Рішення

від 20.06.2023 по справі 911/522/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/522/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Транс Лоджистік» (02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, код: 41413778)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівтара» (08700, Київська обл., місто Обухів, вулиця Київська, будинок 132/2, офіс 14, код: 37850795)

про стягнення 43864,58 гривень,

До Господарського суду Київської області 20.02.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Транс Лоджистік» (далі по тексту ТОВ «І-Транс Лоджистік»/позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівтара» (далі по тексту ТОВ «Обухівтара»/відповідач) заборгованості за разовими заявками-договорами на перевезення вантажу від 27.01.2020 № 27.01.20.1, від 03.02.2020 №№ 03.02.20.1, 03.02.20.2, від 04.02.2020 №№ 04.02.20.1, 04.02.20.2, від 05.02.2020 № 05.02.20.1, від 13.02.2020 № 13.02.20.1 у загальному розмірі 43864,58 гривень, з яких: 40675,00 гривень основний борг, 3189,58 гривень 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на підставі заявок відповідача здійснив перевезення вантажу, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за надані позивачем послуги в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/522/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду 09.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, який ухвалою суду від 29.05.2023 залишено без розгляду.

Враховуючи те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Обухівтара» (замовник) та ТОВ «І-Транс Лоджистік» (виконавець) 27.01.2020 підписано заявку-договір № 27.01.20.1 (далі по тексту заявка № 27.01.20.1), за умовами якої виконавець взяв на себе обов`язок організувати перевезення вантажу на наступних умовах:

- № тягача АН 7720 НВ;

- № причепа НОМЕР_1 ;

- адреса завантаження Бровари;

- дата завантаження 27.01.20;

- вантаж дерев`яні піддони;

- вага, кількість до 20 т;

- адреса вивантаження Новомосковськ;

- ставка на перевезення 13000 грн безготівкова з ПДВ (строк оплати 10 банківських днів після отримання оригіналів документів);

- особливі умови дана заявка-договір має юридичну силу. Права і відповідальність сторін регулюються умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Як вказує позивач на виконання умов заявки № 27.01.20.1, за замовленням відповідача, ним було здійснено перевезення вантажу за умовами погодженими сторонами у заявці, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної від 27.01.2020 № 99 та підписаним обома сторонами актом надання послуг від 28.01.2020 № 215 на загальну суму 13000 гривень.

ТОВ «Обухівтара» (замовник) та ТОВ «І-Транс Лоджистік» (виконавець) 04.02.2020 підписано заявку-договір № 04.02.20.1 (далі по тексту заявка № 04.02.20.1), за умовами якої виконавець взяв на себе обов`язок організувати перевезення вантажу на наступних умовах:

- № тягача АА 1976 ОХ;

- № причепа НОМЕР_2 ;

- адреса завантаження Дніпро ;

- дата завантаження 04.02.20;

- вантаж дерев`яні піддони;

- вага, кількість до 20 т;

- адреса вивантаження Бровари;

- ставка на перевезення 6000 грн безготівкова з ПДВ (строк оплати 10 банківських днів після отримання оригіналів документів);

- особливі умови дана заявка-договір має юридичну силу. Права і відповідальність сторін регулюються умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Як вказує позивач на виконання умов заявки № 04.02.20.1, за замовленням відповідача, ним було здійснено перевезення вантажу за умовами погодженими сторонами у заявці, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної від 04.02.2020 № 04 та підписаним обома сторонами актом надання послуг від 05.02.2020 № 309 на загальну суму 6000 гривень.

Також, позивач стверджує про підписання між ТОВ «Обухівтара» (замовник) та ТОВ «І-Транс Лоджистік» (виконавець) 05.02.2020 заявки-договору № 05.02.20.1 (далі по тексту заявка № 05.02.20.1), за умовами якої виконавець взяв на себе обов`язок організувати перевезення вантажу на наступних умовах:

- № тягача АЕ 7775 АР;

- № причепа НОМЕР_3 ;

- адреса завантаження Львів;

- дата завантаження 05.02.20;

- вантаж дерев`яні піддони;

- вага, кількість до 20 т;

- адреса вивантаження Калинівка;

- ставка на перевезення 8500 грн безготівкова з ПДВ (строк оплати 10 банківських днів після отримання оригіналів документів);

- особливі умови дана заявка-договір має юридичну силу. Права і відповідальність сторін регулюються умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Як вказує позивач на виконання умов заявки № 05.02.20.1, за замовленням відповідача, ним було здійснено перевезення вантажу за умовами погодженими сторонами у заявці, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної від 05.02.2020 № 157 та актом надання послуг від 06.02.2020 № 329 на загальну суму 8500 гривень.

Позивач стверджує про підписання між ТОВ «Обухівтара» (замовник) та ТОВ «І-Транс Лоджистік» (виконавець) 13.02.2020 заявки-договору № 13.02.20.1 (далі по тексту заявка № 13.02.20.1), за умовами якої виконавець взяв на себе обов`язок організувати перевезення вантажу на наступних умовах:

- № тягача АА 4356 МР;

- № причепа НОМЕР_4 ;

- адреса завантаження Бровари;

- дата завантаження 13.02.20;

- вантаж дерев`яні піддони;

- вага, кількість до 20 т;

- адреса вивантаження Київ;

- ставка на перевезення 1775 грн безготівкова з ПДВ (строк оплати 10 банківських днів після отримання оригіналів документів);

- особливі умови дана заявка-договір має юридичну силу. Права і відповідальність сторін регулюються умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Як вказує позивач на виконання умов заявки № 13.02.20.1, за замовленням відповідача, ним було здійснено перевезення вантажу за умовами погодженими сторонами у заявці, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної від 13.02.2020 № 213 та актом надання послуг від 14.02.2020 № 432 на загальну суму 1775 гривень.

Також позивач, як на підставу заявлених ним вимог посилається на складені товарно-транспортні накладні та складені на підставі цих накладних актів наданих послуг, а саме:

- ТТН від 03.02.2020 № 141 та акт наданих послуг від 04.02.2020 № 301 на суму 3200 гривень;

- ТТН від 03.02.2020 № 142 та акт наданих послуг від 04.02.2020 № 302 на суму 6000 гривень;

- ТТН від 04.02.2020 та акт наданих послуг від 04.02.2020 № 308 на суму 3200 гривень.

Також, в матеріалах справи наявна вимога від 19.06.2020 № 19/06, згідно якої позивач, посилаючись на належне виконання ним умов наведених вище договорів-заявок, вказував на неналежне виконання, своєю чергою, відповідачем покладених на нього умовами договорів-заявок обов`язків щодо оплати послуг перевезення, внаслідок чого за відповідачем обліковується сума заборгованості у розмірі 52375 гривень, яку позивач вимагав погасити протягом трьох банківських днів з дня отримання вимоги.

В якості доказів надсилання вказаної вимоги на адресу відповідача Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 6, позивачем надано опис вкладення у лист та накладну АТ «Укрпошта» від 19.06.2020 № 0209077024090.

Згідно платіжної інструкції від 25.06.2020 № 2487 відповідач на рахунок позивача здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 6000 гривень, із призначенням платежу: «Оплата заборгованості за транспортні послуги, згідно рах. № 4456 від 17.12.2019».

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, останній посилається на акт звірки-розрахунків станом на 31.05.2021, в якому зафіксовано наявність облікованої заборгованості у розмірі 40675 гривень.

Вказаний акт підписаний тільки з боку позивача та надісланий на адресу відповідача Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, будинок 132/2, офіс 14, що підтверджується описом вкладення у лист від 31.05.2021 № 0209077315566.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу у розмірі 40675 гривень, що стало підставою для нарахування 3% річних у сумі 3189,58 гривень, за загальний період з 25.06.2020 по 03.02.2023, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 184 Господарського кодексу України передбачено, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (надалі Правила) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 10.1. Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць (пункт 10.2. Правил).

Разові договори повинні бути укладені в письмовій формі (пункт 10.3. Правил).

Положеннями пунктів 3.1., 3.4. Правил визначено, що договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1. Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

У відповідності до п.п. 3.5., 3.5.1. Правил у Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо. Замовник не пізніш як через 10 днів після одержання від Перевізника проекту Договору підписує його і додатки до нього, і один екземпляр повертає Перевізнику.

