Рішення

від 08.06.2023 по справі 464/9033/21

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/9033/21

пр.№ 2/464/77/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання Шманько О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» про скасування наказу та стягнення коштів,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом,з урахуваннямзаяви прозміну позовнихвимог,до відповідачаДержавного навчальногозакладу «Львівськевище професійнеполітехнічне училище»про визнаннянезаконним таскасування наказу№41від 08.11.2021про відстороненнявід роботита поновленняна роботі, а також стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи у розмірі 22285,38 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що працює у вищевказаному навчальному закладі на посаді комірника. На підставі наказу №41 від 08.11.2021 відсторонена від роботи у зв`язку із ненаданням документа, який підтверджує вакцинацію від COVID-19. Вважає вищевказаний наказ незаконним, оскільки відповідно до чинного законодавства вакцинація в Україні від COVID-19 є добровільною та не входить до переліку обов`язкових. Вищевказаний наказ порушує нормиКонституції Українив частині прав і свобод особи, зокрема викладені у статтях 18, 19, 21, 24, 43, 64, а також нормиКЗпП України. З 08.11.2021 по 01.03.2022 позивачка була обмежена у праві на працю. Незаконне відсторонення тривало понад 1 місяць, а тому у відповідача виникла заборгованість щодо заробітної плати за час незаконного відсторонення. Враховуючи наведене, вважає наказ про відсторонення від роботи незаконним, прийнятим без додержання норм законодавства, внаслідок чого порушено її право на працю. Станом на сьогодні не встановлено окремого порядку та процедури щодо відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від респіраторного захворювання COVID-19. Крім цього, вважає незаконною, такою що не підлягає виконанню та суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 129, 43, 64 Конституції України постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №126 зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096.

В судове засіданні представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 не з`явились, від останньої до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд такі задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву від 09.02.2022 (а.с. 33-43) та додаткових пояснення (а.с. 173-176). Зокрема, вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що вакцинація від COVID-19 не є обов`язковою. Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне політехнічне училище» є закладом професійної (професійно-технічної) освіти, наказом Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» визначено категорію працівників, які підлягають щепленню, зокрема серед інших працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти не виокремлено тільки педагогічні працівники, а відтак всі без винятку працівники училища є категорією, яка підлягає обов`язковій вакцинації від COVID-19. Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено обов`язок в цілому відсторонити праців6ника від роботи, без винятку щодо режиму роботи. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, відтак такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується. Невиконання обов`язку щодо відсторонення невакцинованого працівника, який підлягає обов`язковому щепленню, підпадає під склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Зазначила, що позивачку було ознайомлено з наказом №262 «Про обов`язкову вакцинацію працівників училища» від 08.10.2021. Остання в категоричній формі відмовилась виконувати вимоги законодавчих актів в частині запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19. В подальшому позивачці скеровано повідомлення від 29.10.2021 з роз`ясненням законодавчих норм щодо підстав відсторонення та наслідки відсторонення, з текстом такого останню ознайомлено 01.11.2021. ОСОБА_1 неодноразово було проінформовано про необхідність вакцинування до 08.11.2021, проте, незважаючи на такі повідомлення, позивачка так і не надала жодних документів, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1236, наказом Міністерства України №2153, вищевказаним наказом відповідача №262. Позивачка не надала жодних документів, які б свідчили про наявність щеплення або протипоказань до такого, при цьому, нею не заперечується факт відсутності щеплення. 08.11.2021 директором училища складено акт про факт ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення. Оскільки позивачка є працівником державного навчального закладу професійної освіти, працівники якого підлягають обов`язковій профілактичній вакцинації від COVID-19, немає протипоказань до вакцинації та засвідчено факт її ухилення від щеплення, відповідач був зобов`язаний відсторонити позивачку від роботи, у зв`язку з чим 08.11.2021 видано наказ №40 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » до часу усунення причин, що зумовили відсторонення. Із вказаним наказом позивачку ознайомлено того ж дня під розписку. Оскаржуваний наказ прийнятий на основі та на виконання законодавчих норм на підставі ухилення працівника від проходження обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19. Вважає, що професійна діяльність ОСОБА_1 створювала небезпеку зараження коронавірусною інфекцією, її поширення серед інших працівників та учнів навчального закладу через необхідність контактування під час роботи. При цьому, можливість виконувати обов`язки комірника дистанційно відсутня, оскільки трудова діяльність позивачки передбачає безпосереднє перебування на робочому місці в навчальному закладі. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Встановлено,що позивач ОСОБА_1 перебуває утрудових відносинахз відповідачемДержавним навчальнимзакладом «Львівськепрофесійне політехнічнеучилище» напосаді комірника, щопідтверджується записамитрудової книжки(а.с.4).

На підставі наказу № 41 від 08.11.2021 директора Державного навчального закладу «Львівське професійне політехнічне училище» Філяровську Г.О. відсторонено від роботи з 08.11.2022 до надання нею документів, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. У наказі зазначено, що такий видано відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункту 41-6Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (а.с 10).

З вищевказаним наказом позивач ОСОБА_1 ознайомлена 08.11.2021 та під його текстом зазначила про свою незгоду.

Встановлено, що позивачкою документів щодо медичних протипоказань та застережень до проведення йому профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідачу надано не було.

В подальшому, 01.03.2022 в.о. директора Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України №30 від 25.05.2022 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153» видано наказ №13-к про допуск до роботи ОСОБА_1 до завершення воєнного стану в Україні (а.с. 81).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина першастатті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 зазначено наступне.

Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Відповідно до посадової інструкції комірника ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» (п. 1.3) комірник керує роботами, які охоплюють приймання, зберігання і відпуск товарно-матеріальних цінностей на складі.

Розділом 2 Інструкції визначено посадові обов`язки комірника. Так, комірник забезпечує: розміщення товарно-матеріальних цінностей з урахуванням найбільш раціонального використання складських площ, полегшенні і прискорення пошуку необхідних матеріалів, інвентар тощо; зберігання складових товарно-матеріальних цінностей, додержання режимів зберігання, веде облік складських операцій; додержання правил оформленні і завдання прибутково-дохідних документів, складає встановлену звітність; організовує проведення вантажно-розвантажувальних робіт на складі з додержанням привал і норм хорони праці, виробничої санітарії і протипожежного захисту, зберігання і своєчасне повернення постачальниками вантажного реквізиту; стежить за наявністю і справністю протипожежних засобів, станом приміщень та інвентар на складі і забезпечує їх своєчасний ремонт; бере участь у проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до заперечень позивача від 08.05.2023, враховуючи специфіку роботи комірника у навчальному закладі безпосереднього контакту із студентами закладу остання не має.

Отже, кількість соціальних контактів позивачки на робочому місці є незначною, а умови праці, в яких вона фактично працює, не дають підстав для висновку, що такі збільшують вірогідність зараження COVID-19. Доказів, що позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників школи, учнів тощо в матеріалах справи відсутні.

Застосування до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, а відтак таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність визнання незаконним та скасування наказу директора Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» №41 від 08.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина другастатті 235 КЗпП України).

У разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постанова Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Аналогічне положення міститься в абзаці 3 пункту 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середній заробіток. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Як видно з довідки Державного навчальногозакладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» №106 від 19.04.2023, середньомісячна заробітна плата комірника ОСОБА_1 , відстороненої від роботи згідно з наказом №41 від 08.11.2021 до моменту події становить 6000 грн., середньоденна заробітна плата 285,71 грн., фактично була відсторонена від роботи на 78 робочих днів з 08.11.2021 по 01.03.2022 (а.с. 198).

Таким чином середній заробіток за час відсторонення позивачки від роботи за період з 08.11.2021 по 01.03.2022 становить 78 календарних дні, що складає 22285,38 грн.

За наведених обставин суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Державного навчальногозакладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 по 01.03.2022 у розмірі 22285,38 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» на користь позивача необхідно витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями2,81,141,247,263 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Наказ директора Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» №41 від 08.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» (ЄДРПОУ 02545620, місцезнаходження м. Львів, вул. Зелена, 151-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час відсторонення від роботи в розмірі 22285 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п`ять) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.

Стягнути з Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» (ЄДРПОУ 02545620, місцезнаходження м. Львів, вул. Зелена, 151-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Дулебко Н.І.