Рішення

від 19.06.2023 по справі 520/8256/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 червня 2023 року Справа № 520/8256/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківського обласного центру зайнятості (вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1а, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 03491277), третя особа: Чугуївська міськрайонна філія Харківського обласного центру зайнятості (вул. Героїв Чорнобильців, буд. 11, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 42258658) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка - ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного центру зайнятості, третя особа: Чугуївська міськрайонна філія Харківського обласного центру зайнятості, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Харківського обласного центру зайнятості №452 від 10.08.2022 про відмову фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у наданні допомоги по частковому безробіттю;

- зобов`язати прийняти рішення, яким зобов`язати Харківський обласний центр зайнятості прийняти наказ про надання фізичної особі підприємцю ОСОБА_1 , податк. номер: НОМЕР_1 , допомогу по частковому безробіттю у зв`язку із зупиненням виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин введення воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправні дії, які полягають у відмові фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у наданні допомоги по частковому безробіттю у зв`язку із зупиненням виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин введення воєнного стану.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, Харківський обласний центр зайнятості, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Також, зазначив, що Харкiвським обласним центром зайнятості 10.08.2022 року винесено наказ №452 «Про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю», згідно з яким відмовлено у наданнi допомоги по частковому безробіттю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , яка є застрахованою особою, у зв`язку з повним скороченням тривалості робочого часу фізичної особи підприємця та повною втратою заробітної плати (доходу) (відповідно до абз.3 п.2 Порядку допомога по частковому безробіттю державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб-підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу), відповідно до абз.4 п. 2 Порядку зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) тимчасове зупинення (скорочення) господарської діяльності фізичної особи підприємця, яка с застрахованою особою, що призвело до часткового скорочення тривалості робочого часу фізичної особи-підприємця та втрати ним частини заробітної плати (доходу).

Третя особа будь-яких письмових пояснень до суду не надала.

Інших заяв по суті справи до суду подано не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_1 , позивач) зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 2 479 000 0000 008178 від 10.07.2018 року.

Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є « 96.02» Надання послуг перукарнями та салонами краси.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 02.08.2022 вих.№1 засобами електронного зв`язку направила до Чугуївської міськрайонної філії Харківського обласного центру зайнятості Вiдомiсть про фізичну особу - підприємця, яка є застрахованою особою, щодо якої виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України «Про зайнятість населення».

У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 надані документи з порушенням вимог Порядку надання допомоги по частковому безробіттю №702 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року (надалі Порядок №702), Філією позивачці направлено лист №100/05/19-38 від 03.08.2022р. з відповідними роз`ясненнями.

08 серпня 2022 року до Філії від ФОП ОСОБА_1 надійшла заява про надання допомоги по частковому безробіттю разом з Відомістю про фізичну особу підприємця, яка є застрахованою особою, щодо якої виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України «Про зайнятість населення», та витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 04.08.2022 у електронній формі з накладенням електронного підпису.

У вищевказаній заяві позивачка повідомила про настання обставин, що призвели до зупинення виробництва (виконання робіт, надання послуг) причиною якого є введення воєнного стану в Україні, яке почалося з 24.02.2022 року та триватиме 5 місяців. У Відомості про фізичну особу підприємця, яка є застрахованою особою, щодо якої виконуються вимоги частини четвертої статті Закону України «Про зайнятість населення», зазначено рівень скорочення робочого часу на 100% на місяць з березня 2022 року по липень 2022 року.

Так, Харкiвським обласним центром зайнятості 10.08.2022 року винесено наказ №452 «Про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю», згідно з яким відмовлено у наданнi допомоги по частковому безробіттю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , яка є застрахованою особою, у зв`язку з повним скороченням тривалості робочого часу фізичної особи підприємця та повною втратою заробітної плати (доходу) (відповідно до абз.3 п.2 Порядку допомога по частковому безробіттю державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб-підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу), відповідно до абз.4 п. 2 Порядку зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) тимчасове зупинення (скорочення) господарської діяльності фізичної особи підприємця, яка с застрахованою особою, що призвело до часткового скорочення тривалості робочого часу фізичної особи-підприємця та втрати ним частини заробітної плати (доходу).

Листом від 11.08.2022р. №104/05/19-38, на виконання вимог п. 18 Порядку №702 Філією повідомлено ФОП ОСОБА_1 про прийняте рішення про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю.

Позивач не погоджується із наказом відповідача від 10.08.2022 №452, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (далі також Закон № 5067-VI).

Питання надання допомоги по частковому безробіттю врегульовано статтею 47 Закону України "Про зайнятість населення".

07.05.2022 набула чинності нова редакція статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", зміни до якого були внесені Законом України від 21.04.2022 № 2220-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану" (Закон № 2220-ІХ).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 47 Закону № 5067-VI допомога по частковому безробіттю - це вид державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб - підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв`язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину.

Допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

За змістом ч. 3 цієї статті допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо:

1) зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;

2) працівник відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу у роботодавця з повним робочим днем (тижнем) або працює у роботодавця за сумісництвом, або проходить альтернативну (невійськову) службу;

3) протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), у роботодавця, фізичної особи - підприємця наявна заборгованість з виплати заробітної плати та/або із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та/або із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

4) роботодавець, фізична особа - підприємець перебуває у процесі припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності, визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство, перебуває у процесі санації.

Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, зазначені у частині першій цієї статті, за яких (які) протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), сплачено (сплатили) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У разі якщо протягом останніх шести місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам - підприємцям не сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду (ч. 4 ст. 47).

Частина 6 статті 47 Закону № 5067-V визначає, що порядок, строки, розмір та критерії надання допомоги по частковому безробіттю, порядок повернення коштів такої допомоги до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цієї норми Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 702.

До цього часу механізм надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону про зайнятість населення визначав Порядок надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 74. Однак, він не враховував особливостей надання допомоги працівникам, які втратили заробіток або його частину через введення воєнного стану.

Порядок № 702 у свою чергу визначає умови, механізм виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю, строки, розмір та критерії її надання, а також механізм повернення коштів, спрямованих на фінансування такої допомоги.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 702 допомога по частковому безробіттю (далі - допомога) - вид державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб - підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв`язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину;

зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) - тимчасове зупинення (скорочення) господарської діяльності роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину, що призвело до часткового скорочення тривалості робочого часу його працівників або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, та втрати ними частини заробітної плати (доходу).

Критеріями для надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до пункту 6 Порядку № 702 є:

зупинення (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників роботодавця, в яких рівень скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати становить 30 і більше відсотків на місяць;

рівень скорочення тривалості робочого часу та доходу фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, становить 30 і більше відсотків на місяць;

відсутність у роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, заборгованості із виплати заробітної плати та/або сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та/або сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг);

сплата роботодавцем за кожного працівника або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), а в разі, коли протягом останніх шести місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, не сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду;

роботодавець не є фондом соціального страхування.

Умови, за якими не надається допомога по частковому безробіттю, визначено пунктом 7 Порядку № 702.

Так, допомога по частковому безробіттю не надається в разі, коли:

- зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;

- працівник відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу в роботодавця з повним робочим днем (тижнем) або працює в роботодавця за сумісництвом, або проходить альтернативну (невійськову) службу;

- протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), у роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, наявна заборгованість із виплати заробітної плати та/або сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та/або сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- роботодавець або фізична особа - підприємець, яка є застрахованою особою, перебуває у процесі припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності, визнаний (визнана) в установленому порядку банкрутом або стосовно нього (неї) порушено справу про банкрутство, перебуває у процесі санації;

- роботодавець є органом державної влади, органом місцевого самоврядування або закладом, установою, організацією, що утворені зазначеними органами в установленому порядку та які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету.

За нормами п. 8 Порядку № 702 допомога по частковому безробіттю надається центром зайнятості за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, яка є застрахованою особою та яка не отримує допомогу по частковому безробіттю як працівник.

Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за сумісництвом).

Виплата допомоги по частковому безробіттю не здійснюється за період отримання працівником оплати простою, перебування у відпустці без збереження заробітної плати, призупинення трудових відносин.

Згідно з п. 12 Порядку № 702 роботодавець або фізична особа - підприємець, яка є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).

У разі коли зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) відбулося після введення воєнного стану в Україні до набрання чинності Закону України від 21 квітня 2022 р. № 2220-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану" роботодавець або фізична особа - підприємець, яка є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 13 Порядку № 702 для отримання допомоги по частковому безробіттю роботодавець або фізична особа - підприємець, яка є застрахованою особою, подає до центру зайнятості заяву про надання допомоги по частковому безробіттю (далі - заява):

в електронній формі з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, - на адресу офіційної електронної пошти відповідного центру зайнятості;

у паперовій формі - особисто до центру зайнятості.

Заява подається роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, до центру зайнятості за місцем провадження його (її) господарської діяльності.

Форма заяви затверджується Державним центром зайнятості.

До заяви, поданої до центру зайнятості в паперовій або електронній формі, роботодавець додає відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно з цим Порядком, за формою згідно з додатком 1 (п. 14 Порядку № 704).

Згідно з нормами п. 17 Порядку № 702 рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю приймається регіональним центром зайнятості протягом п`яти робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, документів, передбачених пунктами 13 і 14 цього Порядку.

Рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю оформляється наказом регіонального центру зайнятості.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що роботодавці можуть скористатися державною підтримкою при виплаті коштів працівникам у разі, якщо ті втратили частину зарплати через зупинення чи скорочення виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг у період воєнного стану. Для цього Уряд затвердив Порядок № 702.

Допомога по частковому безробіттю - це своєрідна компенсація доходу, якщо сталося скорочення або зупинення виробництва продукції, виконання робіт надання послуг. Компенсація можлива для доходів у вигляді: зарплати працівника; підприємницького доходу фізичної особи-підприємця (ФОП).

Причинами скорочення або зупинки виробництва, які дають підстави для отримання допомоги, можуть бути причини, які призвели до скорочення робочого часу та, як наслідок, втрати частини заробітку. Серед таких причин: економічні; технологічні; надзвичайна ситуація; воєнний стан; карантин.

Водночас для отримання допомоги по частковому безробіттю має бути дотриманий причинно-наслідковий зв`язок.

Також Порядком № 702 визначено чіткий перелік критеріїв, які повинні бути дотримані, щоб застрахована особа мала право отримати зазначений вид допомоги:

1) зупинення (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) охопило не менш як 20% чисельності працівників роботодавця, в яких рівень скорочення тривалості робочого часу та зарплати становить 30 і більше відсотків на місяць;

2) рівень скорочення тривалості робочого часу та доходу ФОП, яка є застрахованою особою, становить 30 і більше відсотків на місяць;

3) відсутність у роботодавця або ФОП, яка є застрахованою особою, заборгованості по зарплаті та/або зі сплати ЄСВ, та/або сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протягом 6 місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг);

4) сплата роботодавцем за кожного працівника або ФОП, що є застрахованою особою, ЄСВ протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), а в разі, коли протягом останніх 6 місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або ФОП, які є застрахованими особами, не сплачувати ЄСВ, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду;

5) роботодавець не є фондом соціального страхування

Не вважаються причинами для надання допомоги: скорочення або зупинка виробництва через організаційно-виробничі причини; скорочення виробництва внаслідок сезонного характеру робіт; оплачуваний простій; перебування у відпустці без збереження заробітної плати; призупинення трудових відносин під час воєнного стану.

Крім того, допомогу по частковому безробіттю не можна отримати, якщо: працівнику запропонували підходящу роботу в роботодавця з повним робочим часом, а він відмовився; працівник працює у даного роботодавця за сумісництвом; працівник проходить альтернативну (невійськову) службу; заборгованість з виплати зарплати або сплати ЄСВ у роботодавця або ФОП впродовж 6 місяців, які передують дню скорочення виробництва. Навіть якщо така заборгованість сталася через активні бойові дії у Порядку № 702 винятків немає; розпочаті процеси припинення юридичної особи, підприємницької діяльності, банкрутства або санації у роботодавця або ФОП. роботодавець - це орган державної влади або місцевого самоврядування, або бюджетна установа.

Отримати допомогу можуть застраховані особи, тобто: працівники за основним місцем роботи. ФОП. При цьому документи за працівників подають самі роботодавці.

Отримати допомогу по частковому безробіттю можна впродовж 90 календарних днів після дати скорочення (зупинення) виробництва. Щодо воєнного стану, то у Порядку №702 є уточнення - якщо дата скорочення або зупинення виробництва припала на період воєнного стану, тобто після 24.02.2022, то допомогу по частковому безробіттю отримати можна, але датою початку відліку права на неї тоді є 07.05.2022, тобто дата оновлення ст. 47 Закону № 5067-V. Відтак. останнім днем подачі заявки до Центру зайнятості тоді стає 04.08.2022.

Так як, позивачкою першочергово було подано 02.08.2022 до Філії Вiдомiсть про фізичну особу - підприємця, яка є застрахованою особою, щодо якої виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України «Про зайнятість населення», що не заперечується сторонами по справі, суд вважає, що фактично строк подачі заявки не було пропущено.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає,

Спірний наказ від 10.08.2022 №452, яким позивачці відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю, прийнятий з посиланням на ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення", абз.3, 4 п. 2 Порядку, яким зокрема визначено (станом на 10.08.2022р.):

по частковому безробіттю надається застрахованим особам (працівникам та фізичним особам - підприємцям) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв`язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину;

зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) - тимчасове зупинення (скорочення) господарської діяльності роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину, що призвело до часткового скорочення тривалості робочого часу його працівників або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, та втрати ними частини заробітної плати (доходу);

Також вказано, що відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з повним скороченням тривалості робочого часу фізичної особи підприємця та повною втратою заробітної плати (доходу).

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що допомога по частковому безробіттю не надається у разі повного скорочення тривалості робочого часу та повної втрати (100 %) заробітної плати, суд зазначає, що критеріями для надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до п. 6 Порядку № 702 є, зокрема зупинення (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників роботодавця, в яких рівень скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати становить 30 і більше відсотків на місяць. Тобто, Прядок № 702 визначає критерій щодо мінімальної межі чисельності працівників роботодавця, яких охопило зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) у відсотках (не менш як 20 відсотків) та мінімальної межі рівня скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати на місяць у відсотках (30 і більше відсотків).

Суд зазначає, що наведені умови мають бути дотримані одночасно. Тобто, якщо через війну відбулося скорочення обсягів діяльності, то допомогу можна оформити на працівників лише у разі, якщо відбулося скорочення розміру зарплати, яку вони отримують. І дані факти мають бути між собою пов`язані.

Водночас жодних застережень щодо максимальної межі чисельності працівників роботодавця, яких охопило зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) у відсотках та максимальної межі рівня скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати на місяць у відсотках Порядок № 702 не наводить.

Частиною 3 ст. 47 Закону № 5067-VI та пунктом 7 Порядку № 702 визначено перелік умов, за якими не надається допомога по частковому безробіттю, підстав для відмови позивачу у виплаті допомоги по частковому безробіттю, які вказані відповідачем, такі норми не містять.

Суд наголошує, що всі обставини, які враховуються при ухваленні рішення суб`єктом владних повноважень, мотиви його прийняття, мають зазначатися в самому рішенні.

Такий висновок узгоджується також із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Суд враховує, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Як установлено судом, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного наказу дотримано не було, оскільки спірний наказ лише базується на посиланнях на норми ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку № 702, однак не містить оцінки відповідності позивача критеріям визначеним, нормами ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку № 702, та висновку щодо наявності або відсутності у нього права на отримання допомоги по частковому безробіттю за період з 01.03.2022 по 31.07.2022, що свідчить про необґрунтованість такого рішення.

Таким чином, наказ Харківського ОЦЗ від 10.08.2022 № 452 "Про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення"" є таким, що прийнятий протиправно. Відтак, позовні вимоги про визнання цього наказу протиправним та його скасування підлягають задоволенню.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказані вимоги відповідають повноваженням суду при вирішенні справи.

Так, відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (абзац 1 ч. 4 ст. 245 КАС України).

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із обставин цієї справи, суд встановив, що оскаржене рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення". Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку №702 умов для прийняття рішення про надання такої допомоги.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення". А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача щодо надання такої допомоги, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для її надання, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

Таким чином, зважаючи на обставини справи та враховуючи, що наказ Харківського ОЦЗ від 10.08.2022 № 452 не містить оцінки відповідності позивача критеріям визначеним, нормами ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку №702, та висновку щодо наявності або відсутності у нього права на отримання допомоги по частковому безробіттю за період з 01.03.2022 по 31.07.2022, а у суду відсутні повноваження для надання такої оцінки поза межами відповідної адміністративної процедури, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 08.08.2022 про надання допомоги по частковому безробіттю з 01.03.2022 по 31.07.2022, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківського обласного центру зайнятості (вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1а, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 03491277), третя особа: Чугуївська міськрайонна філія Харківського обласного центру зайнятості (вул. Героїв Чорнобильців, буд. 11, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 42258658) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Харківського обласного центру зайнятості №452 від 10.08.2022 про відмову фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у наданні допомоги по частковому безробіттю.

Зобов`язати Харківський обласний центр зайнятості повторно розглянути заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 08.08.2022 про надання допомоги по частковому безробіттю з 01.03.2022 по 31.07.2022, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного центру зайнятості (вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1а, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 03491277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 19.06.2023.

Суддя Супрун Ю.О.