Рішення

від 19.06.2023 по справі 420/942/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/942/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.10.2022 року №51032300016351 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.10.2022 року №51032300016351 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити оформлення та видачу громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 24.10.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Як вбачається зі спірного рішення, підставою для відмови в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання зазначено п. п. 11 п. 62 Порядку №321.

Враховуючи, що п. п. 11 п. 62 Порядку №321 не містить конкретно визначених підстав для відмови у видачі посвідки, а є бланкетною нормою, яка відсилає до іншого законодавства, позивач звертає увагу, що зазначення в рішенні про відмову у видачі посвідки загальної норми права (п. п. 11 п. 62 Порядку №321) без вказівки на конкретну підставу для такої відмови не може вважатися виконанням законодавчо визначеного обов`язку, передбаченого Порядком №321, а тому таке рішення має бути визнано неправомірним.

Будь-яких інших обґрунтувань відмови в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання вказане рішення не містить.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 24.01.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

Відповідно до Розпорядження №54 від 06.03.2023 року керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду, з метою дотримання передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду адміністративної справи, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 (у редакції рішення Ради суддів України 15.09.2016 №58), п. 22 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському окружному адміністративному суді, затверджених рішенням зборів суддів від 23.11.2021 №22, на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 23.02.2023 про звільнення з посади судді Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 у відставку, призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/942/23, провадження №П/420/966/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 року справа розподілена на суддю Потоцьку Н.В.

Ухвалою суду від 10.03.2023 року прийнято до провадження справу №420/942/23 в порядку спрощеного позовного провадження.

10.02.2023 року за вх. №3951/23 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на правомірності прийнятого рішення.

Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

Під час ідентифікації особи позивача, в матеріалах особової справи виявлено розбіжність в персональних даних.

Відповідно до п. 62 Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, зокрема: 11) в інших випадках, передбачених законом.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Є Лімін, громадянин Китаю, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Китайської Народної Республіки, національний паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 20.11.2007 року, у 1997 році приїхав в Україну із Китаю.

13.03.2000 року ОСОБА_4 зареєстрований у державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа підприємець. З цього часу на території України ОСОБА_4 займається підприємницькою діяльністю, оптовою торгівлею одягом та взуттям, сплачує податки та внески на загальнообов`язкове соціальне страхування.

24 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (громадянка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у 2002 році прихала в Україну із Китаю) було укладено шлюб.

Є ОСОБА_7 має трьох дітей:

1) Є Ченьхуей, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . 19 березня 2009 року, ОСОБА_8 , на підставі ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» зареєстровано громадянином України, згідно довідки №316279, виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області.

2) ОСОБА_9 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 . 19 березня 2009 року, ОСОБА_9 , на підставі ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» зареєстровано громадянином України, згідно довідки №316280, виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області.

3) ОСОБА_10 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 . 18 квітня 2007 року, ОСОБА_10 , на підставі ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» зареєстровано громадянином України, згідно довідки №302329, виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області.

04.02.2008 року між гр. ОСОБА_11 та гр. ОСОБА_12 (дружина) було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстровано в реєстрі за №422.

05.02.2008 за гр. ОСОБА_12 було зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер у державному реєстрі права власності на нерухоме майно: 19236591.

Починаючи з 05.02.2008 року по сьогоднішній день ОСОБА_4 , разом зі своєю дружиною та трьома дітьми проживає у даній квартирі.

04.03.2010 року ВГІРФО ГУ МВС України видало ОСОБА_4 посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5 , яка дійсна безстроково.

Відповідні обставини були встановлені в Постанові Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 року та Постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 по справі №815/312/16.

На підставі Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 року по справі №815/312/16, 11.10.2016 року Головним управління Державної міграційної служби України в Одеській області було видано ОСОБА_4 посвідку на постійне проживання № НОМЕР_6 від 11.10.2016 року.

У зв`язку з пропуском строку на обмін посвідки на постійне проживання, протягом місяця після досягнення 45-річного віку, відносно ОСОБА_4 був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 21.10.2022 №009045.

24.10.2022 ОСОБА_4 було сплачено штрафну санкцію у розмірі 1700 грн, що підтверджується квитанцією від 24.10.2022.

24.10.2022 ОСОБА_4 звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягнення 45-річного віку. Державне мито за оформлення посвідки сплачено, що підтверджується квитанцією №92339722 та №92339716).

Рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від 26.10.2022 №51032300016351 відмовлено в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Китаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пп. 11 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №321.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 визначено порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання.

Відповідно п. 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Відповідно п. 7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно п. 16 Порядку №321, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Згідно з п. 18 Порядку №321, у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

Порядок подання документів для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обміну посвідки та їх розгляд визначено у пунктах 40-46 Порядку №321.

При цьому, пунктом 40 Порядку №321 передбачено, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 нього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають 5ути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

Позивачем до заяви було додано необхідний пакет документів, жодних зауважень з боку відповідача до змісту чи до кількості доданих до заяви документів зазначено не було.

Пунктом 44 Порядку №321 зазначено, що якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС,

У разі коли втрачена, або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.

Відповідно до п. 45 Порядку №321, перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі "Службові відмітки" заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

Пунктом 46 Порядку №321 зазначено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення про скасування посвідки не приймалось.

Також, відповідно до п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Відповідно п. 62 Порядку №321, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення ї видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Так, позивачем було надано відповідачу відносно себе повну інформацію. Позивачем не було здійснено жодних приховувань відомостей відносно себе.

Крім того, письмовою відповіддю від 12.12.2022 року №5100.5.3-10821/51.1-22 повідомлено, що ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про відмову в обміні посвідки на постійне проживання на підставі пп. 11 п. 62 Порядку 321, а саме: в інших випадках, передбачених законом.

Проте, відповідачем не зазначено та не надано жодних належних та допустимих доказів, якими підтверджує інші випадки, передбачені законом, на підставі яких прийнято оскаржене рішення.

Як зазначив Європейський суд у справі van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", пункт 128, та "Беєлер проти Італії", пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", пункт 74).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Китаю Є Ліміну Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача видати позивачу нову посвідку на постійне проживання в Україні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, що у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17 Верховний Суд зазначив, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийнятої виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Отже, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Пунктом 46 Порядку №321 передбачено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Положеннями Порядку №321 передбачено альтернативні варіанти щодо результатів розгляду заяви про обмін посвідки на постійне проживання: задовольнити заяву чи відмовити в такому обміні, однак суд вважає за необхідне вказати, що за відсутності підстав для відмови у видачі посвідки, визначених п. 62 Порядку №321, територіальний орган ДМС зобов`язаний видати особі, що зверталася із заявою про обмін посвідки, нову посвідку на постійне проживання в Україні.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.12.2020 по справі №820/1684/18.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити оформлення та видачу громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової посвідки на постійне проживання в Україні.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №820/1329/17, від 24.01.2020 у справі №820/1719/18, від 17.08.2020 у справі №820/1683/18, від 14.12.2020 у справі №820/1684/18.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати Є Ліміна у загальній сумі 1073,60 грн., сплачені згідно квитанції №8503-8317-7310-4377 від 16.01.2023 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.10.2022 року №51032300016351 та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.10.2022 року №51032300016351 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити оформлення та видачу громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 24.10.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, ЄДРПОУ 37811384).

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є Лімін (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Головне управління Державної міграційної служби України Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, ЄДРПОУ 37811384, електронна адреса: od@dmsu.gov.ua)

Головуючий суддяН.В. Потоцька