ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року Справа № 160/549/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
за участі секретаря судового засідання: Лісенко К.В.,
представника позивача: Компанця М.Б.,
представника відповідача: Крейси Л.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
ВСТАНОВИВ:
17.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000009/1 від 22.03.2021р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00034 від 22.03.2021р., прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби;
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000016/1 від 07.07.2021р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00056 від 02.07.2021р., прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби;
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021р., прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» залишено без руху, встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належним чином завірених копій документів ,долучених до позовної заяви для відповідача.
На виконання вимог ухвали суду від 22 листопада 2021 року позивачем 17.12.2021р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022р. роз`єднано позовні вимоги у справі №160/22569/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення. В провадженні адміністративної справи №160/22569/21 залишено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» до Дніпровської митниці Держмитслужби про: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000009/1 від 22.03.2021р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00034 від 22.03.2021р., прийнятих Дніпровською митницею Держмитслужби. В самостійне провадження виділено, зокрема, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021р., прийнятих Дніпровською митницею Держмитслужби.
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору (контракту) було надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 МК України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Так, безпідставними на думку позивача, є твердження відповідача про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах через незабезпечення декларантом перекладу наданих для митного оформлення документів (СМR, сертифікату про походження товару форми А) українською мовою; через зазначення різних строків оплати товару у контракті та інвойсі; через не підтвердження витрат на транспортування, оскільки не було надано документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару; через те, що наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару не містить необхідних реквізитів у гр.11, а саме: відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчила даний сертифікат про походження; через не надання до митного оформлення передбаченого п.3.1 контракту від 01.02.2021р. №3 замовлення продавця; через неможливість ідентифікувати надану декларацію країни відправлення згідно з наведеною в ній інформації щодо опису товару з заявленим по МД UA110120/2021/006420 від 20.08.2021р. товаром; через не надання до митного оформлення банківських платіжних документів щодо оплати за транспортно-експедиційні послуги та проформи-інвойсу, передбаченого п.2.1 контракту від 01.02.2021р. №3; через те, що наданий до митного оформлення експертний висновок №ГО-1311 від 18.08.2021р. ТПП України не має відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені, а також через те, що в електронному інвойсі до ЕМД №UA110120/2021/006420 від 20.08.2021 зазначено виробника товару Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є. (Туреччина), проте в наданих до митного оформлення товаротранспортних документах відсутні посилання на вказану компанію, як на виробника товару, при цьому у графі 44 ЕМД №UA110120/2021/006420 від 20.08.2021р. декларантом зазначено код зовнішньоекономічної угоди від 01.02.2021р. №3 - « 4104», який означає, що цей контракт укладено саме з виробником товару. Такі твердження відповідача, на думку позивача, є безпідставними, оскільки переклад на українську мову документів, складених мовою міжнародного спілкування (англійська), якою у даному випадку було складено СМR та сертифікат про походження товару форми А, відповідно до ст.254 МК України не здійснюється та не вимагається; розбіжності умов оплати товару між контрактом та рахунком на окрему партію товару (інвойсом) не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, бо не впливають на ціну товару, водночас, у даному випадку такі розбіжності взагалі були відсутні; позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною у СМR компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на експедитора, при цьому, договір про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні передбачає право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору на надання транспортно-експедиційних послуг; неподання декларантом документів, незазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього негативних правових наслідків, неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість, що в даному випадку відповідачем не доведено; доводи митного органу про відсутність в наданих до митного оформлення товаротранспортних документах посилань на компанію Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є., як на виробника товару суперечать наявним у справі доказам, у тому числі, не відповідають змісту сертифікату про походження №0489169 від 09.08.2021р., де компанія Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є. вказана у якості виробника товару; також не відповідають дійсності доводи митного органу про те, що наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару форми А №D0489169 від 09.08.2021р., не містить необхідних реквізитів у гр.11, а саме: відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчила даний сертифікат про походження, бо у гр.11 зазначеного сертифіката проставлений QR-код, який містить електронний підпис уповноваженої особи, на що зокрема звернуто увагу Нотою Посольства Турецької Республіки від 10.04.2020р. №2020/60892787/31235490 стосовно визнання сертифікатів походження форми А, виданих за допомогою автоматичної системи документів; відповідно до висновку Дніпропетровської ТПП №ГО-1311 від 18.08.2021р. ринкова вартість поставленого позивачем товару відповідає заявленій під час декларування та митного оформлення митній вартості товару, при цьому, відповідачем не визначено жодних норм діючого законодавства, методів чи стандартів оцінки, які були порушені експертами і на підставі яких висновки не можуть бути взяті до уваги, водночас, вказаний документ не віднесено до основних, які підтверджують митну вартість товарів та визначені в ч.2 ст.53 МК України, а лише додатково надається декларантом з метою підтвердження митної вартості товару та у випадку їх наявності. У подальшому, відповідачем протиправно не засновано перший метод визначення митної вартості товару, оскільки у нього були наявні всі документи, що обґрунтовано підтверджують визначену декларантом ціну товару та його митну вартість, а безпідставно надано перевагу резервному методу визначення митної вартості. Всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Також, позивачем зауважується, що відповідач у спірному рішенні крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022р. у справі №160/549/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021р., прийнятих Дніпровською митницею Держмитслужби, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №160/549/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 11.02.2022 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали, в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено.
