Рішення

від 09.06.2023 по справі 908/222/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/29/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2023 Справа № 908/222/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/222/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ТІМАНС (69005, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92а, ідентифікаційний код 36911736)

до відповідача: держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (9119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, буд. 1)

про стягнення грошових коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Бганка В.Е., ордер серії АР №1127914 від 05.06.2023;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ТІМАНС з позовом до Держави Російська Федерація про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 7800000,00 грн., що еквівалентно 213347 доларів США.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою суду від 30.01.2023 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

07.02.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з поясненнями на виконання вимог суду.

Ухвалою суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/29/23, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2023 о 10 год. 00 хв.

Відповідача повідомлено про розгляд справи шляхом викладення ухвали про відкриття провадження на сайт Господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні 14.03.2023 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не надав.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості проаналізувати судову практику розгляду аналогічних категорій справ.

Ухвалою суду від 14.03.2023 відкладено підготовче засідання на 11.04.2023 о 09 год. 30 хв.

В судовому засіданні 11.04.2023 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Представник позивача заявив клопотання про уточнення відповідача у справі та надав його суду.

Відповідно до поданого клопотання відповідач просить визначити відповідачем у справі державу Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (9119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, буд. 1).

Суд задовольнив клопотання позивача про уточнення відповідача у справі та визначив відповідачем у справі державу Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Ухвалою суду від 11.04.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 10.05.2023 об 11 год. 00 хв., визначено відповідачем у справі державу Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

10.05.2023 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 1014000,00 грн. Також від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.05.2023 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Представник позивача оголосив клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, ухвалив розглядати збільшені позовні вимоги у розмірі 1014000,00 грн.

Представник позивача заявив усне клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу відправки заяви та клопотань відповідачу.

Суд задовольнив клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи та долучив подані докази до матеріалів справи.

Представник позивача заявив про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.

Відповідач відзив на позов не надав, причин неявки суду не повідомив.

Відповідача повідомлено про розгляд справи шляхом викладення ухвал суду на сайт Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківками з сайту суду від 15.02.2023, 20.03.2023 та 17.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.05.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу №908/222/23 до розгляду по суті на 06.06.2023 о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 06.06.2023 був присутнім представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та відкласти розгляд справи на 08.06.2023 об 11 год. 30 хв. в межах наявного строку для розгляду справи по суті.

Оголошення про відкладення розгляду справи розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту від 07.06.2023.

В судовому засіданні 08.06.2023 був присутнім представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Представник позивача просив надати час для подання письмових пояснень та доказів для застосування ставки 1,3% і обґрунтування неможливості своєчасної подачі цих доказів.

З метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та відкласти розгляд справи на 09.06.2023 об 10 год. 00 хв. в межах наявного строку для розгляду справи по суті.

Оголошення про відкладення розгляду справи розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту від 08.06.2023.

09.06.2023 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.06.2023 був присутнім представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача оголосила клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Суд залишив дане клопотання без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, яка визначає, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Клопотання подано позивачем після закриття підготовчого провадження у справі, на стадії розгляду справи по суті, що не передбачено нормами ГПК України. Позивач не посилався на даний доказі в раніше поданих заявах у справі та не вказував про неможливість його подання. В судовому засіданні 10.05.2023 представник позивача заявив про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.

Суд закінчив з`ясовування обставин справи та перевірку їх доказами, ухвалив про перехід до судових дебатів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 09.06.2023 судом прийнято рішення, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2020 Приватним акціонерним товариством «ПЛЕМЗАВОД «СТЕПНОЙ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ТІМАНС (виконавець, позивач) укладено договір №12, відповідно до п. 11 якого замовник доручає виконавцю за винагороду, а виконавець зобов`язується здійснювати стратегію масового маркетингу на території України (надалі Територія) з метою просування та збуту готової продукції замовника.

