Постанова

від 16.06.2023 по справі 925/1775/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 925/1775/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну Головного управління ДПС у Черкаській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022

у складі колегії суддів: Буравльова С. І. - головуючого, Андрієнка В. В., Шапрана В. В.

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.09.2022

у складі судді Спаських Н. М.

у справі за позовом Черкаського міського центру зайнятості

до Головного управління ДПС у Черкаській області

про стягнення 90 681,59 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Господарським судом ухвалено рішення у справі за позовом Міського центру зайнятості до Головного управління ДФС про стягнення виплачених його працівнику коштів як допомоги по безробіттю, за наслідком набрання законної сили яким видано наказ, який повернуто Казначейством без виконання з тих підстав, що боржник не отримує бюджетного фінансування, оскільки його реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС, яке в свою чергу ліквідоване, а його функції передані ДПС або Головному управлінню ДПС без статусу юридичної особи.

2. Міський центр зайнятості з посиланням на те, що боржника у виконавчому проваджені наразі реорганізовано звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником - Головного управління ДФС на Головне управління ДПС.

3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, заяву Міського центру зайнятості задовольнив, дійшовши висновку, що Головне управління ДПС є правонаступником прав та обов`язків Головного управління ДПС.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:

- чи наявні підстави для заміни сторони виконавчого провадження у справі - Головного управління ДФС на Головне управління ДПС без дослідження правонаступництва Головного управління ДФС як юридичної особи в майнових приватних правовідносинах, в яких воно виступає як юридична особа приватного права та встановлення обставин припинення його як юридичної особи?

5. Суд вважає передчасним та помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви Міського центру зайнятості, виходячи з такого.

Короткий зміст та підстави заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником

6. Господарським судом Черкаської області здійснювалося провадження у справі № 925/1775/21 за позовом Черкаського міського центру зайнятості (далі - Черкаський МЦЗ, позивач/стягувач) до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області, відповідач/боржник) про стягнення 90 681,59 грн, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 , якого поновлено на посаді за рішенням суду.

7. 05.04.2022 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення, яким позов Черкаського МЦЗ задовольнив повністю; стягнув з ГУ ДФС у Черкаській області на користь Черкаського МЦЗ - 90 681,59 грн виплачених як допомога по безробіттю та 2 270,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

8. 26.04.2022 на виконання зазначеного рішення суду видано відповідний наказ, який Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області повернуло стягувачу без виконання з посиланням на те, що боржник не отримує бюджетного фінансування, оскільки його реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ДПС у Черкаській області, яке ліквідоване, а його функції передано ДПС та її територіальним органам без статусу юридичної особи, в тому числі Головному управлінню ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, скаржник).

9. 02.09.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява Черкаського МЦЗ від 30.08.2022 № 08-08/1206 про заміну сторони виконавчого провадження, в якій позивач/стягувач просив суд замінити сторону виконавчого провадження - ГУ ДФС у Черкаській області на ГУ ДПС у Черкаській області як правонаступника.

10. Заява Черкаського МЦЗ мотивована тим, що ГУ ДФС у Черкаській області на підставі нормативних документів Кабінету Міністрів України було реорганізовано у ГУ ДПС у Черкаській області, яке є правонаступником відповідача/боржника.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

11. Ухвалою від 12.09.2022 Господарський суд Черкаської області задовольнив заяву Черкаського МЦЗ від 30.08.22 № 08-08/1206 про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником та здійснив заміну відповідача у справі, сторону виконавчого провадження - ГУ ДФС у Черкаській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Черкаській області (ідентифікаційний код 44131663, вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси).

12. Ухвала суду першої інстанції мотивована з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" проведенням реорганізації відповідача внаслідок чого правонаступником прав та обов`язків якого наразі є ГУ ДПС у Черкаській області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.12.2022 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.09.2022 у справі № 927/1775/21 залишив без змін.

14. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заяви Черкаського МЦЗ та наявності підстав для заміни боржника - ГУ ДФС у Черкаській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Черкаській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. ГУ ДПС у Черкаській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 т ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.09.2022 у справі № 925/1775/21, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ГУ ДПС у Черкаській області)

16. ГУ ДПС у Черкаській області в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій передчасно замінили боржника правонаступником, залишивши поза увагою, що з дня призначення ліквідаційної комісії з реорганізації до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи, крім тих, які залишаються згідно законодавства за іншими учасниками;

- суд апеляційної інстанції залишив без належної оцінки доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі щодо встановлення факту публічного правонаступництва. Зокрема, відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент вирішення питання заміни відповідача правонаступником запису про припинення ДФС України;

- суди не дослідили, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.1.2022 № 8 затверджено головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби директора Департаменту фінансово-економічного планування, аналізу та майнових відносин Міністерства фінансів Якубівського В. Л.;

- суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін та позбавив скаржника надати заперечення щодо заяви й взяти участь у судовому засіданні призначеному для її розгляду, оскільки ухвала суду від 02.09.2022 про призначення заяви до розгляду на 12.09.2022 надійшла на адресу скаржника 08.09.2022;

- суд при постановленні оскарженої ухвали вийшов за межі заявлених вимог прийнявши рішення щодо здійснення заміни також відповідача у справі, тоді як Черкаський МЦЗ у заяві просив замінити лише сторону виконавчого провадження.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Від відповідача відзив на касаційну скаргу, письмові пояснення тощо не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

18. Вирішуючи наведене в пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходить з такого.

19. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

20. Згідно із абзацом першим частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

21. Частинами першою, другою статті 334 ГПК України визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

22. Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Така стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

23. За статтею 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

24. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

25. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

26. Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

27. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

28. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 334 ГПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

29. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

30. Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

31. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.

32. Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. При цьому можна виділити дві форми публічного правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

33. Перша форма публічного правонаступництва - фактичне правонаступництво передбачає передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

34. Натомість процесуальне публічне правонаступництво передбачає заміну судом сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2022 у справі № 8252/21, від 15.03.2023 у справі № 910/4516/20).

35. У справі, яка переглядається, Черкаський МЦЗ в якості підстави для заміни сторони виконавчого провадження - боржника посилається на обставини реорганізації ГУ ДФС у Черкаській області згідно постанов Кабінету Міністрів України внаслідок чого, згідно його тверджень, ГУ ДПС у Черкаській області є правонаступником боржника (відповідача у справі).

36. Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (далі - постанова КМУ № 1200) визначено утворити Державну податкову службу України (далі - ДПС) та ДМС, реорганізувавши ДФС шляхом поділу.

37. Згідно з абзацом другим пункту 2 постанови КМУ № 1200 ДПС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

38. ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності (абзац четвертий пункту 2 постанови КМУ № 1200).

39. Відповідно до абзацу шостого пункту 2 постанови КМУ № 1200 ДФС продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення ДПС, ДМС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

40. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі - постанова КМУ № 537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано деякі територіальні органи ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС за переліком згідно з додатком 2. Зокрема, утворено ГУ ДПС у Черкаській області шляхом приєднання до нього ГУ ДФС у Черкаській області.

41. Пунктами 3, 4 постанови КМУ № 537 установлено, що територіальні органи ДФС, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам ДПС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Визначено територіальні органи ДПС правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів ДФС, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

42. 30.09.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (далі - постанова КМУ № 893), якою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у Черкаській області. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що територіальні органи ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення ДПС територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається ДПС після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи ДПС, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять ДПС та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про ДПС та її територіальні органи.

43. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

44. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (частина перша статті 106 ЦК України).

45. Частиною другою статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

46. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

47. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074).

48. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

49. Пунктом 6 Порядку № 1074 визначено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

50. Орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється (абзац 1 пункту 12 Порядку № 1074).

51. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1074 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

52. Згідно із частиною п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

53. Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі поділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутворених юридичних осіб та державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу. Поділ вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

54. Отже, інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

55. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Юридична особа є припиненою з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г, від 19.03.2021 у справі № 910/4642/20 та від 20.09.2021 у справі № 909/51/17).

56. Тож умовою задоволення клопотання про заміну сторони виконавчого провадження (відповідача/боржника) у цій справі є встановлення обставин переходу майнових прав та обов`язків відповідача - ДФС у процесі його реорганізації до ДПС, які з урахуванням наведеного мають підтверджуватись розподільчим балансом.

57. Аналіз положень статті 104 ЦК України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", пунктів 7, 12 Порядку № 1074 свідчить, що реорганізація ДФС шляхом її поділу вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої здійснюється приєднання, натомість перехід майнових прав та обов`язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку (подібний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 909/51/17 ).

58. Проте суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та в межах наявних у них повноважень, визначених статтями 86, 269 ГПК України, не надали належної оцінки та не перевірили чи мали місце у цій справі обставини повного правонаступництва відповідача/боржника, включаючи в себе: публічне правонаступництво (правонаступництво у завданнях, функціях та повноваженнях) та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, чим підтверджуються відповідні обставини.

59. Натомість суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях обмежилися посиланням на прийняті постанови Кабінету Міністрів України наведені в обґрунтування заяви позивачем (стягувачем) та не звернули увагу, що реорганізація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, обумовлені відмінностями в правовому статусі цих осіб.

60. Крім того, суди попередніх інстанцій у світлі наведеного, не дослідили, а іншого встановлені обставини справи не містять - 1) наявність обставин завершення реорганізації відповідача (складання розподільчого балансу), 2) наявність/відсутність відомостей запису в єдиному державному реєстрі щодо припинення юридичної особи ДФС.

61. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для заміни відповідача його правонаступником є передчасними.

62. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

63. До повноважень Верховного Суду згідно приписів статті 300 ГПК України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

64. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії").

65. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Однак, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржені судові рішення та зроблені в них висновки не можна вважати правомірними та обґрунтованими.

67. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення питання наявності/відсутності підстав для заміну у цій справі сторони виконавчого провадження (відповідача/борожника).

Щодо суті касаційної скарги

68. З огляду на наведене, касаційна скарга ГУ ДПС у Черкаській області підлягає задоволенню судом частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

70. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

71. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

72. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому враховуючи допущені порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

73. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, надати оцінку:

1) чи мали у цій справі обставини повного правонаступництва відповідача/боржника, включаючи в себе: публічне правонаступництво (правонаступництво у завданнях, функціях та повноваженнях) та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, чим підтверджуються відповідні обставини;

2) наявності завершення реорганізації відповідача (складання розподільчого балансу);

3) наявності/відсутності відомостей запису в єдиному державному реєстрі щодо припинення юридичної особи ДФС.

74. В залежності від установленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути заяву позивача/стягувача про заміну сторони виконавчого провадження з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Щодо судових витрат

75. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

76. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

77. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

78. Інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

79. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Юридична особа є припиненою з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.09.2022 у справі № 925/1775/21 скасувати.

3. Справу № 925/1775/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк