Рішення

від 13.06.2023 по справі 522/10503/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10503/22

Провадження № 2/522/1400/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кулябко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особах: Одеської обласної прокуратури, Приморської окружної прокуратури міста Одеси, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 15.08.2022 року надійшов позов ОСОБА_1 до Держави України в особах: Одеської обласної прокуратури, Приморської окружної прокуратури міста Одеси, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, в якому позивачка просить стягнути з Державного бюджету України на її користь компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури у 2080000,00грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , в минулому арбітражний керуючий, щодо якої було розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України 15 лютого 2008 року. Починаючи з 15 лютого 2008 року органами досудового слідства було складено Обвинувальний висновок та передано на розгляд Приморському районному суду міста Одеси. Постановою від 06 березня 2014 року у справі № 1-156/11 головуючим суддею Приморського районного суду міста Одеси Дерус А. В. було вказано на ряд недоліків із направленням прокурору Одеської області для організації додаткового досудового розслідування із усуненням неповноти та неправильності досудового розслідування, вказаних у мотивувальній частині постанови суду. З того часу органи досудового слідства не вживали заходи щодо передачі обвинувального акту до суду. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду міста Одеси із позовом до Прокуратури Одеської області, Одеської місцевої прокуратури № 3, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органу досудового слідства і прокуратури. Рішенням від 27 жовтня 2016 року Суворовський районний суд міста Одеси у справі № 523/10182/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Тобто, під час розгляду справи у Суворовському районному суді міста Одеси Одеська місцева прокуратура вирішила поновити кримінальне провадження скасувавши постанову слідчого від 23 лютого 2015 року. За таких обставин суд дійшов висновку, що питання про надання компенсації завданої ОСОБА_1 шкоди є передчасним через поновлене кримінальне провадження за яким вона вважає себе особою, щодо якої незаконно та необґрунтовано відбувалося досудове слідство, передача обвинувального висновку та застосування запобіжних заходів.

12вересня 2006року УправліннямПенсійного фондув Ширяївськомурайону Одеськоїобласті суддіБахарєву Б.О.надано клопотанняпро призначення ОСОБА_1 ліквідатором ТОВ«А/Ф«Прогрес».Ліцензією Державногодепартаменту зпитань банкрутстваСерія АВ№ 499171виданого ОСОБА_1 на підставірішення провидачу ліцензії№ 216-50-17/189від 22січня 2010року закріпленоправо напровадження діяльностіарбітражного керуючого.Межі відшкодуванняморальної шкодиза часперебування підслідством чисудом визначаютьсясудом урозмірі мінімальноїзаробітної плати,визначеної законодавствомза коженмісяць перебуванняпід слідствомчи судом,виходячи змінімальної заробітноїплати,встановленої законодавствомна моментвідшкодування.Визначаючи розмірзбитків,завданих незаконнимидіями органівдосудового слідствапросять такожврахувати тойфакт,що самечерез обраннядля позивачцізапобіжного заходуу виглядіпідписки проневиїзд вонане змоглабути присутньоюпри проведенніперевірки її,як арбітражногокеруючого заїї ліцензійноюадресою: АДРЕСА_1 .На підставіцього буловиписано актпро відмовуарбітражного керуючогов проведенніперевірки №22від 04травня 2012року.Результатом вищезазначеногостало анулюванняліцензії серіїАВ №499171,виданої ОСОБА_1 .Наказом Міністерстваюстиції України№ 76215від 21.05.2012року.Окрім тогозазначають,що незаконнимидіями органудосудового слідствапозивачці завданоморальної шкоди,оскільки вперіод зчасу порушеннякримінальної справипо деньїї закриттявона незаконнознаходилася підслідством (пред`являлосяобвинувачення,обиралася міразапобіжного заходуу виглядіпідписки проневиїзд,здійснювалися викликидо слідчого,до суду,неодноразово проводилисядопити тощо).Все цеу сукупностіпризводило досистематичного стресовогостану,необхідності тривалийчас доводитисвою невинуватість;честь,гідність,добрий іміджта діловарепутація булипідірвані;спричинені прямізбитки позивачу,як підприємцю-арбітражному керуючому,оскільки внаслідокпідписки проневиїзд вонане моглапровадити своюдіяльність уповній мірі,виїжджати напідприємства зметою виконанняобов`язківарбітражного керуючого,мало місцеповне зупиненняроботи належногоїй підприємства«АЛМАЗ» (кодЄДРПОУ 19213299),позбавлення ліцензіїарбітражного керуючого,розрив діловихвідносин,контрактів,недовіра,як доділового партнератощо. Підставою для повторного звернення до суду є закриття кримінального провадження №12014160500006412 20 травня 2021 року, тобто, обставиною, яка не існувала під час розгляду справи № 523/10182/16-ц.

Матеріали позову суддя отримала 16.08.2022 року

Ухвалою суду від 19.08.2022 року справу прийнято до провадження та відкрито провадження, призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 05.09.2022 року.

У підготовче засідання призначене на 05.09.2022 року сторони не з`явилися, 02.09.2022 року Одеська обласна прокуратура на електронну адресу суду надала клопотання, в якому просили розгляд справи відкласти. Розгляд справи відкладено на 10.10.2022 року.

