Рішення

від 15.06.2023 по справі 904/3216/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023м. ДніпроСправа № 904/3216/22Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 09806443)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік 3000" (50005, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Криворіжсталі, буд. 67; ідентифікаційний код 33477842)

про стягнення 160 000 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3121/22 від 26.09.2022) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік 3000" про стягнення 160 000 грн. 00 коп. - дебіторської заборгованості, яка виникла відповідно до умов Договору торгового еквайрингу від 28.07.2021 №3600.

Також просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, відкрити спрощене позовне провадження у господарській справі за даною позовною заявою та провести розгляд справи без участі представника позивача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяви (вх.№33867/22 від 12.10.2022 та вх.№34439/22 від 14.10.2022) про усунення недоліків та клопотання (вх.№34398/22 від 13.10.2022) про долучення документів до матеріалів справи, відповідно до яких було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, день вручення судового рішення під розписку.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, ухвала суду від 17.10.2023 фактично була надіслана відповідачу лише 17.01.2023.

Станом на 15.06.2023 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою пошти "Не знайдено".

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцезнаходженням (адресою) відповідача є: 50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 67 (а.с.69), на яку й було направлено ухвалу суду від 17.10.2022.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 17.10.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 15.06.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, 28.07.2021 між позивачем - Акціонерним товариством "Таскомбанк", як банком, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІК 3000", як торговцем, було укладено Договір торгового еквайрингу №3600 (надалі - Договір еквайрингу), відповідно до розділу 2 якого цим Договором цим Договором регулюється порядок взаємодії між Торговцем та Банком, за яким Торговець бере на себе зобов`язання здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) Держателям платіжних карток (надалі - ПК) на умовах безготівкової оплати, шляхом ініціювання Держателем ПК переказу коштів рахунку в банку, для обслуговування якого випущена ПК платіжних систем, на поточний рахунок Торговця, а Банк бере на себе зобов`язання передати Торговцю необхідне устаткування, виконувати операції за розрахунками із застосуванням ПК, проведеними під час продажу товарів (робіт, послуг) Держателями ПК, та організовувати переказ відповідних сум коштів на поточний рахунок Торговця.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1. Договору еквайрингу встановлено, що Банк зобов`язується встановлювати Торговцю устаткування, необхідне для проведення операцій, яке залишається власністю Банку і передається торговцю в тимчасове користування відповідно Акту наданих послуг та прийому-передачі обладнання та Інструкції з обслуговування держателів ПК та заходів безпеки при обслуговуванні ПК (надалі - Інструкція) на строк дії цього Договору, та усувати несправності в його роботі у найкоротші терміни.

Згідно із пунктом 3.2.4 Договору еквайрингу банк має право без укладення окремого договору утримувати з подальших відшкодувань на користь торговця суми за недійсними операціями, а також за операціями, які опротестовуються держателем ПК, банком-емітентом або платіжною організацією платіжної системи (надалі - ПС), до повного завершення процесу опротестування у відповідності з правилами ПС; у разі відсутності подальших операцій торговець торговець зобов`язаний повернути банку отримані за такими операціями кошти протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від банку повідомлення щодо повернення коштів банку; вказані суми, у разі їх утримання банком, належать поверненню торговцю тільки у випадку, якщо у відповідності з правилами ПС операції будуть визнані дійсними та відповідні суми будуть відшкодовані банку держателем ПК, банком-емітентом або платіжною організацією ПС.

Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.2 Договору еквайрингу, торговець зобов`язується здійснювати перевірку ПК на наявність та дійсність реквізитів та елементів захисту; приймати до оплати ПК усіх видів, що наведені в Додатку №1 до цього Договору; виконувати установлені вимоги з товарно-касового обліку при оформленні операцій з використанням ПК; перевіряти відповідність суми зазначеної в чеку реєстратора розрахункових операцій/товарному чеку та суми чеку РО5-терміналу.

Згідно із заявою на реєстрацію/зміну даних місця реалізації товарів (робіт/послуг) Торговця, який приймає до сплати ПК (Додаток №1 до Договору еквайрингу) визначено реквізити торговця - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК 3000, 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Кричевського, буд. 50; банк торговця - ПуАТ "КБ "Акордбанк"; назва місця торгівлі - Готель "Мона Ліза"; адреса місця торгівлі - 61000, м. Харків, Салтівське шосе, 100; вид діяльності - діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (а.с. 14).

Отже, Банк передав Торговцю у тимчасове використання платіжний РОS-термінал, з наданням функції ручного введення номера платіжної картки на терміналі (специфікація готельного бізнесу) та даний термінал був заявлений для необхідності здійснення безготівкових операцій за послуги діяльності готелю (тимчасове розміщення) «Мона Ліза», що розташований за адресою: 61000 м. Харків, вул. Салтівське Шосе, 100.

Також сторонами було укладено додаткову угоду від 28.07.2021 №1 по МОТО-трансакціях з підприємствами, що займаються готельним бізнесом, до Договору від 28.07.2021 №3600 торгового еквайрингу (надалі - Додаткова угода), відповідно до пункту 2.1 якої торговець має право здійснювати прийом в оплату за послуги (товари, роботи) ПК (платіжні картки) платіжних систем за схемою МО/ТО - трансакцій та/або здійснювати процедуру переавторизації.

Відповідно до розділу 1 Додаткової угоди МО/ТО - трансакції є високоризикованими, і навіть при дотриманні всіх рекомендацій є вірогідність оскарження операцій банком-емітентом; суми по спірним трансакціям списуються з торговця в безумовному порядку без можливості їх оскарження; для уникнення шахрайського використання ПК рекомендується здійснювати операції оплати послуг (товарів, робіт) з присутністю ПК (читанням магнітної стрічки, чіпу) та верифікацією клієнта шляхом перевірки підпису або ПІН-коду; введення ПІН-коду є обов`язковим тільки для карток Cirrus/Maestro та тих чіпових карток, по яким банк-емітент налаштував опцію обов`язкового введення ПІН-коду; в інших випадках ПІН-код може бути введений тільки за умови попередньої згоди клієнта.

Операція визначається недійсною якщо торговець не надав до банку за його запитом в термін, вказаний в пункті 4.1.15 цього Договору, засвідчену копію будь-якого документа, пов`язаного з проведенням операції по ПК (підпункт 7.1.20 пункту 7.1 Договору еквайрингу).

Згідно з підпунктом 4.1.15 пункту 4.1 Договору еквайрингу торговець зобов`язується контролювати надходження платежів за власними операціями і, у разі виявлення заборгованості між сторонами, негайно проінформувати про це банк.

Згідно листа позивача від 09.08.2021 №12730/77, спрямованого відповідачу, було витребувано для перевірки правомірності здійснених операцій (сумнівних операцій по терміналу - за допомогою "ручного методу" оплати, на значні суми, з частим використанням однакових платіжних карток, емітентами яких були іноземні банки) надати документи по всіх успішних операціях, здійснених через термінал за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 100, а саме: - копії чеків РОS-терміналу; - копії документів товарно-касового обліку, з переліком товарів, придбаних клієнтом; - письмових пояснень касирів з приводу обставин здійснених операцій, а також повідомлено, що у разі ненадання вищевказаних документіву строк, зазначений у даному листі, банк буде вважати операції, що здійснені через термінал 03.08.2021 недійсними на підставі пункту 7.1.20 Договору.

В подальшому відповідно до листів позивача відповідачу від 03.09.2021 №13957/77, від 23.09.2021 №17287/77, від 29.09.2021 №17633/77 та від 02.11.2021 №19528/77 позивачем повідомлено відповідача про те, що, дотримуючись пункту 3.2.6 Договору торгового еквайрингу №3600 від 28.07.2021, буде утримано кошти із наступних відшкодувань/платежів на користь ТОВ "ПІК 3000" відповідно у сумах 62 500 грн. 00 коп., 90 600 грн. 00 коп., 45 000 грн. 00 коп. та 27 000 грн. 00 коп., оскільки: - АТ "Таскомбанк" був змушений прийняти вимогу банку-емітенту по операціям, які проводились по терміналу (20006202) в рамках Договору торгового еквайрингу №3600 від 28.07.2021, укладеного з ТОВ "ПІК 3000", і яку немає можливості опротестувати згідно правил платіжних систем; - платіжною системою було списано з АТ "Таскомбанк" кошти відповідно у сумах 62 500 грн. 00 коп., 90 600 грн. 00 коп., 45 000 грн. 00 коп. та 27 000 грн. 00 коп. До вказаних листів банком було додано диспутні транзакції, що не підлягають оскарженню, отримані в 3-4 кварталах 2021 року.

Матеріали справи містять заяву позивача - Акціонерного товариства "Таскомбанк" від 29.09.2021 №17682/10.1 про вчинення кримінального правопорушення в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, спрямовану начальнику Управління протидії кіберзлочинам в Харківській області, у якому просить серед іншого невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення протиправних дій, передбачених частиною 3 статті 190 КК України, відповідно до положень частини 1 статті 214 КПК України, визнати потерпілим Акціонерне товариство "Таскомбанк" в особі представника юридичної особи за довіреністю №375 Полозуна Артема Леонтійовича - начальника управління загальнобанківської та групової безпеки Департаменту безпеки (а.с. 19).

