Рішення

від 20.04.2023 по справі 909/818/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/818/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі"

(вул. В. Тютюнника, 47, кв. 68, м. Київ, 03150)

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат"

(с. Новоселиця, Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77541)

про стягнення 602 788,62 грн заборгованості за придбаний товар

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпарі" (далі - ТОВ "Альпарі", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" (далі - ПОСП "Долинський теплично-овочевий комбінат", відповідач) про стягнення 602 788,62 грн заборгованості за придбаний товар (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог), з яких:

- 394 324,99 грн основного боргу;

- 19 716,25 грн штрафу;

- 163 586,63 грн інфляційних втрат;

- 25 160,75 грн суми 3% річних.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 9 041,83 грн судового збору та 30 000,00 грн гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.11.2022. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також через Електронний кабінет та на електронну адресу.

25.10.2022 до суду надійшла заява позивача в порядку ст. 42 ГПК України (вх.№14408/22) про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії рахунку-фактури №84 від 17.08.2021 та рахунку-фактури №85 від 17.08.2021.

07.11.2022 до суду надійшли:

- від позивача заява в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України (вх.№14565/22) про збільшення розміру позовних вимог на суму 10 973,44 грн;

- від відповідача відзив на позов (вх.№15081/22), в якому відповідач заперечує проти позову та просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення штрафу.

У судовому засіданні 09.11.2022:

- позивач подав суду клопотання про приєднання (долучення) документів до матеріалів справи, а саме копію акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 21.10.2021;

- судом постановлено ухвалу про прийняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду та відкладено розгляд справи по суті на 05.12.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.

01.12.2022 до суду від позивача надійшли:

- відповідь на відзив (вх.№16454/22);

- заява (вх.№16455/22) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2022 задоволено заяву ТОВ "Альпарі" (вх.№16455/22 від 01.12.2022) про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02.12.2022 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення (вх.№16535/22) на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

05.12.2022 через Електронний суд від представника позивача до суду надійшло клопотання/заява (вх.№16582/22) про відкладення розгляду справи.

05.12.2022 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку з тривалою повітряною тривогою в м. Івано-Франківську.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 08.12.2022 учасників справи повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 12.01.2023. Дана ухвала надіслана сторонам в Електронний кабінет та на електронні адреси.

29.12.2022 до суду від позивача надійшли:

- заява (вх.№18025/22) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду;

- заява в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України (вх.№16643/22) про збільшення розміру позовних вимог на суму 18 775,46 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2022 задоволено заяву ТОВ "Альпарі" (вх.№18025/22 від 23.12.2022) про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.01.2023 через Електронний суд до суду від відповідача надійшло клопотання/заява (вх.№709/23) про відкладення розгляду справи.

12.01.2023 у судову засіданні з розгляду справи по суті взяв участь представник позивача; судом:

- здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2023 (про що постановлено окрему ухвалу);

- прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№16643/22 від 29.12.2022) (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

06.02.2023 до суду від представника позивача надійшли заява в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України (вх.№1583/23) про збільшення розміру позовних вимог на суму 5 101,76 грн та заява (вх.№1980/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2023 задоволено заяву позивача (вх.№1980/23 від 06.02.2023) про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.02.2023 у підготовчому засіданні представники сторін не з`явились, судом прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№1583/23 від 06.02.2023) та відкладено підготовче засідання на 01.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представників сторін повідомлено ухвалою-повідомленням про судове засідання, яка надіслана сторонам в Електронний кабінет та на електронні адреси.

28.02.2023 до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України (вх.№2501/23 та вх.№3236/23 (через Електронний суд)) про збільшення розміру позовних вимог на суму 5 162,16 грн.

01.03.2023 у підготовчому засіданні взяв участь представник позивача; судом:

- прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2501/23 від 28.02.2023);

- закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті;

- судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений в режимі відеоконференції, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання, яка надіслана йому в Електронний кабінет.

14.03.2023 до суду від представника позивача надійшли пояснення (вх.№3950/23 та вх.№4001/23 (через Електронний суд)) щодо проведення звірки ввзаєморозрахунків.

27.03.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою судді працездатності.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 03.04.2023 учасників справи повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 20.04.2023. Дана ухвала надіслана сторонам в Електронний кабінет та на електронні адреси.

20.04.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представники сторін не з`явилися.

У зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи

Ухвала суду від 10.10.2022 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 21.10.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 90а).

Ухвала-повідомлення про судове засідання від 03.04.2023 доставлена відповідачу в його Електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку (а.с. 232).

Згідно з приписами ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судового рішення передбачений ст. 242 ГПК України.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК України).

Частиною 5 статті 6 ГПК України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному цим кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 17 гл. 1 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Направлення повідомлення в електронній формі через Електронний кабінет є одним з способів належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у своїй постанові від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

У силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Також подання відповідачем відзиву на позов, письмових заперечень, декількох клопотань про відкладення розгляду справи додатково свідчить про його обізнаність з розглядом даної справи.

З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товару не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати вартості придбаного товару своєчасно та у повному обсязі. За порушення строків оплати позивачем нараховано відповідачу штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 11, 525, 526, 612, 625, 627, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Позиція відповідача. Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що розрахунки інфляційних втрат, 3% річних здійснені позивачем без врахування вимог чинного законодавства України, а строк позовної давності щодо стягнення штрафу сплив. У спростування позовних вимог посилається на надані ним розрахунки інфляційних втрат, 3% річних.

Як на правову підставу своїх заперечень відповідач посилається на ст. 254, 256, 258, 260 - 261, 267 ЦК України.

Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

12.03.2021 між ТОВ «Альпарі» (продавець) та ПОСП «Долинський теплично-овочевий комбінат» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №05/03 (далі договір) (а.с. 17).

Умови договору такі.

Продавець передає, а покупець приймає у власність товар згідно з видатковими накладними (п. 1.1).

Продавець зобов`язаний передати товар зі свого складу в смт Калинівка, вул. Теплична, 2, Броварський р-н, Київська обл. (п. 2.1).

Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар (п. 2.2).

Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару у термін не пізніше 45-ти (сорока п`яти) календарних днів з дати, що вказана у видатковій накладній (п. 4.2).

У випадку перевищення вищезазначеного терміну оплати та при збільшенні курсу долару США по відношенню до гривні, ціна та вартість відвантаженого товару перераховуються пропорційно різниці між курсами валют НБУ на день відвантаження та на день оплати (п. 4.3).

Покупець за затримання оплати сплачує штраф у розмірі 5,0% від вартості неоплаченого товару (з урахуванням різниці курсів НБУ) (п. 4.4).

Строк дії договору встановлюється з моменту підписання його сторонами і закінчується 31.12.2021, але не раніше терміну остаточних взаєморозрахунків між сторонами (п. 5.1).

На виконання умов договору з березня по серпень 2021 року позивачем здійснено 10 поставок товару на загальну суму 1 414 324,99 грн, а саме:

-на суму 199 800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №27 від 15.03.2021, рахунком-фактурою №27 від 15.03.2021;

-на суму 304 200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №28 від 15.03.2021, рахунком-фактурою №28 від 15.03.2021;

-на суму 157 350,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №37 від 29.04.2021, рахунком-фактурою №37 від 29.04.2021;

-на суму 72 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №38 від 29.04.2021, рахунком-фактурою №38 від 29.04.2021;

-на суму 45 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №53 від 03.06.2021, рахунком-фактурою №53 від 03.06.2021;

-на суму 58 750,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №54 від 03.06.2021, рахунком-фактурою №54 від 03.06.2021;

-на суму 169 900,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №79 від 27.07.2021, рахунком-фактурою №79 від 27.07.2021;

-на суму 100 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №80 від 27.07.2021, рахунком-фактурою №80 від 27.07.2021;

-на суму 156 124,99 грн, що підтверджується видатковою накладною №84 від 18.08.2021, рахунком-фактурою №84 від 17.08.2021;

-на суму 151 200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №85 від 18.08.2021, рахунком-фактурою на оплату №85 від 17.08.2021 (а.с. 18-37, 88, 89).

Вищевказані накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

Водночас відповідачем здійснено часткову оплату за товар, поставлений з 01.01.2021 по 03.10.2021 на загальну суму 1 020 000,00 грн, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку ТОВ «Альпарі» за період з 01.01.2021 по 03.10.2022 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» (а.с. 38-42). Останній платіж відповідачем було здійснено позивачу 10.05.2022.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 394 324,99 грн.

При цьому суд враховує те, що протилежного не було доведено відповідачем не у відзиві на позов, ні в письмових запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог.

