Рішення

від 07.06.2023 по справі 916/3149/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3149/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши справу №916/3149/21

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, e-mail: rba.courtstage@aval.ua , код ЄДРПОУ 14305909)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "України" (67514, Одеська область, Лиманський район, с. Каїри, вул. Нагірна, буд.3, код ЄДРПОУ 30480758)

про стягнення 89 605,48грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "України", ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про стягнення 789 605,48грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором №011/79790/455056 від 17.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2021р. провадження по справі №916/3149/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2021р. строк підготовчого провадження в порядку ст. 177 ГПК України був продовжений на тридцять днів.

12.01.2022р. ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про визнання недійсним пунктів договору.

Ухвалою суду від 17.01.2022р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про визнання недійсним пунктів договору було прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/3149/21 за правилами загального позовного провадження.

16.01.2023р. за вх. №1415/23 до суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла заява про зменшення розмір позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "України", ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 заборгованість в сумі 89 605,48грн.

Ухвалою суду від 05.04.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи по суті призначено в засіданні суду.

23.05.2023р. за вх. №ГСОО 16938/23 до суду від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по справі №916/3149/21 за первісним позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Приватного сільськогосподарського підприємства "України", ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про стягнення 89 605,48грн.

Крім того, 24.05.2023р. за вх. №ГСОО 17102/23 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відмову від зустрічного позову, в якій остання просить суд прийняти її заяву про відмову від зустрічного позову та закрити провадження у справі №916/3149/21 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про визнання недійсним пунктів договору.

Ухвалою від 24.05.2023р. було прийнято відмову Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" від позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по справі №916/3149/21 за первісним позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Приватного сільськогосподарського підприємства "України", ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про стягнення 89 605,48грн., провадження у справі №916/3149/21 в частині позовних вимог за первісним позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 89 605,48грн. було закрито.

Крім того відповідною ухвалою суд було прийнято відмову ОСОБА_2 від зустрічного позову до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про визнання недійсним пунктів договору, провадження у справі №916/3149/21 в частині зустрічних позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про визнання недійсним пунктів договору було закрито.

Отже з урахуванням наведеного суд зазначає що на розгляді залишились позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Приватного сільськогосподарського підприємства "України" про стягнення заборгованості в сумі 89 605,48грн.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення від 25.10.2021р. (вх. ГСОО №27533/21 від 09.11.2021р.), від 15.12.2021 (вх. ГСОО№30664/21 від 29.12.2021р.) від 14.01.2022р. (вх. ГСОО №2265/22 від 31.01.2022р.), від 14.02.2022р. (вх. ГСОО №3544/22 від 14.02.2022р.), від 01.06.2022р. (вх. ГСОО№8672/22 від 16.06.2022р.), від 24.06.2022р. (вх. ГСОО №10134/22 від 12.07.2022р.), від 15.07.2022р. (вх. ГСОО№11705/22 від 01.08.2022р.), від 23.09.2022р. (вх. ГСОО №19934/22 від 29.11.2022р.), від 05.10.2022р. (вх. ГСОО№17874/22 від 25.10.2022р.), від 04.11.2022р. (вх. ГСОО №19960/22 від 30.11.2022р.), від 12.12.2022р. (вх. ГСОО№22565/22 від 27.12.2022р.), від 20.01.2023р. (вх. ГСОО №3039/23 від 09.02.2023р.), від 17.02.2023р. (вх. ГСОО№6696/23 від 15.03.2023р.), від 17.03.2023р. (вх. ГСОО №9663/23 від 13.04.2023р.), та від 10.04.2023р. (вх. ГСОО№11210/23 від 27.04.2023р.)Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.12.2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є АТ «Райффайзен Банк» ( «Позивач», «Банк», Кредитор») та Приватним сільськогосподарським підприємством «Україна» ( «Відповідач», «Боржник», «Позичальник») було укладено Кредитний договір №011/79790/455056, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 1 300 000,00 грн з кінцевим терміном погашення Кредиту - 17.12.2021 року (п. 1.1., п. 1.3. Кредитного договору).