03.02.2022 року до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М», в якому відповідач пред`явлену позовну заяву не визнав та заперечував проти її задоволення у повному обсязі, посилаючись на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, за результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за митними деклараціями, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ виявлено наступні розбіжності та відсутність відомостей: 1) декларантом не забезпечено переклад на українську мову наданих о митного оформлення СМR та сертифікату про походження товару форми А; 2) в наданому до митного оформлення інвойсі від 09.08.2021 №КСК2021000000761 строк оплати зазначено 75 днів від дати складання інвойсу, але згідно з п.5.1 контракту №3 від 01.02.2021 строк оплати становить 60 днів з дати інвойсу.; 3) в наданій до митного оформлення заявці на перевезення від 02.08.2021р. №306 та договір на транспортування №1521 від 15.02.2021р.зазначено ТОВ «Велес-ТА», яка надає транспортні послуги, але в CMR перевізником виступає фірма «ALMEIDA GROUP», при цьому відсутні документи, які підтверджують зв`язок між ними; 4) наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару, який передбачений п.3.2.5 контракту, не містить необхідних реквізитів у гр.11, а саме: відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчила даний сертифікат про походження; 5) згідно з п.3.1 контракту від 01.02.2021 №3 продавець докладає свої зусилля для того, щоб товар згідно кожною поставки був готовий до навантаження протягом 90 днів з моменту підтвердження замовлення продавцем. Замовлення продавця до митного оформлення не надано; 6) згідно з наведеною інформацією в декларації країни відправлення (опис товару) неможливо ідентифікувати з заявленим по МД UA110120/2021/006420 від 20.08.2021р. товаром; 7) згідно з п.3.2 договору на перевезення від 15.02.2021р. №1521 оплата за здійснення перевезення здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оригіналів документів(рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товаротранспортна накладна), отже, на теперішній час рахунок може бути сплаченим, проте банківські платіжні документи щодо оплати транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення не надавались; 8) згідно з п.2.1 контракту від 01.02.2021 №3 товар поставляється партіями згідно заявок покупця, які підтверджуються продавцем за обумовленими раніше цінами. Кількість і асортимент товару вказані в заявках покупця та підтверджені продавцем в проформі-інвойсі. Проформа-інвойс до митного оформлення не надавалась; 9) відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання у додатках до нього. Експертний висновок №ГО-1311 від 18.08.2021 ТПП України не має відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені; 10) в електронному інвойсі до ЕМД №UA110120/2021/006420 від 20.08.2021 зазначено виробника товару Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є., проте в наданих до митного оформлення товаротранспортних документах відсутні посилання на вказану компанію, як на виробника товару. Натомість, у графі 44 ЕМД №UA110120/2021/006420 від 20.08.2021 декларантом зазначено код зовнішньоекономічної угоди від 01.02.2021 №3 як « 4104», який відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» відповідає зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, окрім договору між ТОВ «Велес-ТА» та фірмою «ALMEIDA GROUP», чим підтверджено правомірність фактичного надання послуг «ALMEIDA GROUP», однак, інших документів та/або документально підтверджених відомостей, згідно сформованого списку у повідомленні №1, митниці декларантом не надано, проте повідомлено про відмову в поданні інших додаткових документів та висловлено прохання завершити митне оформлення, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. За результатом контролю співставлення митним органом було встановлено наявність інформації про митне оформлення товарів, співставлених з оцінюваними товарами, з урахуванням опису товарів, функціонального призначення, країни походження, та країни виробництва товарів, ввезених в Україну на тих же комерційних умовах та випущених у вільний обіг: по ЕМД від 16.06.2021 №UA110300/2021/001212 на рівні 0,9987 дол. США/м2 (4,5831дол.США/кг). Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2г резервним методом згідно з положеннями ст.64 МК України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості: товару за ЕМД №UA110300/2021/001212 від 16.06.2021, вартість товару складає 0,9987 дол.США/м2 на дату прийняття рішення. Отже, на підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110120/2021/000023/1 від 26.08.2021 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр.33 цього рішення. За таких обставин, на думку відповідача, посадові особи Дніпровської митниці Держмитслужби при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021р., діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. На підставі викладеного вище, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2022 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/549/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.04.2022 року о 13:00 год.
Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання підготовче судове засідання було відкладено до 10.05.2022 року об 11:00.
10.05.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2022р. клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження у справі №160/549/22 задоволено, продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/549/22 до 08.06.2022 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 08.06.2022 року об 11:00 год.
30.05.2022 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» в адміністративній справі №160/549/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2022р. клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/549/22 задоволено, розгляд справи №160/549/22 вирішено провести в режимі відеоконферензв`язку за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EazyCon», надавши представнику позивача можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.06.2022 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2022р. клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/549/22 задоволено, розгляд справи №160/549/22 вирішено провести в режимі відеоконферензв`язку за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EazyCon», надавши представнику відповідача можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
08.06.2022 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява про долучення додаткових документів до матеріалів справи щодо підтвердження витрат на правничу допомогу, а також відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.
Також 08.06.2022 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі у зв`язку з наданням часу для підготовки заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2022р. клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі №160/549/22 задоволено, продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/549/22 до 14.06.2022 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 14.06.2022 року о 15:30 год.