Зокрема, в акті звірки взаєморозрахунків ТОВ «Альпарі» та ПОСП «Долинський ТОК» за період з 01.01.2021 по 21.10.2021, підписаному відповідачем та скріпленому його печаткою, встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем на суму 714 324,99 грн (а.с. 111). Натомість акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.03.2023, надісланий позивачем відповідачу під час розгляду справи, залишився не підписаний, а звірка - не виконана відповідачем.

На підставі викладеного судом встановлено, що відповідачем не оплачено позивачу товар на загальну суму 394 324,99 грн.

У зв`язку з несплатою заборгованості відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні положення

Положеннями ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Також п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626 - 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також ч. 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу договору купівлі-продажу товару №05/03 від 12.03.2021, відповідно до якого позивач зобов`язався передати відповідачу товар зі свого складу за адресою: вул. Теплична, 2, смт Калинівка, Броварський р-н, Київська обл.

Виходячи з системного аналізу умов договору, його предметом є купівля-продаж товару (мінеральних добрив) та подальша поставка товару згідно з міжнародними правилами перевезення Інкотермс 2010 та 2020 на умовах EXW ("Франко завод"), які передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (зокрема, на заводі, фабриці, складі).

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

ІІ. Щодо поставки товару

2.1. У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, яка визначає момент виконання обов`язку продавця передати товар, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено судом, пунктом 2.1 договору передбачено поставку позивачем товару на склад відповідача.

2.2. Факт поставки позивачем товару (мінеральних доборив) відповідачу підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 18-37), підписаними сторонами, в т.ч. відповідачем, та скріпленими їх печатками.

ІІІ. Щодо оплати товару

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Укладеним між сторонами договором встановлено, що оплата товару має здійснюватися у термін не пізніше 45-ти календарних днів з дати, що вказана у видатковій накладній (пункт 4.2).

Отже, зазначеними договорами встановлений інший строк оплати товару, ніж визначений в ч. 1 ст. 692 ЦК України, а саме передбачено відтермінування оплати товару (мінеральних добрив) на 45-ть календарних днів з моменту поставки товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства у відповідача наявний обов`язок з оплати решти суми заборгованості за товар, який отриманий, не повернений та частково оплачений відповідачем.

За таких обставин справи позовні вимоги про стягнення 394 324,99 грн основної заборгованості визнаються судом правомірними.

IV. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Таким чином, у разі настання прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, у кредитора виникає право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем нараховано відповідачу:

- 25 160,75 грн суми 3% річних за період з 30.04.2021 по 27.02.2023 (669 днів);

- 163 586,63 грн інфляційних втрат за період з травня 2021 р. по січень 2023 р.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат (в інформайційно-правовій системі "Прецедент") та 3% річних (в інформаційно-пошуковій системі "Законодавство"), суд встановив таке (а.с. 233- 238):

1) заявлена сума 3% річних не перевищує суми, обрахованої судом.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 25 160,75 грн суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2) заявлена сума інфляційних втрат у розмірі 163 586,63 грн (заява про збільшення розміру позовних вимог від 27.02.2023 №1; а.с. 193) є завищеною та не відповідає розрахунку, зробленому самим позивачем (детальний розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, доданого до пояснень позивача від 13.03.2023 №2; а.с. 219-223), відповідно до якого інфляційні втрати за період з травня 2021 р. по січень 2023 р. становлять 162 181,45 грн.

За висновками суду розрахунок втрат від інфляції у розмірі 162 181,45 грн є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 162 181,45 грн.

При цьому суд враховує, що позивачем не включався день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

Отже, посилання відповідача у відзиві та письмових запереченнях на те, що розрахунок втрат від інфляції зроблено позивачем з помилками, не знайшли свого підтвердження.

Також необґрунтованими є доводи відповідача про те, що розрахунок 3% річних зроблено позивачем вже після звернення позивача до суду з позовом.

Так, стаття 46 ГПК України передбачає право позивача на збільшення розміру позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, а стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення.

Крім того, суд відмічає, що навіть ухвалення судом рішення щодо стягнення основної заборгованості не припиняє нарахування втрат від інфляції та 3% річних на цю суму до моменту її сплати боржником. Такого правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах 09.11.2021 у справі №320/5115/17, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №761/28949/17).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, зокрема, у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми (позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

V. Щодо нарахування штрафу

5.1. Щодо розміру штрафу

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

Також, згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

В укладеному договорі сторони домовилися, що покупець за затримання оплати сплачує штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару (з урахуванням різниці курсів НБУ) (п. 4.4 договору).

Позивач довів, а відповідач не спростував факт затримання оплати поставленого товару та правомірно, на підставі п. 4.4 договору, застосував до відповідача штраф в розмірі 5% від суми несплаченого боргу.

При цьому суд враховує, що обидві сторони розуміють передбачену п. 4.4 договору відповідальність як штраф та протягом розгляду справи відповідачем не заперечувалося стягнення 5% від суми несплаченого боргу як неустойки у формі штрафу, а заперечувалося з інших підстав.

Також суд відмічає, що позивач нарахував штраф в розмірі 5% від суми несплаченого боргу в розмірі 394 324,99 грн (що є залишковою сумою станом на 10.05.2022), а саме 394 324,99 грн*5%=19 716,25 грн. Водночас відповідач допускав заборгованість з оплати товару на більшу суму, зокрема на суму у розмірі 794 324,99 грн (станом на 02.10.2021).

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі наведеного позовні вимоги в частині стягнення 19 716,25 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

5.2 Щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафу

Відповідач просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення штрафу наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Водночас статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як встановлено судом, у спірний період позивачем було здійснено 10 поставок товару відповідачу у 5 дат (тобто по 2 поставки в кожну дату).

Зокрема, початком перебігу строку позовної давності за накладними №27 і №28 від 15.03.2021 (перші 2 поставки) є 30.04.2021 (початок прострочення оплати).

Отже, закінчення строку перебігу позовної давності за першими поставками є 29.04.2024.

Крім того, штраф нарахований позивачем на суму 394 324,99 грн, яка, як зазначалося вище, є залишковою сумою заборгованості саме станом на 10.05.2022.

З позовною заявою позивач звернувся до суду 04.10.2022 (дата відмітки органу поштового зв`язку на конверті, яким позовна заява надіслана до суду).

Разом з тим, виходячи з положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» №540-ІХ від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Прикінцеві положення ЦК України доповнено п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, строк позовної давності, визначений ст. 257, 258 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020, який постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 продовжено до 30.06.2023.

Враховуючи, що станом на 02.04.2020 строк позовної давності щодо позовних вимог не сплинув, відповідно в силу наведених вище правових норм він є продовженим на строк дії такого карантину, який як на момент звернення позивача з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення не закінчився.

Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце прострочення відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив 9 041,83 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

І. Щодо судового збору

Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 9 041,83 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (інструкціями) (а.с. 16, 93, 151, 168, 182), а саме:

- №136 від 03.10.2022 на суму 8 441,64 грн;

- №151 від 06.11.2022 на суму 164,60 грн;

- №182 від 27.12.2022 на суму 281,63 грн;

- №21 від 04.02.2023 на суму 76,53 грн;

- №32 від 27.02.2023 на суму 77,43 грн.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову (99,77%), судовий збір у розмірі 9 021,03 грн покладається на відповідача.

ІІ. Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000,00 грн, а докази понесення таких витрат будуть надані суду у визначений ст. 129 ГПК України строк.

Під час здійснення судового розгляду позивачем не було надано доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на що, за наслідками розгляду справи по суті і прийняття рішення суд не вирішує питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Інших судових витрат сторонами до відшкодування суду заявлено не було.

Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 123, 129, 165, 178, 232, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" про стягнення 602 788,62 грн заборгованості за придбаний товар задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" (с. Новоселиця, Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77541, ідентифікаційний код 03046468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі" (вул. В. Тютюнника, 47, кв. 68, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 32206720) 394 324,99 грн (триста дев`яносто чотири тисячі триста двадцять чотири гривні 99 копійок) основного боргу, 19 716,25 грн (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 25 копійок) штрафу, 162 181,46 грн (сто шістдесят дві тисячі сто вісімдесят одна гривня 46 копійок) інфляційних втрат, 25 160,75 грн (двадцять п`ять тисяч сто шістдесят гривень 75 копійок) суми 3% річних, 9 021,03 грн (дев`ять тисяч двадцять одна гривня 3 копійки) судового збору.

3. В частині стягнення 1 405,18 грн інфляційних втрат в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.06.2023.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва