Рішення

від 19.06.2023 по справі 489/4420/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

19.06.2023

Справа №489/4420/20

Провадження №2/489/87/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заін Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит-Холд» про визначення в натурі нерухомого майна, зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заін Інвест» до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит-Холд», державний реєстратор Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіна Марина Анатоліївна про скасування державної реєстрації

встановив.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить: визначити в натурі нежитлові приміщення магазину № 6, 7, НОМЕР_1 , загальною площею 185,5 кв. м., в житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 ; визначити в натурі нежитлові приміщення, загальною площею 68,9 кв.м. в житловому будинку літ А-5 по АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_1 ; стягнути з відповідачів в солідарному порядку судові витрати. Мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником спірних нежитлових приміщень. До 2007 року дані приміщення на першому поверсі житлового будинку разом з багатьма іншими належало декільком співвласникам з єдиною юридичною адресою: АДРЕСА_3 . Рішеннями Миколаївської міської ради нежитловим приміщенням, які належали йому, надано нові адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Відповідачам належать на праві власності нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі, за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . Протягом тривалого часу між сторонами існував певний порядок користування нежитловими приміщеннями з допоміжними спорудами, але останнім часом власники суміжним приміщень, що розташовані з приміщеннями позивача, здійснили суттєве переобладнання своїх приміщень таким чином, що його фактично позбавили площі його приміщень, які належать йому на праві власності. У зв`язку з наявністю кількох співвласників, технічною можливістю для поділу майна, виникла необхідність виділити в натурі межі нежитлових приміщень, якими володіє позивач. Через зловживання відповідачами своїми правами, він не може вільно здійснювати право власності щодо користування та розпорядження майном.

Від представника відповідача ТОВ «Заін Інвест» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що твердження позивача не відповідає дійсності. Вказує, що 20 травня 2008 року позивач подарував за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_2 спірні нежитлові приміщення. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради про зміну та надання адресу та внесення змін до рішень виконкому міської ради № 1254 від 21.12.2011, нежитловому приміщенню офісу по АДРЕСА_2 та нежитловому приміщенню по АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 надано нову адресу: АДРЕСА_4 . Станом на 23.11.2020, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, законним власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 є ТОВ «Заін Інвест». Позивач, з 20.05.2008, жодного права власності на спірні нежитлові приміщення не має. Вказані нежитлові приміщення мають адресу: АДРЕСА_4 . Адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 станом на сьогоднішній день не існують.

16 грудня 2020 року ТОВ «Заін Інвест» звернувся до суду з зустрічним позовом, відповідно до якого просить скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно нежитлового приміщення, магазину № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 в житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_3 вчинену державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіною Мариною Анатоліївною 12 лютого 2019 року; скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно нежитлового приміщення загальною площею 68,9 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 вчинену державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіною Мариною Анатоліївною 12 лютого 2019 року; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати. Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 з 20.05.2008 жодного права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 185,5 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 та за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 68,9 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 не має. Станом на 23.11.2020 нежитлові приміщення за вищевказаними адресами мають іншу адресу, а саме: АДРЕСА_4 . Адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 станом на сьогоднішній день не існує. Приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 належать єдиному власнику ТОВ «Заін Інвест» та не перебувають у жодній спільній власності.

12 квітня 2021 року від ТОВ «Заін Інвест» надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить: визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення магазину № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 загальною площею 185,5 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , видане 10.07.2007 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради ОСОБА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення загальною площею 68,9 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 , видане 02.04.2008 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно нежитлового приміщення, магазину № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 в житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1 вчинену державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіною Мариною Анатоліївною 12 лютого 2019 року; скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно нежитлового приміщення загальною площею 68,9 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 вчинену державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіною Мариною Анатоліївною 12 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 23.09.2020, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.10.2020, позову заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.01.2021, зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та об`єднано цивільну справу № 489/4420/20 (провадження № 2/489/486/21) з цивільною справою № 489/6509/20 (провадження № 2/489/878/21).

Ухвалою суду від 05.11.2021, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Суд не вбачає передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи та, враховуючі заяв по суті справи, відсутність необхідності заслуховувати додаткові пояснення сторін, відсутність інших заяв, клопотань, тощо, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, що повністю узгоджується з приписами статті 223 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно приписів ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивач зазначає, що до 2007 року нежитлові приміщення на першому поверсі житлового будинку разом з багатьма іншими, належало декільком співвласникам, мали єдину юридичну адресу: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1533 від 27.07.2007, нежитловим приміщенням по АДРЕСА_6 ), які належать ОСОБА_1 надано нову адресу: АДРЕСА_2 .

З витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1041 від 25.05.2007, вбачається, що нежитловим приміщенням магазину по АДРЕСА_3 (літ. А-5 прим. №№ 6, 7, 8), які належать ОСОБА_1 надано нову адресу: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 належали на праві приватної власності: нежитлове приміщення, магазину № НОМЕР_2 , 7, НОМЕР_1 , загальною площею 185,5 кв. м. в житловому будинку літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.07.2007; нежитлові приміщення, загальною площею 68,9 кв. м. в житловому будинку літ А-5, за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.04.2008.

Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.02.2019.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч.2 згаданої статті).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно положень до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є власником спірного майна, оскільки з витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1254 від 21.12.2011, нежитловим приміщенням офісу по АДРЕСА_1 (загальною площею 166,5 кв. м.) та нежитловим приміщенням по АДРЕСА_2 (загальною площею 68,9 кв.м.), які належать ОСОБА_3 надано нову адресу: АДРЕСА_4 , власником якого є на теперішній час ТОВ «Заін Інвест».

Таким чином, враховуючі що позивач не є власником нерухомого майна про яке він зазначає у позові, суд приходить до висновку про відсутність його порушеного права та безпідставність заявлених позовних вимог.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Заін Інвест» до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит-Холд», державний реєстратор Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіна Марина Анатоліївна про скасування державної реєстрації, суд приходить до наступного.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 05.11.2020, право власності на нежитлові приміщення магазину № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 загальною площею 185,5 в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.07.2007, б/н, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та право власності на нежитлові приміщення загальною площею 68,9 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.04.2008, б/н, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.

Вказані записи внесені на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу) державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіною М.А., індексний номер 45574201 від 18.02.2019 та індексний номер 45575425 від 18.02.2019.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 нежитлові приміщення магазину, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 в житловому будинку літ. А-5 площею 185,5 кв. м. та нежитлові приміщення магазину, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в житловому будинку літ. А-5 площею 68,9 кв. м..

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2018, зокрема, визнано укладений ОСОБА_1 договір дарування ОСОБА_4 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 20.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 826 недійсним. Визнано укладений ОСОБА_1 договір дарування ОСОБА_4 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 від 20.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 824 недійсним.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11.04.2019, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства «Енергобанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь Катерина Леонідівна, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко Алла Миколаївна, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», про визнання недійсними: договору дарування від 20 травня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 826; договору дарування від 20 травня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 824; іпотечного договору від 08 липня 2008 року, що укладений між АБ «Енергобанк» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1610; іпотечного договору від 08 липня 2008 року, що укладений між АБ «Енергобанк» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1612. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 та Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» за подання апеляційних скарг судовий збір в розмірі по 3 840 грн. кожному.

Постановою Верховного Суду від 30.09.2019, постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишено без змін.

З витягу рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1254 від 21.12.2011, нежитловим приміщенням офісу по АДРЕСА_1 (загальною площею 166,5 кв. м.) та нежитловим приміщенням по АДРЕСА_2 (загальною площею 68,9 кв.м.), які належать ОСОБА_3 надано нову адресу: АДРЕСА_4 .

На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1255 від 21.12.2011, вирішено оформити право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв. м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, які розташовані по АДРЕСА_4 за громадянкою ОСОБА_3 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 05.11.2020, право власності на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5, загальною площею 235,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 зареєстроване за ТОВ «Заін Інвест» на підставі договору купівлі продажу від 07.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3122; акту прийому передачі нерухомого майна від 10.12.2018; заяви про надання згоди від 10.12.2018 посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. зареєстрованої в реєстрі за № 2454.

Твердження представника позивача про те, що в ході розслідування кримінального провадження встановлено власника нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , який незаконно відчужив майно, яке перебувало в іпотеці ПАТ «Енергобанк», до кримінальної відповідальності притягнуто ОСОБА_5 та на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва останню звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 388 КК України та передано на поруки трудовому колективу ПП «ЧмихС.П.», судом не береться до уваги, оскільки доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Згідно частини першої і другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України об`єктом права власності є майно (річ); цивільні права та обов`язки.

У відповідності до вимог статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 05.11.2020, вбачається, що право власності на спірні об`єкти нерухомого майна було зареєстровано 18.02.2019 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 10.07.2007 та від 02.04.2008, б/н, виданих виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, тоді як ОСОБА_1 подарував вищезазначені спірні приміщення ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 20.05.2008.

Вказаний договір є дійсним, тому у державного реєстратора були відсутні підстави для реєстрації права власності за позивачем у зв`язку з відсутністю у останього прав на спірне нерухоме майно.

В той же час, реєстрація права власності за ТОВ «Заін Інвест» була здійснена на правомірній основі.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у ст.ст. 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

За положенням п.5 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином, на даний час існує зареєстроване право власності на об`єкти, яких вже юридично не існує, а саме на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , яке зареєстроване на підставі свідоцтв про право власності, за якими припинено право власності у зв`язку з даруванням об`єктів нерухомого майна іншій особі.

Заявляючи вимогу про визнання недійсними свідоцтв виданих ВК ММР, позивач за зустрічним позовом не заявляв останнього як співвідповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача за зустрічним позовом в частині визнання недійсними свідоцтв про право власності, оскільки вказані свідоцтва були видані правомірно на момент їх видачі, та ОСОБА_1 припинив право власності на об`єкти нерухомого майна згідно спірних свідоцтв у зв`язку з переходом права власності до іншої особи (на підставі договору дарування від 20.05.2008).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заін Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит-Холд» про визначення в натурі нерухомого майна відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Заін Інвест» до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит-Холд», державний реєстратор Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіна Марина Анатоліївна про скасування державної реєстрації задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно нежитлового приміщення, магазину № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 в житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1 вчинену державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіною Мариною Анатоліївною 12 лютого 2019 року.

Скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно нежитлового приміщення загальною площею 68,9 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 вчинену державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Луканіною Мариною Анатоліївною 12 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Заін Інвест», ЄДРПОУ 42685480, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 79.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит-Холд», ЄДРПОУ 32229658, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Центральний, 72.

Повний текст судового рішення складено «19» червня 2023.

Суддя Н.О. Рум`янцева