Постанова

від 15.06.2023 по справі 815/3172/16

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 815/3172/16

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 10.01.2023р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Потомського А.Ю.,

представника позивача Маковецької Н.В., представника відповідача Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02.07.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Металзюкрайн Корп ЛТД» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2016р.: №№0000761401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 11949579грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 7966386грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3983193грн.; 0000751401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4414377грн. за березень 2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ащан Біличі» є безпідставними та спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017р., позов задоволений.

Постановою Верховного Суду від 30.09.2022р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо обов`язку суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову, що випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами ст.2, ч.4 ст.9 КАС України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Беручи до уваги наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм ч.4 ст.9, ч.2 ст.73, ч.3 ст.77, ст.90 КАС України, стверджувати, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, а відтак і що правильно застосували норми матеріального права, не можна.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2023р. позовні вимоги задоволено, оскільки фактичні обставини справи та бухгалтерські документи засвідчують здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом ТОВ «Ащан Біличі», а також своєчасність, достовірність та повноту нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що при проведенні податкової перевірки позивача не надано первинних документів та податкових документів на підтвердження отримання позивачем насіння соняшника від контрагента ТОВ «Ащан Біличі».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 17.05.2016р. по 23.05.2016р., згідно ст.ст.78-79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 16.05.2016р. №277, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з питань повноти формування від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2016р., за результатами якої складений акт від 30.05.2016р. №1755/15-54-14-01/19349403.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.п.198.1, 198.3 ст.198, в результаті чого завищено рядок 19 Декларації «Від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту» на суму 4414377грн.; заниження рядка 18.1 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту» поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету у загальній сумі 7966386грн. за березень 2016р. /т.1 а.с.16-25/

За результатом розгляду акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 17.06.2016р.: №№0000761401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 11949579грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 7966386грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3983193грн.; 0000751401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4414377грн. за березень 2016р. /т.1 а.с.26-27/

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Крім того, за приписами п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічної вигоди.

Кредиторська заборгованість - зобов`язання підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 29.11.1999р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2.4 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Під час проведення податкової перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку щодо нереальності (фіктивності) господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Ащан Біличі».

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд виходив з того, що доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і ТОВ «Ащан Біличі» контролюючий орган в акті перевірки та у судовому процесі посилався, зокрема на те, що під час перевірки у позивача не було ТТН на перевезення товару (насіння соняшника), на поставку якого були виписані податкові накладні за період з 09.03.2016р. по 31.03.2016р. Цей довід відповідача судами першої та апеляційної інстанції при встановленні обставин щодо здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Ащан Біличі» не був взятий до уваги. Зазначені обставини суди попередніх інстанцій повинні були оцінити у сукупності з доводом податкової, що за умовами укладеного з ТОВ «Відродження» договору на переробку давальницької сировини від 01.09.2015р. №028Д15, позивач на кожну партію сільськогосподарської сировини (насіння соняшника), що поставлялась на переробку, повинен був мати товарно-супроводжувальну документацію, а саме ТТН, посвідчення якості, видане акредитованою лабораторією складу зберігання, або посвідчення якості державної хлібної інспекції (ДХІ) (у разі поставок з акредитованих елеваторів) (п.7.3 зазначеного договору; т.2 а.с.190); щодобова можливість виконавця з прийняття сировини автомобільним транспортом не більше 200 метричних тон на добу (п.7.2 договору), тобто, обсяг прийняття сировини є обмежений. При цьому, привертає увагу той факт, що уповноваженою особою, яка підписала договір на поставку насіння соняшника від ТОВ «Ащан Біличі», значиться директор Русанов І.С. , підпис якого міститься на ТТН про перевезення вантажу (переробленого насіння соняшника на олію по договору давальницької переробки) з однаковою датою відвантаження з пунктів, розташованих у різних областях України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2016р. між ТОВ «Ащан Біличі» (постачальник) та ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (покупець) укладений договір поставки №01/03/2016-МЮ, згідно умов якого продавець зобов`язувався передати сільськогосподарську продукцію насіння соняшника врожаю 2015 року у кількості 6000 тон(+/-10%), а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість придбаного товару в порядку та на умовах, визначених цим договором. Ціна товару встановлюється в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору. Строк передачі товару до 31.03.2016р. Товар передається на умовах СРТ Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40. /т.1 а.с.28-33/

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором, позивачем надано до суду наступні документи:

видаткові накладні від 09.03.2016р. №132, №133, від 10.06.2016р. №№137, 138, 139, 140, 141, від 11.03.2016р. №№144, 145, 146, від 14.03.2016р. №№150, 151, від 15.03.2016р. №№153, 154, 155, від 31.03.2016р. №№206, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230-238, 241, 242, 244, 245, 246, 247, 248, 249;

податкові накладні від 31.03.2016р. №№ 115, 146, 137, 142, 147, 152, 153, 150, 141, 140, 139, 143, 149, №144, 148, 136,151, 127, 129, 134,128, 135, 131, 133, 130, 132, 126, 145, 138, 120, 123, 124, 121, 119, 117, 116,125, 118, від 15.03.2016р. №№59, 60, 61, від 14.03.2016р. №№57, 58, від 11.03.2016р. №№51, 52, 53, від 10.03.2016р. №№46, 47, 48, від 10.03.2016р. №№44, 45, від 09.03.2016р. №№39, 40;

платіжні доручення від 25.03.2016р. №№4085, 4086, від 28.03.2016р. №4108, від 29.03.2016р. №4125, від 30.03.2016р. №4136, від 31.03.2016р. №4141. /т.1 а.с.28-144/

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ащан Біличі», включені позивачем до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД», які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за березень 2016р.

На виконання вимог суду касаційної інстанції, судом встановлено, що 01.09.2015р. між ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (замовник) та ТОВ «Відродження» (замовник) №028Д15 заключений договір, згідно умов якого виконавець здійснює роботи з приймання і переробки сировини, що поставляється замовником, в готову продукцію з подальшим відвантаженням готової продукції за дорученням замовника на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду:

товарно-транспортні накладні, згідно яких ТОВ «Ащан Біличі» здійснював відправлення вантажу (насіння соняшника) до пункту розвантаження: Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40, на адресу вантажоодержувача ТОВ «Відродження» по договору давальницької переробки з ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» від 01.09.2015р. №028Д15. /т.3 а.с.113-250, т.4 а.с.1-78/

товарно-транспортні накладні, згідно яких ТОВ «Відродження» по договору давальницької переробки з ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» здійснював вже зворотне відправлення (після переробки насіння соняшника) олії соняшникової.

посвідчення про якість на рослинну олію та акти про придатність цистерн до наливу олії соняшникової, надіслані йому переробником насіння ТОВ «Відродження». /т.1 а.с.140-166/

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила оформлення документів на перевезення, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортна накладна ніяким чином не відображається у бухгалтерському обліку, а тому не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, згідно з п. 4.3. договору від 01.03.2016р. №01/03/2016-МЮ укладеного між 01.03.2016р. між ТОВ «Ащан Біличі» (постачальник) та ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» товар передається згідно з умовами СРТ: Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) Інкотермс визначено, що СРТ CARRIAGE PAID ТО (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати з перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики і будь-які інші витрати, які можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Так, обов`язки з транспортування товару за договором від 01.03.2016р. №01/03/2016-МЮ покладені на ТОВ «Ащан Біличі», а позивач не був суб`єктом транспортного процесу, оскільки поставка товару здійснювалася від ТОВ «Ащан Біличі» до ТОВ «Відродження» на виконання вимог договору від 01.09.2015р. №028Д15 згідно наданих до суду товарно-транспортних накладних відповідно до яких ТОВ «Ащан Біличі» здійснювало відправлення вантажу (насіння соняшника) до пункту розвантаження: Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40, на адресу вантажоодержувача ТОВ «Відродження» по договору давальницької переробки з ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» від 01.09.2015р. №028Д15.

