Рішення

від 13.06.2023 по справі 918/463/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/463/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "КРАФТМІЛК"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ТОРГ РІВНЕ"

про стягнення заборгованості в сумі 255 180,35 грн.

Секретар судового засіданні Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "КРАФТМІЛК" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ТОРГ РІВНЕ" про стягнення заборгованості в сумі 255 180,35 грн.

Ухвалою суду від 22.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.06.2023.

13.06.2023 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи платіжних інструкцій.

Крім того, 13.06.2023 представник відповідача подав клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі та закрити провадження в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 200 000, 00 грн, зменшити штраф та пеню на 80%.

Ухвалою суду від 13.06.2023 провадження у справі № 918/463/23 в частині стягнення 200 000,00 грн основної заборгованості закрито.

У судове засідання 13.06.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановлений законом строк.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи 13.06.2023 обов`язковою не визнавалася.

З огляду на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до ст. 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду в судовому засіданні справи по суті.

Крім того, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного розгляду справи, внаслідок чого вона може бути розглянута за наявними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

10.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім " КРАФТМІЛК" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " "ВОЛИНЬ - ТОРГ РІВНЕ"" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки № 20/07/12 (надалі - Договір).

В порядку та на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця молочні продукти та іншу продукцію в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його вартість (п. 1.1 Договору).

Ціна, асортимент, сортамент і номенклатура товару, який поставляється, визначені сторонами у специфікації до даного договору , яка є невід`ємною його частиною ( додаток № 1). У разі зміни асортименту товару, що є предметом поставки та цін на товар сторони підписують новий додаток з наступним номером, де вказується новий асортимент та /або ціна товару. При цьому додаток №1 втрачає силу (1.2 Договору).

Поставка товару здійснюється на підставі письмового замовлення покупця. Замовлення покупця оформлюється відповідно до цього договору та повинно містити реквізити постачальника, покупця, номер замовлення, дату його подачі, дату та час поставки товару, асортимент, кількість, ціну товару. Покупець передає постачальнику замовлення телефонним, факсимільним чи електронним зв`язком. Протягом 12-ти годин з моменту отримання замовлення постачальник зобов`язаний підтвердити його повністю або в частині, в той же спосіб , в який було отримано замовлення (п. 2.1 Договору).

Товар поставляється узгодженим партіями. Сторони узгоджують умови доставки в замовленні. Якщо інші умови поставки товару не узгоджені сторонами, то поставка товару здійснюється на складі покупця (умови поставки DDP, згідно міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року). Фактична адреса поставки: м. Луцьк, вул. Індустріальна, б. (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець здійснює оплату вартості товару протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 209 716,50 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (а.с. 16-20).

Відповідачем частково сплачено за товар, поставлений видатковою накладною № 313 від 10.02.2022, в сумі 9 716,50 грн.

Станом на 28.02.2023 між позивачем та відповідачем складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості у розмірі 200 000,00 грн (а.с. 26).

Як зазначив позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку із чим, станом на подання позовної заяви за останнім рахувалась заборгованість в розмірі 200 000,00 грн.

З метою мирного врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію вих № 14/03-23 від 16.03.2023, яка залишена без відповіді та задоволення (а.с. 10 - 12).

За період розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.06.2023 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 200 000,00 грн закрито.

Таким чином, на розгляді залишається стягнення заборгованості в частині штрафу в розмірі 20 000,00 грн та пені у розмірі 35 180,35 грн.

Розглядаючи спір по суті в цій частині, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням умов договору поставки № 20/07/12 від 10.07.2020 щодо своєчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється Господарським кодексом України (надалі - ГК України), Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), тощо.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З положень ст. 509 ЦК України, що кореспондується із ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 5.1 Договору відповідач зобов`язаний оплатити поставлений товар протягом 14 календарних днів з дати поставки.

Перевіривши розрахунок, здійснений позивачем, суд зазначає, що при визначенні строку нарахування пені по видатковій накладній № 313 від 10.02.2022 позивачем неправильно визначено початок розрахунку заборгованості, а саме: вказано - з 24.02.2022, коли вірним є з 25.02.2022.

Здійснивши перерахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE, суд встановив, що позивачем невірно нараховано суму штрафу.

Так, розмір обґрунтованої пені становить 35 441,62 грн., при заявленому - 35 180,35 грн.

За приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 35 180,35 грн та штрафу в розмірі 20 000,00 грн.

Разом з тим, щодо заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 80 відсотків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд враховує, що відповідач повністю оплатив заборгованість по договору поставки № 20/07/12 від 10.07.2020, а також позивачем не зазначено про завдання будь-якої шкоди ТОВ "Торговий Дім "КРАФТМІЛК" неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Враховуючи вищевказане з урахуванням принципів розумності, справедливості та балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та неустойки на 50 %, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 17 590,17 грн. пені та 10 000,00 грн. штрафу, а в частині стягнення 17 590,18 грн. пені та 10 000,00 грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 827,71 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ТОРГ РІВНЕ" (33001, м. Рівне, вул. Хмільна, 40, код ЄДРПОУ 43063289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "КРАФТМІЛК" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, 1, код ЄДРПОУ 43621798) 17 590,17 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто грн 17 коп.) грн пені, 10 000,00 (десять тисяч грн 00 коп.) грн штрафу та 827,71 (вісімсот двадцять сім грн 71 коп.) грн судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 17 590,18 грн пені та 10 000,00 грн. штрафу - відмовити.

4. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023.

Суддя А.М.Горплюк