14.06.2022 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшли додаткові докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу.
14.06.2022 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі, закриття підготовчого провадження у справі і призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2022р. клопотання представника відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи №160/549/22 до розгляду по суті задоволено, закрито підготовче провадження та призначено справу №160/549/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12.07.2022 року о 14:30 год.
06.07.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі.
08.07.2022 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими позивач на підтримана своєї позиції посилався на актуальну судову практику.
Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання 12.07.2022 року розгляд справи по суті відкладено на 16.08.2022 року о 14:00 год.
16.08.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання 16.08.2022 року розгляд справи по суті відкладено на 14.09.2022 року 14:00год.
У судовому засіданні 14.09.2022 року представником відповідача було заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво відповідача у справі, представник позивача проти заявленого клопотання не заперечував.
Усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання відповідача про процесуальне правонаступництво відповідача у справі №160/549/22 задоволено та допущено процесуальне правонаступництво Дніпровської митниці Держмитслужби шляхом заміни первісного відповідача у справі №160/549/22 - Дніпровської митниці Держмитслужби на її правонаступника Дніпровську митницю.
У судовому засіданні 14.09.2022 року представник позивача підтримав пред`явлений позов та, посилаючись на викладені у ньому та у відповіді на відзив доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2022 року пред`явлений позов не визнав та, посилаючись на викладені у відзиві на позов доводи, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що між ТОВ «Інтерфом-М» (покупець) та компанією Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є. (Туреччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №3 від 01.02.2021 року (далі контракт) на поставку товару.
Відповідно до п.1.1 контракту продавець продає, а покупець купує товар відповідно до заявки покупця на підставі інвойсу. У разі суперечності між Контрактом і інвойсом, Контракт буде мати переважну склу, якщо інше не обумовлено в письмовому вигляді сторонами.
Згідно з п.1.2 контракту під товаром за контрактом розуміється тканина.
Відповідно до п.1.3 контракту країна походження товару - Туреччина.
Пункт 1.4 контракту встановлює, що продавець є власником товару, що поставляється.
Відповідно до п.2.1 контракту товар поставляється партіями, згідно заявок покупця, які підтверджуються продавцем, за обумовленими раніше цінами. Кількість і асортимент товару вказані в заявках покупця та підтверджені продавцем в проформі-інвойсі.
Відповідно до п.2.2 контракту якість товару повинна відповідати технічним умовам виробника, сертифікату якості, який видається після відвантаження партії.
Згідно з п.3.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах FCA-Кайсері, Туреччина згідно із умовами Інкотермс 2020. Підтвердженням відвантаження вважається штамп продавця в товаросупровідних документах (CMR), наданому перевізником. Продавець докладає свої зусилля для того, щоб товар, згідно з кожною поставки був готовий до навантаження протягом 90 (дев`яносто) днів з моменту підтвердження замовлення продавцем.
Відповідно до п.3.2 контракту відправник передає перевізнику такі документи: інвойс англійською мовою (оригінал); пакувальний лист англійською мовою (оригінал); вантажну митну декларацію; сертифікат якості товару, виданні заводом-виробником; сертифікат походження по формі "А" або "Certificate of Origin"
(оригінал). У графі 3 Сертифікату походження повинна бути вказана саме країна походження.
Пункт 3.3 контракту встановлює, що покупець забезпечує дотримання усіх формальностей, пов`язаних з ввезенням товару на територію України.
Згідно з п.3.4 контракту товар призначений для поставки в Україну.
Пунктом 3.5 контракту передбачено, що право власності та всі ризики випадкового знищення / пошкодження / втрати товару передаються від продавця покупцю на умовах доставки FCA, Кайсері і Туреччина згідно з умовами Інкотермс 2020 з моменту завантаження продавцем до транспортного засобу покупця (перевізника) товару за місцезнаходженням Продавця.
Згідно з п.4.1 контракту орієнтовна вартість Контракту на дату його укладення становить 400.000,00 (чотириста тисяч) доларів США.
Пункт 4.2 контракту передбачає, що загальна вартість контракту складає суму всіх рахунків-фактур (інвойсів), які будуть підписані сторонами протягом строку дії цього контракту.
Відповідно до п.4.3 контракту ціна на товар встановлюється на рівні, зазначеному в специфікації та інвойсах, які супроводжують товар.
Згідно з п.4.4 контракту валюта контракту - долари США.
Пунктом 4.5 контракту передбачено, що ціна товару включає всі витрати продавця по виконанню контракту, в тому числі (але не обмежуючись) витрати продавця на комісійну та брокерську винагороду, вартість упаковки та/або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з упаковкою, будь-які інші витрати, які за вказаними в цьому контракті умовами поставки підлягають оплаті продавцем, а також відповідно до умов Правил «Інкотермс-2020». Покупець не має жодних фінансових зобов`язань перед продавцем, за винятком сплати ціни товару та інших зобов`язань, прямо передбачених контрактом та Правилами «Інкотермс- 2020».
Відповідно до п.5.1 контракту покупець здійснює оплату товару протягом 75 (сімдесяти п`яти) календарних днів з дати інвойсу, який супроводжує товар.
Згідно з п.5.2 контракту оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем за реквізитами, зазначеними у цьому контракті.