06.09.2022 року ГУ НП в Одеській області на електронну адресу суду надав відзив (Т.2 а.с.151-159) на позовну заяву, в якому просили відмовити в повному обсязі у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням загальних вимог визначених у ст. 175 ЦПК України. ОСОБА_1 у позовних вимогах зазначає про стягнення грошових коштів для відшкодування начебто завданої моральної шкоди, але не надає жодного розрахунку щодо того, яким саме чином вона визначила суму позову, не кажучи вже про те, що розрахунок має бути обґрунтованим та є необхідним для правильного вирішення справи. Крім того, розумність і справедливість є обов`язковими вимогами, що враховуються при вирішенні даної категорії справ. Однак, без наявного обґрунтованого розрахунку,дотримання визначених вимог фактично унеможливлюється, що може потягнути за собою неправильне вирішення справи. Також позивачем визначено декілька відповідачів у даній справі, однак, не зазначається зміст позовних вимог до кожного з них, що викликає питання при вирішенні справи. Проаналізувавши позовну заяву ОСОБА_1 зазначають, що фактично жодної позовної вимоги до ГУНП в Одеській області, як відповідача не пред`явлено. Міркування позивача з яких він виходив при визначенні сторін по справі є незрозумілими. Більше того, обставини викладені у позові, жодним чином не обґрунтовують позовні вимоги, а лише містять суб`єктивні міркування самої ОСОБА_1 щодо певних обставин що мали місце. До того ж такі міркування не містять жодних посилань на докази, що б в свою чергу підтверджували доводи позивача, щодо наявності права на відшкодування моральної шкоди. Так, визначенні документи, які позивач подає, зазначивши як докази, лише підтверджують процес отримання певних фактичних даних у кримінальному провадженні, що зокрема не є предметом даного спору. Також позивачем надано тільки загальну інформацію щодо предмету спору, що визначається відшкодуванням моральної шкоди за надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні. При цьому не зазначаючи навіть кому завдана така шкода. Таким чином, вважають, що за наявними матеріалами абсолютно неможливо встановити чи завдана взагалі моральна шкода, якщо так, то у чому це виразилось, чи наявна вина ГУНП в Одеській області, а також підтвердження такої інформації доказами. Більше того, для вирішення такої категорії справ позивачу після доведення наявності моральної шкоди необхідно довести також і те, що моральна шкода отримана виключно у зв`язку із діями відповідачів по справі.. Виходячи з додатків до позовної заяви, ГУНП в Одеській області звертає увагу на недостатність таких доказів для притягнення до цивільної відповідальності. Так копії матеріалів щодо кримінального провадження не вказують і не підтверджують завдання моральної шкоди ОСОБА_1 , а тільки підтверджують фактичні обставини про наявність та обставини у такому кримінальному провадженні. Також зазначають, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди та того, що така моральна шкода була завдана саме органами досудового розслідування та прокуратури, а також причинний зв`язок між діями та настанням тих негативних наслідків. У зв`язку із викладеним вважають позовну заяву не обґрунтованою та вимоги викладені у ній незаконними у зв`язку із відсутністю як підстав так і права на їх отримання.

13.09.2022 року від Одеської обласної прокуратури на електронну адресу суду надійшло клопотання, в якому просили продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву к даній справі.

14.09.2022 року на електронну адресу суду та 23.09.2022 року на адресу суду поштою з Приморської окружної прокуратури м.Одеси надійшли письмові пояснення, в яких просили продовжити строк для подання правової позиції на позовну заяву у даній справі.

03.10.2022 року від Державної казначейської служби України на адресу суду поштою надійшов відзив (Т.1 а.с.183-191) на позовну заяву, в якому просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначають, що вони у справі вказані як відповідачі, проте, незрозуміло, чому державна казначейська служба України взагалі виступає у якості відповідача, оскільки позивач до них не заявляє жодних вимог. Вважають, що розмір моральної шкоди, визначеної позивачем є необґрунтовано завищеним. А також, немає доказів того, що позивачка зазнала моральних страждань. Вважають, що строк перебування під слідством та судом слід обраховувати з 17.07.2014 року по 20.05.2021 рок, що сукупно становить 6 років та 10 місяців або 82 місяці.

03.10.2022 року від Одеської обласної прокуратури на електронну адресу суду надійшов відзив (Т.1 а.с.194-197) на позов, в якому просили у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, мотивуючи тим, що у провадженні прокуратури Одеської області перебувала кримінальна справа № 051200700120, порушена відносно невстановлених посадових осіб товариств з обмеженою відповідальністю, за фактом організації фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, фіктивного банкрутства,підробки та використання завідомо підроблених документів, за ознаками злочинів,передбачених п. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, п. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, п. 3 ст. 27, ст. 218, ч. 1та ч. 3 ст. 358 КК України. З матеріалів вказаної справи вбачається, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді

арбітражного керуючого-ліквідатора ПП «Гретта ГМ», ТОВ «Фірма «Укрморсервіс», знаходячись у злочинній змові з ОСОБА_2 , шляхом надання до господарського суду Одеської області завідомо підроблених документів, домоглася незаконного припинення діяльності вказаних підприємств-фіктивного банкрутства. Тобто в діях ОСОБА_1 наявні ознаки злочину, передбаченого нормами ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, що не має відношення до розслідуваної справи № 051200700120. У зв`язку з цим, постановою слідчого по особливо важливим справам прокуратури Одеської області за результатами розгляду виділених матеріалів з кримінальної справи № 051200700120 відносно арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 15.02.2008 порушено кримінальну справу № 051200800019 відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КПК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувалася у тому, що будучи посадовою особою - арбітражним керуючим, яку призначено відповідно до постанов господарського суду Одеської області від 01.12.2005 року, 20.02.2006 року, 07.04.2006 року та 10.08.2006 року ліквідатором ПП «Грета ГМ», ТОВ «Фірма «Укрморсервіс», ПП «Ліардоп» та ПП «Егирин», зловживаючи службовим положенням, навмисно використала службовий стан, надавши до господарського суду Одеської області заздалегідь підроблені документи, що призвело до незаконного припинення діяльності зазначених підприємств -фіктивного банкрутства, що спричинило тяжкі наслідки. Постановою слідчого від 25.02.2008 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, з якою вона ознайомилась 29.02.2008 року. У подальшому, постановою слідчого від 17.03.2008 року ОСОБА_1 притягнуто у якості обвинуваченої за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Крім того постановою слідчого по особливо важливим справам прокуратури області від 27.03.2008 року за результатами розгляду виділених матеріалів з кримінальної справами № 051200800019 відносно ОСОБА_1 порушено також кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених нормами ч. 2 ст. 364 іч. 2 ст. 366 КК України, яку об`єднано з кримінальною справою № 051200800019.У подальшому, прокуратурою Одеської області 12.05.2008 року відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний висновок та кримінальну справу скеровано до Приморського районного суду м.Одеси для розгляду по суті. При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень України постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2013 року у справі № 1/522/413/13 (головуючий суддя Дерус А.В.) задоволено клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на особисту поруку двох поручителів. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2014, яку залишено без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.05.2014 за апеляційною скаргою прокурора, кримінальну справу скеровано до прокуратури Одеської області для організації додаткового досудового розслідування та залишено без змін запобіжний захід - підписка про невиїзд. Приймаючи до уваги, що фізична особа - арбітражна керуюча ОСОБА_1 не є співробітником правоохоронного органу та звинувачувалася у вчинені злочинів, які підслідні органам внутрішніх справ України, 17.07.2014 року слідчим відділом Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області вищевказану кримінальну справу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160500006412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 20.05.2021 кримінальне провадження № 12014160500006412 від 17.07.2014 року закрито на підставі ст. 40, ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Між тим, позивачем не доведено належних та допустимих доказів заподіяння моральної шкоди саме у розмірі зазначеному у позові.У свою чергу, при визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду суд повинен визначити ступінь страждань, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Реальність настання моральної шкоди має бути доведено належними та допустимими доказами, яких позивачем у справі не надано. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Між тим визначена до стягнення сума моральної шкоди є недоведеною та позбавлена засад розумності та виваженості. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань.Також позивач не надала до суду будь-яких доказів щодо вжиття зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми. Крім того, вказують, що Приморська окружна прокуратора міста Одеси не є окремою юридичною особою та не має власного ЄДРПОУ, а отже не може бути відповідачем у справі, зазначаючи, що суб`єктом відповідальності у справах наведеної категорії є Держава, через що саме Одеська обласна прокуратура у даному випадку не є юридичною особою, яка особисто відповідає за зобов`язаннями держави Україна.

