Ухвала

від 20.06.2023 по справі 335/5287/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/5287/23 2/335/2101/2023

про відмову у відкритті провадження у справі

20 червня 2023 року м.Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Рибалко Н.І., при вирішеннні питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2023 року на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла вказана позовна заява. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ОСОБА_2 передати позивачу документацію (статут, накази, угоди, первинну документацію податкової та бухгалтерської звітності, звіти? декла рації, правовстановлюючі документи на нерухоме майно), печатку товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» ЄДРПОУ 20490986, програмний комплекс «Клієнт Банк». В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з березня 2019 року за відсутності законних підстав контроль над ТОВ «СП МДМ» захопили інші особи, зокрема відповідач ОСОБА_2 , який вважає себе генеральним директором, питання щодо законності цих дій вирішуються в іншому провадженні. З посади президента ТОВ «СП МДМ» позивача ніхто не звільняв, наказ про призначення скасований не був. На лист із вимогою повернути документацію підприємства, печатку та програмний комплекс «Клієнт-Банк» для управління рахунком відповідач не реагує.

У ч. 1ст. 3 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 19 Цивільного процесуального кодексу Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положеньстатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з ч. 1ст. 2 ГПК Українизавданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Разом із тим, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 20 Господарського процесуального кодексусправи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, у тому числі щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, розглядають господарські суди.

При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені уст. 4 цього Кодексу(ч. 1ст. 45 ГПК України).

Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена уст. 20 ГПК України.

Пунктом 3 ч. 1ст. 20 ГПК Українивстановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Позивач зазначає в позові що він є президентом ТОВ «СП МДМ», додав до позову відповідні документи, а саме копію наказу № 2 від 19.06.2017 року, копія статуту ТОВ «СП МДМ» станом на 2017 рік, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 26.05.2017, спір стосується захисту його права, як керівника товариства на управління цим товариством, порушеного, на його думку, відповідачем ОСОБА_2 , тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, відтак позов повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Правова позиція щодо вказаних правовідносин викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), Постанові КЦС ВС від 01.06.2023 в справі 209/925/21.

Враховуючи викладене вище, позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, правові підстави для відкриття провадження в справі за позовом - відсутні.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право звернення до господарського суду за правилами положеньГПК Українив порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 19, 186, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та за предметною підсудністю відноситься до компетенції Господарського суду Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.І. Рибалко