Рішення

від 19.06.2023 по справі 907/241/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/241/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши матеріали справи

за позовом Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород

про стягнення 6212,14 грн

секретар судового засідання - Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Свалявська міська рада Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про стягнення 6212,14 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,2180 га, кадастровий номер 214010100:01:015:0077 за період з січня 2022 року до серпня 2022 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/241/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Беручи до уваги усунення позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви ухвалою суду від 18 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання судом електронної копії ухвали від 18.04.2023 про відкриття провадження у справі до електронного кабінету Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк». Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету АТ «Комерційний інвестиційний банк» 18.04.2023 о 19:29 год.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються використанням відповідачем з 16.08.2021 земельної ділянки комунальної власності площею 0.2180 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 без належної правової підстави, у зв`язку з чим, за переконанням Свалявської міської ради Закарпатської області, Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» безпідставно зберегло грошові кошти, які мало сплатити за використання земельної ділянки за період з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року.

Пояснює, що використання земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 без укладення договору оренди здійснюється відповідачем спільно з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належать інші об`єкти нерухомості, що розташовані на означеній земельній ділянці, у зв`язку з чим, на переконання Свалявської міської ради Закарпатської області відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, на підставі частини першої статті 1212 ЦК України зобов`язаний сплатити 1/3 частину безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 в період з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року, що за підрахунками позивача становить 6212,14 грн.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

16 серпня 2021 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077, площею 0,2180 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , категорія земель землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: 03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2100123662023 від 14.03.2023.

18 жовтня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Цоклан О.М. проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади Свалявської міської ради Закарпатської області на земельну кадастровий номер 2124010100:01:015:0077, площею 0,2180 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2484257221040, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №326345121 від 20.03.2023, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №280566320 від 22.10.2021.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №326224115 від 20.03.2023 Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» є власником об`єкта нерухомості нежитлового приміщення під літ. «А», площею 181,6 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1025830421101, дата реєстрації права власності 14.09.2016.

За позицією позивача, належне відповідачу нерухоме майно нежитлове приміщення під літ. «А», площею 181,6 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 та договір оренди означеної земельної ділянки, площею 0,2180 га між Свалявською міською радою Закарпатської області та Акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» укладено не було.

Також, судом встановлено, що власниками інших двох об`єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 є фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.2022 є власниками рівних часток (по ) вбудованого приміщення 5-го поверху в АДРЕСА_1 , площею 211,4 м.кв. та будівлі готелю (2-3-4 поверхи), літери «А» в АДРЕСА_1 , площею 646,2 м.кв.

Доказів укладення означеними фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору (договорів) оренди земельною ділянкою кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 чи встановлення порядку користування такою земельною ділянкою фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідачем суду не надано.

Рішенням Свалявської міської ради Закарпатської області від 15.06.2022 за №132 створено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення землекористування.

Актом засідання означеної комісії від 19.09.2022 за №12 встановлено, що з 14.01.2022 АТ «Комерційний інвестиційний банк» спільно з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без правовстановлюючих документів здійснюється користування земельною ділянкою кадастровий номер 2124010100:01:015:0077, площею 0,2180 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, у зв`язку з чим органу місцевого самоврядування завдано збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою за період з січня по серпень 2022 року включно в загальній сумі 18 636,40 грн.

На означене засідання комісії запрошувалися представники власників об`єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, зокрема 10.09.2022 на адресу відповідача позивачем надіслано повідомлення від 09.09.2022 №04-12/1956 про необхідність з`явитися на 19.09.2022 на засідання комісії позивача.

Акт засідання комісії від 19.09.2022 за №12 затверджено рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради від 11.10.2022 за №257, яким, серед іншого, рекомендовано АТ «Комерційний інвестиційний банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укласти договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 та у місячний термін відшкодувати Свалявській міській раді збитки в сумі 6212,14 грн (для АТ «Комерційний інвестиційний банк») та 12 424,26 грн (для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

Згідно з наданим суду квитанціями №68 від 11.11.2022, №69 від 11.11.2022 фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачено визначений органом місцевого самоврядування недотриманий розмір орендної плати в сумі по 6212,20 грн кожен, в загальній сумі 12 424,40 грн.

З урахуванням наведеного, позивач стверджує, що відповідач з січня по серпень 2022 року використовує земельну ділянку комунальної форми власності кадастровий номер 2124010100:01:015:0077, площею 0,2180 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування - без належної на те правової підстави.

Відповідачем використання земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 не спростовано.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2124010100:01:015:0077, нормативно грошова оцінка станом на 13.07.2022 року становить 931 819,20 грн.

Рішенням десятої сесії VI скликання Свалявської міської ради Закарпатської області від 13.12.2013 №809, затверджено розміри орендної плати за землю на території міської ради. Вказаним рішенням встановлено плату за оренду інших земель промисловості, а також для будівництва і обслуговування житлової та громадської забудови в розмірі 3% від грошової оцінки землі.

Розмір безпідставно збережених коштів позивачем розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування Акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» земельною ділянкою площею 0,2180 га, кадастровий номер 2124010100:01:015:0077, у вигляді орендної плати за землю за період з січня по серпень 2022 року включно, загальна сума безпідставно збережених коштів складає 18 636,40 грн, які органом місцевого самоврядування розподілено порівну між особами-власниками об`єктів нерухомості на означеній земельній ділянці, які здійснюються фактично спільне користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Таким чином, розмір нарахованої відповідачу безпідставно збереженої в період з січня по серпень 2022 року включно орендної плати становить 6212,14 грн, з вимогами про стягнення якої подано даний позов до господарського суду.

Надіслані на адресу відповідача лист-претензія від 13.10.2022 за №04-12/2260 (надіслано 14.10.2022), повторний лист-претензія від 22.11.2022 №04-12/2699 (надіслано 23.11.2022) з вимогою сплатити безпідставно збережену орендну плату в розмірі 6212,14 грн залишені АТ «Комерційний інвестиційний банк» без відповіді та задоволення.

З урахуванням викладеного, встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збереженої орендної плати за період з січня по серпень 2022 року включно в сумі 6212,14 грн є предметом судового розгляду в даній справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи, зокрема витягом з Державного земельного кадастру № НВ-2100123662023 від 14.03.2013, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №326345121 від 20.03.2023 підтверджується, що спірна земельна ділянка комунальної власності є сформованою в розумінні чинного законодавства, їй присвоєно кадастровий номер 2124010100:01:015:0077.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав №326224114 від 20.03.2023, №326630864 від 22.03.2023, №326630640 від 22.03.2023 вбачається, що відповідач є одним з трьох власників нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 2124010100:01:015:0077. Іншими власниками є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Наявний в матеріалах справи витяг з Державного земельного кадастру № НВ-2100123662023 від 14.03.2023 свідчить, що підставою формування земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 як об`єкту прав було рішення Свалявської міської ради №409 від 10.09.2021, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, за якою і відбулася 16.08.2021 державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077.

В той же час, за встановленими судом обставинами, ніким з власників об`єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 (ні АТ «Комерційний інвестиційний банк», ні ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 ) не укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077.

В матеріалах справи відсутні також і докази оформлення власниками об`єктів нерухомості (відповідачем у справі, ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 ) права користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 площею 0,2180 га, у спірний період користування, поділу означеної земельної ділянки з метою визначення необхідної для обслуговування частини такої земельної ділянки по кожному землекористувачу окрема чи встановлення порядку спільного користування земельною ділянкою із визначенням необхідної кожному землекористувачу частини земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, суд висновує, що відповідач з дати державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:015:0077 (16.08.2021) спільно з фізичними особами ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 користується цією земельною ділянкою, на якій розташований належний АТ «Комерційний інвестиційний банк» об`єкт нерухомості (нежитлові приміщення, площею 181,6 м.кв.) і таке користування здійснюється без достатньої правової підстави

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та у п. 65 постанови Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Пункт 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абзац1 п. 289.1 Податкового кодексу України передбачає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З аналізу наявного в матеріалах справи витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, з огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок, суд вважає правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, відтак, виходячи зі встановлених ставок, розмір орендної плати за користування земельною становив за період з січня по серпень 2022 року включно становив 18 636,40 грн та підлягав рівномірному розподілу між землекористувача земельної ділянки (власниками об`єктів нерухомості на такій земельній ділянці), якими не встановлено інший порядок використання земельної ділянки та не укладеного договір оренди частини земельної ділянки, що необхідна для обслуговування належного кожному співвласнику об`єкту нерухомості.

Отже, в сукупності, за період з січня по серпень 2022 року включно відповідач мав сплатити позивачу 6212,14 грн (18 636,40 грн / 3) плати за користування земельною ділянкою.

Проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Таким чином, судом на підставі поданих доказів встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками. Водночас, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Поряд з наведеним, вбачається, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Свалява в особі позивача, відтак, відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Свалява в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Аналогічна правова позиція наведена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 6212,14 грн за використання земельної ділянки площею 0,2180 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2124010100:01:015:0077) в період з січня по серпень 2022 року включно, суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак, підлягають задоволенню судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (88000, м. Ужгород, вул. Юрія Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562) на користь Свалявської міської ради Закарпатської області (89300, м. Свалява Закарпатської області, пл. Головна, 1, код ЄДРПОУ 04053884) 6212,14 грн (шість тисяч двісті дванадцять гривень 14 копійок) безпідставно збережених коштів та 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 19 червня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.