Ухвала

від 19.06.2023 по справі 320/20388/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід судді

19 червня 2023 року м. Київ № 320/20388/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши заяву судді Журавля В.О. про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Державної охорони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

19 червня 2023 року суддя Журавель В.О. подав заяву про самовідвід. Заяву про самовідвід обґрунтував тим, що позовні вимоги пов`язані з визнанням протиправною бездіяльності керівництва Управління Державної охорони України за період з травня 1998 р. по березень 2014 р. Зазначив, що особисто був знайомий із керівниками Управління Державної охорони України, які обіймали ці посади в період з 2005 року по 2010 р., та підтримував з ними товариські стосунки. Цей період частково співпадає з періодом, які заявник зазначив у позові. Суддя Журавель В.О. вважає, що за наведених обставин він не може брати участь у розгляді даної справи.

Суд зазначає, що строки і процедура розгляду позовної заяви у справі здійснюються з урахуванням уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а також стану енергозабезпечення.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Приписами ч. 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" 23 лютого 2006 р. № 3477-IV встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина перша ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 р., п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 р., п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 р., п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 р. у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного ст. 8 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Під час розгляду заяви про самовідвід суд бере до уваги, що суддя Журавель В.О. особисто знайомий із керівництвом Управління Державної охорони України, які були у період з 2005 р. по 2010 р. Таким чином, будь-яке рішення у цій справі, прийняте судом, до складу якого входить суддя Журавель В.О., може викликати у учасників справи сумнів в його безсторонності, об`єктивності або неупередженості.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких суддя Журавель В.О. не може брати участі в розгляді даної адміністративної справи, а тому його заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву судді Журавля В.О. про самовідвід.

Передати адміністративну справу № 320/20388/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Журавель В.О.