10.10.2022 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 на електронну адресу суду надав заяву, в якому зазначив, що разом з позовом позивачкою було надано клопотання про витребування доказів, а саме, належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження 0951200800019 (№12014160500006412), у зв`язку з чим просив зазначене клопотання розглянути, справу розглянути за відсутністю сторони позивачки.

Судове засідання призначене на 10.10.2022 року о 11.00 год. було відкладено на 31.10.2022 року, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, яка тривала з 07.00 год. до 12.15 год.

Ухвалою суду від 13.10.2022 року витребувано з ВП№2ОРУП№1ГУНПв Одеській області матеріали кримінального провадження №12014160500006412 - для огляду, або належним чином завірені їх копії.

19.10.2022 року з Приморської окружної прокуратури м.Одеси надійшли письмові пояснення (Т.1 а.с.214-220), в яких просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 порушує перед судом питання про стягнення на її користь моральної шкоди в сумі понад 2 мільйона гривень, проте вказана вимога не узгоджується з нормами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України щодо вимог, які пред`являються до позовної заяви та обов`язку позивача обґрунтувати розрахунок суми, що стягується. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Отже, моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивачкою не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди саме у сумі понад 2 млн. гривень. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Крім того, згідно з п. 9 постанови Пленуму, межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімум доходів заробітної плати, що діють на час розгляду справи. Водночас, ОСОБА_1 завищено суму моральної шкоди та не надано її обґрунтованого розрахунку. Разом з тим, ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі понад 2 млн грн, якими належними та допустимими доказами підтверджується факт заподіяння їй моральних страждань з боку окружної прокуратури. Таким чином, вважають, що визначена ОСОБА_1 сума моральної шкоди є необґрунтовано завищеною, оскільки більш суворий запобіжний захід, зокрема, як перебування під вартою, відносно неї не обирався, а судом обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який у подальшому змінено на особисту поруку двох поручителів, а тому ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначено, які саме права її порушено місцевою чи окружною прокуратурою та які негативні наслідки настали у зв`язку з цим. Більш того, залучивши у якості відповідача Приморську окружну прокуратуру міста Одеси Єгоровою В.Г. не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог щодо завдання моральної шкоди з боку посадових осіб як місцевої, так і окружної прокуратури. Проте, вказана прокуратура є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки вона не є юридичною особою, через що, в силу положень ст. 46 та ст. 47 ЦПК України, не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Отже, у спірних правовідносинах, з урахуванням ч. 1 ст. 1176 ЦК України, суб`єктом відповідальності є держава, а не конкретний орган прокуратури чи її посадова особа.

20.10.2022 року на виконання ухвали суду від 13.10.2022 року про витребування з ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області на адресу суду надійшла відповідь, в якій зазначено, що 13.09.2022 року матеріали кримінального провадження № 12014160500006412 згідно запиту були направлені до Приморської окружної прокуратури та до теперішнього часу не повернуті.

У підготовче засідання 31.10.2022 року ОСОБА_1 не з`явилася, 31.10.2022 року представник позивачки адвокат Ростомов Г.А. на електронну адресу суду надав клопотання, в якому просив витребувати з Приморської окружної прокуратури м. Одеси належним чиномзавірені копії матеріалів кримінального провадження 0951200800019 (№ 12014160500006412). Зазначене клопотання просив розглядати за відсутністю сторони позивача.

У підготовчому засіданні були присутні представник ГУНП в Одеській області Безугла А.С. та представник Приморської окружної прокуратури м. Одеси Афанасьєва І.Г., яка не заперечувала проти клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивачки, розгляд справи відкладено на 05.12.2022 року з метою витребування матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою суду від 31.10.2022 року витребувано з Приморської окружноїпрокуратури м.Одеси оригінали матеріалів кримінального провадження № 12014160500006412 - для огляду, або належним чином завірені їх копії.

01.12.2022 року на виконання ухвали суду від 31.10.2022 року з Приморської окружноїпрокуратури м.Одеси на адресу суду надійшли матеріали кримінального провадження №12014160500006412.

У зв`язку з відсутністю світла у приміщенні суду, розгляд справи призначений на 05.12.2022 року відкладено на 19.12.2022 року.

У зв`язку з відсутністю світла у приміщенні суду, розгляд справи призначений на 19.12.2022 року відкладено на 23.01.2023 року.

Ухвалою суду від 23.01.2023 року підготовче засідання закрито та призначено до судового розгляду по суті на 07.03.2023 року.

07.03.2023 року від представника позивача адвоката Ростомова Г.А. до суду надійшли «судові дебати» (Т.2 а.с.46-51) у письмовому вигляді, відповідно до яких, сторона позивача відображає міркування з приводу заявлених відповідачами у процесуальних документах заперечень, та зазначено, що розрахунок щодо того, яким чином визначено суму позову зазначено з урахуванням мінімально допустимої до стягнення суми за неправомірне кримінальне провадження відносно особи згідно частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Тобто, в силу Закону така сума не може бути меншою, аніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом. Виходячи з такого розрахунку базовою МЗП складала 6 500,00 гривень, що і було помножено на кількість місяців і склало 1040 000,00 грн.При цьому, у прохальній частині позивач просить стягнути суму вдвічі більшу - 2080 000,00 гривень.Таке право декларується Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а наявність підстав для стягнення суми більшої за мінімум, встановлений Законом є дискреційними повноваженнями суду, які він реалізує на власний розсуд. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Отже, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить також від таких чинників, як характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зменшення престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному та повному розмірі. З огляду на похилий вік позивача та тривалий час знаходження під слідством відновлення минулих професійних можливостей втрачено безповоротно. Щодо позовнихвимог доГУНП, то у позовній заяві ОСОБА_1 коло відповідачів визначено із урахуванням осіб, що приймали участь у кримінальному провадженні 0951200800019 (№ 12014160500006412). У позові зазначено підстави залучення тієї чи іншої особи до участі у справі у якості відповідача. Серед інших обґрунтовано долучення до участі і ГУНП з точки зору процесу. З точки зору обґрунтування участі по суті спору залучення ГУНП викликано тим, що ГУНП є органом, що провадить досудове розслідування та є безпосереднім учасником відносин та вживає дії кримінально - процесуального характеру по відношенню до особи, відносно якої відкрито кримінальне провадження. За таких обставин вважають, що участь у якості відповідача ГУНП є обов`язковою. Що стосується саме позовних вимог до ГУНП, то таких не може бути ураховуючи специфіку спору, адже ГУНП діє від імені Держави Україна і зобов`язаною стороною, у даному випадку є Держава, а не її галузевий орган. Щодо суб`єктивностіпосилань ОСОБА_1 в обґрунтуваннястягнення компенсаціїморальної шкоди. Сторона позивача зауважує, що ефективних, достеменних методів та засобів обчислення глибини, тривалості або важкості шкоди завданої потерпілому не існує. Не знає такого і судова практика.У той же час, Закон не вимагає від потерпілого за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та ЦК України проведення експертного дослідження, збирання медичних довідок, тощо. Механізму доведення пов`язаності шкоди, завданої саме і виключно органами досудового слідства не існує через те, що потерпіла особа за час слідства не перебуває у своєрідному «вакуумі» відносин із органами досудового слідства, а у будь - якій мірі є учасником інших цивільних правовідносин.Позиція позивача у справі відповідає і постановам Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 та від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19.З цього випливає, що і Верховний Суд дійшов думки про те, що розмір відшкодування моральної шкоди є величиною ймовірною і не може мати конкретний доведений вираз.Пояснення Приморськоїокружної прокуратури вказують, що окружна прокуратура не є належним відповідачем у справі, адже не є юридичною особою та не має цивільної правоздатності та дієздатності. Вказані твердження спростовуються чинною практикою Верховного Суду. Так, у постановах від 11 серпня 2021 року справа № 761/20935/19 та 02 листопада 2022 року справа № 755/15868/20 Шевченківська окружна прокуратура міста Києва та Дніпровська окружна прокуратура м. Києва були скаржниками у касаційній інстанції та успішно оскаржували рішення судів попередніх інстанцій. З цього випливає, що Верховний Суд допускає не тільки представництво окружних прокуратур у судах, а й вважає допустимим вчинення ними арсеналу, передбаченого ЦПК України, тобто, процесуальну право- та дієздатність. ДКСУ вважаєсебе неналежнимвідповідачем усправі. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц (провадження №14-515 цс 19) (пункт 44)). З вищенаведеного випливає, що відповідачем є Держава, яка реалізує свої процесуальні права через відповідний орган, а тому, залучення ДКСУ чи її незалучення на правильність визначення належного відповідача не впливає. ДКСУ вважає, що строк має обчислюватися від 17 липня 2014 року, а не з 2008 року. Таке твердження є помилковим, адже кримінальне провадження було розпочате у 2008 році, а зміна номеру ЄРДР у 2014 році за постановою слідчого у зв`язку зі змінами до законодавства не має юридичного значення для відшкодування шкоди.

У судове засідання призначене на 07.03.2023 року з`явились позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Ростомов Г.А., представник ГУНП в Одеській області Безугла А.С. та представник Одеської обласної прокуратури, Приморської окружної прокуратури міста Одеси, Афанасьєва І.Г. Представник Державної казначейської служби України не з`явився з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомив.

Позивачка у судовому засіданні пояснила, що вона до 2008 року працювала арбітражним керуючим, одним з ведучих в Україні, працювала добре та успішно по області та всій Україні, вела великі підприємства, і могла б й досі працювати, якби правоохоронні органи не чинили перепони. Всі ці роки вона зверталася і до слідчого і до прокурора, щоб вони завершили провадження і щоб був вже якийсь результат. Прокурор Кірічок здійснював незаконні дії. Кримінальна справа з її точку зору є фіктивною. Не розуміє, що вона вчинила незаконно. Вона навіть вимушено змінила квартиру, щоб сусіди на неї не дивилися як на злочинницю. Вона нікуди не могла виїхати, бо була під підпискою про невиїзд, у зв`язку з чим її позбавили ліцензію. Претензій до слідчих не має. Вона нічого не крала. Справу ніхто не хотів розслідувати як то повинно було бути. Фактично протягом багатьох років їй доводилось добиватись правди і доводити свою невинуватість, все її життя було зламано і вона була позбавлена можливості мати гідний заробіток відповідно до її фаху і репутації, яку фактично зганьбили. Вона вимушена була змінити місце свого житла, оскільки їй було соромно в той час, коли до неї приходили слідчі. Просила позов задовольнити.

Представник позивачки адвокат Ростомов Г.А. у судовому засіданні пояснив, що з 2008 року ніяких слідчих дій з просування справи до суду не було. Позивачці було завдано репутаційну і професійну поразку. У позивачці втрачено 13 років професійного життя, вона була під підпискою про невиїзд, в неї зламана кар`єра. Був всі ці роки спричинений стрес для позивачці. Моральні хвилювання не мають чіткого виміру. Сам факт кримінального провадження є психотравмуючою обставиною.

Представник ГУНП в Одеській області Безугла А.С. у судовому засіданні пояснила, що позов не визнають, вважають що вони не належні відповідачі. Заперечують наявність моральної шкоди і не вбачається доказів їх вини. Сама наявність кримінального провадження не доводить наявність моральної шкоди і причинно-наслідкового зв`язку. На підтвердження завданої моральної шкоди позивачка могла надати такі докази як довідки психолога, терапевта, тобто певного фахівця, якісь медичні документи, звернення, психологічна експертиза.