Метою (цільовим використанням) є придбання колісного трактора (п.1.4. Кредитного договору).

Позичальник, у свою чергу, зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі - 20% річних ( у т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеному у п. 1.3. Кредитного договору) та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Договором ( п. 2.1. Кредитного договору).

Нарахування процентів за Кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом ( в т.ч. простроченої) протягом всього строку користування Кредитом ( п. 2.2. Кредитного договору).

Позивач вказує, що відповідно до умов п. 3.2. Кредитного договору Кредитор, після виконання Позичальником обов`язкових умов, вказаних в п. 3.1. Договору, на підставі письмової заяви Позичальника № б/н від 17.12.2018 року, надав в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку, шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок в AT «Райффайзен Банк», для подальшого використання за цільовим призначенням.

Факт надання кредиту відповідачу, за посиланням позивача, також підтверджується банківською випискою по рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "України", копія якої міститься в матеріалах справи.

Таким чином, як вказує позивач, Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Сторони також погодили, що нарахування процентів за Кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, щоденно на залишок фактичне заборгованості Позичальника (в т. ч. простроченої), протягом всього строку користувань Кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі Кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення Кредиту в повному обсязі (п. 2.3. Кредитного договору).

Згідно умов п. 5.1., п.5.4. Кредитного договору Позичальник зобов`язався здійснювати погашення Кредиту та сплату процентів щомісячно відповідно до Графіку погашення Кредиту, що є додатком та невід`ємною частиною Кредитного договору.

Сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, регламентованих Кредитним договором, Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та ст. 11 Кредитного договору.

Окрім того, Позичальник, відповідно до ст. 10 Кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення Договору є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставин Дефолту, визначених ст. 8 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всі необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація - достатня для правильного розуміння та доступною, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам Позичальника, є розумними та справедливими.

Позичальник також засвідчив, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладенні Договору та/або Договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Позичальником Кредитного договору, Договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання своїх кредитних зобов`язань,

За посиланнями позивача 25.10.2019 року сторони домовились викласти Графік погашення заборгованості за Кредитом та сплати процентів у новій редакції, у зв`язку з чим, між Сторонами укладено Додаткову угоду №011/79790/455056/1 до Кредитного договору №011/79790/455056 від 17.10.2018 року. Інші умови Кредитного договору залишено без змін Отже, з укладенням Кредитного договору, у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п. п. 2.1., 5.2., 5.3. Кредитного договору.

Як вказує позивач всупереч умовам та приписам Кредитного договору, Позичальник з квітня 2020 року неналежним чином виконує взяті на себе договірні зобов`язання: не здійснює щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитним коштами в повному обсязі (обставини дефолту, згідно ст. 8 Кредитного договору), у зв`язку з чим станом на 24.06.2021 року заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором становить 789 605,48 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі - 740 000,00 грн, у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 300 000,00 грн; заборгованості за відсотками - 49 605,48 грн, у т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 38 657,53 грн.

Разом з тим, як вбачається з заяви про зменшення розміру позовних вимог, в результаті реалізації заставна майна, а саме: сільськогосподарської техніки: трактора колісного, марки ХТЗ-242К.20. року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було погашено частину існуючої заборгованості за кредитним договором перед АТ «Райффайзен Банк» в сумі 700 000грн., у зв`язку з чим за відповідачем лишилась заборгованість в сумі 89 605,48грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 40 000грн. та заборгованості з відсотками в розмірі 49 605,48грн.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Як встановлено судом, 17.12.2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є АТ «Райффайзен Банк» ( «Позивач», «Банк», Кредитор») та Приватним сільськогосподарським підприємством «Україна» ( «Відповідач», «Боржник», «Позичальник») було укладено Кредитний договір №011/79790/455056, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 1 300 000,00 грн з кінцевим терміном погашення Кредиту - 17.12.2021 року (п. 1.1., п. 1.3. Кредитного договору).