Згідно з пп. 2.1.1 2.1.11 п. 2.1 даного договору виконавець зобов`язується:

-сприяти просуванню продукції замовника з використанням рекламних ознайомлювальних матеріалів;

-вивчати Територію з метою виявлення потенційних клієнтів, замовників, споживачів (надалі клієнтів) на продукцію замовника;

-поширювати рекламні матеріали, пов`язані з продукцією замовника і проводити представлення цієї продукції;

-створити і супроводжувати роботу інтернет-магазину для пошуку клієнтів;

-забезпечити супровід перевезення готової продукції замовника експедитором;

-організувати складське зберігання готової продукції замовника в місті Запоріжжя;

-проводити аналіз наявності в потенційних клієнтів необхідних дозволів для здійснення їхніх проектів, їхньої платоспроможності;

-здійснювати дії по сприянню замовнику в укладенні договорів із продажу його продукції на території;

-сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками замовника з клієнтами і брати участь в узгодженні умов договору;

-сприяти укладенню між замовником та клієнтами взаємовигідного договору;

-проводити консультування з правових і комерційних питань у зв`язку з укладеними замовником договорами.

У пунктах 2.5, 2.6 договору зазначено, що найменування, асортимент, мінімальна ціна реалізації готової продукції, а також інші характеристики вказані в додатках №1- №4, що є невід`ємною частиною цього договору. Вартість доставки готової продукції вказана в додатку №5, який є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пунктів 4.1 4.4 договору щомісячно, але не пізніше 5-го числа наступного місяця, сторони підписують акт виконаних робіт, за яким замовник виплачує виконавцю винагороду. У разі, коли за участю виконавця готова продукція продана за ціною вище, ніж мінімальна ціна, зазначена в додатку №1-4, то отримана додаткова вигода, за вирахуванням вартості доставки готової продукції, є винагородою виконавця. Замовник зобов`язується оплатити виконавцю належну йому винагороду і витрати протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт. Оплата здійснюється замовником шляхом переказу відповідних сум на банківський рахунок виконавця.

Як вказує позивач, ведення господарської діяльності позивача було припинено внаслідок воєнної агресії РФ проти України, бойових дій на території Запорізької області та тимчасової окупації Василівського району Запорізької області, де розташовано ПрАТ «Племзавод «Степной».

Місцезнаходження ПрАТ «Племзавод «Степной», ідентифікаційний код 00849184, зазначено в договорі №12 від 16.07.2020 за адресою: 71333, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Заповітне, вул. Центральна, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водянська сільська територіальна громада Василівського району Запорізької області, до якої належить с. Заповітне, тимчасово окупована Російською Федерацією з 26.02.2022, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

За приписами ч. 2 ст. 13-1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Позивач посилається на вказані обставини в обґрунтування неможливості виконання умов договору №12 від 16.07.2020, укладеного з ПрАТ «Племзавод «Степной», та неможливості отримання плати за виконану роботу, внаслідок чого у позивача виникли збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1014000,00 грн., яка розрахована позивачем на підставі аналітичного звіту (результат аналітичної оцінки збитків) від 15.03.2023, та пред`явлена до стягнення з відповідача у даному позові (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Щодо визначення відповідачем у справі держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації суд зауважує, що судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004).

Частина перша статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і досі триває.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 викладено висновок про те, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вирішує спір за участю держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на загальних підставах.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються нормами законодавства, що визначають підстави відповідальності за завдані збитки.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин в силу вимог ст. 218 Господарського кодексу України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом відшкодування збитків.

Згідно з ч.4 ст.47 Господарського кодексу України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитками є вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи з викладеного, позивач має довести наявність складу цивільного правопорушення, що може бути підставою для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: протиправність поведінки відповідача, факт завдання збитків та їх розмір, причино-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками. При цьому цивільне законодавство виходить з презумпції вини боржника, який, у свою чергу, має довести суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків у заявленому розмірі, виходячи з такого.

В пунктах 5.7 5.10 аналітичного звіту (результат аналітичної оцінки збитків) від 15.03.2023 позивач посилається на те, що основні фінансові показники ПрАТ «Племзавод «Степной» за 2019 і 2020 роки підтверджують, що реалізація продукції власного виробництва на суму до 600 млн. грн. відповідає фінансовій активності ПрАТ «Племзавод «Степной» і дана продукція могла бути реалізована. ПрАТ «Племзавод «Степной» зобов`язався виплачувати позивачу винагороду в розмірі до 5% вартості реалізованої продукції згідно цін, вказаних у додатках до договору №12 від 16.07.2020. Середній показник винагороди за реалізацію готової продукції по галузі становить до 10% вартості реалізованої продукції. Мінімальна ставка винагороди посереднику за реалізацію готової продукції становить 1,3% від вартості реалізованої продукції. Звідси позивач розрахував вартісний вираз збитків у вигляді упущеної вигоди таким чином: 6000000,00 грн. х 1,3% = 7800000,00 грн. (за період з 02.03.2022 до 14.01.2023). У заяві про збільшення позовних вимог позивач збільшив період та суму стягнення збитків на суму 2340000,00 грн. за період з 14.01.2023 по 11.04.2023. Таким чином, загальна сума пред`явлених до стягнення збитків складає 10140000,00 грн.

Суд зауважує, що вказаний аналітичний звіт складений позивачем одноособово і зазначені в ньому показники (середньої винагороди в розмірі 10% за реалізацію готової продукції по галузі, мінімальна ставка винагороди в розмірі 1,3% від вартості реалізованої продукції) будь-яким доказами не підтверджені.

Зазначений в аналітичному звіті показник реалізації ПрАТ «Племзавод «Степной» продукції власного виробництва на суму до 600 млн. грн. за 2019 і 2020 роки визначений позивачем на підставі розміщеної в мережі Інформації ПрАТ «Племзавод «Степной», а саме: повідомлення про проведення загальних зборів 23.04.2021 з проектом порядку денного. Фінансової звітності ПрАТ «Племзавод «Степной» щодо реалізації продукції власного виробництва позивачем не надано.

Також суд зауважує, що позивачем не обґрунтовано, яким чином вказаний показник реалізації продукції перебуває у взаємозв`язку з діяльністю відповідача на виконання договору №12 від 16.07.2020. Зокрема, не доведено, що ПрАТ «Племзавод «Степной» мав би такі показники реалізації продукції у спірному періоді внаслідок діяльності відповідача щодо просування та збуту готової продукції на підставі договору №12 від 16.07.2020.

За таких обставин суд визнав безпідставним здійснення позивачем розрахунку упущеної вигоди на підставі середніх показників реалізації продукції та винагороди виконавця, які не мають відношення до конкретного договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги.

За приписами ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що збитки розраховані позивачем як упущена вигода внаслідок неможливості виконання конкретного договору - №12 від 16.07.2020, укладеного позивачем із ПрАТ «Племзавод «Степной», тому показники упущеної вигоди мають розраховуватися саме з огляду на умови цього договору, зокрема на підставі показників виконання цього договору позивачем та розміру винагороди позивача за виконання цього договору.

Посилання позивача в аналітичному звіті на те, що ПрАТ «Племзавод «Степной» зобов`язався виплачувати позивачу винагороду в розмірі до 5% вартості реалізованої продукції є безпідставними.

Проаналізувавши зміст договору №12 від 16.07.2020, судом встановлено, що даний договір не містить погодження сторонами розміру винагороди виконавця (позивача).

Відповідно до ч. ч. 1 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна на послуги відповідача (розмір винагороди виконавця) в договорі №12 від 16.07.2020 не погоджена.

Лист ПрАТ «Племзавод «Степной» від 30.12.2020 вих. №30-1/12, в якому викладена пропозиція щодо розміру винагороди виконавця, судом до розгляду не прийнятий, оскільки клопотання про долучення цього доказу залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України. При цьому суд зауважує, що даний лист датований 30.12.2020, а договір підписано 16.07.2020 без узгодження ціни. З огляду на те, що договір №12 від 16.07.2020 укладено в письмовій формі, погодження ціни договору має відбуватися у такій самій формі, тобто в письмовій формі у двосторонньому порядку. Доказів погодження позивачем та ПрАТ «Племзавод «Степной» ціни договору №12 від 16.07.2020 (розміру винагороди виконавця) не надано.