Представник прокуратури Афанасьєва І.Г. у судовому засіданні подані відзиві підтримала та пояснила, що позивачкою не надано обґрунтованого розрахунку як вона вийшла на суму, яку просить стягнути. Також зазначає, що Приморська окружна прокуратура міста Одеси не є належним відповідачем, оскільки не є самостійною юридичною особою, тому відповідачем може бути лише Держава в особі обласної прокуратури, а Державна казначейська служба України є розпорядником коштів.

Судове засідання було відкладено на 20.04.2023 року.

Судове засідання призначене на 20.04.2023 року було відкладено на 13.06.2023 року, у зв`язку з неявкою учасників справи.

У судове засідання призначене на 13.06.2023 року з`явився представник позивача адвокат Ростомов Г.А. та представник прокуратури Афанасьєва І.Г. Представники ГУНП в Одеській області та Державної казначейської служби України не з`явились з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивачки адвокат Ростомов Г.А. у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник прокуратури Афанасьєва І.Г. у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 19.06.2023 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, оглянувши матеріали кримінального провадження № 12014160500006412 суд приходить до наступного висновку.

Предметом позовних вимог є стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури у розмірі 2080000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачка працювала арбітражним керуючим на згідно свідоцтва від 30.10.2004 року (а.с.22). та ліцензії від 09.02.2005 року (а.с.24) і ліцензії від 09.02.2010 року (а.с.96).

03 липня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду в Ширяївському району Одеської області судді Зеленову Г. М. надано довідку № 586/07 про дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 , згідно якої дії ліквідатора під час ліквідаційної процедури відповідали вимогам ст. 22-34 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: подані оголошення в газету про порушення справи про банкрутство, неодноразово скликались збори кредиторів, проведена інвентаризація майна, виготовлена технічна документація на об`єкти нерухомості. Опубліковано оголошення про продане майно боржника-банкрута. Ліквідатор Єгорова В.Г. постійно інформувала кредиторів про хід ліквідаційної процедури. (Т.1 а.с.30)

12 вересня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду в Ширяївському району Одеської області судді Бахарєву Б.О. надано клопотання за № 865/07 про призначення ОСОБА_1 ліквідатором ТОВ «А/Ф «Прогрес». (Т.1 а.с.31)

Ліцензією Державного департаменту з питань банкрутства Серія АВ № 499171 виданого ОСОБА_1 на підставі рішення про видачу ліцензії № 216-50-17/189 від 22 січня 2010 року закріплено право на провадження діяльності арбітражного керуючого. (Т.1 а.с.96).

Судом встановлено, що у провадженні прокуратури Одеської області перебувала кримінальна справа № 051200700120, порушена відносно невстановлених посадових осіб товариств з обмеженою відповідальністю, за фактом організації фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, фіктивного банкрутства, підробки та використання завідомо підроблених документів, за ознаками злочинів, передбачених п. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, п. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, п. 3 ст. 27, ст. 218, ч. 1та ч. 3 ст. 358 КК України. З матеріалів вказаної справи вбачається, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді

арбітражного керуючого-ліквідатора ПП «Гретта ГМ», ТОВ «Фірма «Укрморсервіс», начебто знаходячись у злочинній змові з ОСОБА_2 , шляхом надання до господарського суду Одеської області завідомо підроблених документів, домоглася незаконного припинення діяльності вказаних підприємств-фіктивного банкрутства і таким чином в діях ОСОБА_1 вбачаються наявні ознаки злочину, передбаченого нормами ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.

Узв`язку зцим,постановою слідчогопо особливоважливим справампрокуратури Одеськоїобласті КірічокА.Г.від 15.02.2008року зарезультатами розглядувиділених матеріалівз кримінальноїсправи №051200700120відносно арбітражногокеруючого ОСОБА_1 порушено кримінальнусправу №051200800019відносно ОСОБА_3 за ознакамизлочинів,передбаченого ч.2ст.364та ч.2ст.366КПК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувалася у тому, що будучи посадовою особою - арбітражним керуючим, яку призначено відповідно до постанов господарського суду Одеської області від 01.12.2005 року, 20.02.2006 року, 07.04.2006 року та 10.08.2006 року ліквідатором ПП «Грета ГМ», ТОВ «Фірма «Укрморсервіс», ПП «Ліардоп» та ПП «Егирин», зловживаючи службовим положенням, навмисно використала службовий стан, надавши до господарського суду Одеської області заздалегідь підроблені документи, що призвело до незаконного припинення діяльності зазначених підприємств -фіктивного банкрутства, що спричинило тяжкі наслідки. 16.02.2008 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 .

Постановою слідчого від 25.02.2008 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, з якою вона ознайомилась 29.02.2008 року.

Постановою слідчого від 17.03.2008 року ОСОБА_1 притягнуто у якості обвинуваченої.

29.03.2008 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України.

12.05.2008 року прокуратурою Одеської області відносно ОСОБА_1 складено та затверджено обвинувальний висновок, кримінальна справа направлена до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду. (Т.1 а.с.33-92)

ОСОБА_1 зверталась до Прокуратури Одеської області від 13.05.2008 року та від 21.05.2008 року з заявами про свою невинуватість, на які з відповіді вбачається, що кримінальна справа направлена до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті. (а.с.93,94).