При цьому, однакова дата відвантаження товару з пунктів розташованих у різних областях України не обов`язково свідчить про дійсне відвантаження саме в вказаний час, а може відрізнятися в залежності від обставин поставки, роботи зернокомплексів. /т.3 а.с.113-250, т.4 а.с.1-78/

Водночас, карантині сертифікати, сертифікати якості та складські документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, а відтак їх наявність чи відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок та бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Так, Законом України №1193 від 09.04.2014 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» скасовано обов`язкову сертифікацію якості зерна та постановою Кабінету Міністрів №42 від 28 01.2015р. «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» скасовано обов`язковий карантинний сертифікат на зерно та олійні культури.

Разом з тим, згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

Водночас, надані до суду позивачем, при новому розгляді справи, посвідчення про якість на рослинну олію та акти про придатність цистерн до наливу олії соняшникової, надіслані йому переробником насіння ТОВ «Відродження», при здійсненні поставки товару йому ТОВ «Ащан Біличі», є належними доказами реальності господарських операцій, у розумінні вимог ст.9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Відродження» повідомленням від 11.11.2022р. №11/11 підтверджено, що максимальна можливість виконавця з приймання сировини на одночасне зберігання складає 5000 (п`ять тисяч) МТ (п. 10.2 Договору). Таким чином, при наявності вільних потужностей виконавцем може прийматись на зберігання та подальшу переробку від одного замовника на добу будь-яка кількість сировини (у межах 5000 МТ), що не є порушенням умов договору. З урахуванням викладеного постачання партій сировини на зберігання та переробку за договором на переробку давальницької сировини від 01.09.2015р. №028Д15, у тому числі за березень 2016р. (постачальник ТОВ «Ащан Біличі») насіння соняшнику за період: березень 2016 р. у кількості 6445,803 тони, проведено без порушень умов цього договору. /т.4 а.с.91-93/

Крім того, переробка сировини за договором на переробку давальницької сировини від 01.09.2015р. №028Д15 підтверджується: актом прийняття сировини на зберігання та переробку за березень 2016р., зведеним актом на переробку сировини та виробництву продукції за період з 01.03.2016р. по 31.03.2016р., актом здачі-прийняття робіт. /т.4 а.с.94-96/

Надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто, відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного переміщення товару.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару /робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дослідивши предмет та умови вказаного договору і первинну документацію, складену під час виконання операцій за ним, колегія суддів зазначає, що постачання позивачу товару та послуг вказаним контрагентом за вказаним договором (контрактами) відповідає вимогам законодавства.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт використання товару, послуг реалізованих позивачу зазначеним контрагентом, в його господарській діяльності.

Крім того, податковою не заперечується факт наявності у позивача матеріально-технічної бази і достатньої кількості кваліфікованого персоналу для використання в його господарській діяльності товару, послуг реалізованих вищезазначеним контрагентом за відповідним договором.

Таким чином, висновок контролюючого органу щодо відсутності фактичного виконання операцій між ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» та його контрагентом ТОВ «Ащан Біличі» зроблений без належної оцінки первинних документів наданих позивачем до перевірки та суду, а тому висновки податкового органу про порушення ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України та завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту на суму 4414377 грн., а також заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість у березні 2016р. на 7966386грн. не відповідають дійсності.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, посилаючись на безтоварність спірних господарських операцій апелянт мав довести, що між підприємствами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності свого контрагента. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України належним способом доказування зазначених обставин може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

Вирок суду, або інший документу, ухвалений в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб ТОВ «Ащан Біличі» за фактом фіктивного підприємництва ст.205 КК України відповідачем не надано.

У контексті дослідження даного питання, слід відзначити, що на момент вчинення спірних операцій між позивачем та вказаним контрагентом, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як діюче підприємство та перебувало на обліку в податковому органі як платник податків і апелянт взагалі не скористався своїм правом на вжиття відповідних заходів згідно з приписами ст.184 ПК України.

Згідно положень ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначено, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.133 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Головного ДПС в Одеській області на користь на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №:UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 37215 (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв