Ухвала

від 19.06.2023 по справі 420/13431/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13431/23

УХВАЛА

19 червня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали позовної заяви Фермерського господарства «СОБОЛЬ-АГРО» (код ЄДРПОУ 34697748) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: ВП 44069166), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява Фермерського господарства «СОБОЛЬ-АГРО» (подана через систему «Електронний суд» 10.06.2023 року) до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якій представник позивача просить суд:

поновити Фермерському господарству «СОБОЛЬ-АГРО» пропущений строк звернення до адміністративного суду та розглянути справу;

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №7543360/34697748 від 01.11.2022 року;.

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №8 від 24.09.2022 року;

стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ФГ «СОБОЛЬ-АГРО» судовий збір у розмірі 2684грн.;

стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ФГ «СОБОЛЬ-АГРО» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №420/13431/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В позовній заяві міститься клопотання, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду з позовом. В обґрунтування клопотання зазначено, що:

- Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Станом на дату звернення позивача до суду воєнний стан в Україні не припинено;

- відповідно до п.п.69.9. п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

- відповідно до штатного розпису позивача, який був затверджений 26.09.2022 року у позивача відсутній юрист та/або особа яка має юридичну освіту та юридично обізнана. Посадові особи Фермерського господарства «СОБОЛЬ-АГРО» не володіють спеціальними знаннями в області права, під час здійснення господарської діяльності та у взаємовідносинах з контролюючими органами керуються переважно нормами ПК України, не поінформовані про практику Верховного Суду з цього питання та що норми КАС України з приводу строків оскарження рішень контролюючих органів йдуть врозріз з нормами ПК України, то за таких обставин у Фермерського господарства «СОБОЛЬ-АГРО» не було підстав навіть припускати

можливість пропущених строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи, що норми ст. 56, 102 ПК України та норми ст. 122 КАС України встановлюють різні строки для оскарження рішень контролюючого органу, така суперечність призводить до правової невизначеності платника податків щодо реалізації ним свого права на оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 01.11.2022 року ГУ ДПС в Одеській області прийняте рішення №7543360/34697748 про відмову ФГ «СОБОЛЬ-АГРО» у реєстрації податкової накладної №8 від 24 вересня 2022 року, яке 07.11.2022 року було оскаржене до ДПС України шляхом подання скарги.

Рішенням Комісії ДПС України №62375/34697748/2 від 17.11.2022 року скаргу ФГ «СОБОЛЬ-АГРО» від 07.11.2022 року залишено без задоволення, а рішення від 01.11.2022 року №7543360/34697748 без змін.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, за умови вручення позивачу 17.11.2022 року рішення від 17.11.2022 року, тримісячний строку на подання позову у даній справі з урахуванням вихідних днів сплив 20.02.2023 року.

Позов у даній справі поданий 10.06.2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку.

У клопотанні позивач посилається на введення в Україні воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Наразі воєнний стан продовжений до 18.08.2023 року.

Суд зазначає, що Верховний Суд, після 02.03.2022 року, неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки, не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (ухвала КАС ВС від 10.03.2023 року у справі №540/1285/22).

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже посилання позивача на те, що посадові особи ФГ «СОБОЛЬ-АГРО» не володіють спеціальними знаннями в області права, під час здійснення господарської діяльності та у взаємовідносинах з контролюючими органами керуються переважно нормами ПК України, не поінформовані про практику Верховного Суду з цього питання та що норми КАС України з приводу строків оскарження рішень контролюючих органів йдуть врозріз з нормами ПК України, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.

Відсутність на підприємстві позивача юриста та/або особи, яка має юридичну освіту та юридично обізнана не завадило ФГ «СОБОЛЬ-АГРО» 31.01.2023 року укласти договір про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Албул Т.В., яка і подала 10.06.2023 року позов до суду від імені позивача саме щодо надання правничої допомоги з приводу спірної податкової накладної, виписаної позивачем на контрагента ТОВ «Профіт-Сідс».

Також суд відхиляє посилання на п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, оскільки цей підпункт містить виключення, у тому числі щодо відсутності зупинення перебігу строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Причини пропуску строку, наведені у клопотанні, суд оцінює як загальні, не пов`язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк.

У клопотанні наведено лише обґрунтування значення вирішення спору для позивача та взагалі не обґрунтовано, з якої дати та у зв`язку із якою подією позивач визначає початок перебігу строку та дату його закінчення виходячи з положень ст.122 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, а подана заява про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких обставин позовна заява має бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, ніж у клопотанні, яке міститься у позовній заяві, для поновлення строку та підтверджуючих доказів.

Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву Фермерського господарства «СОБОЛЬ-АГРО» (код ЄДРПОУ 34697748) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: ВП 44069166), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.

Копію ухвали невідкладно направити позивачеві.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.М. Аракелян