Ухвала

від 13.06.2023 по справі 904/2866/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/2866/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенко В.О.,

відповідача - Кравченко М.І.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Кеся Н.Б.

від 19.12.2022 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В., Іванов О.Г.

від 06.03.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про стягнення 1 269 173,53 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області про стягнення 999 271,79 грн основного боргу, 102 363,80 грн пені, 11 905,03 грн 3% річних, 155 632,91 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині оплати вартості спожитого природного газу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого Комунальним некомерційним підприємством "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області з 01 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом Оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від Оператора ГРМ (форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

Отже, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Постачальник "останньої надії") та Комунальним некомерційним підприємством "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області (надалі - Споживач) було укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 4.3 Договору Постачальник "останньої надії" зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником "останньої надії" і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з пунктом 4.5 Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов Договору, а саме, з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 12.01.2022 Постачальник "останньої надії" поставив Споживачу природний газ в обсязі 30,48269 тис. куб. м на загальну суму 1 269 173,53 грн (з урахуванням вартості транспортування). Споживач частково здійснив оплату спожитого газу в розмірі 178 407,60 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Постачальником "останньої надії" на загальну суму 999 271,79 грн.

29 листопада 2021 року Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області скористалось своїм правом Споживача, передбаченого пунктом 31 Розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну, що і було зроблено.

29 листопада 2021 року між Комунальним некомерційним підприємством "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області (надалі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - Постачальник) укладено договір на постачання природного газу № 03-1273/21-БО-Т (надалі - Договір постачання).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6.4 Договору постачання та частини 3 пункту 9 Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зобов`язано забезпечити своєчасну реєстрацію Споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зареєструвало Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області у Реєстрі споживачів постачальника через 46 днів після укладення Договору постачання з датою початку постачання лише з 13.01.2022.

Відповідно до електронного листа від 02.12.2021 щодо надання переліку об`єктів, по яких буде здійснюватися постачання газу в рамках укладеного Договору постачання для реєстрації на інформаційній платформі Оператора ГТС, Споживач надав Постачальнику відповідь на лист 02.12.2021 о 14:17 год, а також направив оригінали документів поштою. На прохання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області повторно надало документи щодо переліку об`єктів споживання в розрізі окремих вузлів обліку 28.12.2021 о 08:20 год та 10.01.2022 о 14:56 год.

Станом на 01.02.2022 Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області не отримало відповіді на лист від 12.01.2022 щодо реєстрації в Реєстрі споживачів. Відповідь на вищезазначений лист була надіслана Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 15.02.2022, що підтверджується печаткою Укрпошти на конверті, а отримана лише 23.02.2022.

Згідно з листом від 23.12.2021 Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було внесено 100% предоплату за грудень 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № 710 від 28.12.2021 та рахунком-фактурою № 03-1273/21-БО-Т/12/21 в розмірі 297 971,91 грн.

У зв`язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" дані Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області на інформаційну платформу оператора ГТС були внесені через 46 днів після укладення Договору постачання, тому у спірний період поставка газу відбувалась не Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", а Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як Постачальником "останньої надії".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у справі № 904/2866/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 999 271,79 грн основного боргу, 100,00 грн пені, 11 905,03 грн 3% річних, 155 632,91 грн інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 102 263,80 грн відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю наявності між сторонами у справі господарських зобов`язань та наявністю прострочених з боку відповідача грошових зобов`язань, що є підставою для стягнення основного боргу, нарахованих на нього інфляційних, 3% річних та пені.

Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на факт укладення ним договору з іншим постачальником, оскільки для зміни постачальника недостатньо факту укладення договору, необхідно також своєчасне внесення Споживача до Реєстру споживачів іншого постачальника, що у спірний період є відсутнім.

При цьому, керуючись частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням відсутності з боку відповідача недобросовісної поведінки, який своєчасно та оперативно вжив заходів щодо зміни постачальника газу, для чого своєчасно підписав Договір постачання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", надав негайно усі витребувані від нього відомості, а також без зволікань сплатив 100% передоплати за грудень 2021 року, однак з незалежних від його волі обставин внесення даних відповідача як споживача до Реєстру споживачів іншого постачальника відбулось із значним на 46 днів запізненням, що призвело до обліку поставки газу позивачем як "постачальником останньої надії", застосуванням інших тарифів не на користь відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та стягнення пені у сумі 100,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 102 263,80 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у справі № 904/2866/22 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обґрунтованістю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, з огляду відсутність з боку відповідача недобросовісної поведінки, який своєчасно та оперативно вжив заходів щодо зміни постачальника газу, для чого своєчасно підписав Договір постачання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", надав негайно усі витребувані від нього відомості, а також без зволікань сплатив 100% передоплати за грудень 2021 року, однак з незалежних від його волі обставин внесення даних відповідача як споживача до Реєстру споживачів іншого постачальника відбулось із значним на 46 днів запізненням, внаслідок недобросовісної поведінки Постачальника, що призвело до обліку поставки газу позивачем як "постачальником останньої надії", застосуванням інших тарифів не на користь відповідача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 904/2866/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 102 263,80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 904/2866/22 є неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України та статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, порушення норм процесуального права - статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 904/2866/22 ухвалені без урахування правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19. Скаржник також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та встановив додаткові обставини, що не входять до предмету доказування, які фактично покладені в основу оскаржуваного рішення в частині зменшення пені.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли оскаржувані судові рішення без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, викладеного у постановах 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено дві умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Верховний Суд послідовно та неодноразово звертав увагу на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Отже, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі№ 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

У даній справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені більш ніж на 90% та стягнення її в розмірі 100,00 грн. Таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли проаналізувавши надані сторонами докази та врахувавши відсутність в діях відповідача недобросовісної поведінки, який своєчасно та оперативно вжив заходів щодо зміни постачальника газу, для чого своєчасно підписав Договір постачання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", надав негайно усі витребувані від нього відомості, а також без зволікань сплатив 100% передоплати за грудень 2021 року, однак з незалежних від його волі обставин внесення даних відповідача як споживача до Реєстру споживачів іншого постачальника відбулось із значним на 46 днів запізненням, що призвело до обліку поставки газу позивачем як "постачальником останньої надії", застосуванням інших тарифів не на користь відповідача.

Водночас, у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, суд касаційної інстанції, пославшись на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, також дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% за прострочення оплати за договором постачання природного газу. При цьому, суд врахував те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 904/2866/22 ухвалено судами без урахування висновків щодо застосування норм права (статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, оскільки висновки в зазначеній справі (№ 904/2866/22) і у справах № 908/1453/14 та № 918/116/19, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, у кожній з зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

При цьому, посилання скаржника на пункт 8.19 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 відхиляються Судом, оскільки, по-перше, зазначений пункт не містить висновку щодо застосування конкретної норми права, по-друге, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки (такий висновок викладено в пункті 9.24 постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19).

Крім того, Суд відхиляє доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції порушено приписи статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо виходу суду апеляційної інстанції за межі предмету доказування у справі, оскільки, як зазначалось вище, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, зокрема, чи є такий випадок винятковим, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання тощо. У даному випадку, переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 102 263,80 грн, суд апеляційної інстанції повинен був надати оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру пені, перевірити висновки суду першої інстанції винятковість випадку порушення зобов`язань за Договором, причин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором тощо, що і було вчинено судом апеляційної інстанції.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі не зазначено.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/2866/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2023.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 904/2866/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2023 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді Г.О. Вронська

І.Д. Кондратова