Рішення

від 07.06.2023 по справі 495/5747/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5747/23

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

07 червня 2023 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

судді Заверюха В.О., при секретарі - Задорожна Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування виконавчий комітет Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком у зв`язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком за адресою місця проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 у зв`язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері та стягнути на його користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого самостійно виховує батько ОСОБА_1 у розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову з 01.06.2023 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст та обґрунтування позову

Позивач ОСОБА_1 проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.11.2013 року, актовий запис №401. Після народження сина сторони проживали разом, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, спільно брали участь у вихованні та утриманні дитини. Проте, з листопада 2021 року їхнє сімейне життя поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до того, що з грудня 2021 року шлюбні відносини припинені. Спільний малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з грудня 2021 року проживає разом з позивачем, окремо від матері за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач як батько сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, проявляє батьківську турботу, піклується про його фізичний розвиток, цікавиться станом здоров`я та самостійно займається вихованням та утриманням дитини забезпечуючи його матеріально, що підтверджується заявою відповідача від 18.05.2023 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Рязанцевою О.Ю., зареєстрована в реєстрі за №1097. На праві приватної власності позивачу належить земельна ділянка площею - 6,54 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5124582400:01:001:0516, яку він передав в орендне користування СФГ «Балкани» та отримує відповідний дохід, що підтверджується актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №332990330 від 22.05.2023 року. Відповідач ОСОБА_7 , як мати належним чином не виконує свої батьківські обов`язки по вихованню малолітньої дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям та розвитком, проте будь-яких хронічних або тяжких хвороб, які б перешкоджали їй належно виконувати свої батьківські обов`язки та які б виправдовували її винну поведінку відсутні. Внаслідок ухилення від виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків створилися умови, що шкодять інтересам дитини. Крім того, відповідач з того часу, як були фактично припинені шлюбні відносини, як мати перестала брати участь в утриманні спільної дитини, будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, до теперішнього часу будь-яких грошових коштів на утримання малолітньої дитини не надходило. Відповідач в свою чергу являється матір`ю дитини, а отже зобов`язана забезпечити належний рівень життя дитині, є молодою особою, фізично здоровою та має працездатний вік, інших утриманців не має. Оскільки відповідач, як мати нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо дитини, з її бездіяльністю щодо виконання нею своїх батьківських прав, що свідчить про байдужість дружини щодо долі дитини та фактичне її небажання виховувати малолітню дитину, для захисту інтересів самої дитини та її право на належне життя, навчання, безпеку та належний догляд, позивач звернувся з даним позовом.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.06.2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач в підготовче судове засідання не зявився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини які зазначені в позові та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не зявилась, надала заяву розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала в повному обсязі та заперечень щодо позовних вимог не має, також зазначила, що заяву від 18.05.2023 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Рязанцевою О.Ю., зареєстрована в реєстрі за №1097 підтримує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору повідомлявся про розгляд справи.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, докази, суд приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.11.2013 року, актовий запис №401.

Після народження сина сторони проживали разом, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, спільно брали участь у вихованні та утриманні дитини. Проте, з листопада 2021 року їхнє сімейне життя поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до того, що з грудня 2021 року шлюбні відносини припинені.

Позивач зазначив, що спільний малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з грудня 2021 року проживає разом з ним, окремо від матері за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач як батько сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, проявляє батьківську турботу, піклується про його фізичний розвиток, цікавиться станом здоров`я та самостійно займається вихованням та утриманням дитини забезпечуючи його матеріально, що підтверджується заявою відповідача від 18.05.2023 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Рязанцевою О.Ю., зареєстрована в реєстрі за №1097. На праві приватної власності позивачу належить земельна ділянка площею - 6,54 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5124582400:01:001:0516, яку він передав в орендне користування СФГ «Балкани» та отримує відповідний дохід, що підтверджується актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №332990330 від 22.05.2023 року. Відповідач ОСОБА_7 , як мати належним чином не виконує свої батьківські обов`язки по вихованню малолітньої дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям та розвитком, проте будь-яких хронічних або тяжких хвороб, які б перешкоджали їй належно виконувати свої батьківські обов`язки та які б виправдовували її винну поведінку відсутні. Внаслідок ухилення від виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків створилися умови, що шкодять інтересам дитини. Крім того, відповідач з того часу, як були фактично припинені шлюбні відносини, як мати перестала брати участь в утриманні спільної дитини, будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, до теперішнього часу будь-яких грошових коштів на утримання малолітньої дитини не надходило. Відповідач в свою чергу являється матір`ю дитини, а отже зобов`язана забезпечити належний рівень життя дитині, є молодою особою, фізично здоровою та має працездатний вік, інших утриманців не має. Оскільки відповідач, як мати нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо дитини, з її бездіяльністю щодо виконання нею своїх батьківських прав, що свідчить про байдужість дружини щодо долі дитини та фактичне її небажання виховувати малолітню дитину, для захисту інтересів самої дитини та її право на належне життя, навчання, безпеку та належний догляд, позивач звернувся з даним позовом та просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком за адресою місця проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 у зв`язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері та стягнути на його користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого самостійно виховує батько ОСОБА_1 у розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову з 01.06.2023 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до ч.4, ч.6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини . Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 ст.161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ч.ч.2 і 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Судом встановлено, що сторони з грудня 2021 року шлюбні відносини припинили. Спільний малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з грудня 2021 року проживає разом з позивачем, окремо від матері за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач як батько сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, проявляє батьківську турботу, піклується про його фізичний розвиток, цікавиться станом здоров`я та самостійно займається вихованням та утриманням дитини забезпечуючи її матеріально, що підтверджується заявою відповідача від 18.05.2023 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Білгород-Дністрвоського районного нотаріального округу Рязанцевою О.Ю., зареєстрована в реєстрі за №1097.

На праві приватної власності позивачу належить земельна ділянка площею - 6,54 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5124582400:01:001:0516, яку позивач передав в орендне користування СФГ «Балкани» та отримує відповідний дохід, що підтверджується актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №332990330 від 22.05.2023 року. Матеріальний стан позивача дозволяє в повній мірі забезпечити дитину необхідним харчуванням, медичним оглядом, одягом, освітою, корисним дозвіллям.

Намагання позивача визначити місце проживання дитини разом з ним пов`язане з тим, що після припинення шлюбних відносин, дитина проживає зі батьком, який її самостійно виховує та матеріально забезпечує без участі матері, проте в першу чергу пов`язано з неналежною поведінкою самого відповідача, як матері по відношенню до дитини, оскільки відповідач, як мати перестала цікавиться життям дитини, здоров`ям та розвитком, не приділяє часу дитині, відповідач завжди займається виключно своїми справами та виключно собою, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками, наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, що свідчить про байдужість відповідача щодо долі дитини та фактичне її небажання виховувати малолітню дитину.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме інтересам дитини, відповідач за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи, поведінка відповідача відносно свого сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, крім того, що в даному випадку відповідач визнає позов та не заперечує щодо того, щоб спільна дитина проживала разом з батьком, про що свідчить відповідна заява відповідача про визнання позовних вимог та відсутність заперечень, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог в частині визначення місця проживання дитини на даний час разом з батьком.

Щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини.

В судовому засіданні встановлено, що батьківські обов`язки стосовно дитини виконує лише її батько, який створив для дитини всі умови для повноцінного розвитку та виховання. Відповідач проживає окремо, не виявляє до дитини батьківської уваги, турботи, не займається вихованням, не цікавиться її життям, станом здоров`я, не доглядає її, не виявляє інтересу до дитини, не має наміру бачитись з дитиною, тобто відповідач, як мати байдуже ставиться до долі дитини.

Зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матірю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Також, фактом того, що відповідач, як мати малолітньої дитини ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та не цікавиться її життям, не має бажання приймати та не приймає участі в її вихованні та утриманні, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, слугує нотаріально засвідчена приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Рязанцевою О.Ю. заява відповідача ОСОБА_2 від 18.05.2023 року, зареєстрована в реєстрі за №1097, якою відповідач за власним вільним волевиявленням, повністю усвідомлюючи значення своїх дій, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст.150 СК України, за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи, що підтверджується перевіреними у судовому засіданні доказами, у зв`язку із чим, із метою захисту прав та законних інтересів малолітньої дитини, на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України суд вважає за необхідне позбавити її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач не позбавлена права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку ст.169 СК України у випадку зміни поведінки та свого ставлення до дитини.

Відповідач ОСОБА_7 , яка позбавлена батьківських прав, і є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звільняється від обов`язку щодо утримання своєї дитини, а тому зобов`язана утримувати її до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Проживання окремо не звільняє від виконання цього обов`язку. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою. Платник аліментів зобов`язаний роботи все можливе для того, щоб його заробіток (доходи) були достатніми для власного утримання та утримання дітей, за належний розвиток яких він відповідальний як батько.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на утримання дітей, суд враховує обставини, інтереси сторін та потреби дітей.

З огляду на правові позиції п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх дітей з можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Враховуючи обставини справи, положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані зі сплатою аліментів, виходячи із засад справедливості та захисту прав дитини, а дитині має забезпечуватися такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя та повноцінного розвитку, враховуючи, що ст.180 СК України покладає обов`язок утримувати дитину на обох батьків, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку самостійно виховує батько ОСОБА_1 без участі матері ОСОБА_2 , у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову з 01.06.2023 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 82, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування виконавчий комітет Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком у зв`язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 за адресою місця проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 , у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку самостійно виховує батько ОСОБА_1 без участі матері ОСОБА_2 , у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову з 01.06.2023 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Заверюха В.О.