Через обрання для позивачці запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд вона не змогла бути присутньою при проведенні її перевірки, як арбітражного керуючого за її ліцензійною адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього було виписано акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 22 від 04 травня 2012 року. Результатом вищезазначеного стало анулювання ліцензії серії АВ № 499171, виданої ОСОБА_1 наказом Міністерства юстиції України № 76215 від 21.05.2012 року.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень України постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2013 року у справі № 1/522/413/13 (головуючий суддя Дерус А.В.) задоволено клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на особисту поруку двох поручителів.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 06 березня 2014 року у справі

№ 1-156/11 головуючим суддею Дерус А. В. яку залишено без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.05.2014 за апеляційною скаргою прокурора, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України було направлено прокурору Одеської області для організації додаткового досудового розслідування із усуненням неповноти та неправильності досудового розслідування, вказаних у мотивувальній частині суду. Запобіжний захід залишено без змін - особисте зобов`язання. (Т.1 а.с.17-21)

У вищевказаній постанові суд зазначив, що не може не звернути увагу на необ`єктивне розслідування даної справи, а саме, що 15 лютого 2008 року слідчий Кірічок А. Г. виділив з кримінальної справи № 051200700120 матеріали у відношенні арбітражного керуючого ОСОБА_1 для додаткової перевірки. 16 лютого 2008 року слідчий Кірічок А. Г., тобто протягом одного дня, неймовірними зусиллями порушив кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1 за ознаками порушення передбаченого ст. 364 ч. 2 та 366 ч. 2 КК України та приступає до досудового розслідування. Окрім виділених матеріалів вказаних в т. 1 л. д. 11, допиту ОСОБА_1 та ознайомлення її з матеріалами справи та експертизами ніяких слідчих дій слідство не проводило.»

Окрім іншого суд також, зазначив, що маючи достеменний опис скоєного правопорушення слідчий зобов`язаний їх перевірити у повному обсязі, що явно свідчить про неповноту та небажання розслідувати дане кримінальне провадження.

17.07.2014 року слідчим відділом Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області вищевказану кримінальну справу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160500006412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12014160500006412, на підставі самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення за результатами перевірки у порядку нагляду, згідного якого ОСОБА_1 , являючись ліквідатором ПП «Грета ГМ», підписала та надала до Господарського суду Одеської області наступні завідомо підроблені документи: звіт ліквідатора ПП «Грета ГМ» щодо неплатоспроможності боржника; ліквідаційний баланс ПП «Грета ГМ» на 12.01.2006 року, котрий містив неправдиву інформацію відносно наявності грошових коштів в іноземній та національній валютах у боржника; протокол зібрання кредиторів №1 ПП «Грета ГМ» від 10.01.2006 року. Дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення 15.02.2008 року, дата та час внесення до ЄРДР відомостей про заяву 17.07.2014 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 366 КК України. (Т.1 а.с.95).

З того часу органи досудового слідства не вживали заходи щодо передачі обвинувального акту до суду.

23 травня 2014 року Головним управлінням державної міграційної служби України в Одеській області у відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у зв`язку зі зміною запобіжного заходу зазначено, що за даними УІАЗ ГУМВС міститься інформація про наявність порушеної в 2008 році прокуратурою Одеської області у відношенні ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, а також, про наявність у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу - підписки про невиїзд. Та не внесення відповідних коректив про зміну запобіжного заходу згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси. тому було відмовлено у видачі закордонного паспорту. (Т.1 а.с.97,98).

15 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Прокуратури Одеської області та прохання надати процесуальні документи. (Т.1 а.с.99).

16 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Прокурора Одеської області із заявою про кримінальне правопорушення слідчим прокуратури Вальчук І.О. в межах кримінального провадження № 0951200800019 у зв`язку з затягуванням досудового та додаткового слідства (Т.1 а.с.100).

17 липня 2014 року постановою прокуратури Приморського району міста Одеси про призначення групи прокурорів призначено групу прокурорів Приморського району міста Одеси у кримінальному провадженні № 120141605000006412 від 17.07.2014 року у складі: старший прокурор Реут Ю. В., прокурор Приймаченко О. О., прокурор Прудкий О. В. Старшим групи призначено прокурора прокуратури Приморського району м. Одеси Реут Ю.В., якому доручити керувати діями інших прокурорів. (Т.1 а.с.101).

03 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Прокурора м. Одеси із клопотанням про закриття кримінального провадження № 0951200800019 за встановленням відсутності події та в діянні складу кримінального правопорушення. (Т.1 а.с.102).

05 серпня 2014 року Прокуратурою Одеської області листом № 17/1/1-11200-14 вказано, що нею вчинено злочин, що підслідний органам внутрішніх справ України, а тому кримінальна справа передана до управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області для внесення відомостей до ЄРДР та вирішення питання про її подальше розслідування. Роз`яснено, що 07.07.2014 року кримінальна справа листом заступника прокурора області Прокопенка С.П. скерована прокурору м. Одеси для внесення до ЄРДР та організації досудового розслідування. Отже, вирішення питання про подальший рух справи (закриття або спрямування до суду) не належить до компетенції слідчого управління прокуратури області, у зв`язку з чим її клопотання не може бути задоволено. Запропоновано із вказаним питанням щодо закриття кримінального провадження звернутися до прокурора м. Одеси для встановлення органу досудового розслідування та слідчого. (Т.1 а.с.103,104.).

08 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора Одеської області із клопотанням про закриття кримінального провадження № 0951200800019. (Т.1 а.с.105).

13.08.2014 року Єгорова звернулась до прокурора Одеської області з клопотанням про закриття кримінального провадження.(а.с.105).

12 вересня 2014 року листом № 17/1/1-11200-14 ОСОБА_1 повідомлено, що кримінальна справа № 0951200800019 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України надійшла до першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області з Приморського районного суду міста Одеси 02 червня 2014 року для організації додаткового досудового розслідування та повідомлено, що 17.07.2014 року кримінальна справа №0951200800019 внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160500006412. (Т.1 а.с.106).

23.02.2015року старшимслідчим СВПриморським РВОМУ ГУМВСУкраїни вОдеській областіБулига М.В. винесенапостанова прозакриття кримінальногопровадження, внесеного до ЄРДР за № 12014160500000412 від 17.07.2014 року у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. (Т.1 а.с.107).

30 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою на адресу Прокурора Приморського району м. Одеси та Приморського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області із проханням надати слідчому письмові вказівки про прийняття постанови про закриття безпідставного розслідування і направлення прокурору, та внесення змін у статистичні дані. (Т.1 а.с.108).

03 липня 2015 року старшим слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булигою М. В. повідомлено ОСОБА_1 , що кримінальне провадження № 12014160500006412 закрито 23 лютого 2015 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України. (Т.1 а.с.109).

11 серпня 2015 року старшим слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Булигою М. В. повідомлено ОСОБА_1 про знаходження в його провадженні матеріалів кримінального провадження № 12014160500006412, внесеного 17.07.2014 року до ЄРДР. (Т.1 а.с.110).