Отже, договір №12 від 16.07.2020 є неукладеним у зв`язку з відсутністю в ньому погодження такої істотної умови як ціна договору.

Позивач також не надав доказів, які свідчать про виконання цього договору з боку відповідача в частині досягнення мети цього договору просування та збут готової продукції ПрАТ «Племзавод «Степной».

За умовами п. 4.1 договору щомісячно, але не пізніше 5-го числа наступного місяця, сторони підписують акт виконаних робіт, за яким замовник виплачує виконавцю винагороду.

Договір №12 укладено 16.07.2020, тобто ще до початку виникнення обставин, на які позивач посилається як на підставу неможливості його виконання (військова агресія РФ розпочата 24.02.2022). Однак позивач не надав доказів його виконання за період з16.07.2020 по 02.03.2022 (дата початку розрахунку збитків). Зокрема, не надано щомісячних актів виконаних робіт, підписаних позивачем із ПрАТ «Племзавод «Степной», які відповідно до п.4.1 договору є підставою для виплати винагороди за виконання договору. Також не надано доказів виплати замовником - ПрАТ «Племзавод «Степной» винагороди позивачу як виконавцю договору №12 від 16.07.2020 за період, що передує періоду нарахування збитків.

Позивач вказує, що на виконання до п. 2.1.6 договору №12 від 16.07.2020 в частині організації складського зберігання готової продукції ПрАТ «Племзавод «Степной» у м.Запоріжжя позивач уклав договір №21 від 25.03.2021 з Приватним підприємством «Запоріжбіосинтез» на оренду складських приміщень площею 300 кв.м. з холодильним обладнанням.

Договір оренди складського приміщення №21 укладений позивачем із Приватним підприємством «Запоріжбіосинтез» 25.03.2021 терміном на один рік з моменту прийняття об`єкта, що орендується (п. 3.1 цього договору). Відповідно до п. 5.1 даного договору об`єкти оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом двох днів з моменту підписання даного договору за актом прийому-передачі.

Доказів передачі складського приміщення за актом прийому-передачі позивачем не надано, тобто не надано доказів фактичного виконання цього договору.

Посилання позивача на те, що складські приміщення були зруйновані внаслідок ракетного обстрілу м. Запоріжжя не усувають необхідності доведення позивачем факту виконання договору оренди складського приміщення №21 від 25.03.2021. У витягах з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами цільового ураження даних об`єктів із застосуванням РСЗО відсутні відомості про те, що складські приміщення використовував позивач.

Також позивач вказує, що на виконання п. 2.1.4 договору №12 від 16.07.2020 в частині створення та супроводження роботи інтернет-магазину для пошуку клієнтів позивач уклав договір №1110.1015 від 20.07.2020 з ФОП ОСОБА_1 на створення інтернет-магазину, за що позивач оплатив йому 20000,00 грн. Позивач надав суду копію договору №1110.1015 від 20.07.2020, однак без доказів його виконання, зокрема не надав доказів передачі позивачу результатів виконаних робіт за цим договором (створення інтернет-магазину) та доказів оплати послуг ФОП ОСОБА_1 в сумі 20000,00 грн. з боку позивача.

Крім того, позивач вказує, що з метою виконання п. 2.1.10 договору №12 від 16.07.2020 в частині сприяння укладання взаємовигідних договорів між ПрАТ «Племзавод «Степной» та клієнтами позивачем укладено договори поставки з низкою юридичних осіб, зокрема з ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Пєшков», мережею магазинів «Апельмон» та «Економ+». Втім, доказів укладання цих договорів позивачем не надано.

Таким чином, позивач не обґрунтував поданням належних та допустимих доказів можливості отримання ним прибутку в розмірі 1014000,00 грн. за спірний період в разі виконання договору №12 від 16.07.2020 за відсутності військової агресії РФ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в заявленому розмірі 1014000,00 грн.

Судовий збір за розгляд позовної заяви позивачем не сплачувався на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому суд не здійснює розподіл судового збору за наслідками розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20.06.2023.

СуддяМ.В. Мірошниченко