Ухвала

від 20.06.2023 по справі 909/534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/534/23

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

20.06.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум", адвоката Храбатина А. В. (вх. № 7112/23 від 16.06.2023) про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум"

(вул. Січових Стрільців, буд. 58, Івано-Франківської область, 76018)

до відповідача: Івано-Франківського приватного ліцею "Астор"

(вул. Об`їздна, буд. 5, с. Крихівці, Івано-Франківський район,

Івано-Франківської область, 76493)

про визнання недійсним Попереднього договору оренди нерухомого майна та Додатку № 1,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківського приватного ліцею "Астор" про визнання недійсним Попереднього договору оренди нерухомого майна та Додатку № 1.

Підставами позовних вимог позивач зазначає те, що між позивачем та відповідачем укладено Попередній договір оренди нерухомого майна та Додаток № 1. Відповідно до умов передбачених пунктом 4.1. Попереднього договору, Попередній договір вступає в силу, зокрема, з моменту нотаріального посвідчення. Однак нотаріального посвідчення означеного Попереднього договору сторонами здійснено не було. Відповідно до Попереднього договору Сторони зобов`язуються у строк не пізніше 25 серпня 2021 року укласти Договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого Орендодавець передасть Орендарю у строкове, платне володіння та користування Об`єкт оренди, який розташований в Будівлі, що будується на земельній ділянці з кадастровим номером 2610192001:25:001:0152, будівельна адреса: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Крихівці, вулиця Об`їздна. Додаток 1 до Попереднього договору "Умови основного договору", предметом якого є оренда нерухомого майна, укладено у письмовій формі, також без нотаріального посвідчення строком на 10 років, що має наслідком їх нікчемність.

Ухвалою від 13.06.2023 суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 12.07.2023.

16.06.2023 за вх. № 7112/23 до канцелярії суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум", адвоката Храбатина А. В. (вх. № 7112/23 від 16.06.2023) про забезпечення позову у справі.

Подану заяву представник позивача обґрунтовує тим, що враховуючи нікчемність правочину з укладення Попереднього договору та Додатку № 1 до нього, 31.05.2023 позивачем, на поштову та електронну адреси відповідача, було направлено лист № 05/01 з проханням звільнити приміщення з 05.06.2023. Проте, станом на сьогодні, відповідач досі займає приміщення, яке є об`єктом Попереднього договору без законних на це підстав та є недобросовісним володільцем даного майна, що перешкоджає позивачу використовувати майно, на яке у нього наявні майнові права, у власних цілях.

Поряд із цим, заявник вказує, що у травні 2023 року позивачем, у зв`язку з нікчемністю правочину щодо укладення Попереднього договору та відсутністю, внаслідок, цього зобов`язань перед відповідачем, володіючи майновими правами відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав, було прийнято рішення укласти Договір купівлі-продажу права вимоги від 03.05.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство "МЖК Експрес", предметом якого є передача прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу на будівлю, яка знаходиться за адресою вул. Об`їздна у с. Крихівці, Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області загальною проектною площею 2 690, 00 м. кв.

Так, представник позивача у поданій заяві про забезпечення позову вказує, що пунктом 5 Договору купівлі-продажу права вимоги від 03.05.2023 передбачено, що Сторона - 1, якою є позивач, бере на себе зобов`язання передати права та обов`язки за даним Договором Стороні - 2, забезпечивши можливість використання будівлі зазначеної в пункті 4 цього Договору, зокрема першого і другого поверху, без будь-яких перешкод, оскільки станом на момент укладення даного Договору, вказані поверхи використовуються для функціонування школи. У разі якщо Сторона - 1 не припинить таке чи будь-яке інше використання частини будівлі до кінця червня 2023 року Договір відступлення права вимоги вважається недійсним, а Сторона - 1 зобов`язана повернути Стороні - 2 всі сплачені, у зв`язку з укладенням даного Договору, кошти. Також, пунктом 6 Договору купівлі - продажу права вимоги від 03.05.2023 передбачено, що у випадку невиконання Стороною - 1 своїх зобов`язань передбачених пунктом 5 даного Договору, Сторона - 1 зобов`язується сплатити штраф на користь Сторони - 2 у розмірі 5 % від суми Договору.

З огляду на викладене, заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушення права позивача розпоряджатися своїми майновими правами та призведе до понесення ним збитків, у зв`язку зі сплатою штрафних санкцій за Договором переуступки та втратою покупця майнових прав, такі втрати значно перевищують розмір орендної плати, яку сплачував відповідач за користування майном до травня 2023 року (станом на даний час будь-які платежі не надходять, оскільки відомо, що батьки відмовляються платити за навчання у зв`язку з відсутністю організації нормального навчального процесу). Також представник позивача вважає, що у даному випадку має місце також упущена вигода.

Відтак, заявник просить суд застосувати захід забезпечення позову, передбачений пунктом 2 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, шляхом: Івано-Франківському приватному закладу ліцею "Астор" (ідентифікаційний код: 44279225) вчиняти будь-які дії щодо користування займаним ним приміщенням, яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Крихівці, вулиця Об`їзна, яке є об`єктом користування згідно Попереднього договору та Додатку № 1 до нього до моменту вирішення справи.

За правилами частин 1, 3, 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 у справі № 921/40/20).

Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум" є немайнова вимога про визнання недійсним Попереднього договору оренди нерухомого майна та Додатку № 1 до нього.

Судове рішення у разі задоволення таких вимог, не вимагатиме примусового виконання. Тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 910/10504/18, 05.11.2020 у справі № 910/7181/20).

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.

Так, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, які спрямовані на заборону відповідачу вчиняти будь-які дії щодо користування займаним ним приміщенням, яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Крихівці, вулиця Об`їзна, яке є об`єктом користування згідно Попереднього договору та Додатку № 1 до нього до моменту вирішення справи, тоді як предметом заявленого позову у даній справі є вимога про визнання недійсним Попереднього договору оренди нерухомого майна та Додатку № 1 до нього. При цьому, заявник посилається на нікчемність оспорюваних правочинів, та вказує що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушення права позивача розпоряджатися своїми майновими правами та призведе до понесення ним збитків.

В підтвердження користування відповідачем спірним нерухомим майном позивач посилається на лист-звернення Івано-Франківського приватного ліцею "Астор", направлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум", яким відповідач просив забудовника та орендодавця надати роз`яснення коли буде підписаний Основний договір оренди чи додаток попереднього Договору, або ж повернуті кошти в сумі 50 000, 00 дол. США, отримані Забудовником як завдаток за Попереднім договором.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум", долучено до заяви про забезпечення позову Акт встановлення користування приміщенням юридичною особою - Івано-Франківським приватним ліцеєм "Астор", яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Крихівці, вулиця Об`їзна від 15.05.2023. Означений Акт складено представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум", за участю представника виконавця робіт - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство "МЖК Експрес-24" та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Міленіум-ІІ".

Суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до норм статті 182 Господарського кодексу України та статті 635 Цивільного кодексу України, суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов`язуються в майбутньому укласти основний договір. При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов`язуються в певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов`язання сторін укласти основний договір у майбутньому, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття з користування орендодавця об`єкта оренди, а орендар не набуває права користування на цей об`єкт з укладенням попереднього договору.

Відтак, суд зазначає, що Попередній договір оренди нерухомого майна не може вважатися самостійною підставою для переходу права користування об`єктом оренди від позивача до відповідача.

Заразом, частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Приписами статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, засіб забезпечення позову, який просить вжити позивач у даній заяві, в розумінні статей 386, 391 Цивільного кодексу України виступає окремим засобом захисту порушених прав та підлягає розгляду в позовному провадженні.

Поряд із цим, суд зазначає, що до означеної заяви про забезпечення позову (вх. № 7112/23 від 16.06.2023), позивачем додано Договір відступлення права вимоги від 03.05.2023, укладений між Стороною 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум", Стороною 2 - ОСОБА_1 та Стороною 3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство "МЖК Експрес 24", про наступне: Сторона - 1 передає, а Сторона - 2 приймає на себе права та обов`язки першої та стає стороною по договору купівлі-продажу майнових прав від 21 травня 2021 року, укладеного між Стороною - 1 та Стороною - 3.

Так, у вищевказаному Договорі відступлення права вимоги від 03.05.2023, доданому до заяви про забезпечення позову (вх. № 7112/23 від 16.06.2023), пункти 5, 6 викладено в такій редакції:

"5. Підписанням цього договору Сторона - 1 та Сторона - 2 свідчать про те, що на момент укладення нього договору не мають і в майбутньому не будуть мати жодних майнових (грошових) Претензій до Сторони - 3, у зв`язку з укладенням ними цього договору. Розрахунки по цьому договору здійснені між Стороною 1 та Стороною 3 належним чином.

6. Договір про відступлення права вимоги не тягне за собою жодних інших змін (окрім зміни сторони) умов договору купівлі-продажу майнових прав від 21 травня 2021 року та є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу майнових прав від 21 травня 2021 року.".

Заразом, з матеріалів справи встановлено, що позивачем разом із позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову (вх. № 6651/23 від 05.06.2023). Вказана заява була повернута заявнику ухвалою суду від 07.06.2023.

До заяви про забезпечення позову (вх. № 6651/23 від 05.06.2023) заявником долучено Договір відступлення права вимоги від 03.05.2023, укладений між Стороною 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум", Стороною 2 - ОСОБА_1 та Стороною 3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство "МЖК Експрес 24", про наступне: Сторона - 1 передає, а Сторона - 2 приймає на себе права та обов`язки першої та стає стороною по договору купівлі-продажу майнових прав від 21 травня 2021 року, укладеного між Стороною - 1 та Стороною - 3.

Так, у вищевказаному Договорі відступлення права вимоги від 03.05.2023, долученому до заяви про забезпечення позову (вх. № 6651/23 від 05.06.2023), пункти 5, 6 викладено в наступній редакції:

"5. Сторона - 1 бере на себе зобов`язання передати права та обов`язки за Договором купівлі-продажу права вимоги Стороні - 2, забезпечивши можливість використання будівлі зазначеної в п. 4 даного Договору, зокрема першого і другого поверху, без будь-яких перешкод, оскільки станом на момент укладення даного Договору, вказані поверхи використовуються для функціонування школи. У разі якщо Сторона - 1 не припинить таке чи будь-яке інше використання частини будівлі до кінця червня 2023 року Договір відступлення права вимоги вважається недійсним, а Сторона - 1 зобов`язана повернути Стороні - 2 всі сплачені, у зв`язку з укладенням даного Договору, кошти.

6. У випадку невиконання Стороною - 1 своїх зобов`язань передбачених пунктом 5 даного Договору, Сторона - 1 зобов`язується сплатити штраф на користь Сторони - 2 у розмірі 5 % від суми сплаченої Стороною - 2 на рахунок Сторони - 1 у зв`язку з укладенням даного Договору.".

З вищевказаного вбачається, що позивачем до матеріалів справи долучалися Договори відступлення права вимоги від 03.05.2023 з ідентичними сторонами та предметами, але в яких істотно відрізняються редакції пунктів 5, 6 Договору.

При цьому, до заяви про забезпечення позову (вх. № 7112/23 від 16.06.2023), яка розглядається судом, долучено копію Договору відступлення права вимоги від 03.05.2023, положення якого не підтверджують мотивів викладених у даній заяві.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

У заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів, у зв`язку із чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас-Рум", адвоката Храбатина А. В. (вх. № 7112/23 від 16.06.2023) про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.

4. Ухвала підписана - 20.06.2023.

Суддя В. В. Михайлишин