Рішення

від 12.06.2023 по справі 914/1108/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023 Справа № 914/1108/23

За позовом: Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка, м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум», м.Львів

про стягнення коштів. Ціна позову: 398004,90 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г.Шевченка звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про стягнення коштів у розмірі 398004,90 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

Ухвала суду від 11.04.2023 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві, і згідно відстеження на сайті АТ «Укрпошта згідно трек коду №7901414893530 отримана позивачем 18.04.2023.

Ухвалу суду від 11.04.2023 надіслано відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (штрихкодовий ідентифікатор 7901414893549).

22.05.2023 поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 7901414893549 (ухвала суду від 11.04.2023), повернулося до Господарського суду Львівської області не врученим з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Відмітка засвідчена підписом відповідального представника із проставленням відбитка календарного штемпеля.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішення справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області в справі № 914/2656/21 від 13 січня 2022 р. визнано недійсними: додаткову угоду № 1 від 16.01.2021, додаткову угоду № 2 від 18.01.2021, додаткову угоду № 3 від 19.01.2021, додаткову угоду № 4 від 20.01.2021, додаткову угоду № 5 від 21.01.2021, додаткову угоду № 6 від 22.01.2021, додаткову угоду №7 від 23.01.2021, додаткову угоду № 8 від 26.01.2021, додаткову угоду № 9 від 28.01.2021 до Договору № 07 від 30.12.2020, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум» та Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г.Шевченка, яке залишено без змін Західним апеляційним господарським судом та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

В результаті укладення недійсних додаткових угод №1-9 до Договору № 7 від 30.12.2020 Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г.Шевченка надмірно сплачено ТОВ «Кастум» грошові кошти у розмірі 398004,90 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 11.04.2023 строк не подав.

Обставини справи.

11.12.2020 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-23-003088-b та проведено відкриті торги щодо закупівлі природного газу ДК 021:2015:09120000-6» - 180 тис. метрів кубічних з очікуваною вартістю 1 260 000,00грн. За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТзОВ «Кастум» з пропозицією 730 800 грн (остаточна пропозиція 664 200 грн).

30.12.2020 між Волинський академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г. Шевченка та ТзОВ «Кастум» укладено договір № 7 на постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу природний газ в необхідних для нього обсягах, а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірах, строки та порядки, що визначені Договором.

Як визначено в п. 2.1 договору, очікуваний обсяг постачання газу становить 180 тис. куб. метрів. Пунктом 4.2. Розділу IV Договору встановлено, що ціна газу становить - 3690 грн за 1000 куб. м.

Відповідно до п. 4.4. Розділу IV Договору, сума за Договором з врахуванням обсягів споживання природного газу становить 664200 гривень.

Згідно з п. 10.6. Розділу X Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1)зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2)зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3)покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4)продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5)узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6)зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7)зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8)зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

Умовами договору про постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету від 30.12.2020 № 07 не передбачено встановленого терміну, не пізніше якого споживач повинен бути повідомлений про намір змінити умови договору. Разом з тим, відповідно до п. 5.1 розділу 5 договору, постачальник зобов`язується дотримуватися вимог Правил постачання Газу, затвердженими постановою НКРБКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015 за № 1382/27827.

Як зазначено в позові на момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

В подальшому, сторонами договору укладено додаткову угоду №1 від 16.01.2021, якою збільшено ціну газу до 4059 грн за 1 тис. куб. м газу. Аналогічні додаткові угоди в частині збільшення ціни газу сторонами укладено: від 18.01.2021 - до 4464,90 грн (додаткова угода № 2); від 19.01.2021 - до 4911,39 грн (додаткова угода № 3); від 20.01.2021 - до 5402,52 грн (додаткова угода № 4); від 21.01.2021 - до 5942,77 грн (додаткова угода № 5); від 22.01.2021 - до 6537,04 грн (додаткова угода № 6); від 23.01.2021 - до 7190,74 грн (додаткова угода № 7); від 26.01.2021 - до 7909,81 грн (додаткова угода № 8); від 28.01.2021 - до 8700,79 грн (додаткова угода № 9).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/2656/21 визнано недійсними: додаткову угоду № 1 від 16.01.2021, додаткову угоду № 2 від 18.01.2021, додаткову угоду № 3 від 19.01.2021, додаткову угоду № 4 від 20.01.2021, додаткову угоду № 5 від 21.01.2021, додаткову угоду № 6 від 22.01.2021, додаткову угоду №7 від 23.01.2021, додаткову угоду № 8 від 26.01.2021, додаткову угоду № 9 від 28.01.2021 до Договору № 07 від 30.12.2020, укладеними між Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» та Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г.Шевченка. В частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 382 513,22 грн. позов залишено без розгляду з тих підстав, що позов заявлений прокурором в інтересах Театру, який не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень; Театр є самостійною юридичною особою і може самостійно звернутися до суду для захисту порушених прав.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05 липня 2022 рішення залишено без змін, Постановою Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 18.01.23 р. підтверджено законність та обгрунтованість рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2022.

Суд у рішенні від 13.01.22 р. визнав безпідставною зміну ціни в сторону збільшення за одиницю товару, передбачену наведеними додатковим угодами, оскільки ціна збільшувалась всупереч вимогам закону.

Протягом дії договору № 7 від 30.12.2020 р. Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г. Шевченка спожито газу в кількості відповідно до актів здачі-прийняття: № РН-0000044 від 31.01.2021 - в кількості 32,9343 тис. м. куб.; № РН-0000297 від 28.02.2021- в кількості 31,30376 тис. м. куб.; № РН-000463 від 31.03.2021, в кількості 15,19148 тис. м. куб. Разом 79,42954 тис. куб м (32,9343+31,30376+15,19148).

Оплата за газ здійснювалася за ціною 8700, 79 грн. відповідно до додаткової угоди № 9 від 28.01.2021.

Так, Театром як Замовником відповідно до умов угоди № 9 сплачено 691 099,90 грн, згідно платіжних доручень: № 41 від 05.02.2021 на суму 103 478,12 грн; № 21 від 11.02.2021 на суму 191 417,38 грн; № 43 від 05.03.2021 на суму 100 000 грн; № 40 від 09.03.2021 на суму 131 582,62 грн; № 44 від 16.03.2021 на суму 32 443,87 грн; №46 від 12.04.2021 на суму 132 177,91 грн. (103 478,12 грн.+ 191 417,38 грн+100 000 грн.+ 131 582,62 грн.+ 32 443,87 грн+132 177,91 грн.). Фактично сплачено 691099,90 грн.

Відтак, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми переплати у розмірі 398 004,90 грн. (691 099,90 грн. -293 095,00).

Оцінка суду.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні вимоги до договору про закупівлю регламентовані ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» і в редакції, чинній на 31.01.2020, передбачають, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36). Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті(ч. 4 ст. 36).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари. Тобто, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону, зокрема, у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10 %, та не збільшуючи загальну суму договору.

Згідно зі ст. 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. 4, ч. 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/2656/21 визнано недійсними: додаткову угоду № 1 від 16.01.2021, додаткову угоду № 2 від 18.01.2021, додаткову угоду № 3 від 19.01.2021, додаткову угоду № 4 від 20.01.2021, додаткову угоду № 5 від 21.01.2021, додаткову угоду № 6 від 22.01.2021, додаткову угоду №7 від 23.01.2021, додаткову угоду № 8 від 26.01.2021, додаткову угоду № 9 від 28.01.2021 до Договору № 07 від 30.12.2020, укладеними між Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» та Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г.Шевченка.

Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, положенням ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також положенням договору від 30.12.2020 № 7, було укладено спірні додаткові угоди, згідно яких суттєво зменшено обсяги постачання природного газу та безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Протягом дії договору № 7 від 30.12.2020 р. Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г. Шевченка спожито газу в кількості відповідно до актів здачі-прийняття: № РН-0000044 від 31.01.2021 - в кількості 32,9343 тис. м. куб.; № РН-0000297 від 28.02.2021- в кількості 31,30376 тис. м. куб.; № РН-000463 від 31.03.2021, в кількості 15,19148 тис. м. куб. Разом 79,42954 тис. куб м (32,9343+31,30376+15,19148).

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором на постачання природного газу № 7 від 30.12.20 відповідно, розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в п. 4.2. основного договору, а саме 3 690 грн. за 1 тис. м куб. природного газу. 3690*79,42954 =293 095.00 грн.

В той же час, на виконання вказаного договору та додаткових угод до договору, Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г.Шевченка перерахувано на рахунок ТзОВ «Кастум» 691099,90 грн, як плату за отриманий природний газ, що підитведжується платіжними дорученнями № 41 від 05.02.2021 на суму 103 478,12 грн; № 21 від 11.02.2021 на суму 191 417,38 грн; № 43 від 05.03.2021 на суму 100 000 грн; № 40 від 09.03.2021 на суму 131 582,62 грн; № 44 від 16.03.2021 на суму 32 443,87 грн; №46 від 12.04.2021 на суму 132 177,91 грн..

Враховуючи зазначене, позивач правильно визначає розрахунок сум, які не обґрунтовано отримано постачальником, а саме у розмірі 398004,90 грн (691099,90-293095,00). І саме така сума, яка є предметом спору, на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України має бути повернута відповідачем позивачу.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 398004,90 грн. заборгованості.

Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (79019 м. Львів, проспект Чорновола, 63; код ЄДРПОУ 41087491) на користь Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка (43025, Волинська область, м.Луцьк, театральний майдан, 1, код ЄДРПОУ 02226205) 398004,90 грн. заборгованості, 5970,07 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Кітаєва С.Б.