Постанова

від 14.06.2023 по справі 689/482/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 689/482/22

провадження № 61-9924св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталія Василівна, регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталії Василівни і ОСОБА_2 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від

30 червня 2022 року у складі судді Кульбаби А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н. В., регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Хмельницькій області, про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.

Позов мотивований тим, що 20 серпня 2020 року між ОСОБА_1

і ОСОБА_2 укладено шлюбу. В цей же день між ними укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вавринчук О. М., який зареєстрований в реєстрі за номером 1210. Відповідно до пункту 3 вказаного договору все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно придбане або набуте.

10 листопада 2020 року ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , який згідно з умовами шлюбного договору належить позивачу на праві особистої власності.

Під час спільного проживання ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що вона як законна дружина має отримати доручення на автомобіль. Підстав не довіряти дружині у нього не було, тому вона привела його до нотаріуса Стожик Н. В., де він підписав довіреність. При цьому попри те, що він є громадянином Республіки Ірак і його рідна мова курдська, в Україні не навчався, тому українську мову не розуміє, на зрозумілу йому мову довіреність перекладена не була і він не зрозумів її суть. У тексті доручення про переклад та роз`яснення йому суті доручення нічого не зазначено, що підтверджує порушення нотаріусом пункту 10 глави 9 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

У подальшому, а саме 07 вересня 2021 року, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н. В. посвідчила довіреність від імені позивача на вчинення ОСОБА_2 дій щодо розпорядження автомобілем марки «Hyundai» моделі «Sonata», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , попри те що він не мав наміру уповноважувати її на розпорядження автомобілем.

04 грудня 2021 року ОСОБА_2 , скориставшись незаконно отриманою від ОСОБА_1 довіреністю, всупереч його волі уклала договір купівлі-продажу вказаного автомобіля з ОСОБА_3 .

Дізнавшись суть вказаної довіреності, 10 грудня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Вавринчук О. М., яка за його заявою того ж дня скасувала довіреність.

21 січня 2022 року ОСОБА_1 направив нотаріусу Стожик Н. В. заяву про скасування довіреності від 07 вересня 2021 року як такої, що суперечить його волі на час видачі, та яка посвідчена нотаріусом з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Повторне подання такої заяви було зумовлене тим, що він реально не розумів українську мову і не розумів усіх дій, які щодо нього вчиняли нотаріуси, окрім укладеного шлюбного договору, який був перекладений зрозумілою йому мовою.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив визнати недійсною довіреність від 07 вересня 2021 року, посвідчену приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області

Стожик Н. В., якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем марки «Hyundai» моделі «Sonata», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 грудня 2021 року

№ 6842/2021/2963256 автомобіля марки «Hyundai» моделі «Sonata», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер

НОМЕР_3 , який укладений між продавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі доручення продавця, та покупцем ОСОБА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від

30 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсною довіреність від 07 вересня 2021 року, видану приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н. В. від імені ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем марки «Hyundai» моделі «Sonata», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Визнано недійсним договір від 04 грудня 2021 року № 6842/2021/2963256 купівлі-продажу транспортного засобу марки «Hyundai» моделі «Sonata», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який укладений між продавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності продавця, та покупцем ОСОБА_3 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 362,50 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 362,50 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі

1 696,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі

1 696,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що довіреність від 07 вересня 2021 року посвідчена з порушенням пункту 10 глави 9 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також внаслідок введення позивача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, тому її слід визнати недійсною на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 230 ЦК України. Договір купівлі-продажу транспортного засобу укладений без згоди та відома власника майна, зважаючи на недійсність довіреності від 07 вересня

2021 року. Позивач не уповноважував ОСОБА_2 на продаж автомобіля, вона ввела його в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину: не передання йому грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 2 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Змінюючи мотивувальну частину рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції помилково послався на вчинення цього правочину позивачем унаслідок введення його в оману. Довіреність - це односторонній правочин, що виключає можливість застосування норми частини першої статті 230 ЦК України до спірних правовідносин.

З урахуванням визнання недійсною довіреності на право розпорядження

ОСОБА_2 автомобілем від 07 вересня 2021 року, суд першої інстанції правильно констатував, що позивач не уповноважував ОСОБА_2 укладати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 04 грудня 2021 року

№ 6842/2021/2963256, а отже, оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений неповноважною особою, без згоди власника майна (позивача), тому наявні підстави для визнання його недійсним як такого, що суперечить закону (статті 317, 319, 658 ЦК України) відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України. Наявність таких підстав для визнання цього договору купівлі-продажу автомобіля недійсним (укладення його неповноважною особою) цілком виключає вчинення цього правочину під впливом обману з боку відповідачки.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

06 жовтня 2022 року приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу у Хмельницькій області Стожик Н. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 червня

2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 вересня

2022 року в частині визнання недійсною довіреності від 07 вересня 2021 року

і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цієї вимоги відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що приватний нотаріус відповідно до Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, пояснила ОСОБА_1 всі його права та наслідки вчинення правочину, він все зрозумів, з наслідками погодився, розмовляв з нотаріусом зрозумілою для них обох мовами. Підстав для відмови у вчиненні правочину у неї не було.

Заявник зазначає, що в частині визнання недійсною довіреності, позивач обрав неправильний спосіб захисту, що є безумовною підставою для відмови

у задоволенні позову, оскільки, у разі якщо (дружина позивача) ввела його

в оману і в них стався конфлікт, то нотаріус не може бути винним в тому конфлікті, і це не є підставою для визнання недійсним правочину, посвідченого нотаріусом. Позивач не був позбавлений можливості залучити перекладача при укладенні правочину, якщо він не розумів українську мову, та не був зобов?язаний посвідчувати відповідну довіреність у разі нерозуміння її змісту, враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору/правочину.

Заявник також вказує, що допущені нотаріусом порушення вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не може бути підставою для визнання правочину недійсним, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 219/11149/18.

11 жовтня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 червня

2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 вересня

2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вчинені нотаріальної дії нотаріус роз?яснювала позивачу всі наслідки вчинення правочину. Підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було, оскільки позивач вільно спілкувався з нотаріусом, думок про те, що позивач не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, ні в кого не виникало. Позивач недієздатним не був і не є. Факт розуміння позивачем української мови підтверджується укладеним між ОСОБА_1 та його представником договором про надання правничої допомоги, який вчинено українською мовою. Позивач також підписав позовну заяву, відзив на апеляційну скаргу, які викладені українською мовою, без перекладу на інші мови.

ОСОБА_2 також вказує, що незнання мови не є підставою для визнання недійсним правочину. Позивач обрав неефективний спосіб захисту його прав. Власником спірного автомобіля є ОСОБА_4 , яка не була залучена до розгляду справи, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Аргументи інших часників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.

26 грудня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року зупинено дію постанови Хмельницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши пояснення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є громадянином Республіки Ірак.

12 липня 2019 року Управління ДМС України видало ОСОБА_1 посвідку

№ НОМЕР_4 на постійне проживання в Україні.

20 серпня 2020 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено шлюб, а також укладено шлюбний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вавринчук О. М., нею

ж зроблено усний переклад договору з української на російську мову.

10 листопада 2020 року позивач придбав автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі договору купівлі-продажу, який укладений між продавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності продавця, та покупцем ОСОБА_3 .

Довіреністю від 07 вересня 2021 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н. В., ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися належним йому на праві власності автомобілем.

Позивач 08 вересня 2021 року виїхав за кордон, а повернувся в Україну

08 грудня 2021 року.

04 грудня 2021 року ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності

від 07 вересня 2021 року, від імені ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу № 6842/2021/2963256 транспортного засобу «Hyundai» моделі «Sonata», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

За заявою позивача, засвідченою приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Вавринчук О. М. 10 грудня 2021 року, реєстраційний номер 1398, скасовано довіреність на право розпорядження зазначеним автомобілем, яка посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н. В.

07 вересня 2021 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Щодо позовних вимог про визнання довіреності недійсною

Частинами першою та третьою статті 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Статтею 1003 ЦК України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Установлено, що довіреністю від 07 вересня 2021 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н. В. та зареєстрована в реєстрі за № 1082, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися належним йому на праві власності автомобілем марки «Hyundai» моделі «Sonata», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . Довіреність видана

з правом продажу автомобіля за встановленим законом порядком, обміну, страхування, здачі в оренду, передачі в позику, зміни номерних агрегатів

і вузлів.

Відповідно до частини десятої статті 44 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Згідно з пунктом 1 Глави 6 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.

Згідно з пунктами 3, 10 Глави 9 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників). Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем

у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, якою вона володіє.

Підписана ОСОБА_1 довіреність від 07 вересня 2021 року не містить посвідчувального напису про її переклад на мову, яку розуміє позивач.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 376/946/17 (провадження № 61-14829св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису забезпечує ідентифікацію сторони (сторін) правочину та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Водночас слід ураховувати, що правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів не входить до сфери ЦК України і не є матеріальним правом. Законодавство про нотаріаті нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право - встановлювати підстави недійсності або нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для цього матеріальне право не містить (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20)).

Подібний висновок також зроблено у постанові Верховного Суду

від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18 (провадження

№ 61-697св21).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,

а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У частині першій статті 230 ЦК України зазначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 Верховний Суд вказав, що тлумачення статті 230 ЦК України дає підстави зробити висновок, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила

б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину;

по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману в разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази

в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 ЦПК України належними

є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою-сьомою статті 81, частиною першою статті 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви

у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на підставі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу змагальності, норм законодавства та правових висновків Верховного Суду, ОСОБА_1 , який стверджує про вчинення ним довіреності під впливом обману, повинен був довести обставини, на які він посилається як на обґрунтування заявлених позовних вимог, - наявність факту введення його в оману.

Встановлено, що на виконання вимог статті 12 ЦПК України, всупереч процесуального обов`язку, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження підстав та обставин позовних вимог в частині визнання недійсною довіреності.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він помилився, оскільки, підписуючи оспорювану довіреність від 07 вересня 2021 року, йому не було здійснено перекладу тексту спірної довіреності, чим було порушено Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про нотаріат» мова нотаріального діловодства визначається статтею 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Результат системного аналізу статті 10 Конституції України та статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» дає підстави для висновку, що мовою нотаріального діловодства є українська мова.

Із змісту спірної довіреності видно, що вона складена українською мовою.

За таких обставин нотаріус норму статті 15 Закону України «Про нотаріат» не порушив. Будь-яких заяв щодо перекладу тексту оформлюваного документа на іншу мову від сторін правочину не надходило.

Крім того, недотримання і порушення нотаріусом правових норм, на які посилається позивач, саме по собі не може мати будь-які негативні наслідки для особи, яка такого порушення не вчиняла, оскільки це було б порушенням принципу розумності, добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України).

При цьому слід ураховувати, що правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом. Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право - встановлювати підстави недійсності або нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для цього матеріальне право не містить.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не довів заявлені ним позовні вимоги в частині визнання довіреності від 07 вересня 2021 року недійсною з підстав уведення його в оману.

Підписуючи спірну довіреність, позивач висловив свою згоду на умови, зазначені в ній, які чітко та зрозуміло викладені в довіреності. Незнання мови не є підставою для визнання правочину недійсним. Під час посвідчення спірної довіреності нотаріус дотримала вимоги законодавства України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, на вказане уваги не звернув та зробив неправильний висновок про наявність підстав для визнання довіреності від 07 вересня 2021 року недійсною.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Оскільки ОСОБА_2 , укладаючи спірний правочин, діяла на підставі довіреності, яка недійсною не визнана, тобто вона мала повний обсяг прав на розпорядження автомобілем, то немає підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 04 грудня 2021 року

№ 6842/2021/2963256 з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

З огляду на надану аргументам учасників справи й оскарженим судовим рішенням оцінку Верховний Суд вважає, що у цій справі суди неправильно застосували норми матеріального права. Тому касаційні скарги слід задовольнити: рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 08 вересня 2022 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову

у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені ОСОБА_2 , в розмірі 6 946,80 грн (2 977,20 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги + 3 969,60 грн - судовий збір за подання касаційної скарги) слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 .

Судові витрати, понесені приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н. В., в розмірі 1 984,80 грн зі сплати судового збору за подання касаційної скарги слід стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу

Стожик Н. В.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталії Василівни і ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 вересня

2022 року скасувати й ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталя Василівна, Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Хмельницькій області, про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) 6 946,80 грн судових витрат понесених у зв?язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталії Василівни 1 984,80 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 червня

2022 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 08 вересня

2022 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов