Рішення

від 19.06.2023 по справі 560/4946/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/4946/23

РІШЕННЯ

іменем України

19 червня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Авто-Експерт" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду(контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 08.02.2023 року №348409 відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №348409 від 08.02.2023 року. З вказаною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною.

На думку позивача, у складеному відповідачем акті проведення перевірки, зазначено про здійснення перевезення пасажирів без оформлення квитково-касового листа, у той час, як відповідальність на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» може настати лише за умови повної відсутності такого документа як квитково-касовий лист під час проведення перевірки.

Наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року №279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.2000 за №369/4590, затверджено Інструкцію про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, додатком №13 до якої затверджень форму квитково-касового листа. Згідно із наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25 травня 2006 року №503 наказ №279 втратив чинність. А отже, на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваних постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача, на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення. Таким чином, приписи статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є нечіткими, неузгодженими і непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб`єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов`язків, що є порушенням принципу правової визначеності.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що в ході перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт працівниками Укртрансбезпеки було встановлено, що під час здійснення пасажирських перевезень перевізник не забезпечив водія позивача, який керував транспортним засобом, квитково-касовим листом, який відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" повинен знаходитись у водія під час здійснення пасажирських перевезень. Так як квитково-касовий лист на момент рейдової перевірки не заповнений, отже вважається відсутнім.

Вказує, що за результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом винесено стосовно позивача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа. Основний Представниками Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду(контролю) у Хмельницькій області 08.02.2023, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, визначеному у направленні на рейдову перевірку від 26.12.2022 року №015295, проведено перевірку належного ПП "Авто-Експерт" транспортного засобу MERSEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено Акт за №340344 від 07.12.2022 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті наявний запис про те, що водій транспортного засобу з актом ознайомився. Та зазначив, що не записав квитково-касовий лист, оскільки йшов дощ.

Згідно вказаного акту виявлено порушення, передбачене статтею 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", - під час перевезення пасажирів по міжміському регулярному маршруті «Хмельницький-Чернівці» перевізник не забезпечив водія квитково-касовим листом за 07.12.2023 року, чим порушив статтю 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній квитково-касовий лист за 07.12.2023 року.

08.02.2023 року в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті С.Панчуком розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №348409, відповідно до якої за порушення вимог статей 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, постановлено стягнути з ПП «АВТО-ЕКСПЕРТ» адміністративно-господарський штраф на загальну суму 17000,00 грн, про що повідомлено позивача.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Згідно пункту 4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: 1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.

Предметом оскарження у цій справі є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті за про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваної постанови, оцінивши її на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).

Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

На виконання зазначеної вище статті Кабінетом Міністрів України 08.11.2006 прийнято постанову №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", якою затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1567 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 727 від 19.08.2020 року, чинній на час проведення перевірки транспортного засобу позивача).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно пунктом 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; - оснащення таксі справним таксометром; - відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, аналіз наведених пунктів Порядку №1567 дає підстави для висновку, що адміністративний розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу відбувається у відповідному органі державного контролю із обов`язковим належним повідомленням (рекомендованим повідомленням чи під розписку) суб`єкта господарювання.

Крім цього, із зазначених пунктів Порядку №1567 можна дійти висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів виноситься керівником органу державного контролю або його заступником за наявності достатніх підстав, встановлених під час адміністративного розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд встановив, що 07.12.2023 року представниками Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, визначеному у направленні на рейдову перевірку від, було проведено перевірку належного ПП «АВТО-ЕКСПЕРТ» транспортного засобу MERSEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складений акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про те, що під час перевезення пасажирів по міжміському регулярному маршруті «Хмельницький - Чернівці» перевізник не забезпечив водія квитково-касовим листом за 07.12.2023 року, чим порушив статтю 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній квитково-касовий лист за 07.12.2023 року.

Згідно положень статей 39, 60 Закону №2344-III відповідальність у перевізника виникає у випадку відсутності у водія автобусу, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, квитково-касового листа, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду (крім міських перевезень), інших документів, передбачених законодавством України.

Наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року №279 передбачався порядок реєстрації та ведення товарно-касової книги, яка оформлялась на кожну господарську одиницю та складалась з квитково-касових листів, виготовлених з надрукованими серією та номером. Додатком 13 до Наказу №279 була передбачена форма квитково-касового листа.

Натомість, у зв`язку з внесенням змін до законодавства Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.05.2006 року №503 Наказ №279 визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача, на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення.

Отже, на думку суду, приписи частини 2 статті 39 Закону №3492 є нечіткими, неузгодженими і непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб`єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов`язків, що є порушенням принципу правової визначеності.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема, передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (рішення у справі Вогт (Vogt v. Germany) від 02 вересня 1995р.).

Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Враховуючи відсутність на законодавчому рівні затвердження форми квитково-касового листа та порядку його ведення, положення статті 39 Закону №2344-III в частині зобов`язання водія мати квитково-касовий лист суперечать загальним принципам правової визначеності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу з приводу відсутності у водія транспортного засобу квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством України.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №802/1836/17-а, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.

Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваної позивачем постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби з безпеки на транспорті.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у цій справі, вищезазначених висновків суду не спростовують.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Вказаний Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Авто-Експерт" до Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державна служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області №348409 від 08.02.2023 року про застосування до приватного підприємства "Авто-Експерт" адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь приватного підприємства "Авто-Експерт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду(контролю) у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Приватне підприємство "Авто-Експерт" (вул. Калнишевського, 34,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний номер - 36122984) Відповідач:Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду(контролю) у Хмельницькій області (вул. Соборна, 75,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя О.П. Шевчук