Рішення

від 20.06.2023 по справі 344/1762/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1762/23

Провадження № 2/344/1305/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.

секретаря Кочержук З.В.,

за участівідповідачки ОСОБА_1 ,представника відповідачаАТ «Перший УкраїнськийМіжнародний Банк» Награбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду із застосуваннямсистеми відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом до АТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_3 , предметом якого є витребування із чужого незаконного володіння відповідача АТ «Перший Український міжнародний банк» нерухомого майна, а саме: сходів та сходової клітки; коридору розміром 13,0 кв.м.; житлової кімнати розміром 32,0, кв.м.; житлової кімнати розміром 13,1. кв.м.; житлової кімнати розміром 22,8 кв.м.; житлової кімнати розміром 15.3 кв.м.; коридору розміром 7.5. кв.м.; ванної; вбиральні розміром - 1,24 кв.м.; кладової розміром 2.1 кв.м. Всього загальною площею 108,5 кв.м., у тому числі 83,2 кв.м. житлової площі та 25,3 кв.м. нежитлової площі.

Позов обґрунтовує тим, що у червні 2007 році, за згодою ОСОБА_3 , він завершив добудову й облаштування другого поверху будинку АДРЕСА_1 . 18 березня 2008 року відповідачка ОСОБА_3 без його відома зареєструвала право власності на будинок, а 18 квітня 2008 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на нього, після смерті чоловіка ОСОБА_4 . Фактичне здійснення позивачем добудови другого поверху житлового будинку відповідачка ОСОБА_3 не заперечує. При укладенні 16.07.2014 договору іпотеки відповідач АТ «Перший Український міжнародний банк» знав, що ОСОБА_3 здійснює догляд за психічно хворим сином ОСОБА_5 , документи, які в неї були на будинок не надавали права на укладення договору іпотеки. ОСОБА_3 неодноразово наголошувала, що участі у підготовці до укладення іпотечного договору вона не брала, тому немає змісту його оцінювати, це не стосується предмету спору. На момент укладення договору іпотеки нотаріус зобов`язана була отримати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину. На вмовляння керівника ТОВ «Компанія Рона» та АТ «Перший Український міжнародний банк» ОСОБА_3 погодилась приховано від дітей передати в іпотеку житловий будинок разом із земельною ділянкою. Відповідач АТ «Перший Український міжнародний банк» та керівник «Компанія Рона» мали зацікавленість у вчиненні шахрайських дій, на даний час розслідування триває. На даний час позивач не може ні володіти ні користуватись будинком, тому звернувся з позовом до суду.

Представник відповідача АТ «Перший Український міжнародний банк» подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки Банк набув право власності на будинок на підставі іпотечного застереження, яке закріплено в іпотечному договорі, який недійсним не визнано. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_3 також законно заволоділа будинком, оскільки мала необхідні правовстановлюючі документи для реєстрації права власності. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 коли-небудь був власником спірної частини житлового будинку. Однією з обов`язкових умов для задоволення індикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який вказує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким. Є припущеннями доводи позивача про те, що Банку було відомо, що спірне нерухоме майно знаходить у спільній власності позивача, його брата та відповідачки ОСОБА_3 та про зацікавленість Банку та керівника ТОВ «РОНА» у заволодінні майном позивача шахрайським шляхом. Не дивлячись на те, що представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, ним також заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки ОСОБА_2 звернувся з даною позовною заявою після спливу строку позовної давності. З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 подала відзив на позову заяву в якому зазначила, що позивач здійснював добудову другого поверху, дії Банку щодо будинку є шахрайськими, позов вона визнає у повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в якій зазначив, що керівники ТОВ «Коспанія Рона» та представники Банку змусили ОСОБА_3 укласти договір, вона не вникала у суть договору оскільки була зайнята доглядом свого сина, який є психічно хворим. Те що добудову здійснював позивач доводиться показами свідків.

Позивач у судові засідання не з`являвся, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі, через перебування на військовій службі у Збройних Силах України. У клопотанні також просив суд про задоволення позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала, не заперечила проти задоволення позовних вимог. Пояснила що позивач за власний кошт спорудив другий поверх будинку АДРЕСА_1 , а в іпотеку банку вона передала нерухомість помилково, не усвідомлюючи, що будинок може вибути з її власності. Вказала, що відносно неї керівник товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» вчинив шахрайські дії, метою яких було одержання кредиту в банку за рахунок її майна.

Представник відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у судовому засіданні позов не визнав. Вказав що позивач та відповідачка ОСОБА_3 не оспорювали законність договору іпотеки чи правомірність набуття банком права власності на будинок, позивач ніколи не був власником будинку, а тому підстав для задоволення позову немає. Крім того, позивач звернувся до суду через 13 років після реєстрації права власності за позивачкою

Свідок ОСОБА_6 , який є знайомим позивача та відповідачки, в судовому засіданні дав покази в яких вказав, що його фірма та батько позивача співпрацювали, тому позивач звернувся до нього за допомогою в придбанні будівельних матеріалів. ОСОБА_7 купив у свідка матеріали та особисто займався добудовою будинку. Всі накладні виписувались на ОСОБА_7 , але жодних документів не збереглося бо минуло вже багато часу.

Свідок ОСОБА_8 , яка є знайомою позивача та відповідачки, в судовому засіданні дала покази в яких вказала, що її чоловік дружив з ОСОБА_7 , працював у ОСОБА_7 на будові. Також ОСОБА_7 був позичив у них гроші на добудову будинку, які згодом сам віддав. Будівництво було десь в 2004 році і тривало 3-4 роки. Всі будівельні роботи здійснював ОСОБА_7 за свої кошти, ОСОБА_9 цим не займалася.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18137805, сформованого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 18 березня 2008 року, за заявою ОСОБА_3 , власником домоволодіння АДРЕСА_1 , станом на день формування витягу, був ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15 вересня 2003 року.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 квітня 2008 року (реєстровий № 1-952), ОСОБА_3 отримала у власність в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , домоволодіння АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_3 26.05.2014 зареєструвала за собою право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0801 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:21:006:0243.

Згідно Іпотечного договору № 1.14-16/17І-8 від 16 липня 2014 року, за реєстровим № 1130, ОСОБА_3 , з метою забезпечення належного виконання зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» за генеральним договором № ЮР/1.14-17 від 26 лютого 2014 року про умови надання банківських гарантій і акредитивів, а також кредитним договором № 1.14-16 від 20 лютого 2014 року, передала домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:21:006:0243, площею 0,0801 га, в іпотеку ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 вбачається, що 30 січня 2017 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом Ігорем Павловичем внесено запис про право власності на вказаний будинок за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Із даного витягу та інших наявних у справі документів встановлено, що набуття АТ «Перший Український Міжнародний Банк» права власності на дане майно було наслідком звернення стягнення на нього в порядку ст. ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», для задоволення вимог банку згідно Іпотечного договору № 1.14-16/17І-8 від 16 липня 2014 року.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

В постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, згідно якої задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі позивач в порядку подання до суду віндикаційного позову просить суд витребувати із чужого незаконного володіння відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» сходів та сходовової клітки; коридору розміром 13,0 кв.м.; житлової кімнати розміром 32,0, кв.м.; житлової кімнати розміром 13,1. кв.м.; житлової кімнати розміром 22,8 кв.м.; житлової кімнати розміром 15.3 кв.м.; коридору розміром 7.5. кв.м.; ванної; вбиральні розміром - 1,24 кв.м.; кладової розміром 2.1 кв.м. Всього загальною площею 108,5 кв.м., у тому числі 83,2 кв.м. житлової площі та 25,3 кв.м. нежитлової площі на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 .

З урахуванням вищезазначених положень Цивільного кодексу України, а також релевантної практики Великої Палати Верховного Суду, витребування майна з незаконного володіння можливе тільки в особи, яка володіє цим майном, у даному випадку за якою воно зареєстроване.

Позивач вже звертався до суду із позовом про витребування вказаного вище майна, але у відповідача ОСОБА_3 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду 16.12.2021 в задоволені позову відмовлено, вказане рішення залишено без змін апеляційним судом.

Тепер позивач звернувся з аналогічними вимогами, але вже до відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк», оскільки Банк на даний час є власником будинку та земельної ділянки.

Відповідно дост.330ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, для того, щоб витребувати спірне майно у АТ «ПУМБ», то відповідач АТ «ПУМБ» повинен був незаконно, без відповідної правової підстави, заволодіти спірною частиною будинку та спірна частина житлового будинку повинна була вибути із володіння позивача не за його волею.

Але, відповідач АТ «ПУМБ» заволодів будинком на підставі іпотечного застереження, яке закріплене у іпотечному договорі. Іпотечний договір є діючим, ніким не оспорюваний, недійс6ним не визнавався.

Щодо власності позивача на будинок, то ні будинок ні його частина, добудову якої здійснював позивача, йому не належала ні після закінчення добудови ні на час укладення договору іпотеки

Доводи позивача та відповідачки ОСОБА_3 про те, що Банк діяв недобросовісно на момент укладення іпотечного договору та реєстрації права власності є необґрунтованими, жодних належних доказів на підтвердження таких своїх тверджень позивач та відповідачка ОСОБА_3 суду не надали.

Вирішуючи заяву представника відповідача АТ «ПУМБ» про застосування строків позовної давності суд враховує наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Наведену правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року за результатом перегляду справи № 369/6892/15-ц.

Позов задоволенню не підлягає за необґрунтованістю позовних вимог, а тому наслідки спливу позовної давності застосуванню не підлягають.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 261, 330, 387, 388 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 19 червня 2023 року.