Згідно з абзацом першим пункту 3.7. Правил на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору).

Заявка подається перевізнику у строк, визначений договором. За погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (пункт 3.8. Правил).

Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим договором, примірна форма якого наведена в додатку 2 (пункт 3.9. Правил).

Згідно з п. 11.1. Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту.

Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.

Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

За приписами п. 11.2. Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 11.3. Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для пред`явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У таких випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ у паперовій або електронній формі, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Пунктом 13.1. Правил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.) (пункт 13.2. Правил).

Як зазначає позивач, на підставі укладених разових заявок-договорів з відповідачем, у період з 27.01.2020 по 13.02.2020 позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 41675 гривень.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку (ч. 1, 2 ст. 916 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктами 14.1., 14.4. Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/1762/19, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Дослідивши подані позивачем докази, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, суд зазначає, що з наданих позивачем доказів у сукупності підтверджується факт надання послуг за заявкою-договором від 27.01.2020 № 27.01.20.1, про що зафіксовано обома сторонами у акті наданих послуг від 28.01.2020 № 215 на суму 13000 гривень, а також за заявкою-договором від 04.02.2020 № 04.02.20.1, про що зафіксовано обома сторонами у акті наданих послуг від 05.02.2020 № 309 на суму 6000 гривень.

Щодо решти доказів наданих позивачем, суд не може дійти беззаперечного висновку про укладення між ТОВ «І-Транс Лоджистік» та ТОВ «Обухівтара» договору перевезення вантажів та виникнення у відповідача у зв`язку з цим обов`язку по оплаті послуг перевезення.

Так, суд зазначає, що надані позивачем заявки-договори № 05.02.20.1 та № 13.02.20.1 не містять підпису замовника ТОВ «Обухівтара».

Враховуючи, що підпис є невід`ємним реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію у суду відсутні підстави для висновку, що заявки-договори № 05.02.20.1 та № 13.02.20.1 дійсно укладені між сторонами, які породжують у сторін цих договорів взаємні права та обов`язки обумовлені договором, а також у яких погоджено усі істотні умови щодо перевезення вантажу.

Так само у матеріалах справи відсутні будь-які документи, підписані ТОВ «Обухівтара», які б свідчили про звернення останнього до позивача із заявками на перевезення вантажів, а також про погодження сторонами найменування та кількості вантажу, який позивач прийняв до перевезення, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобілі (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора, як того вимагають положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Інших доказів на підтвердження прийняття позивачем пропозиції відповідача укласти договір на перевезення вантажу, в тому числі у спрощений формі, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, доводи позивача щодо досягнення між сторонами усіх істотних умов договору перевезення вантажу згідно заявок №№ 05.02.20.1, 13.02.20.1 є необґрунтованими.

Стосовно складених товарно-транспортних накладних від 03.02.2020 №№ 141, 142, від 04.02.2020, від 05.02.2020 № 157, від 13.02.2020 № 213 у яких замовником та вантажовідправником вказано ТОВ «Обухівтара», та на яких наявна печатка останнього, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні письмові заявки, на підставі яких було складено вказані накладні та у яких би сторонами було узгоджено вартість перевезення, тобто відсутня така істотна умова договору як ціна. Не узгоджено вартості перевезення та порядку розрахунків і у самих накладних.

Щодо наявності на вказаних накладних відтиску печатки відповідача, то суд зазначає, що за змістом ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки, однак використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Окрім іншого, позивачем на підтвердження своїх вимог надано суду акти наданих послуг від 04.02.2020 № 301 на суму 3200 гривень та № 302 на суму 6000 гривень, від 04.02.2020 № 308 на суму 3200 гривень, від 06.02.2020 № 329 на суму 8500 гривень, від 14.02.2020 № 432 на суму 1775 гривень, які підписані тільки з боку позивача.

Суд зауважує, що у акті № 301 наявне посилання на договір-заявку від 03.02.2020 № 03.02.20.2, у акті № 302 наявне посилання на договір-заявку від 03.02.2020 № 03.02.20.1, у акті № 308 наявне посилання на договір-заявку від 04.02.2020 № 04.02.20.2.

Проте разових заявок на перевезення, на які здійснено посилання у актах, позивачем не надано, як і не надано позивачем доказів надсилання або вручення відповідачу усіх вищеперелічених актів.

Також, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про надсилання на належну юридичну адресу відповідача вимоги від 19.06.2020 № 19/06, адже згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату надсилання вимоги (19.06.2020) місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 132/2, офіс 14, коли як вимога надіслана на адресу Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 6.

Безпідставними суд також вважає твердження позивача про надсилання вказаної вимоги на електрону адресу відповідача, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини.

Посилання на акт звірки розрахунків станом на 31.05.2021, в якому зафіксовано наявність облікованої за відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 40675 гривень, суд вважає безпідставними, оскільки такий акт підписаний тільки з боку позивача та відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17).

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявності у відповідача обов`язку по сплаті заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 22675 гривень, за актами наданих послуг від 04.02.2020 №№ 301, 302, 308, від 06.02.2020 № 329 та від 14.02.2020 № 432.

Враховуючи відсутність підтверджуючих доказів, які б надали суду змогу пересвідчитися у підставності заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 22675 гривень, а також нарахованих на цю суму 3% річних як похідні від основної вимоги про стягнення заборгованості з послуг перевезення.

Водночас, як вже зазначалось судом вище, матеріалами справи підтверджується факт надання послуг за заявкою-договором від 27.01.2020 № 27.01.20.1, про що зафіксовано обома сторонами у акті наданих послуг від 28.01.2020 № 215 на суму 13000 гривень, а також за заявкою-договором від 04.02.2020 № 04.02.20.1, про що зафіксовано обома сторонами у акті наданих послуг від 05.02.2020 № 309 на суму 6000 гривень.

Умовами заявок № 27.01.20.1 та № 04.02.20.1 встановлено момент настання строку по оплаті послуг перевезення, а саме 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Суд зауважує, що вказаною умовою сторонами не конкретизовано переліку оригіналів документів, які підлягають врученню, а у матеріалах справи відсутні докази надсилання або вручення відповідачу документів складених в межах вказаних заявок, при цьому, з огляду на те, що акти наданих послуг від 28.01.2020 № 215 та від 05.02.2020 № 309 підписані відповідачем без заперечень та зауважень, то суд вважає, що початоком перебігу строку для виконання відповідачем зобов`язання по оплаті цих актів, слід обраховувати з дати підписання актів, а саме з 28.01.2020 та 05.02.2020.

Таким чином, кінцевою датою оплати наданих позивачем послуг відображених у актах є 07.01.2020 та 17.02.2020 (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), тому строк оплати за спірними актами є таким, що настав.

Згідно платіжної інструкції від 25.06.2020 № 2487 відповідачем на користь позивача перераховано грошові кошті у розмірі 6000 гривень, з яких, як зазначив позивач у позовній заяві, 5000 гривень ним зараховано в рахунок погашення заборгованості за попередніми договорами, а 1000 гривень зараховано в рахунок погашення заборгованості за заявкою № 27.01.20.1.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 18000 гривень (за заявкою № 27.01.20.1 у сумі 12000 гривень та за заявкою № 04.02.20.1 у сумі 6000 гривень).

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отримані послуги в повному обсязі за заявками № 27.01.20.1 та № 04.02.20.1 не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо наданих позивачем послуг за цими заявками також не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 18000 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що вірно розрахований розмір 3% річних становить 1410,63 гривень.

Отже, заявлені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1411,50 гривень 3% річних, нарахованих позивачем за заявками № 27.01.20.1 та № 04.02.20.1, підлягають задоволенню у розмірі встановленому судом.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «Обухівтара» на користь ТОВ «І-Транс Лоджистік» 18000,00 гривень основного боргу та 1410,63 гривень 3% річних.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1187,70 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «І-Транс Лоджистік» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівтара» (08700, Київська обл., місто Обухів, вулиця Київська, будинок 132/2, офіс 14, код: 37850795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Транс Лоджистік» (02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, код: 41413778) 18000,00 гривень основного боргу, 1410,63 гривень 3% річних та 1187,70 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2023.

Суддя Р.М. Колесник