Ухвала

від 19.06.2023 по справі 910/7470/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.06.2023Справа № 910/7470/23

Господарський суд міста Києва в складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСВ МАШІНС" (04050, місто Київ, вулиця Миколи Пимоненка, будинок 13К, ідентифікаційний код 42247029)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕМЕЛ" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 40400202)

про стягнення 894 966,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСВ МАШІНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕМЕЛ" про стягнення 894 966,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 40-4472/08 купівлі-продажу товару (обладнання) з розстроченням платежу від 26.08.2020 (з урахуванням укладених додаткових угод) в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 12.05.2023 вищевказана позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження в справі № 910/7470/23. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

25.05.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ «БЕМЕЛ» до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України.

Ознайомившись із поясненнями відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 10.3 договору № 40-4472/08 від 26.08.2020 сторони договору домовились про те, що будь-який спір, що виникає з цього договору (контракту) або у зв`язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягає передачі на розгляд і остаточно вирішення до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погоджуються з тим, що у процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною першою статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Приписами статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" унормовано, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Згідно з частиною 6 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено у частині 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

У разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті. Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди. Суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великою Палатою Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16.

Зі змісту договору вбачається, що фактично в пункті 10.3 договору сторонами укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладена в письмовій формі, підписана сторонами та скріплена їх печатками, містить вказівку про конкретно визначений третейський суд. Обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання угоди сторін про передачу даного спору на вирішення третейського суду Господарським судом міста Києва не встановлено.

У зв`язку з викладеним, суд звертає увагу, що принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.

Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справи № 920/241/19 та постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 824/198/19.

У свою чергу, ТОВ «БЕМЕЛ» звернулося до суду із запереченням в порядку пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України та просить залишити позов у справі № 910/7470/23 без розгляду, з огляду на укладену сторонами третейську угоду у вигляді третейського застереження.

У пункті 7 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Викладені приписи ГПК України передбачають саме імперативний обов`язок суду залишити позов без розгляду не просто по факту, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, а саме, якщо будь-яка із сторін цієї угоди, зокрема і відповідач, попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору і не пізніше початку розгляду справи по суті.

Тобто, фактично законодавець дає сторонам можливість як за волевиявленням всіх сторін укласти арбітражу угоду, так і за їх спільним волевиявленням розглядати справу у відповідному господарському суді України, яке виражається в тому, що одна зі сторін угоди передає спір до такого суду і жодна зі сторін вказаної арбітражної угоди не заявляє заперечень проти цього до подання своєї першої заяви щодо суті спору і до початку розгляду справи по суті.

Суд також враховує, що у сторін дійсно існує виключно правова можливість, а не обов`язок на звернення до третейського суду.

Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін, тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду.

При цьому, чинне законодавство України не позбавляє сторін права на вирішення спору саме господарським судом.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Тому, в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.

Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист.

Враховуючи те, що договір № 40-4472/08 купівлі-продажу товару (обладнання) з розстроченням платежу від 26.08.2020 містить третейське застереження, а від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСВ МАШІНС» стягнення 894 966,00 грн підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України.

Частиною 2 статті 226 ГПК України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Так, згідно приписів частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на вказане, суд відзначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотання про повернення суми сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСВ МАШІНС» стягнення 894 966,00 грн - залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили 19.06.2023 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