На підставі вищевказаного контракту Компанією Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є. (Туреччина) на користь ТОВ «Інтерфом-М» згідно зі специфікацією №2 від 01.02.2021р. у серпні 2021 року було поставлено партію товару - тканини.
20.08.2021 року з метою здійснення митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Дніпровської митниці митну декларацію №UA110120/2021/006420, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення заявлено товар: «Трикотажні (матрацні) тканини шириною 230см: дизайн/код twinner 62750 - 1768,26кг., 1642,77 пог.м., 3778,371 м2, 47 рулон. являє собою трьохшаровий текстильний матеріал, в якому зовнішні шари утворені ви біленим поперечнов`язаним трикотажним полотном. внутрішній шар-паралельно розташовані вибілені комплексні текстуровані ( що мають високу об`ємність та (або) дуже високу розтяжність), не кручені нитки. трикотажні полотна з`єднані в`язально-прошивним способом таким чином, що з`єднувальні стібки (не шви) не прямі та утворюють візерунок. матеріал не має ворсу, не покритий, не просочений, не дубльований (армований) іншим матеріалом. Матеріал обох шарів та прокладкового шару виготовлений з поліефіру (синтетичні волокна), ширина 234+/-0,1 см поверхнева щільність становить 480+/-1 г/м2. -дизайн/код hasir a 66213 - 4051,56кг., 9969,17 пог.м., 22929,091 м2, 168 рулони, являє собою трьохшаровий текстильний матеріал, в якому зовнішні шари утворені вибіленим поперечнов`язаним трикотажним полотном, внутрішній шар-паралельно розташовані, вибілені, комплексні, текстуровані (що мають високу об`ємність та(або)дуже високу розтяжність), не кручені нитки; трикотажні полотна з`єднані в`язальнопрошивним способом таким чином , що з`єднувальні стібки (не шви) не прямі та утворюють візерунок. не має ворсу, не покрита, не просочена, не дубльована (армована) іншим матеріалом. матеріал обох шарів та прокладкового шару виготовлений з поліефіру(синтетичні волокна), поверхнева щільність становить 190+/-1 гр/м2, ширина 2349.0+/-0,2мм.» (далі Товар).
У поданій митній декларації митна вартість поставленого товару визначена за ціною договору (основний метод), а саме на рівні 3,2757 дол.США/кг або 0,7138 дол.США/кв.м.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД-2, зокрема:
- договір на надання послуг №114 від 20.05.2015 між ПП «Брок-Альянс» та ТОВ «Інтерфом-М»;
- контракт (зовнішньо-економічний договір) між компанією Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є. (Туреччина) та позивачем;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №2 від 01.02.2021;
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № КСК2021000000761 від 09.08.2021;
- пакувальний лист (Packing list) від 09.08.2021;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) № КСК2021000000761 від 09.08.2021;
- сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № D0489169 від 09.08.2021;
- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142008200-0281 від 27.03.2018;
- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142008200-1278 від 30.07.2019;
- сертифікат якості №КСК2021000000761/1 від 09.08.2021; № КСК2021000000761/2 від 09.08.2021;
- договір (контракт) про перевезення № 1521 від 15.02.2021;
- доповнення до договору (контракту) на перевезення заявка на транспортування №306 від 02.08.2021;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 817185 від 14.08.2021;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуг ІМ-20 від 19.08.2021;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка від 19.08.2021;
- висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 18.08.2021 №ГО-1311;
- Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів UA110120/2021/000080 від 19.08.2021
- копія митної декларації країни відправлення № 21060600ЕХ026445 від 09.08.2021.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
1) декларантом не забезпечено переклад на українську мову наданих о митного оформлення СМR та сертифікату про походження товару форми А;
2) в наданому до митного оформлення інвойсі від 09.08.2021 №КСК2021000000761 строк оплати зазначено 75 днів від дати складання інвойсу, але згідно з п.5.1 контракту №3 від 01.02.2021 строк оплати становить 60 днів з дати інвойсу;
3) в наданій до митного оформлення заявці на перевезення від 02.08.2021р. №306 та договір на транспортування №1521 від 15.02.2021р.зазначено ТОВ «Велес-ТА», яка надає транспортні послуги, але в CMR перевізником виступає фірма «ALMEIDA GROUP», при цьому відсутні документи, які підтверджують зв`язок між ними;
4) наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару, який передбачений п.3.2.5 контракту, не містить необхідних реквізитів у гр.11, а саме: відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчила даний сертифікат про походження;
5) згідно з п.3.1 контракту від 01.02.2021 №3 продавець докладає свої зусилля для того, щоб товар згідно кожною поставки був готовий до навантаження протягом 90 днів з моменту підтвердження замовлення продавцем. Замовлення продавця до митного оформлення не надано;
6) згідно з наведеною інформацією в декларації країни відправлення (опис товару) неможливо ідентифікувати з заявленим по МД UA110120/2021/006420 від 20.08.2021р. товаром;
7) згідно з п.3.2 договору на перевезення від 15.02.2021р. №1521 оплата за здійснення перевезення здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оригіналів документів(рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товаротранспортна накладна), отже, на теперішній час рахунок може бути сплаченим, проте банківські платіжні документи щодо оплати транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення не надавались;
8) згідно з п.2.1 контракту від 01.02.2021 №3 товар поставляється партіями згідно заявок покупця, які підтверджуються продавцем за обумовленими раніше цінами. Кількість і асортимент товару вказані в заявках покупця та підтверджені продавцем в проформі-інвойсі. Проформа-інвойс до митного оформлення не надавалась;
9) відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання у додатках до нього. Експертний висновок №ГО-1311 від 18.08.2021 ТПП України не має відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені;
10) в електронному інвойсі до ЕМД №UA110120/2021/006420 від 20.08.2021 зазначено виробника товару Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є., проте в наданих до митного оформлення товаротранспортних документах відсутні посилання на вказану компанію, як на виробника товару. Натомість, у графі 44 ЕМД №UA110120/2021/006420 від 20.08.2021 декларантом зазначено код зовнішньоекономічної угоди від 01.02.2021 №3 як « 4104», який відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» відповідає зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.
Враховуючи викладене, посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів подати такі додаткові документи: 1) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) згідно ст.254 МКУ надати переклади документів українською мовою (сертифікату про походження товару форми А, CMR); 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
25.08.2021 року декларантом надіслано до Дніпровської митниці копію договору між ТОВ «Велес-ТА» та фірмою «ALMEIDA GROUP» та повідомлено про неможливість надання інших додаткових документів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021р., згідно з яким митна вартість задекларованого позивачем товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості 2г резервним методом згідно з положеннями ст.64 МК України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості.
Так, за результатом контролю співставлення митним органом було встановлено наявність інформації про митне оформлення товарів, співставлених з оцінюваними товарами, з урахуванням опису товарів, функціонального призначення, країни походження, та країни виробництва товарів, ввезених в Україну на тих же комерційних умовах та випущених у вільний обіг: по ЕМД від 16.06.2021 №UA110300/2021/001212 на рівні 0,9987 дол. США/м2 (4,5831дол.США/кг). Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2г резервним методом згідно з положеннями ст.64 МК України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості: товару за ЕМД №UA110300/2021/001212 від 16.06.2021, вартість товару складає 0,9987 дол.США/м2 на дату прийняття рішення.
Також Дніпровською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021р., відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з тих причин, що на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021р. скориговано митну вартість товарів, що призвело до необхідності внесення змін до митної декларації з доплатою митних платежів.
Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Щодо посилання відповідача на те, що надані позивачем сертифікати якості складені російською мовою, тоді як інші супровідні документи складені турецькою мовою та надані без перекладу (СМR та сертифікату про походження товару форми А), суд зазначає таке.
Декларантом з метою митного оформлення поставленого товару надавалися відповідачу пакувальний лист, сертифікат якості та інвойс, складені одночасно англійською та російською мовами, а так само, надавалася СМR, складена англійською мовою.
При цьому, відповідачем у якості підстави витребування додаткових документів заявлено вимогу про надання перекладу СМR та сертифікату про походження товару форми А на українську мову.
Відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Законом України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10.04.2008 №250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі, підписаний у м. Женеві 5 лютого 2008 року, у зв`язку із чим, 16 травня 2008 року Україна приєдналася до СОТ.
Офіційними мовами СОТ є англійська, французька, іспанська.
Відтак, вимоги митного органу про надання перекладу на українську мову документів, складених англійською мовою, як офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, та іноземною мовою міжнародного спілкування, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для висновку про ненадання документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.
Мовою оригіналу (турецькою) у документах викладені лише власні назви, які відповідно до лінгвістичних правил не перекладаються.
Щодо наданого сертифікату якості російською мовою, то приписами МК України не передбачено, що сертифікати якості є джерелом відомостей про митну вартість товарів.
При цьому, митницею жодним чином не обґрунтовано як саме наведена обставина може вплинути на числові значення складових митної вартості та її визначення.
Таким чином, ненадання позивачем перекладу на українську мову таких документів необґрунтовано визначено митницею як розбіжність (неточність) у наданих декларантом документах.
Щодо доводів відповідача про наявність розбіжностей в умовах оплати поставленого товару, вказаних у інвойсі та у контракті, через те, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 09.08.2021 №КСК2021000000761 строк оплати зазначено 75 днів від дати складання інвойсу, але згідно п.5.1 контракту №3 від 01.02.2021 строк оплати становить 60 днів з дати інвойсу, суд зазначає таке.
По-перше, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вищенаведені доводи митного органу про наявність такої розбіжності в умовах оплати за поставлений товар, між вказаними в контракті та вказаними в інвойсі, не відповідають дійсності.
Так, відповідно до п.5.1 контракту від 01.02.2021 №3 на поставку товару, копія якого міститься в матеріалах справи, покупець здійснює оплату товару протягом 75 (сімдесяти п`яти) календарних днів з дати інвойсу, який супроводжує товар.
У наданому до митного оформлення інвойсі від 09.08.2021 №КСК2021000000761 також зазначено, що строк оплати - 75 днів від дати складання інвойсу.
Відтак, наведені у контракті та інвойсі умови оплати є ідентичними.
По-друге, суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16 та від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17.
Крім того, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 815/4132/17.
Також суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі №804/911/14).
Відносно доводів митного органу про те, що наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару, який передбачений п.3.2.5 контракту, не містить необхідних реквізитів у гр.11, а саме: відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчила даний сертифікат про походження, суд зазначає таке.
Дослідивши наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару форми А №D0489169 від 09.08.2021р., суд встановив, що у гр.11 зазначеного сертифіката проставлений QR-код, який містить електронний підпис уповноваженої особи, на що, зокрема, звернуто увагу Нотою Посольства Турецької Республіки від 10.04.2020р. №2020/60892787/31235490 стосовно визнання сертифікатів походження форми А, виданих за допомогою автоматичної системи документів.
За таких обставин, доводи митниці щодо відсутності у графі 11 сертифікату про походження товару форми А №D0489169 від 09.08.2021р. підпису уповноваженої особи, яка засвідчила даний сертифікат про походження, не відповідають дійсності.
Крім цього, як зазначалося вище, приписами МК України не передбачено, що сертифікати якості є джерелом відомостей про митну вартість товарів, водночас, митницею жодним чином не обґрунтовано як саме наведена обставина може вплинути на числові значення складових митної вартості та її визначення.
Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем до митного оформлення замовлення продавця, передбаченого п.3.1 контракту від 01.02.2021 №3, згідно з яким продавець докладає свої зусилля для того, щоб товар згідно кожною поставки був готовий до навантаження протягом 90 днів з моменту підтвердження замовлення продавцем; а також на не надання проформи-інвойсу, передбаченого п.2.1 контракту від 01.02.2021 №3, згідно з яким товар поставляється партіями згідно заявок покупця, які підтверджуються продавцем за обумовленими раніше цінами, а кількість і асортимент товару вказуються в заявках покупця та підтверджені продавцем в проформі-інвойсі, суд зазначає таке.
Як було вказано вище, з аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, при цьому, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.
Водночас, ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, взагалі не передбачено обов`язкового надання до митного оформлення замовлень продавцю, а надання рахунку-проформи є необхідним лише якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу, в той час, як у даному випадку укладений між позивачем - ТОВ «Інтерфом-М», як Покупцем, та компанією Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є. (Туреччина), як Продавцем, зовнішньоекономічний контракт №3 від 01.02.2021 року стосувався саме купівлі-продажу товару, про що безпосередньо зазначено у п.1.1 цього контракту, згідно з яким Продавець продає, а Покупець купує товар відповідно до заявки покупця на підставі інвойсу. Крім цього, у даному випадку позивачем було надано до митного оформлення інвойс від 09.08.2021 №КСК2021000000761, який містить відповідну інформацію щодо ціни поставленого товару.
Таким чином, посилання митниці на необхідність надання до митного оформлення вищевказаних замовлення продавцю та проформи-інвойсу є безпідставними.
Також безпідставними є посилання митниці на неможливість ідентифікації з наведеною в декларації країни відправлення інформацією (опис товару) товару, заявленого по МД №UA110120/2021/006420 від 20.08.2021р., з огляду на таке.
По-перше, копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ч.5 ст.53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У даному випадку відомості, вказані у інвойсі, пакувальному листі, вантажній митній декларації та декларації країни відправлення є взаємоузгодженими, містять повну та вичерпну інформацію про вид товару, його кількість, асортимент, вагу.
Водночас, зазначений у митній декларації країни відправлення опис товару заповнюється відправником (продавцем) для перевезення товару територією Туреччини до місця відвантаження перевізнику (Кайсері, Туреччина). До таких відносин позивач як вантажоотримувач в силу умов поставки не мав відношення і в складанні цих документів участі не приймав, при цьому, законодавством, яке регулює митні відносини, не передбачено право митного органу вимагати від декларанта надання пояснень або документів про обставини щодо яких декларант не має фактичної можливості надати пояснення чи документів та які безпосередньо у нього не знаходяться і не можуть знаходитися.
Щодо підтвердження транспортної складової митної вартості судом встановлено наступне.
Так, на підтвердження задекларованої вартості транспортних витрат ТОВ «Інтерфом-М» було подано митному органу договір про організацію транспортно-експедиційного обслуговування (далі договір ТЕО) від 15.02.2021р. №1521, доповнення до договору (контракту) на перевезення заявка на транспортування №306 від 02.08.2021; автотранспортна накладна (Road consignment note) №817185 від 14.08.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуг ІМ-20 від 19.08.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка від 19.08.2021.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору ТЕО №1521 від 15.02.2021р., укладеного між ТОВ «Інтерфом-М», як Замовником, та ТОВ «Велес-ТА», як Виконавцем, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання організувати транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО), перевезення вантажів, а також надання інших послуг замовнику, узгоджених в додаткових угодах до цього договору. Умови транспортування, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг виконавця узгоджуються сторонами в контракт-заявках (далі Заявка) встановленої форми, які є невід`ємною частиною даного договору.
Згідно з п.1.3 договору ТЕО №1521 від 15.02.2021р. виконавець для виконання покладених на нього доручень, має право укладати від свого імені договори з підрядниками.
Також п.п.2.1.4 п.2.1 договору ТЕО №1521 від 15.02.2021р. передбачено, що виконавець має право укладати договори і угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання зобов`язань за цим договором.
Судом встановлено, що відповідно до CMR №817185 від 14.08.2021 перевезення товару здійснено ТОВ «ALMEIDA GROUP» (код ЄДР 34972142).
Як слідує з вищенаведених умов договору ТЕО №1521 від 15.02.2021 (п.1.3, п.п.2.1.4 п.2.1 цього договору), ними передбачено право компанії-виконавця за цим договором - ТОВ «Велес-ТА» укладати від свого імені договори з підрядниками, зокрема, з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання зобов`язань за цим договором.
При цьому, ТОВ «Інтерфом-М» не є стороною таких договорів, бо, як вказано вище, згідно з умовами договору ТЕО №1521 від 15.02.2021 ТОВ «Велес-ТА» укладає такі договори самостійно та саме від свого імені, крім цього відповідно до п.п.2.1.5 п.2.1 договору ТЕО ТОВ «Велес-ТА» має право самостійно проводити розрахунки з транспортними та експедиторськими і іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за цим договором.
Відтак, вимога митниці до позивача щодо надання до митного оформлення документального підтвердження договірних відносин між ТОВ «Велес-ТА» та ТОВ «ALMEIDA GROUP», стороною яких позивач не був і не повинен бути, є безпідставною, адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, оскільки всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на компанію ТОВ «Велес-ТА», разом з цим, митним органом не доведено яким саме чином надання договору про надання транспортно-експедиційних послуг між ТОВ «Велес-ТА» та ТОВ «ALMEIDA GROUP» може вплинути на визначення митної вартості товару, транспортна складова якого підтверджена відповідними документами, наданими експедитором ТОВ «Велес-ТА».
Щодо посилання митного органу на те, що станом на час митного оформлення рахунок на оплату за здійснення перевезення може бути сплаченим, проте банківські платіжні документи щодо оплати транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення не надавались, суд зазначає наступне.
Згідно з п.3.2 договору ТЕО від 15.02.2021р. №1521 оплата за здійснення перевезення здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товаротранспортна накладна).
Судом встановлено, що ТОВ «Велес-ТА» виставлено рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуг ІМ-20 від 19.08.2021р.
При цьому, митне оформлення здійснювалося 20.08.2021р.
Тобто передбачений п.3.2 договору ТЕО від 15.02.2021р. №1521 п`ятиденний строк оплати рахунку ІМ-20 від 19.08.2021р. на момент митного оформлення (20.08.2021р.) ще не сплинув, відтак, вимога митниці про надання банківських платіжних документів щодо його оплати до митного оформлення є безпідставною.
Відносно посилання відповідача на те, що, хоча в електронному інвойсі до ЕМД №UA110120/2021/006420 від 20.08.2021 зазначено виробника товару Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є., проте в наданих до митного оформлення товаротранспортних документах посилання на вказану компанію, як на виробника товару, відсутні, то такі доводи не відповідають дійсності, оскільки, зокрема, в сертифікаті про походження №0489169 від 09.08.2021р. компанія Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є. вказана саме у якості виробника товару, що постачається.
Щодо посилання митного органу на те, що наданий до митного оформлення Експертний висновок №ГО-1311 від 18.08.2021 ТПП України не має відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені, то суд зазначає, що вказаний документ не віднесено до основних, які підтверджують митну вартість товарів та які визначені в ч.2 ст.53 МК України, як обов`язкові для надання до митного оформлення, відтак, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями може надаватися декларантом додатково з метою підтвердження митної вартості товару та у випадку його наявності.
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також судом зауважується, що в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021 року відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.
За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021 року, а також картка відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021 року є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, в якій останній первинно просив визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000009/1 від 22.03.2021р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00034 від 22.03.2021р., прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби (загальна різниця митних платежів від митної вартості визначеної позивачем та скоригованої митницею становить 215813,08грн.);
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000016/1 від 07.07.2021р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00056 від 02.07.2021р., прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби (загальна різниця митних платежів від митної вартості визначеної позивачем та скоригованої митницею становить 31065,16грн.);
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021р., прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби (загальна різниця митних платежів від митної вартості визначеної позивачем та скоригованої митницею становить 60331,99грн.),
було визначено загальну ціну позову 307210,23грн. та, відповідно, сплачено судовий збір на загальну суму 4608,15грн. відповідно до платіжного доручення №2287 від 17.09.2021р.
При цьому, з загальної ціни первинного позову про оскарження всіх трьох вищевказаних рішень відповідача 307210,23грн. ціна позову про оскарження саме рішення Дніпровської митниці №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021 року, становить 60331,99грн., тобто сума судового збору, сплаченого за ціну позову про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021 року від загальної суми судового збору, сплаченого за подання первинної позовної заяви про оскарження всіх трьох рішень відповідача складає 904,98грн.
З урахуванням наведеного у сукупності, а також зважаючи на задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021 року у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 904,98грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Крім цього, позивачем у позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у сумі 3000,00грн., при вирішенні якого суд керуються наступними нормами КАС України.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
З аналізу положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Водночас відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021р. у справі №200/10535/19-а, від 05.08.2020р. у справі №640/15803/19.
Так, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №810/2760/17.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97, рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», рішення від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України»).
При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 23.04.2019р. у справі №826/9047/16.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано договір про надання правничої допомоги №21/01 від 05.01.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Бахмач та партнери» (об`єднання), згідно з яким клієнт доручає, а об`єднання, відповідно до чинного законодавства, приймає на себе доручення по наданню клієнту правової допомоги та захисту його інтересів у кримінальних справах (провадженнях), справах про адміністративні правопорушення, цивільних та господарських справах, адміністративних справах, виконавчих провадженнях. Правова допомога надається на всій території України.
Також на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: доручення №6/2021 від 14.09.2021 року до договору №21/01 від 05.01.2021 року; попередній акт № 148 від 22.09.2021 року до доручення №6/2021 від 14.09.2021 року до договору №21/01 від 05.01.2021 року; додаткову угоду №1 від 01.06.2022 року до договору про надання правничої допомоги №21/01 від 05.01.2021 року; доручення №6/2021-1 від 01.06.2022 року до договору про надання правничої допомоги №21/01 від 05.01.2021 року; акт №48 від 01.06.2022р. до доручення №6/2021-1 від 14.09.2021 року до договору №21/01 від 05.01.2021 року; рахунок-фактуру №СФ-000048 від 01.06.2022р. на суму 3000,00грн, а також розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на виконання договору про надання правової допомоги №21/01 від 05.01.2021 року та платіжне доручення №49 від 08.06.2022р. на суму 3000,00грн.
Відповідно до доручення №6/2021-1 від 01.06.2022 року до договору про надання правничої допомоги №21/01 від 05.01.2021 року, акта №48 від 01.06.2022р. до доручення №6/2021-1 від 14.09.2021 року до договору №21/01 від 05.01.2021 року, а також згідно з розрахунком витрат на професійну правничу допомогу на виконання договору про надання правової допомоги №21/01 від 05.01.2021 року Адвокатським об`єднанням «Бахмач та партнери» на виконання доручення №6/2021-1 від 01.06.2022 року щодо оскарження рішення Державної митної служби про коригування митної вартості товарів, поставлених компанією Kьзьkler Tekstil San. Ve Tic. A.Є. згідно з контрактом №3 від 01.02.2021р. ТОВ «Інтерфом-М» у справі №160/549/22 надала такі послуги з правничої допомоги:
- збір доказів для підготовки та подання позову 14.09.2021р. тривалістю - 4год. - вартість - 1000,00грн;
- підготовка позову ТОВ «Інтерфом-М» до Державної митної служби України 17.09.2021р. тривалістю - 8год. вартість - 1000,00грн;
- складання процесуальних документів та представництво інтересів ТОВ «Інтерфом-М» в суді першої інстанції у справі за позовом ТОВ «Інтерфом-М» до Державної митної служби України 1000,00грн.,
а всього на суму 3000,00грн.
Відповідно до платіжного доручення №49 від 08.06.2022р. позивачем здійснено оплату на суму 3000,00грн. згідно з рахунком-фактурою №СФ-000048 від 01.06.2022р. за правову допомогу.
Таким чином, посилаючись на вищевказані докази, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00грн.
При цьому, відповідач у своєму відзиві на позов заперечував проти стягнення з нього на користь позивача вищевказаних витрат на правничу допомогу у повному обсязі, посилаючись на їх неспівмірність із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також на їх необґрунтованість.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в цій адміністративній справі, суд враховує, що із вищезазначеного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу на виконання договору про надання правової допомоги №21/01 від 05.01.2021 року слідує, що до наданого переліку послуг, зокрема, включені такі роботи як: збір доказів для підготовки та подання позову 14.09.2021р. тривалістю - 4год. - вартість - 1000,00грн. та підготовка позову ТОВ «Інтерфом-М» до Державної митної служби України 17.09.2021р. тривалістю - 8год. вартість - 1000,00грн, однак, означені витрати не підлягають окремій компенсації за кожну з цих послуг, оскільки охоплюються одним поняттям подання позовної заяви до адміністративного суду та є його складовими, і така послуга включена окремим пунктом до переліку наданих адвокатом послуг, тому й за неї має бути стягнута єдина компенсація у розмірі вартості таких послуг 1000,00грн.
Щодо компенсації витрат на такі послуги адвоката, як складання процесуальних документів та представництво інтересів ТОВ «Інтерфом-М» в суді першої інстанції у справі за позовом ТОВ «Інтерфом-М» до Державної митної служби України у розмірі 1000,00грн., то суд знаходить такі витрати обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено факт участі представника позивача у судових засіданнях, а також подання ним певних процесуальних документів, окрім позовної заяви, зокрема, таких, як відповідь на відзив та додаткових пояснень, при цьому, заявлена вартість таких послуг, на думку суду, є співмірною складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), тому є підстави для її відшкодування позивачеві.
Отже, зважаючи на те, що позивач у зв`язку із протиправними рішеннями відповідача був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв`язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн., оскільки така вартість наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що підтвердженими належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами є витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00грн.
Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00грн., про відшкодування якої просив позивач, слід відмовити.
При цьому, суд зазначає, що в Кодексі адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» (код ЄДРПОУ 35055734, місцезнаходження: вул. Українська, 20, м. Марганець, Дніпропетровська область, 53400) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110120/2021/000023/1 від 26.08.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2021/00074 від 20.08.2021 року, прийняті Дніпровською митницею.
Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» (код ЄДРПОУ 35055734, місцезнаходження: вул. Українська, 20, м. Марганець, Дніпропетровська область, 53400) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 904,98грн. (дев`ятсот чотири гривні 98 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00грн. (дві тисячі гривень).
У стягненні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду буде складений протягом десяти днів.
Суддя: О.М. Турова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2022 |
Оприлюднено | 21.06.2023 |
Номер документу | 111620852 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні