Рішення

від 20.06.2023 по справі 907/334/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/334/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТОР», м. Ужгород

про стягнення 323 559,68 грн,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТОР» заборгованість у розмірі 323 559,68 грн, в т.ч. 231 374,25 грн основного боргу; 11 695,49 грн - 3% річних та 80 489,94 грн суми інфляційного збільшення боргу за договором перевезення вантажів №15/06-21 від 15.06.2021. Позов заявлено з посиланням на статті 509, 526, 530, 626, 629, 909 Цивільного кодексу України, та ст. 193, 216, 222, 307 ГК України.

Ухвалою від 25.04.2023 позовна заява була залишена без руху.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 04.05.2023 надійшло клопотання вх. №02.3.1-02/3281/23, за наслідками розгляду якого суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 05.05.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 4853,40 грн судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість за договором перевезення вантажів №15/06-21 від 15.06.2021 у розмірі 323 559,68 грн, що складається з 231 374,25 грн основного боргу; 11 695,49 грн - 3% річних та 80 489,94 грн суми інфляційного збільшення боргу. Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином (вантаж доставив вчасно та видав вантажоотримувачу, про що свідчить відмітка в транспортній накладній), натомість, відповідач вартість наданих послуг не оплатив, чим порушив свої зобов`язання.

Правова позиція Відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2021 року між ТОВ «Пілігрим Захід» (перевізник) та ТОВ «СОВТОР» (експедитор) було укладено договір перевезення вантажів №15/06-21, пунктом 1.1 якого передбачено, що перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобов`язання оплачувати послуги перевізника в порядку і на умовах, викладених у даному договорі.

За умовами договору (п. 2.1.5), експедитор зобов`язаний оплатити перевізникові вартість транспортних послуг, яка зазначається у заявці на перевезення вантажів.

Згідно з п. 1.2, конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором, зазначаються в Заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в Заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами даного Договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень.

23.06.2021 року сторонами було підписано та скріплено печатками заявку №23.06/21, в якій, зокрема, вказана вартість перевезення - 8500 доларів США по курсу на день розмитнення.

Згідно з п. 3.1, вартість послуг перевізника за даним Договором встановлюється в українських гривнях та складається з загальної суми по всім перевезенням відповідно до наданих експедитором Заявок.

Згідно з п. 4.3, оплата здійснюється через 14 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2. Банківські витрати по переведенню коштів перевізнику відносяться на рахунок експедитора, якщо інше не передбачено Заявкою.

21 липня 2021 року, після розмитнення, на адресу Відповідача було скеровано рахунок та акт виконаних робіт (підтверджується описом поштового відправлення та чеком, які містяться в матеріалах справи).

Вантаж 28.07.2021 року було доставлено згідно визначеного маршруту, що підтверджується ЦМР №54092.

З метою досудового врегулювання спору позивач 06.08.2021 звернувся до відповідача з проханням у найкоротший термін виконати свої зобов`язання згідно договору №15/06-21 від 15.06.2021 та заявки №23.06/21 від 23.06.2021. Також 24.02.2023 року позивач повторно звернувся до Відповідача з претензією щодо оплати здійсненого перевезення вантажів, відповідь не надійшла.

У зв`язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором перевезення вантажів.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «СОВТОР» (експедитор) було укладено договір перевезення вантажів №15/06-21 від 15.06.2021 року.

Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір перевезення вантажу.

Аналіз приписів ч. 1 ст. 307 ГК України дозволяє дійти висновку, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Пунктом 10.1 Договору сторони встановили строк дії договору: Договір вcтупaє в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2022, у будь-якому разі Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів (контррозрахунку), які б спростовували спірну суму основної заборгованості.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору перевезення вантажів №15/06-21 від 15.06.2021, а також вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 231 374,25 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 11 695,49 грн.

Щодо інфляційних втрат

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв`язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 80 489,94 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, які становлять 11 695,49 грн - 3% річних та 80 489,94 грн - інфляційних втрат, суд вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Отже, заборгованість Відповідача з урахуванням додаткових нарахувань становить 323 559,68 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі 323 559,68 грн.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 4 853,40 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТОР» (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Можайського, буд. 34, кв. 16, код ЄДРПОУ 38065106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» (79053, Львівська область, м. Львів, вул. В. Великого, 16, код ЄДРПОУ 40878323) заборгованість в розмірі 323 559,68 грн (триста двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 68 коп.), в т.ч. 231 374,25 грн (двісті тридцять одну тисячу триста сімдесят чотири гривні 25 коп.) основного боргу; 11 695,49 грн (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 49 коп.) - 3% річних та 80 489,94 грн (вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 49 коп.) суми інфляційного збільшення боргу за договором перевезення вантажів №15/06-21 від 15.06.2021, а також 4 853,40 грн (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят три гривні 40 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 20.06.2023

Суддя Андрейчук Л. В.