В 2016 році позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року у справі № 523/10182/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органу досудового слідства і прокуратури відмовлено, з таких підстав, що старшим слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булига М. Г., 17.07.2014 року, за матеріалами вказаної справи внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160500006412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. За результатом проведеного досудового розслідування 23.02.2015 року, старшим слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булига М. Г., винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2. ч. 1 ст. 284 КПК України. Між тим, постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Махатадзе Н. Д., 07.10.2016р., вказана постанова слідчого від 23.02.2015 року, скасована та матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , направлені слідчому для подальшого досудового розслідування. За таких обставин право на відшкодування шкоди у ОСОБА_1 , яка як на її думку незаконно притягнута до кримінальної відповідальності, не виникло у зв`язку із тим, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. А тому, з урахуванням встановленого, та того, що остаточне рішення по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 не прийнято (закриття кримінального провадження або виправдувальний вирок суду), суд прийшов до висновку про те, що вимоги позову задоволенню не підлягають, як такі, що пред`явлені передчасно. (Т.1 а.с.25,26).

Тобто 07.10.2016 року Одеською місцевою прокуратурою №3 прокурором Махатадзе Н. Д., винесена постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження за № 12014160500000412 від 23.02.2015 року як винесену передчасно та не обґрунтовано. Матеріали кримінального провадження направлено слідчому для подальшого досудового розслідування. (Т.1 а.с.113).

Таким чином встановлено, що під час розгляду судом позов, 07.10.2016 року прокурор Одеської місцевої прокуратури № 3 скасував постанову про закриття кримінального провадження від 23.02.2015 року.

03 листопада 2016 року листом № 04/2/2-р-16 на звернення ОСОБА_1 яке надійшло до прокуратури області 31 жовтня 2016 року за № 55204вх-16 щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні роз`яснено право на оскарження дій та бездіяльності прокуратури. (Т.1 а.с.111,112).

17.11.2016 року ОСОБА_1 звернулась до керівника місцевої прокуратури № 3 м. Одеси зі скаргою, в якій просила скасувати постанову прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Н.Д. Махатадзе від 07.10.2016 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12014160500006412 від 23.02.2015 року. (Т.1 а.с.114).

09 червня 2020 року ОСОБА_1 була подана скарга до Прокуратури Одеської області на бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 3 та СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, згідно якої, просила вжити заходи щодо розслідування кримінального провадження № 12014160500006412, зобов`язати посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 3 та СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області провести обов`язкові слідчі дії передбачені вказівками № Д/1-6412вх14 від 17.10.2016 року, притягнути до відповідальності осіб, що допустили тривале ігнорування вказівок прокуратури та надати інформацію щодо стану розгляду справи № 12014160500006412. (Т.1 а.с.115).

17.11.2016 року ОСОБА_1 зверталась до місцевої прокуратури № 3 м. Одеси зі скаргою щодо не вчинення прокурором процесуальних дій (а.с.114), а також 09.06.2020 року до прокуратури Одеської області та тривалого розгляду справи (а.с115).

06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 3, що полягає у ненаданні інформації щодо стадії розгляду скарги на бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 3 та СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області та невжитті заходів щодо розслідування кримінального провадження та вимогою зобов`язати уповноважену особу Одеської місцевої прокуратури №3 у якої перебуває кримінальне провадження № 12014160500006412 розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 липня 2020 року. (Т.1 а.с.117,118).

10 липня 2020 року Приморським районним судом міста Одеси, а саме суддею Івановим В. В. ухвалою суду задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора та зобов`язано відповідальних осіб Одеської місцевої прокуратури № 3 розглянути відповідно до ст. 220 КПК України клопотання ОСОБА_1 від 02 липня 2020 року та повідомити заявника про наслідки його розгляду. (Т.1 а.с.119,120).

02 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Балабана С.П. через невиконання вказівок прокурора, викладених 07 жовтня 2016 року щодо організації виконання вказівок процесуального керівника та допиту причетних осіб на думку прокурора, та просила визнати дії та бездіяльність слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Балабана С.П. протиправними, зобов`язати останнього виконати письмові вказівки процесуального прокурора від 07 жовтня 2016 року, повторні письмові вказівки від 20 червня 2017 року та слідчого управління ГУНП в Одеській області від 16 жовтня 2020 року. (Т.1 а.с.121)

14 грудня 2020 року Приморським районним судом міста Одеси, а саме суддею Дерус А. В. ухвалою суду задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Приморського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області та визнано дії відповідальних осіб щодо невиконання вказівок прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Махатадзе Н.Д. від 20 червня 2017 року за кримінальним провадженням № 12014160500006412 від 17 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 2 КК України неправомірними. Зобов`язано слідчого, в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження № 12014160500006412 від 17 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 2 КК України, виконати вказівки прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Махатадзе Н.Д. від 20.06.2017 року. (Т.1 а.с.122,123).

20травня 2021року слідчим СВ ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Балабаном С. П. винесено постанову прозакриття кримінальногопровадження № 12014160500006412 від 17 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 ч.2 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. (Т.1 а.с.124).

11 червня 2021 року Слідчим відділенням відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області надано лист № 60.2-6-2579, яким вказано, що 20 травня 2021 року слідчим Балабаном С.П. прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12014160500006412 від 17 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. (Т.1 а.с.116).

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Крім того, ст. 3 ЦК України передбачає свободу договору як одну із засад цивільного законодавства.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон України № 266/94-ВР) та статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно достатті 23ЦК України,особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною 2статті 1167 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, що її завдав якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (стаття 1 зазначеного Закону).

Право на відшкодування шкоди виникає лише в разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.

Такі правові позиції є усталеними, про що зазначено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).

До реабілітуючих підстав належать: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливості їх отримати.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Така підстава є реабілітуючою по своїй суті та передбачена п. 2 ч.1 ст.2 Законуяк підстава для відшкодування шкоди.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону відшкодування шкоди підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, наведених у статті 1 цього Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру законне містить.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Відшкодування моральноїшкоди вцих випадкахпровадиться зарахунок коштівдержавного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури, суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначеннірозміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 6700, 00грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Отже законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), від 22 квітня 2019 року у справа № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Конкретний розмір моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Водночас суд зауважує, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо.

Суд встановив певні факти, які можуть свідчити про надмірну тривалість досудового розслідування двічі ухвалами слідчих суддів була констатована бездіяльність органу досудового розслідування.

