Рішення

від 15.06.2023 по справі 910/3191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2023Справа № 910/3191/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА"

про стягнення 291500,00 грн.

представники сторін:

від позивача: Крячко О.В.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА" про стягнення 291500,00 грн, з яких: 275000,00 грн - сума основного боргу, 16500,00 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач утримує зазначені грошові кошти без належних правових підстав.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3191/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.04.2023.

30.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а саме про участь представників позивача в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено, постановлено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.04.2023.

Протокольною ухвалою від 06.04.2023 підготовче засідання у справі відкладено на 27.04.2023.

10.04.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

13.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла аналогічна заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а саме про участь представників позивача в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 заяви Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" про участь представників позивача в судових засіданнях у справі №910/3191/23 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено, постановлено здійснювати розгляд справи 910/3191/23 у режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 27.04.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 18.05.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 судове засідання по суті відкладено на 01.06.2023.

Протокольною ухвалою від 01.06.2023 судове засідання по суті відкладено на 15.06.2023.

У судове засідання 15.06.2023 представник відповідача не з`явився.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся ухвалами суду від 06.03.2023, 06.04.2023, 27.04.2023, 18.05.2023 та 01.06.2023 направленими на адресу місцезнаходження відповідача.

Ухвала суду від 06.04.2023 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Виходячи з приписів п. 5 ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений розгляд справи, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 15.06.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти у сумі 275000,00 грн, які перераховані позивачем на рахунок відповідача згідно із платіжними дорученнями № 6637 від 26.01.202.

Позивач зазначає, що в призначені платежу було зазначено: "Оплата згідно з договором на виконання експертизи проекту № 51 по рах. № 51".

Однак договір на виконання експертизи проекту № 51 відповідачем підписаний не був, виконання робіт відповідачем не розпочато.

Таким чином, позивач зазначає, що кошти в сумі 275000,00 грн набуті відповідачем без належних правових підстава, а тому позивач стверджує про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 275000,00 грн відповідно до ст.1212 ЦК України.

Також позивачем нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 16500,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

26.01.2021 Акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (позивач) перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА" (відповідача) грошові кошти у сумі 275000,00 грн, згідно платіжного доручення № 6637 з призначенням платежу: "Оплата згідно з договором на виконання експертизи проекту № 51 по рах. № 51".

Відповідно до листа від 25.01.2021 вих. № 02-73п, позивач просив відповідача оформити примірник договору № 52 від 25.01.2021та повернути на адресу позивача.

Оскільки, відповідач договір не підписав та безпідставно утримує кошти позивача у розмірі 275000,00 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України вказаних коштів, а також 16500,00 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 статті 11 ЦК України.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач платіжним дорученням № 6637 від 26.01.2021 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА" кошти у сумі 275000,00 грн, з призначенням платежу: "Оплата згідно з договором на виконання експертизи проекту № 51 по рах № 51".

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Позивач надав у матеріали справи примірник договору № 51 на виконання експертизи проекту будівництва від 25.01.2021, підписаний зі сторони позивача.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин, в силу приписів ч.1 ст.205 ЦК України, може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Це може бути єдиний документ або декілька документів, що складаються окремо, але разом свідчать про досягнення згоди з усіх істотних умов договору (листи, телеграми, якими обмінялися сторони). Також допускається відтворення змісту правочину за допомогою сучасних технічних засобів передання інформації, без обмеження їх переліку (телетайпного, електронного тощо). Відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, наявність підписів має підтверджувати наміри учасників правочину, забезпечувати їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Оскільки наданий позивачем примірник договору № 51 на виконання експертизи проекту будівництва від 25.01.2021 не містить підпису відповідача, то такий договір є неукладеним, та відповідно, не породжує жодних правових наслідків для сторін.

Позивач також надав у матеріали справи рахунок № 51 на оплату згідно з договором на виконання експертизи проекту № 51 на суму 275 000,00 грн.

В той же час, судом встановлено, що зазначений рахунок не містить ні підпису, ні печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА", тобто оформлений не належним чином.

Доказів наявності між сторонами договору на підставі, якого було б виставлено рахунок № 51, матеріали справи не містять.

Рахунок № 51 не містить погодження якогось конкретного виду робіт чи послуг.

За відсутності належним чином оформленого рахунка, не має обґрунтованих підстав вважати, що між сторонами було укладено договір надання послуг у спрощений спосіб.

Більш того, за відсутності у рахунку № 51 посилання на договір, не можна вважати наявність такого рахунку та оплату його позивачем частковим виконанням договору, і відповідно не можна вважати договір укладеним.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Керуючись наведеними принципами та оцінюючи надані позивачем у матеріали справи докази, суд вважає доведеним, що на момент перерахування позивачем відповідачу спірної суми коштів правова підстава їх перерахування була відсутня (між сторонами не існувало договірних відносин, у тому числі, на підставі договору укладеного у спрощений спосіб).

З огляду на вище викладене, оскільки, встановлені вище обставини підтверджують відсутність між сторонами договірних зобов`язань станом на час перерахування грошових коштів у сумі 275000,00 грн, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 275000,00 грн, у відповідності до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 16500,00 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з січня 2021 по лютий 2023, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1212 ЦК України встановлено обов`язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно.

Позивач нараховує проценти відповідно до статті 625 ЦК України.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Разом з цим, здійсненню нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України має передувати встановлення факту прострочення виконання боржником грошового зобов`язання та виникнення у кредитора право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 913/371/20.

Статтею 530 ЦК України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З урахуванням наведеної норми статті 530 ЦК України, обов`язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 275000,00 грн виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) вказано, що оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

Врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення безпідставно отриманих коштів, суд дійшов висновку, що зазначений строк має відраховуватися, починаючи з дня звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимогу до відповідача про повернення грошових коштів в сумі 275000,00 грн.

Суд враховує, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19, від 16.12.2020 у справі №912/1433/16 від 16.12.2020, від 10.11.2020 у справі № 903/802/18.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем обов`язку щодо повернення безпідставно отриманих коштів пов`язаний з пред`явленням позову у даній справі, а матеріали справи не містять доказів в обґрунтування правомірності здійсненого розрахунку 3 % річних до цього моменту (з січня 2021 по лютий 2023), позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки в період січня 2021 по лютий 2023 відповідачем не було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА" а саме в частині стягнення 275000,00 грн безпідставно набутих коштів.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА" (01034, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 24, ідентифікаційний код 42111582) на користь Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (04655, місто Київ, Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 21489100) заборгованість у сумі 275000,00 грн та витрати зі сплати судового збору 4125,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.06.2023.

Суддя С.О. Турчин