Відповідно до п.12.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до Договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Отже, між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним сільськогосподарським підприємства "України" склалися кредитні правовідносини.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав Приватним сільськогосподарським підприємства "України" кредитний ліміт у кредитування 1 300 000грн., що підтверджується випискою по рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "України".

Крім того, у відповідності до п.2.1 Договору Протягом всього строку фактичного користування Кредитом (в т.ч. після настання Кінцевого терміну погашення Кредиту) Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 20 % річних на рахунок нарахованих доходів Кре дитора.

Згідно п.2.2 Договору нарахування процентів за Кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості Позича льника за Кредитом (в т.ч. простроченої) протягом всього строку користування Кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі Кредиту (частини Кредиту); останній день строку користування Кредитом не враховується.

У відповідності до п.5.2 Договору позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами. Погашення час тини Кредиту та процентів здійснюється у розмірах та строках, які визначаються Графіком (Додаток 1 до До говору). Позичальник зобов`язується здійснювати погашення Кредиту та процентів на рахунки Кредитора для погашення Кредиту (пункт 1.5. Договору) та процентів (пункти 2.1. - 2.5. Договору), або на інші рахунки, визначені Кредитором та доведені до відома Позичальника, у валюті Кредиту шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку Позичальника.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що проценти за користування Кредитом Позичальник сплачує кожного місяця та остаточно при погашені Кредиту, відповідно до Графіку за наступні періоди: - в першому календарному місяці користування Кредитом - за період з дня видачі Кредиту (траншу) по день, що передує передостанньому Банківському дню місяця; - в наступних календарних місяцях - за період з передостаннього Банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по Банківський день, що передує передостанньому Банківському дню поточного місяця; - в останній календарний місяць користування Кредитом - за період з передостаннього Банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення Кредиту. Якщо Графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійсненим не пізніше останнього Банківського дня відповідного календарного місяця, за винятком останнього місяця ко ристування кредитними коштами. В останній місяць користування кредитними коштами Позичальник зо бов`язаний здійснити погашення Кредиту та процентів в останній день строку користування Кредитом, який визначений в пункті 1.3. Договору. Якщо дата сплати кредитних коштів та процентів не є Банківським днем, платіж здійснюється не пізні ше останнього Банківського дня, що передує даті сплати Кредиту та процентів, визначеної відповідно до умов Договору. Під поняттям "Банківський день" Сторони розуміють робочий день Кредитора, протягом якого прийма ються документи клієнтів на переказ і документи на відкликання та здійснюється їх оброблення, передавання і виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення відповідних умов Договору Позичальник не повернув кредитні кошти у розмірі 740 000грн. - заборгованість за кредитом; 49 605,48грн. - заборгованість за відсотками у передбачений Договором термін.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що частину основного боргу у розмірі 700 000 було погашено шляхом реалізації заставна майна, а саме: сільськогосподарської техніки: трактора колісного, марки ХТЗ-242К.20. року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, заборгованість за Кредитним договором №011/79790/455056 від 17.12.2018р. становить 89 605,48грн. з яких: 40 000грн. заборгованість за кредитом та 49 605,48грн. заборгованість за відсотками яка підлягають стягненню на користь позивача.

При цьому відповідачем відповідні встановлені судом обставини належними та допустимими доказами не спростовані.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) до Приватного сільськогосподарського підприємства "України" (67514, Одеська область, Лиманський район, с. Каїри, вул. Нагірна, буд.3, код ЄДРПОУ 30480758) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "України" (67514, Одеська область, Лиманський район, с. Каїри, вул. Нагірна, буд.3, код ЄДРПОУ 30480758) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за Кредитним договором №011/79790/455056 від 17.12.2018р. 40 000 (сорок тисяч)грн., заборгованість за відсотками в розмірі 49 605 (сорок дев`ять тисяч шістсот п`ять)грн. 48коп. та судовий збір в сумі 1 344 (одну тисячі триста сорок чотири)грн. 08коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 червня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна