Ухвала

від 19.06.2023 по справі 480/7472/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 червня 2023 року

м. Київ

справа № 480/7472/21

адміністративне провадження № К/990/20982/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №480/7472/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2021 №519318280702 форми «Р», яким донараховано грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 21676992 грн; №519418280702 форми «В4», яким донараховано грошового зобов`язання з ПДВ (як завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) у розмірі 611727 грн; №519218280702 форми «Р», яким донараховано і грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 27221986,25 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» №519418280702 від 22.07.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Горобина» на суму 611727 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення «Р» №519218280702 від 22.07.2021 про нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Горобина» на загальну суму 27221986,25 грн. Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» №519318280702 від 22.07.2021 в частині нарахування податкового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Горобина» з податку на прибуток в сумі 20696454,6 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Прийнято в цій частині нове рішення, яким вказану частину позовних вимог задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення «Р» №519318280702 від 22.07.2021 в частині нарахування податкового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Горобина» з податку на прибуток в сумі 980538,00 грн. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 залишено без змін.

Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №480/7472/21.

Касаційну скаргу подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 29.05.2023 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин не враховували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 по справі №291/1009/18, згідно якого виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 Цивільного кодексу України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наразі відсутня судова практика з приводу віднесення процедури «виділу» до однієї з форм реорганізації, задля застосування суб`єктом господарювання (підпункт 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України), та відсутня судова практика з приводу податкових наслідків «незбалансованої передачі ТМЦ» на формування розподільчого балансу підприємства. На думку Головного управління ДПС у Сумській області, правовий висновок Верховного Суду, за результатами перегляду даної справи Верховним Судом, повинен бути висловлений таким чином, що в розумінні положень норми підпункт 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, виділ не є різновидом реорганізації підприємства, а отже він є об`єктом оподаткування, в розумінні норм Податкового кодексу України. Також скаржник вважає, що існує нагальна потреба в формуванні єдиної правозасосовчої практики (позиції суддів Верховного Суду), з приводу настання для платника податків реальних податкових наслідків у разі незбалансованої передачі ТМЦ при формуванні розподільчого балансу, у вигляді донарахування контролюючим органом податків та зборів.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм законодавства України, висловлення припущень, незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявлених підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №480/7472/21 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва