Постанова

від 06.06.2023 по справі 340/11277/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2023 року м. Дніпросправа № 340/11277/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Трейд Кіровоград»

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року по справі №340/11277/21 (головуючий суддя Брегей Р.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Трейд Кіровоград»

до Кропивницької митниці

про визнання протиправним і скасування рішення щодо коригування митної вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Трейд Кіровоград» звернулось до суду з позовом до Кропивницької митниці, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA901030/2021/000024/1 від 23.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в даному випадку посадові особи відповідача повинні були визнати заявлену позивачем митну вартість товару у розмірі 6635 Євро автоматично, оскільки під час проведення митного контролю належного позивачу товару, не змогли аргументовано довести, що ним заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару (автомобілів).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року по справі №340/11277/21 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ознайомившись з документами, які надав позивач, у відповідача виникли небезпідставні сумніви стосовно достовірності визначення митної вартості. Так, не надано договір перевезення, а у платіжному дорученні про сплату вартості послуг вказано фактуру, яку не надано до митного оформлення (відрізняється номер і дата складання від фактури, яку надано); у платіжних дорученнях від 07 і 10 грудня 2021 року про сплату вартості автомобілів зазначено про інвойси від цих же дат, хоча фактури, які надані, складено 15 грудня 2021 року; не надано експертні висновки щодо неробочого стану транспортних засобів. Отже, або не надано належних фактур про сплату вартості транспортних засобів і послуг перевезення, або допущено помилки при складанні платіжних доручень й фактур, або надано платіжні доручення і фактури, котрі не стосуються оцінюваного товару. Водночас, не надано експертний висновок про неробочий стан автомобілів. Суд дійшов висновку, що ненадання належних фактур про сплату вартості транспортних засобів і послуг перевезення або надання платіжних доручень, котрі не стосуються оцінюваного товару, має вплив на правильність визначення митної вартості, тому вказані обставини зумовили застосування відповідачем для визначення митної вартості резервного методу відповідно до приписів п. 2 ч.1 ст. 57 МК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наведеним позивачем обставинам, документам, які надавались митниці для підтвердження заявленої митної вартості разом з митною декларацією № UA901030/2021/001526, 23.12.2021. Ці документи містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в даних документах ніяких розбіжностей в відомостях, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостях щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідачем не виявлено та в оскаржуваному рішенні відповідача про такі розбіжності - не зазначено. Не зважаючи на достовірність в вищезазначених документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей, що підтверджують ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідач, у порушення вимог ч.3 ст.53 МК України витребував у позивача додаткові документи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та компанією «Maxima Web Agence Sp. z.o.o.», Польща, укладений зовнішньоекономічний контракт від 07.12.2021 №1/2021, в межах якого позивач придбав автомобілі на загальну суму 6535 Євро, а саме: КІА CEED 2008 року випуску за 700 Євро; DODGE KALIBER 2006 року випуску за 890 Євро; DACIA LODGY 2012 року випуску за 1080 Євро; RENAULT MEGANE 2007 року випуску за 450 Євро; RENAULT CLIO 2007 року випуску за 670 Євро; NISSAN PIXO 2009 року випуску за 780 Євро; OPEL ZAFIRA 2006 року випуску за 620 Євро; RENAULT ESPASE 2007 року випуску за 1050 Євро; MITSUBISHI COLT 2009 року випуску за 295 Євро.

Щодо кожного автомобіля вказано стан: не заводиться; пошкоджена гальмівна система і двигун; фронтальне пошкодження і не заводиться; пошкодження водою; не заводиться; пошкоджено кузов, двигун і трансмісія; нерівномірна робота двигуна, тече радіатор; пошкоджено двигун і трансмісію; пошкоджено двигун і трансмісія.

Умови поставки товару згідно правил Інкотермс - EXW PL - Люблін.

Оплата товару здійснюється на підставі комерційних інвойсів (фактур) від 15 грудня 2021 року №1/2021 на суму 6240 Євро, № 2/2021 на суму 295 Євро на 8 та 1 автомобіль, відповідно, в яких зазначена вартість кожного транспортного засобу.

Транспортні засоби на лафеті перевозила до митного кордону України компанія «HUBERT TRANSPORT» на підставі правочину від 15.12.2021 за маршрутом Люблін - Ягодин. Вартість перевезення - 100 Євро.

На виконання зовнішньоекономічного контракту від 07.12.2021 №1/2021 на територію України ввезено вказаний товар - 9 автомобілів одним транспортним засобом.

22.12.2021 з метою митного оформлення обумовленого наведеним контрактом товару декларантом до митного органу подано митну декларацію № UA901030/2021/001526, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, визначена декларантом за ціною контракту щодо товару, який імпортується, і склала 6535 Євро, про що зазначено в графі 42 декларації.

На підтвердження митної вартості позивачем подано документи, зазначені в графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний контракт від 07.12.2021 №1/2021; фактури (рахунки) від 15.12.2021 №1/2021 на суму 6240 Євро та №2/2021 на суму 295 Євро; платіжні доручення про переказ коштів в іноземній валюті №28 від 07.12.2021 на суму 6240 Євро та №30 від 10.12.2021 на суму 295 Євро; фактура перевізника від 14.12.2021 №F150/12/21 на суму 100 Євро; платіжне доручення № 37 від 22.12.2021 на суму 100 Євро; декларація країни відправлення.

При проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено таке: зовнішньоекономічний контракт від 07.12.2021 №1/2021; комерційні інвойси (фактури) від 15.12.2021 №1/2021 та №2/2021, на підставі яких здійснювалась оплата товару, надано без перекладу, інформацію щодо технічного стану транспортних засобів не підтверджено документально, враховуючи, що товар бувший у використанні. Інших документів , що надають інформацію щодо фізичного зносу (технічного стану), надано не було. Встановлено, що додатково надані платіжні документи стосовно оплати за товар мають розбіжності у призначенні платежу, а саме: мають посилання на інвойси з реквізитами іншими, ніж і, що подані до митного оформлення та заявлені в митній декларації. Використовуючи відкриті джерела мережі Інтернет митницею здійснено порівняння заявленого рівня митної вартості товару з рівнями митної вартості транспортних засобів з максимально наближеними техніко-комерційними показниками. На сайті «otomoto.pl» виявлено цінові пропозиції на транспортні засоби з максимально наближеними технічними характеристиками за значно вищими рівнями від заявленої митної вартості товару. В поданих до митного оформлення документах неможливо здійснити перевірку наявності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Митницею вказано, що вартість транспортування підтверджена одним лише документом - фактура від 14.12.2021 №F150/12/21. Договір на перевезення вантажу до митного оформлення не надався.

22.12.2021 декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів (за наявності) відповідно до ч.3 ст.53 МК України,: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалось страхування); каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (з огляду на те, що товар використовувався).

Листом від 23.12.2021 № 23/11 позивач повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.

Перевіркою документів, наданих до митного оформлення оцінюваного товару, враховуючи умови поставки EXW Люблін (Польща), відповідачем встановлено, що інформація щодо витрат на завантаження товару (в тому числі враховуючи складність перевезення та завантаження, оскільки переміщення здійснюється транспортним засобом типу «автовоз», розміщення транспортних засобів на якому здійснено наступним чином: 4 авто на першому поверсі, 5 авто - на другому), згідно поданих товаросупровідних документів не зазначена. Згідно митної декларації здійснено поставку 9 автомобілів одним транспортним засобом з реєстраційними номерами LJF04104/LJF74NV, платіжне доручення в іноземній валюті № 37 від 22.12.2021, в графі призначення платежу задекларовано реквізити документу «F156/12/21 DD20/12/2021», що до митного оформлення не надавався. Договір про перевезення товарів до митного контролю не надавався. Наведене за твердженням митниці може свідчити про можливе здійснення оплати за транспортування декількома частинами.

Митниця дійшла висновку про неможливість здійснити перевірку наявності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зазначені факти призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості оцінюваного товару. Перевірено, що рівень митної вартості нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням транспортних засобів з подібними характеристиками, проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» в максимально наближені терміни.