В обґрунтування поданої заяви Акціонерне товариство "Таскомбанк" посилається на те, що в період з 29.07.2021 по 03.08.2021 клієнтом/Величком Віталієм Вікторовичем (директором ТОВ "ПІК 3000") було проведено 9 шахрайських операцій з використанням іноземних платіжних карт на загальну суму 270 100 грн., які були зараховані на поточний рахунок клієнта в ТОВ "ПІК 3000", відкритому в банку "Акордбанк".

Відповідно до повідомлення-вимоги від 29.07.2022 №12382/70.2.2, спрямованої позивачем відповідачу, банком було повідомлено про те, що: - за результатами моніторінгу підрозділом карткових опервцій банку були виявлені сумнівні операції по терміналу, в результаті чого Акціонерне товариство "Таскомбанк" був змушений прийняти вимоги банку-емітенту за операціями, які проводились по терміналу 20006202 в рамках Договору торгового еквайрингу №3600 від 28.07.2021; - платіжними системами було списано кошти Акціонерного товариства "Таскомбанк" в загальній сумі 160 000 грн. 00 коп. У вказаному повідомленні-вимозі від 29.07.2022 №12382/70.2.2 банк вимагав у 3-денний строк погасити дебіторську заборгованість в сумі 160 000 грн. 00 коп.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку відповідача від 09.08.2022 з кореспондентського рахунку позивача (код ЄДРПОУ 09806443) були списані грошові кошти у загальній сумі 160 000 грн. 00 коп. (а.с. 30-31).

Позивач стверджує, що у відповідача виникла дебіторська заборгованість за Договором торгового еквайрингу, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України).

Нормами абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» еквайринг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (пункт 1.9. статті 1 Закону).

Як вбачається, укладений між сторонами договір еквайрингу від 28.07.2021 № 3600 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження повернення відповідачем позивачу коштів у сумі 160 000 грн. 00 коп. згідно повідомлення-вимоги від 29.07.2022 №12382/70.2.2 у відповідності з пунктом 3.2.4 Договору торгового еквайрингу.

Відповідно до розділом 5 Положення "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи. Еквайр зобов`язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування суб`єктів господарювання та інших осіб (далі - торговець) і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами з використанням електронних платіжних засобів, на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право торговцю приймати до оплати електронні платіжні засоби певної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені цим договором. Договір між еквайром і торговцем не повинен містити обмежень щодо приймання електронних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем.

Загальний порядок проведення переказу коштів (зокрема з використанням електронних платіжних засобів) у межах України визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) та Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення № 705) (в редакціях чинних на момент виникнення правовідносин). Закон та Положення № 705 не визначають порядок оскарження (опротестування) переказів (сhargeback), ініційованих з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до розділу 5 Положення "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи. Еквайр зобов`язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування суб`єктів господарювання та інших осіб (далі - торговець) і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами з використанням електронних платіжних засобів, на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право торговцю приймати до оплати електронні платіжні засоби певної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені цим договором. Договір між еквайром і торговцем не повинен містити обмежень щодо приймання електронних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем.

Відповідно до положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина 3 статтф 5 Закону). Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина 4 статті 5 Закону).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) міжнародна платіжна система (МПС) - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Згідно з пунктом 9.2. статті 9 Закону платіжна система (крім внутрішньобанківської платіжної системи) діє відповідно до правил, установлених платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Внутрішньобанківська платіжна система діє відповідно до внутрішніх документів банку.

Діяльність платіжної системи має відповідати вимогам законодавства України. Претензійна робота по операціях, здійснених з використанням платіжних карт міжнародної платіжної системи Master Card ведеться на підставі Правил Master Card International Сhargeback Guide, що регламентують порядок вирішення спірних питань між банками-емітентами, з одного боку, і банками- еквайєрами, з іншого боку, з приводу транзакцій, учасниками яких вони є одночасно, а також внутрішніх нормативних документів банку з ведення претензійної роботи.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання. Отже, відповідач зобов`язаний довести, що від діяв правомірно, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як вбачається, позивачем понесені витрати у розмірі 160 000 грн. 00 коп. через сумнівні операції відповідача (протиправні дії); відповідачем не доведено відсутність вини у понесенні позивачем вказаних витрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 09806443) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік 3000" (50005, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Криворіжсталі, буд. 67; ідентифікаційний код 33477842) про стягнення 160 000 грн. 00 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік 3000" (50005, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Криворіжсталі, буд. 67; ідентифікаційний код 33477842) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 09806443) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості та 2 481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

19.06.2023