відтак, ТзОВ «Захаров» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 71955,70грн основного боргу.

Крім того, керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 6252,95грн інфляційних втрат, 1638,22грн 3% річних, а також в порядку п. 5.2 договору позивач нарахував 27286,54грн пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір про перевезення вантажів №01.04.2022 від 01.04.2022, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним договору про перевезення вантажів №01.04.2022 від 01.04.2022 чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 3.2.1 договору позивач зобов`язаний здійснити перевезення вантажу, а відповідач, згідно з п. 2.2.3 договору, оплатити надані перевізником послуги перевезення.

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями актів надання послуг, які долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідно до п.4.2. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 7 банківських днів із моменту надання товарно-транспортних накладних або інших документів, що підтверджують надання перевізником послуг перевезення.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в актах не зазначено. Акти надання послуг підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Підписання відповідачем акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Відповідач про дійсність надання послуг перевезення та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за надані послуги у розмірі 71955,70грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6252,95грн інфляційних втрат та 1638,22грн 3% річних за період з 20.06.2022 до 27.03.2023 слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 27286,54грн пені суд зазначає таке.

Згідно з п.5.2. договору, за прострочення оплати послуг або несвоєчасне виконання п. 4.2 замовник зобов`язаний сплатити перевізникові за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості на день нарахування пені, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент обчислення пені.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом позивачем проведено нарахування суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за актом надання послуг № 52 від 08.06.2022 на суму заборгованості в розмірі 71955,70грн за період з 20.06.2022 до 27.03.2023.

Однак, визначений позивачем період не відповідає вимогам чинного законодавства (ч. 6 ст. 232 ГК України), тобто сторони не передбачали в договорі іншого терміну нарахування штрафних санкцій, відтак нарахування суми пені слід припинити через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Так, за актом надання послуг № 52 від 08.06.2022 у відповідача обов`язок оплати настав 19.06.2022, відтак з 20.06.2022 у позивача виникло право для нарахування пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару та яке припинилося 20.12.2022.

Судом враховано обраний позивачем початок періоду для нарахування сум пені з спірним актом та самостійно проведено розрахунок суми пені з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого з відповідача слід стягнути на користь позивача 18136,78грн пені за період з 20.06.2022 до 20.12.2022. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті-Торг (79035, м.Львів, вул. Зелена, 238, кабінет 55, ідентифікаційний код 41232425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Захаров (08621, Київська область, Фастівський район, с.Кожухівка, вул. Першотравнева, 1, ідентифікаційний код 37704925) 71955,70грн основного боргу, 6252,95грн інфляційних втрат, 1638,22грн 3% річних, 18136,78грн пені та 2454,79грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 19.06.2023.

Суддя Ділай У.І.