За результатом проведеної митної оцінки та проведеної консультації з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, з урахуванням виявлених розбіжностей в документах, неподання митниці в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість товару згідно ч.3 ст.53 МК України, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA901030/2021/000024/1 від 23.12.2021, згідно якому митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товару - 2 ґ (резервний метод) відповідно до ст. 64 МК України, внаслідок чого відкоригована митна вартість автомобілів: КІА CEED; DODGE KALIBER; DACIA LODGY; RENAULT MEGANE; NISSAN PIXO; MITSUBISHI COLT із встановленням вартості цих транспортних засобів на рівні: 800 Євро, 1450 Євро; 1300 Євро; 550 Євро; 850 Євро; 760 Євро, відповідно.

Як зазначено у вказаному рішенні, митний орган дійшов висновку, що основний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати. З використанням ПІК «Інспектор», у відповідності до п.2 ч.2 ст.55 МК України під час проведення порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнями митної вартості товарів, цінову інформацію (ціни договорів) щодо вартості ідентичних та подібних товарів в розумінні ст.59 - 61 МК України у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін у митниці не виявлено, а декларантом надано не було. Для визначення митної вартості за методами на основі віднімання та додавання вартості згідно ст.62, 63 МК України необхідна інформація у митниці відсутня, декларантом не надана. Відповідно до ст.54, 55 МК України на підставі інформації, що міститься в ПІК «Інспектор» та враховуючи встановлену ст.57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно ст.64 МК України резервним методом.

Для визначення митної вартості використані відомості з митних декларацій, митне оформлення яких здійснено в митницях України з урахуванням технічних характеристик транспортних засобів: марка, модель, рік виробництва, тип та об`єм двигуна тощо.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких міститься у вказаній нормі.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Отже, право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару, а саме: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значяться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість.

Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ч.ч. 6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються наведені в цій нормі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема,:

п.5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

п.6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Виходячи з такого правового регулювання, митною вартістю товарів є по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України).

Отже орган доходів і зборів наділений законодавцем повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.

Як встановлено судом, декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані митному органу документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 07.12.2021 №1/2021, в якому зазначена вартість товару в розмірі 6535 Євро, фактури (рахунки) від 15.12.2021 №1/2021 на суму 6240 Євро та № 2/2021 на суму 295 Євро, платіжні доручення про переказ коштів в іноземній валюті №28 від 07.12.2021 на суму 6240 Євро та №30 від 10.12.2021 на суму 295 Євро, які в сумі відповідають вартості товару, що зазначена в контракті та фактурах, документи на підтвердження витрат позивача по доставці товару до кордону з Україною в розмірі 100 Євро.

Суть та зміст цих документів дає підстави для висновку, що вони містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції встановив відсутність розбіжностей у відомостях, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостях щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 53 МК України поставка товару, задекларованого у митній декларації, здійснювалася на підставі рахунків - фактур (інвойсів), за якими можливо ідентифікувати товар та в яких визначена ціна.

Суд при цьому враховує, що в поданій позивачем митному органу митній декларації країни відправлення (Польща) №21PL301010E1447685 від 20.12.2021 зазначена вартість товару (автомобілів) на загальну суму 30462 польських злотих, що за середнім курсом Народного банку Польщі станом на день оформлення цієї митної декларації становить 6535 Євро. І ця сума 6535 Євро відповідає вартості, зазначеній в фактурах від 15.12.2021 №1/2021 та №2/2021, контракті від 07.12.2021 №1/2021 та платіжних дорученнях в іноземній валюті №28 від 07.12.2021 та №30 від 10.12.2021.

Щодо наявної розбіжності в датах документів, про які вказує відповідач і суд першої інстанції, фактично ці розбіжності ніяким чином не впливають на числовий вираз митної вартості і в розумінні наведених вище норм Митного кодексу України не є розбіжностями у відомостях, які підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостях щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З цих же підстав суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів щодо не підтвердження вартості перевезення.

Відповідно до наведеного вище п. 6 ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, в тому числі є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах поставки EXW Люблін (Польща).

Згідно Інкотермс 2010 умови поставки «Ex Works» («Франко завод»), скорочено EXW, означають, що продавець здійснює постачання, коли він надає товар у розпорядження покупця у своїх приміщеннях чи іншому погодженому місці (тобто підприємстві, складі і т.д.). Продавцю необов`язково здійснювати навантаження товару на будь-який транспортний засіб, він також зобов`язаний виконувати формальності, необхідні вивезення, якщо такі застосовуються. Сторонам настійно рекомендується найчіткіше визначити пункт у наведеному місці постачання, а також те, що до цього пункту витрати та ризики лежать на продавці. Покупець несе всі витрати та ризики, пов`язані з прийняттям товару у погодженому пункті (якщо такий вказаний) у поіменованому місці постачання. EXW покладає на продавця мінімальні обов`язки. Продавець не має перед покупцем обов`язку з навантаження товару.

В даному випадку перевезення автомобілів до митного кордону України здійснювалось одним транспортним засобом компанією «HUBERT TRANSPORT» на підставі правочину від 15.12.2021 за маршрутом Люблін - Ягодин. Вартість перевезення складає 100 Євро. Сума 100 Євро сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 37 від 22.12.2021 з призначенням платежу згідно фактури №F156/12/219 від 20.12.2021, тоді до митного органу надано рахунок (фактура) перевізника від 14.12.2021 №F150/12/21 на суму 100 Євро. Втім, як вбачається з матеріалів справи, вказана помилка ніяким чином не впливає на числовий вираз митної вартості.

Отже, сукупність наданих митному органу документів не дає підстав для обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, натомість свідчить про правильність визначення позивачем числового значення і складових митної вартості такого товару.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Доводи, зазначені відповідачем у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

З приводу відсутності експертних висновків стосовно неробочого стану транспортних засобів суд апеляційної інстанції за встановлених у справі обставин погоджується з доводами позивача, що в даному випадку такі документи не вимагалися від позивача і факт їх відсутності не покладався в основу оскаржуваного рішення митного органу.

Виходячи з наведених вище правових норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду від 02.06.2015 у справі 21-498а15.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів (постанова Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18).

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З приводу використання відповідачем Інтернет - ресурсу «otomoto.pl», суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем, що цей Інтернет - ресурс вказує приблизну вартість потриманих автомобілів в залежності від типу транспортного засобу, року випуску, обладнання та пробігу на ринку Польщі, тобто, в даному випадку вказує ціну на внутрішньому ринку країни - експортера, тоді як згідно з прямою нормою п.3 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.

Стосовно використання відповідачем відомостей з митних декларацій, митне оформлення яких здійснено в митницях України з урахуванням технічних характеристик транспортних засобів, суд апеляційної інстанції вважає, що окрім посилання на певні митні декларації, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив, яким саме за технічними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Встановлений відповідачем формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості, оскільки вказана обставина не визначена в ст.58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів. Крім того, відповідачем не доведено, що за митними деклараціями, застосованими митним органом, товар постачався на тих же умовах, що товар, який імпортувався позивачем.

Виходячи з вищенаведеного, судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості товарів.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

За правилами ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В даному випадку документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанціях, складаються зі сплати судового збору в загальній сумі 5675 грн. і витрат на правничу допомогу в сумі 5500 грн.

Питання, пов`язані з витратами сторін на професійну правничу допомогу, врегульовані статтею 134 КАС України.

Виходячи з положень наведеної норми, наявних у справі доказів на підтвердження надання адвокатом послуг та їх вартості (т.1 а.с.32-38), а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5500,00 грн., а також судовий збір в загальному розмірі 5675,00 грн.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Трейд Кіровоград» задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року по справі №340/11277/21 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA901030/2021/000024/1 від 23.12.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Трейд Кіровоград» за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України витрати на оплату правової допомоги у сумі 5500,00 грн. та судовий збір у розмірі 5675,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко