Ухвала

від 19.06.2023 по справі 911/1697/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"19" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1697/23

Суддя Сокуренко Л.В., розглянувши

позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури (б-р. Лесі Українки, буд. 27/2, м. Київ, 01601) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (пл. Лесі Українки, буд. 1, м. Київ-196, 01196)

до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд» (вул. Рейтарська, буд. 17, нежит. прим. 14 А, м. Київ, 01034)

про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 15/1-565вих-23 від 29.05.2023 в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд», у якій просить суд:

1) усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015.

2) усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015 шляхом її повернення від відповідача на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державна реєстрація права власності спірної земельної ділянки відбулась з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

У позовній заяві прокурор не вказав ціну позову, натомість зазначив, що позов є немайновим та долучив до позовної заяви платіжну інструкцію № 995 від 04.05.2023 про сплату судового збору в розмірі 5 368,00 грн.

Зокрема, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2020 у справі № 905/98/20, прокурор зазначає про те, що вимоги щодо витребування і повернення майна не завжди носять майнову направленість. За результатами вирішення спору в даному випадку не відбувається зміна власника спірного майна, а захищаються його інтереси, що проявляються у зобов`язально-правовій формі щодо відповідача. Тобто, як зазначає прокурор, позов, поданий у цій справі, є немайновим, оскільки за своєю суттю позовна вимога прокурора не направлена на «збагачення» позивача.

Як свідчить зміст позовної заяви, у пункті 2 прохальної частини позову прокурор заявив вимоги про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Пункт 3 прохальної частини позовної заяви містить вимогу про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження зазначеною вище земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її повернення від відповідача на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, виходячи з такого.

У постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Вимога щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, яка входить до предмета цього позову, очевидно є вимогою немайнового характеру.

Водночас до предмета позову у цій справі також належить позовна вимога прокурора про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її повернення від відповідача на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації. Зазначені вимоги мають майновий характер.

При цьому доводи прокурора з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2020 у справі № 905/98/20, про те, що цей позов є немайновим, суд відхиляє з огляду на те, що прокурор наводить лише частину правової позиції Верховного Суду.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про немайновий характер позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки, оскільки у зазначеній справі мали місце правовідносини сторін, врегульовані договором оренди, який припинився.

Верховний Суд зазначив, що за результатами вирішення спору шляхом задоволення позову в даному випадку не відбувається зміна приналежності спірного майна, а захищаються інтереси власника землі, що проявляються щодо відповідача у зобов`язально-правовій формі, а саме у формі обов`язку орендаря повернути об`єкт оренди після закінчення строку дії договору оренди.

Таким чином, за висновком Верховного Суду, поданий прокурором у справі № 905/98/20, є немайновим, оскільки за своєю суттю позовна вимога прокурора не направлена на «збагачення» позивача, яке можна оцінити вартісно.

Натомість заявлена прокурором позовна вимога у цій справі про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення є матеріально-правовою вимогою, яка має вартісне, грошове вираження, що свідчить про її майновий характер.

При цьому саме по собі скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку не спричинить повернення її до належного, на думку прокурора, власника (розпорядника).

Тобто перехід прав щодо володіння, користування та розпорядження вказаним майном від відповідача до його власника (розпорядника) є наслідком задоволення саме зазначеної вимоги про повернення земельної ділянки та виконання судового рішення.

Таким чином, позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення має вартісну оцінку, носить майновий характер і розмір ставок судового збору за її подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру вартості зазначеного майна.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», у преамбулі якого зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 цього Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Аналіз позовних вимог, викладених у пункті 2 прохальної частини позову, дає підстави для висновку про те, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності є немайновою вимогою за яку, підлягає до сплати судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Так, в матеріалах справи наявна копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірної земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ціна нерухомого майна, земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015 складає 4 521 600,00 грн.

Отже розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення 67 824,00 грн (4 521 600,00 грн х 1,5%).

Крім того, як вже було зазначено судом раніше, частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач звернувся до суду із позовом, в якому міститься немайнова та майнова вимога, а саме:

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015.

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015 шляхом її повернення від відповідача на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за вимогу немайнового характеру складає 2 684,00 грн.

Таким чином, враховуючи зазначене, за подання даної позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у загальному розмірі 70 508,00 грн за вимоги немайнового характеру та майнового характеру.

Одночасно, Заступником керівника Київської обласної прокуратури в якості доказів сплати судового збору долучено до матеріалів позовної заяви платіжну інструкцію № 995 від 04.05.2023 на суму 5 368,00 грн.

За таких обставин, зазначена платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору в установленому розмірі.

За таких обставин, позовна заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без руху.

2. Встановити Заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали.

3. Встановити Заступнику керівника Київської обласної прокуратури спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів доплати у встановлених законом порядку і розмірі судового збору, який, з урахуванням вже сплаченого судового збору (5 368,00 грн), становитиме 65 140,00 грн;

4. Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Сокуренко