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд погоджується з тим, що таке тривале безпідставне притягнення позивачки до кримінальної відповідальності призвело до моральних страждань, що настали і у зв`язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на підрив довіри до її діяльності, у зв`язку з чим вона була позбавлена професійної роботи та ліцензії.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 тривало з 15 лютого 2008 року по 20 травня 2021 року, (за винятком періоду з 23.02.2015 року по 07.10.2016 року).

Таким чином факт заподіянні моральної шкоди та право на таке відшкодування підтверджується постановою слідчого від 20.05.2021р. Коли особа перебувала в статусі підозрюваного у кримінальному правопорушенні, до неї було застосовано запобіжний захід та фактично відносне неї діяли обмеження, передбачені запобіжним заходом. Протягом усього цього часу позивачка зазнавала страждання у вигляді негативних емоцій людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Такі тривалі неправомірні дії призвели до погіршення здоров`я позивачки, втрати соціальних зв`язків, а також роботи з достойним заробітком.

Суд не погоджується з запереченнями ГУ НП в Одеській області, оскільки за приписами ст.1176 ЦК України шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Проте, як судом було встановлено, 23.02.2015року Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області винесена постанова прозакриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014160500000412 від 17.07.2014 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України. 07.10.2016року Одеською місцевою прокуратурою №3 винесена постанова проскасування постанови про закриття кримінального провадження за №12014160500000412 від 23.02.2015 як винесену передчасно та не обґрунтовано. Матеріали кримінального провадження направлено слідчому для подальшого досудового розслідування. (Т.1 а.с.113).

Тому, розрахунок компенсації моральної шкоди підлягає у період з 15.02.2008 року по 23.02.2015 року (дата закриття кримінального провадження) та з 07.10.2016 року (дата скасування постанови про закриття кримінального провадження) по 20.05.2021 року (дата закриття кримінального провадження).

Враховуючи наведені обставини, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 2080000,00грн. є завищеним. Суд враховує обставини по справі, глибину і тривалість моральних страждань та вважає, що позивачу були спричинені моральні страждання, стресова ситуація внаслідок перебування позивача протягом тривалого часу під слідство і судом, застосування запобіжного заходу, обмеження його прав в період дії запобіжного заходу , що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, необхідність затрати часу та вжиття заходів щодо судового захисту свого права, що викликало у нього психологічне напруження,що суттєво погіршило якість його життя та безумовно змінило його нормальний життєвий ритм.

Визначаючи розмір збитків, завданих позивачці незаконними діями органів досудового слідства суд також враховує той факт, що саме через обрання для ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд вона не змогла бути присутньою при проведенні перевірки її, як арбітражного керуючого за її ліцензійною адресою: АДРЕСА_1 , на підставі чого було виписано акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 22 від 04 травня 2012 року. Результатом вищезазначеного стало анулювання ліцензії серії АВ № 499171, виданої ОСОБА_1 . Наказом Міністерства юстиції України № 76215 від 21.05.2012 року.

Все це у сукупності призводило до систематичного стресового стану позивачці, необхідності тривалий час доводити свою невинуватість; честь, гідність, добрий імідж та ділова репутація ОСОБА_1 були підірвані; спричинені прямі збитки, як підприємцю - арбітражному керуючому, оскільки внаслідок підписки про невиїзд як вже зазначалося, вона не могла провадити свою діяльність у повній мірі, виїжджати на підприємства з метою виконання обов`язків арбітражного керуючого, мало місце повне зупинення роботи належного позивачці підприємства «АЛМАЗ» (код ЄДРПОУ 19213299), позбавлення ліцензії арбітражного керуючого.

Тому суд приходить до висновку, що при визначеннірозміру відшкодування моральної шкоди за кожен місяця слід виходити з урахуванням півтори мінімальної зарплати на час розгляду справи, що дорівнює 10050грн. за кожен місяць, та враховуючи, що у середньому у місяці 22 робочих днів, то за кожен робочий день підлягає стягненню 456,82грн. (10050 грн : 22 робочих дня).

Вирішуючи справу, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом:

-з 15.02.2008 року по 23.02.2015 року, тобто 7 років та 6 днів, тобто 84 місяці та 6 днів,

-з 07.10.2016 року по 20.05.2021 року, тобто 4 роки 7 місяців 5 днів, тобто 55 місяців 5 днів,

що у сукупності складає 139 місяців 11 днів тобто 12 років 11 днів.

Тому, за вказаний період підлягає стягненню компенсація моральної шкоди у розмірі 1401975,02грн (139 місяців х 10050грн (півтори мінімальної заробітної плати на час розгляду справи) = 1396950; 456,82грн х11 днів = 5025,02 за один день, 1396950грн + 5025,02грн).

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність тощо.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 180/2044/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20, від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19.

Суд наголошує, що однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Визначаючи розмір моральної шкоди, відшкодування якої підлягає на користь ОСОБА_1 , суд виходить з характеру та тривалості завданої шкоди, глибини душевних страждань позивача, переживань, витрачений на захист своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості.

Крім того, суд зазначає, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а такождержава.

Згідно висновків ВП ВС від 27.11.2019р. по справі № 242/4741/16-ц вбачається:

П.30.Тлумачення частини другої статті 30 ЦПК України (нині ч.2 ст.48 ЦПК) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою єдержаваяк учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

Оскільки позивачкавказує нанезаконне їїпритягнення докримінальної відповідальностісаме органами: Одеська обласна прокуратура, Приморську окружну прокуратуру міста Одеси, Головну управління Національної поліції в Одеській області, ДКСУ , то виходячи з матеріалів кримінальної справи та встановлених судом обставин, суд вважає їх належними відповідачами.

Велика Палата Верховного суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти навідшкодування шкодидержавою підлягаютьстягненню зДержавного бюджетуУкраїни. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 1401975,02грн.

Керуючись ст.ст.10, 15-16, 23, 170, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 43, 44, 76-82, 84, 89, 210, 211, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особах: Одеської обласної прокуратури, Приморської окружної прокуратури міста Одеси, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути зДержавного бюджетуУкраїни на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури у розмірі 1413 395 (один мільйон чотириста тринадцять тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень 48 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 19.06.2023 року.

Суддя: Домусчі Л.В.