Рішення

від 07.06.2023 по справі 915/614/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року Справа № 915/614/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО МИКОЛАЇВ (просп. Голосіївський, 118Б, літ.Д, 3 поверх, офіс 4/2, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 39602561)

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Веселинівська центральна районна лікарня Веселинівської районної ради (57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Одеська, 82, код ЄДРПОУ 01998437)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Веселинівська селищна рада (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14, код ЄДРПОУ 04376044)

про стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

06.12.2022 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО МИКОЛАЇВ до Комунального некомерційного підприємства Веселинівська центральна районна лікарня Веселинівської районної ради про стягнення заборгованості за договором №4 купівлі-продажу теплової енергії від 17.01.2022 у сумі 965287,34 грн, з яких: 745728,20 грн основний борг, 200166,10 грн інфляційні втрати, 19393,04 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язання за договором в частині оплати одержаної теплової енергії за умовами договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/614/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 12.12.2022 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 7, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Позивачеві встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалу суду від 12.12.2022 позивачем отримано 17.01.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 5400500937730.

26.01.2023 на адресу суду надійшла заява позивача від 13.01.2023 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

Відзивом від 27.02.2023 відповідач просить суд:

- зобов`язати позивача надати обґрунтований розрахунок заборгованості із врахуванням сум, сплачених відповідачем в рахунок погашення заборгованості;

- залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача Веселинівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04376044, 57001, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14);

- позовні вимоги задовольнити частково в сумі 377495,36 грн;

- в решті позовних вимог відмовити.

Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на те, що заборгованість за договором часткового погашено, залишок заборгованості становить 377495,36 грн, відповідно нараховані інфляційні втрати та 3% річних, на думку відповідача, мають бути зменшені. Крім того, відповідач не погоджується з заявленими у справі витратами позивача на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн, оскільки матеріали справи не містять ніяких доказів участі адвоката у складанні позову, вчиненні будь-яких дій в інтересах позивача та отримання ним коштів від позивача.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи обґрунтовано тим, що позивач має обов`язок сплачувати кошти за Договором, однак лише за рахунок коштів, які виділяються для цього Веселинівською селищною радою. Фінансування Веселинівською селищною радою оплати комунальних послуг, отриманих лікарнею за період з січня по березень 2022 року склало 653334,41 грн.

02.03.2023 позивачем подано до господарського суду заяву від 21.02.2023 про зміну предмету позову.

Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором в сумі 618795,16 грн, з яких: 377495,36 грн основний борг, 23497,54 грн 3% річних, 217802,26 грн інфляційне збільшення боргу.

Ухвалою від 06.03.2023 суд постановив: прийняти до розгляду заяву позивача від 21.02.2023 про збільшення позовних вимог; клопотання Комунального некомерційного підприємства Веселинівська центральна районна лікарня Веселинівської районної ради від 27.02.2023 задовольнити; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Веселинівську селищну раду; встановити позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами; запропонувати третій особі подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 ГПК України, в 5-денний строк з дня отримання позовної заяви.

Ухвалою від 22.03.2023 суд постановив: розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначити на 12 квітня 2023 року о 10:30 год.

29.03.2023 третьою особою подано до господарського суду пояснення щодо позову та відзиву.

Зокрема, третя особа просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення з КНП «Веселинівська районна лікарня» Веселинівської селищної ради код ЄДРПОУ 01998437, на користь ТОВ «УКРТЕПЛО МИКОЛАЇВ» код ЄДРПОУ 39602561, суми заборгованості в розмірі 377495,36 грн (триста сімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять грн 36 коп), яка становила на момент закінчення договору, в решті позовних вимог відмовити.

У своїх поясненнях третя особа посилається на те, що по-перше, станом 24.02.2022 року розпочалось широкомасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на території України та Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, з послідуючими продовженнями. Вищевказані обставини значною мірою вплинули на наявність фінансової частини та здійснення належного виконання умов договору (строків здійснення оплати за надання теплової енергії), однак в свою чергу Відповідач в межах своїх можливостей здійснив частину оплати за надані послуги, про що свідчать платіжні доручення від 05.12.2022 року за №152, №133 та від 30.12.2022 року за №161. По-друге, у позовній заяві позивач зазначив орієнтовні витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн. Однак, позивач в своїй позовній заяві не надав доказу про укладання договору надання правової допомоги та доказу про понесення витрат на професійну правничу допомогу, тому селищна рада не погоджується з заявленими витратами на правничу допомогу.

Заявою від 04.04.2023 позивач просить суд враховуючи воєнну ситуацію та стан небезпеки у Миколаївській області розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

12.04.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 17 травня 2023 року об 11:20 год.

15.05.2023 на електронну пошту суду та 17.05.2023 засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшли пояснення позивача.

Позивач просить суд прийняти до розгляду пояснення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 618795,16 грн, з яких: 377495,36 грн основний борг за Договором, 23497,54 грн три відсотки річних, 317802,26 грн інфляційне збільшення боргу.

Позивач вважає, що посилання відповідача на введення воєнного стану як на обставину, яка звільняє від відповідальності є необґрунтованим.

Стосовно попереднього орієнтовного розрахунку витрат на правову допомогу, позивач повідомляє, що наділений правом надати акти та рахунки, які будуть доказами понесених судових витрат до закінчення судових дебатів.

17.05.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 07 червня 2023 року об 11:30 год.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТЕПЛО МИКОЛАЇВ» (далі - Позивач або Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Веселинівська районна лікарня» Веселинівської селищної ради (далі - Відповідач або Споживач) укладено Договір № 4 купівлі - продажу теплової енергії (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Позивач зобов`язується продавати та постачати Відповідачеві теплову енергію згідно з ДК 021:2015 код СРV 09320000-8- Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії) (далі - теплова енергія) в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими цінами та у терміни передбачені цим Договором.

Теплова енергія за цим Договором постачається Споживачу для опалення приміщення Комунального некомерційного підприємства «Веселинівська районна лікарня» Веселинівської селищної ради, що знаходиться за адресою: 57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Одеська, 82 в обсязі 420,00 Гкал. (п. 2.1 Договору).

Ціна однієї Гкал за цим Договором на момент його укладення погодженна Сторонами 3955,64 грн (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 64 копійок), з ПДВ. Загальна сума цього Договору становить 1 661 368,80 грн (один мільйон шістсот шістдесят одна тисяча триста шістдесят вісім грн. 80 копійок), з ПДВ (п.п.6.1-6.2 Договору).

Позивач відповідно до умов Договору зобов`язаний надавати теплову енергію на умовах цього Договору та в не менших обсягах встановлених цим Договором (пп.4.2.1 Договору).

Відповідно до положень розділу 5 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться виключно за показниками вузла обліку (далі - Лічильник), які знімаються в присутності уповноважених представників Сторін двічі на місяць і фіксуються Актом зняття показників лічильника, до 15 числа та останнього дня кожного місяця. На підставі показників Лічильника теплової енергії, які визначені Актом зняття показників лічильника, Позивач в терміни визначені п. 5.2 цього Договору оформлює Акти приймання-передачі теплової енергії, які направляє на адресу Відповідача протягом 2-х робочих днів від дати складання акту, після чого належним чином оформлений один примірник якого Відповідач повинен повернути на адресу Позивача протягом 2-х робочих днів. У разі не підписання Акту приймання-передачі теплової енергії протягом зазначеного строку та не надання мотивованої відмови від підписання Акту приймання-передачі теплової енергії, протягом п`яти робочих днів, Акт приймання-передачі вважається погодженим і підписаним Сторонами.

Оплата отриманої теплової енергії здійснюється Відповідачем на підставі актів приймання-передачі теплової енергії в розмірі суми, вказаної в цих актах, протягом десяти календарних днів від дати отримання актів. У разі затримки бюджетного фінансування Відповідач здійснює розрахунки протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня надходження коштів на його рахунок (п. 5.7 Договору).

Відповідач, відповідно до умов пункту 3.2. Договору, взяв на себе зобов`язання оплачувати теплову енергію за ціною і в терміни вставленими Договором.

Відповідно до п. 10.1. цей Договір вступає в силу, відповідно до пункту 3 статті 631 ЦКУ поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2022 року та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до здійснення повного розрахунку споживача за отриману теплову енергію.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання положень розділу 5 Договору, Позивачем було складено та направлено на адресу Відповідача наступні Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату:

Акт приймання-передавання теплової енергії № 8 від 31.01.2022 року та рахунок на оплату № 8 від 31.01.2022 року на загальну суму 626 272, 75 гри. в т.ч. ПДВ;

Акт приймання-передавання теплової енергії № 17 від 28.02.2022 року та рахунок на оплату № 17 від 28.02.2022 року на загальну суму 400 512, 50 гри. в т.ч. ПДВ;

Акт приймання-передавання теплової енергії № 24 від 31.03.2022 року та рахунок на оплату №248 від 31.01.2022 року на загальну суму 328 721, 60 грн. в т.ч. ПДВ.

Зазначені Акти приймання-передавання теплової енергії були отримані та підписані Відповідачем без зауважень.

Відповідачем зобов`язання за договором не виконано у повному обсязі, оплату отриманої теплової енергії здійснено частково та з порушенням строку, визначеного Договором.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення.

При вирішені даного спору судом враховано наступне.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Так, згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем зобов`язання за Договором виконано.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не надав, наявність основного боргу за Договором в сумі 377495,36 грн не спростував та не заперечив.

Заперечення відповідача та третьої особи щодо неможливості своєчасного виконання зобов`язання за Договором по оплаті отриманої теплової енергії через затримку фінансування та введення воєнного стану суд вважає безпідставними, враховуючи те, що зазначені обставини не звільняють сторону від виконання свого зобов`язання за Договором.

При цьому господарський суд звертається до висновків Верховного Суду щодо обставин, існування яких є необхідним для застосування ст. 617 ЦК України:

·обставина непереборної сили повинна бути віднесена до категорії форс-мажору відповідно до умов договору або за законом;

·форс-мажорна обставина була непередбачуваною в момент укладення договору, а її настання не залежить від волі сторін договору;

·існування конкретного зобов`язання, строк виконання якого настав;

·наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань;

·вчинення невиконуючою стороною повідомлення іншої сторони щодо впливу форс-мажорних обставин.

У разі існування вищеперелічених обставин ТПП за зверненням суб`єкта господарювання видає сертифікат, який засвідчує існування форс-мажорних обставин за кожним окремим випадком.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Таки чином, оцінивши доводи Відповідача та третьої особи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення боржника у даному зобов`язанні від відповідальності за його порушення.

З зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 377495,36 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення, суд зазначає таке.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 23497,54 грн за період з 11.02.2022 по 21.02.2023 та інфляційні нарахування в сумі 217802,26 грн за той же період за кожним Актом окремо з урахуванням часткової оплати заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та нараховано 3% річних.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 23497,54 грн.

Разом з тим, за розрахунком суду, здійсненому за допомогою комп`ютерної програми Iplex інфляційне збільшення за визначений позивачем період становить 199779,20 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення підлягають задоволенню частково в сумі 199779,20 грн, в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 9011,58 грн судового збору.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2022 між позивачем та адвокатом Августиновичем Р.В. укладено договір №01/08/22 про надання правової допомоги (послуг адвокатської допомоги), відповідно до п.1.1. якого адвокат забезпечує надання правової допомоги позивачу, послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуг адвокатської діяльності), а також надання інших юридичних косультацій та юридичної допомоги з питань, пов`язаних з діяльністю замовника.

Відповідно до п. 3.1 Договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату грошові кошти, сума та розмір яких визначається на підставі рахунків та актів приймання-передачі виконаних робіт. Сума цього договору дорівнює вартості надання послуг (робіт) та визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно змісту позовної заяви та пояснень представника позивача від 11.05.2023 попередній орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить 40000,00 грн.

Разом з тим, у поясненнях представника позивача від 11.05.2023 зазначено, що акти та рахунки, які будуть доказами понесених позивачем витрат на правову допомогу, позивач має намір подати до закінчення судових дебатів.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, станом на момент винесення рішення у даній справі відсутні підстави для розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Веселинівська центральна районна лікарня Веселинівської районної ради (57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Одеська, 82, код ЄДРПОУ 01998437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО МИКОЛАЇВ (просп. Голосіївський, 118Б, літ.Д, 3 поверх, офіс 4/2, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 39602561) заборгованість за Договором №4 купівлі-продажу теплової енергії від 17.01.2022 у сумі 377495,36 грн основний борг, 199779,20 грн інфляційні втрати, 23497,54 грн 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 9011,58 грн.

3. Відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення з Комунального некомерційного підприємства Веселинівська центральна районна лікарня Веселинівської районної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО МИКОЛАЇВ в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 18023,06 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО МИКОЛАЇВ (просп. Голосіївський, 118Б, літ.Д, 3 поверх, офіс 4/2, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 39602561),

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Веселинівська центральна районна лікарня Веселинівської районної ради (57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Одеська, 82, код ЄДРПОУ 01998437),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Веселинівська селищна рада (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14, код ЄДРПОУ 04376044).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 19.06.2023.

Суддя В.О.Ржепецький