Рішення

від 15.06.2023 по справі 927/298/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2023 року справа № 927/298/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, e-mail: sekretariat@chrg.gp.gov.ua в інтересах держави в особі:

позивача-1 Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017, e-mail: chernigiv@dei.gov.ua

позивача-2 Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, вул. Губернська,2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, e-mail: ns_gorsovet@cg.gov.ua

до відповідача Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", вул. Залінійна,47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, e-mail: n-sdpagrolis@ukr.net

про відшкодування 1071206,98 грн. шкоди

за участю представників сторін:

від прокуратури: Оліфір А.В., прокурор

від позивача-1: не прибув

від позивача-2: не прибув

від відповідача: Підгорний К.Є., адвокат

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", у якому прокурор просить стягнути з відповідача 1071206,98 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 321362,09 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 214241,40 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 535603,49 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем лісового та природоохоронного законодавства (ст. 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/298/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.03.2023. Встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 27.02.2023 отримана учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.02.2023 (а.с.90-93).

24.03.2023 від представника відповідача надійшло клопотання від 22.03.2023 про витребування оригіналів доказів, у якому заявник просить суд витребувати від прокурора, інших осіб (які зазначені прокурором в позові, як такі, в яких знаходяться оригінали доказів), оригінали доказів, які додавались прокурором до позову.

24.03.2023 від відповідачем подано відзив на позовну заяву від 22.03.2023, у якому відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що наданими доказами прокурор не підтверджує, а припускає факт порушення відповідачем порядку охорони лісових насаджень від незаконних порубок, усі наведені прокурором обставини є недоведеними. Прокурором не наведено нормативно-правового акту, який встановлює порядок охорони і захисту лісів від незаконних порубок; не доведено неправомірної поведінки відповідача щодо забезпечення охорони лісу. Винних осіб, які здійснили незаконну порубку не знайдено, відсутність припису Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про усунення відповідачем порушень свідчить про відсутність самого факту порушень вимог законодавства. Докази, надані прокурором, є недопустимими. Відповідач також зазначає, що прокурором протиправно зазначено позивачами Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області та не доведено, що вони мають змогу скласти позов, але свідомо цього не роблять. Прокурором не надано доказів заподіяння відповідачем будь-якої шкоди державі, і оскільки саме відповідачу завдано шкоду, тому саме відповідач має право на відшкодування неодержаних прибутків (а.с.96-111).

У судове засідання 28.03.2023 прибули прокурор та представники відповідача. Представник відповідача Тихоновський Д.М. не був допущений до участі у справі, у зв?язку з відсутністю належних повноважень.

У судовому засідання 28.03.2023 суд зобов?язав відповідача додатково обґрунтувати, уточнити та конкретизувати клопотання про витребування доказів, зазначивши конкретних осіб, від яких слід витребувати докази, і конкретні докази, які підлягають витребовуванню від кожного учасника судового процесу. Зобов?язав прокурора та позивачів надати суду письмові пояснення щодо клопотання про витребування доказів.

У судовому засідання 28.03.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 19.04.2023, про що учасники справи повідомлені ухвалою від 28.03.2023, яка була надіслана на їх електронні адреси.

30.03.2023 відповідачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

31.03.2023 від позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшла відповідь на відзив №10/684 від 29.03.2023 з додатками, у якій позивач зазначає, що згідно з ч.9,10 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, Інспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем у судах. Просить залучити до матеріалів справи лист №12-732вих-22 від 16.12.2022 та протокол огляду місця події від 16.09.2020 (а.с.130-149).

03.04.2023 від представника відповідача надійшла заява про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме: електронного доказу, що знаходиться в мережі інтернет (веб-сайт) з метою встановлення та фіксування його змісту, при необхідності для проведення такого огляду залучити спеціаліста.

03.04.2023 представником відповідача подану клопотання про перевірку позовної заяви прокурора щодо факту її подачі без додержання вимог п.8 ч.3 ст. 162 ГПК України, за наслідками чого застосувати повноваження ч.11 ст.176 ГПК України.

06.04.2023 від заступника керівника обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив №12-1917-23 від 04.04.2023, у якій прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими, зазначає, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є належним позивачем у цій справі, факт незаконної порубки лісових насаджень та розрахунок збитків підтверджується належними та допустимими доказами (а.с.153-156).

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області у письмових поясненнях №10/771 від 05.04.2023 щодо клопотання відповідача про витребування доказів заперечує з огляду на те, що представником відповідача не викладено зміст питання та прохання щодо того, оригінали яких документів мають надати учасники справи, зокрема, позивач, а тому подане клопотання не відповідає вимогам ст.170 ГПК України.

Прокурор у письмових поясненнях №12-1917-23 від 11.04.2023 щодо клопотання відповідача про витребування доказів зазначив, що частина оригіналів документів зберігається виключно у відповідача, окремі докази отримано прокурором при вивченні кримінальних проваджень, і відповідні копії долучено до позову. При поданні позову прокуратурою дотримано вимоги процесуального та спеціального законодавства. Позиція відповідача щодо відсутності будь-яких відомостей щодо незаконної порубки свідчить про зловживання процесуальними правами та умисне перешкоджання судочинству.

13.04.2023 представником відповідача подано клопотання про направлення на його адресу судового рішення за наслідками розгляду клопотання від 03.04.2023 про перевірку позовної заяви прокурора.

17.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання №1 від 14.04.2023 на виконання п.4 ухвали суду від 28.03.2023 щодо уточнення та конкретизації клопотання про витребування доказів (а.с.190-191); клопотання №2 від 14.04.2023 про продовження строку на виконання п.4 ухвали суду від 28.03.2023 (а.с.198-199); лист №3 від 14.04.2023, у якому відповідач зазначив про відсутність у нього оригіналів доказів (копії яких додано прокурором до позову, і які за змістом позову знаходяться у відповідача), а також повідомив про відсутність електронної адреси відповідача (а.с.201-202).

18.04.2023 від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшло клопотання №10/887 про розгляд справи без участі позивача, у якому позивач підтримав позовні вимоги та просив суд розглядати справу 19.04.2023 без участі його представника.

18.04.2023 відповідач у листі №64 від 17.04.2023 просить суд надати можливість представникам відповідача - адвокату Підгорному К.Є. та представнику Тихоновському Д.М. вільно консультуватись між собою у судових засіданнях для ухвалення остаточної позиції відповідача та озвучення її адвокатом Підгорним К.Є.

У судове засідання 19.04.2023 прибули прокурор та представник відповідача.

Подані Чернігівською обласною прокуратурою пояснення №12-1917/23 від 11.04.2023 з додатками, відповідь на відзив №12-1917-23 від 04.04.2023 та подані позивачем-1 пояснення №10/771 від 05.04.2023, відповідь на відзив №10-684 від 29.03.2023 долучено судом до матеріалів справи. Клопотання позивача-1 №10/887 від 18.04.2023 про розгляд справи без участі його представника судом задоволено.

Клопотання відповідача від 30.03.2023 про надання доказів надсилання раніше поданого клопотання від 22.03.2023 про витребування доказів судом задоволено та залучено до матеріалів справи.

Суд повідомив, що лист відповідача №64 від 17.04.2023 щодо консультацій у судовому засіданні не є клопотанням, а тому судом не розглядається. Клопотання №3 від 14.04.2023 по суті не є клопотанням, а тому не підлягає вирішенню. Клопотання від 13.04.2023 про залишення без руху судом не розглядається судом, оскільки немає чого розглядати. Клопотання відповідача від 03.04.2023 щодо додержання вимог ст. 162 Господарського процесуального кодексу України судом не вирішується, оскільки дане питання вирішено під час прийняття позовної заяви до розгляду. У задоволенні заяви відповідача від 03.04.2023 про огляд доказів за місцезнаходженням судом відмовлено у зв`язку з її не обґрунтованістю.

У судовому засіданні 19.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 10.05.2023, про що позивачі повідомлені ухвалою від 19.04.2023, яка отримана позивачем-1 - 24.04.2023, позивачем-2 - 25.04.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №1400056753712, №1400056753704.

Ухвалою суду від 20.04.2023, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.05.2023, витребувано від Чернігівської обласної прокуратури та відповідача оригінал листа ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" до Новгород-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області від 01.09.2020. Витребувано від Чернігівської обласної прокуратури оригінал витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію провадження; оригінал протоколу огляду місця події від 16.09.2020; оригінал витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про закриття провадження; повідомлення прокурора про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді №12-194вих-23 від 17.02.2023; листи Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №15/2358 від 22.12.2022 та №15/61 від 10.01.2023; повідомлення прокурора про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді №12-195вих-23 від 17.02.2023; лист обласної прокуратури до Новгород-Сіверської міської ради №12-725вих-22 від 13.12.2022; листів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №15/2358 від 22.12.2022 та №15/61 від 10.01.2023; лист Новгород-Сіверської міської ради №04-18/2471 від 21.12.2022. Витребувано від відповідача оригінал статуту ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп"; державний акт на право постійного користування землею ДП "Новгород- Сіверськрайагролісгосп" І-ЧН №002376 від 03.09.2002; наказ ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" №76 від 15.04.2020; посадову інструкцію лісників ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" та зазначено, що витребувані ухвалою суду документи надати до суду у строк до 09.05.2023.

Зазначена ухвала направлена на електронні адреси учасників справи та рекомендованою поштовою кореспонденцією, отримана Чернігівською обласною прокуратурою 26.04.2023, позивачем-1 та позивачем-2 - 27.04.2023, відповідачем - 10.05.2023.

21.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про застосування наданих законом повноважень і залишення позову без розгляду в частині позивача - Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, з огляду на те, що позивач-2 належно повідомлявся про час та місце розгляду справи, але у підготовче засідання двічі не з?являвся, про причини неявки не повідомляв, заяв про розгляд справи за його відсутністю не надходило.

24.04.2023 представником відповідача подано клопотання у якому просить суд дозволити відповідачу на підтвердження перед судом надіслання документів іншим учасникам справи, робити це не за допомогою документів про відправку листів з описом вкладення.

08.05.2023 від позивача-1 надійшла заява №10/1012 від 05.05.2023 про розгляд справи без участі повноважного представника. У заяві зазначено, що позивач-1 позовні вимоги підтримує у повному обсязі, позов просить задовольнити.

10.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про ухвалення судового рішення з приводу письмових заяв, які підписані Андрієм Никифорук, проте без додавання ним документу, що посвідчує його повноваження, зокрема наказу про його призначення прокурором, заступником керівника обласної прокуратури.

10.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду частині позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

10.05.2023 від Чернігівської обласної прокуратури надійшло клопотання №12-1917-23 від 10.05.2023 про залучення до матеріалів справи клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження від 07.04.2023, копію ухвали Новгород-сіверського районного суду від 19.04.2023.

У судове засідання 10.05.2023 прибули прокурор та представник відповідача.

Заява позивача-1 №10/1012 від 05.05.2023 про розгляд справи без участі повноважного представника задоволена судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Суд задовольнив клопотання відповідача від 10.05.2023 щодо наказу на призначення на посаду заступника керівника обласної прокуратури Никифорука Андрія та зобов`язав прокурора надати до суду наказ на призначення на посаду заступника керівника обласної прокуратури Никифорука Андрія.

Суд зазначив, що клопотання відповідача від 24.04.2023 про надання дозволу на надсилання документів іншим учасникам справи не за допомогою документів про відправку листів з описом вкладення не розглядається, оскільки дане питання врегульовано нормами ГПК України.

Клопотання відповідача від 21.04.2023 про залишення позовної заяви без розгляду частині позивача Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та клопотання від 10.05.2023 про залишення позовної заяви без розгляду в частині Державної екологічної інспекції Чернігівської області судом не розглядаються, оскільки питання щодо залишення позовної заяви без розгляду може бути вирішене на будь-який стадії судового процесу.

У судовому засіданні 10.05.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.05.2023, про що позивачів повідомлено ухвалою суду від 10.05.2023. Зазначена ухвала направлена на електронні адреси позивачів.

22.05.2023 від прокуратури надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали суду: наказу №432к від 30.09.2020, довідки №07-423вих-23 від 10.05.2023.

23.05.2023 від позивача-1 надійшла заява №10/1139 від 23.05.2023 про розгляд справи без участі повноважного представника. У заяві зазначено, що позивач-1 позовні вимоги підтримує у повному обсязі, позов просить задовольнити.

24.05.2023 сторони прибули в судове засідання, проте у зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м.Чернігові на початку судового засідання, підготовче засідання 24.05.2023 у справі 927/298/23 не відбулось, що підтверджується Актом №74-23 від 24.05.2023.

Ухвалою суду від 24.05.2023 відкладено розгляд справи по суті на 15.06.2023, яка направлена рекомендованою кореспонденцією учасникам справи.

У судове засідання 15.06.2023 прибули прокурор та представник відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Новгород-Сіверське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" (ідентифікаційний код юридичної особи 31188244) зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 31.01.2001, дата запису 24.02.2005, реєстраційний номер 10521200000000025, про що внесено відповідну інформацію (а.с.170-175).

У відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 002376, ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", на підставі розпорядження Новгород-Сіверської районної державної адмінстрації від 15.08.2002 №249, надано у постійне користування для ведення лісового господарства 3340,4 га землі в межах згідно з планом землекористування на території Шептаківської сільської ради (а.с. 67-70).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" за наслідком самовільної вирубки дерев у кварталах 163, 168, складено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 01.09.2020, у яких зазначено кількість, породу, стан та діаметри пнів вирубаних дерев (а.с.16-29).

01.09.2020 до Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області надійшов лист №318 ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про виявлення на його території самовільної порубки дерев у кварталах 163, 168, у якому заявник просить встановити невідомих осіб та притягнути їх до відповідальності (а.с.30).

За фактом зазначеної події Новгород-Сіверським відділом поліції ГУНП в Чернігівській області відкрито кримінальне провадження №12020270190000227 від 02.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України (а.с.31).

У ході огляду місця події, за участю слідчого та у присутності понятих виявлено незаконну порубку дерев породи сосна звичайна в кварталі 168 виділі 18, квартал 168 виділі 5, кварталі 168 виділі 3, кварталі 163 виділі 42, кварталі 168 виділі 4, кварталі 168 виділі 23, кварталі 168 виділі 25, що перебувають у користуванні ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" та розташовані біля с.Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області, що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 16.09.2020 (а.с.32-35).

Відповідно до листа ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" №376 від 22.10.2020, адресованого ст.слідчому СВ Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, квартали 168, 163 не відносяться до об?єктів природо-заповідного фонду (а.с.181).

02.03.2022 кримінальне провадження №12020270190000227 закрито на підставі ч.1 ст. 284 КПК України п.2 (а.с.36).

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, на прохання Чернігівської обласної прокуратури, проведено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев породи сосна, що перебуває у користуванні ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на території Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (згідно протоколу огляду місця події, наданого листом №12-732вих-22 від 16.12.2022 Чернігівської обласної прокуратури), відповідно до яких сума збитків з урахуванням індексації за попередні роки становить: у кварталі 168 виділі 3 - 22349,97 грн., кварталі 168 виділі 4 - 99720,33 грн., квартал 168 виділі 5 - 369369,65 грн., кварталі 168 виділі 18 - 193275,58 грн., кварталі 168 виділі 23 - 72057,76 грн., кварталі 168 виділі 25 - 93439,94 грн., кварталі 163 виділі 42 - 220993,75 грн. (а.с.48-55). Всього збитків на загальну суму 1071206,98 грн.

За доводами прокурора шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 1071206,98 грн., постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою звернення з цим позовом до суду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури у позові зазначив про неналежне виконання відповідачем, як постійним лісокористувачем, обов?язків із забезпечення охорони лісу та допущення незаконної вирубки дерев, що призвело до заподіяння значних збитків та порушення інтересів держави, що вимагає вжиття заходів реагування, тобто становить як державний, так і суспільний інтерес.

Цей позов подано заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.

У відповідності до приписів Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області (нова редакція, ідентифікаційний код 38053846), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №56 від 02.02.2021 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

Пунктами 3,9,10 Положення визначено, що Інспекція проводить перевірки, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійсненого державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства; виступає, зокрема, позивачем у судах.

Чернігівська обласна прокуратура у листі №12-726вих-22 від 13.12.2022, адресованого Державній екологічній інспекції у Чернігівській області, просила повідомити позицію щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи сосна у кварталах 163, 168 на території Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району (а.с.71).

У листі №12-5вих-23 від 03.01.2023 Чернігівська обласна прокуратура, у відповідності до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просила Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області проінформувати щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою безпосередньо прокурором (а.с.72).

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листами №15/2358 від 22.12.2022, №15/61 від 10.01.2023 проінформувала Чернігівську обласну прокуратуру, що з позовом про стягнення з ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи сосна у кварталах 163, 168 не зверталась, щодо здійснення представництва інтересів Інспекції в суді не заперечує (а.с.73,74).

Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, свідчить про бездіяльність позивача-1.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції (ст.15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Правопорушення - незаконна порубка дерев, вчинене на території Шептаківської сільської ради (наразі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області), яка є органом місцевого самоврядування.

Чернігівська обласна прокуратура у листі №12-725вих-22 від 13.12.2022, адресованого Новгород-Сіверській міській раді Чернігівської області, просила повідомити позицію щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи сосна у кварталах 163, 168 на території Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району (а.с.75).

Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області листом №04-18/2471 від 21.12.2022 повідомила Чернігівську обласну прокуратуру, що до суду з таким позовом не зверталася та зважаючи на обмеженість фінансування і відсутність відповідних підтверджуючих документів стосовно розміру та обставин завдання шкоди звертатися до суду не планує (а.с.76).

Таким чином, Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області не було вжито заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади і відшкодування заподіяної шкоди, що свідчить про неналежне здійснення позивачем-2 своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Листами №12-194вих-23 від 17.02.2023 та №12-195вих-23 від 17.02.2023 Чернігівська обласна прокуратура, у відповідності до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомила Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області про підготовку позовної заяви про стягнення з ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" шкоди, заподіяної незаконною порубкою (а.с.77,78).

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області з цим позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах, що спростовує доводи відповідача про те, що прокурором протиправно зазначено позивачами Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області та не доведено, що вони мають змогу скласти позов, але свідомо цього не роблять.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно з ст.1,2,3 Лісового кодексу України, усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.

Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Судом встановлено, що у відповідача як постійного лісокористувача відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 002376, ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", на території Шептаківської сільської ради (яка увійшла до складу Новгород-Сіверської міської ради) знаходиться земельна ділянка площею 3340,4 га для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку.

Згідно з п. 2.1., 2.2. статуту Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", затвердженого наказом генерального директора КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради від 19.02.2018 №9, підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом. Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок.

Пунктом 3.4. Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством України.

Підприємство є лісокористувачем, згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового фонду України та інших нормативних актів (п. 3.8. Статуту).

Відповідно до п. 6.4. Статуту, підприємство виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Згідно з посадовою інструкцією лісника ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", затвердженої в.о. директора ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" 16.04.2020, до посадових обов`язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході з вживанням заходів щодо запобігання і припинення незаконних порубок; контроль за станом, охороною і захистом лісів в районі знаходження обходу.

Лісник несе відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених цією інструкцією в межах, визначених чинним законодавством України; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним та кримінальним законодавством та законодавством про працю України.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем, який повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку.

Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв.168 виділи 18, 5, 3, 4, 23, 25; кв. 163 виділ 42), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Доводи відповідача щодо відсутності та не надання прокурором нормативно-правового акту, який встановлює порядок охорони і захисту лісів від незаконних порубок та як наслідок не зазначення конкретного спрямованого заходу на збереження лісів від незаконних порубок, якого відповідачем не було вчинено, судом не приймаються, оскільки Статутом Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" та посадовою інструкцією лісника, визначено цілі та обов`язки підприємства та його працівників з охорони лісу, а відсутність визначеного переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Щодо розрахунку шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Завдану шкоду від незаконної порубки у спірних правовідносинах підтверджено актами огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 01.09.2020, складеними посадовими особами ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", за наслідком самовільної вирубки дерев у кварталах 163, 168, у яких зазначено кількість, породу, стан та діаметри пнів вирубаних дерев, а також протоколом огляду місця події від 16.09.2020, яким виявлено та підтверджено незаконну порубку дерев породи сосна звичайна у кварталі 168 виділах 18, 5 ,3, 4, 23, 25, кварталі кварталі 163 виділі 42, що перебувають у користуванні ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" та розташовані біля с.Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у розмірі 1071206,98 грн. розраховано Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, на прохання Чернігівської обласної прокуратури, і у відповідних розрахунках зазначено, що сума збитків з урахуванням індексації за попередні роки становить: у кварталі 168 виділі 3 - 22349,97 грн., кварталі 168 виділі 4 - 99720,33 грн., квартал 168 виділі 5 - 369369,65 грн., кварталі 168 виділі 18 - 193275,58 грн., кварталі 168 виділі 23 - 72057,76 грн., кварталі 168 виділі 25 - 93439,94 грн., кварталі 163 виділі 42 - 220993,75 грн. Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток №1.

Будь-яких спростувань зазначених розрахунків, їх оскарження, а також власного контррозрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у спірних правовідносинах, відповідачем суду не надано.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача про недоведення прокурором неправомірної поведінки відповідача щодо забезпечення охорони лісу, що перебуває в його постійному користуванні, та факту порушення відповідачем порядку охорони лісових насаджень від незаконних порубок, а також ненадання прокурором допустимих доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідачем не доведено, що шкоду державі в розмірі 1 071 206,98 грн. завдано не з його вини. Виходячи з приписів Статуту, підприємство відповідача несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством України.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.

Доводи відповідача про те, що винних осіб, які здійснили незаконну порубку не встановлено, припис Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про усунення відповідачем порушень відсутній, судом до уваги не приймаються з урахуванням вищевикладеного, оскільки не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

Щодо посилань відповідача, що обов`язки запобігати правопорушенням проти довкілля, зокрема, злочини передбачені ст. 246 Кримінального кодексу України, покладено на органи поліції та прокуратури, а не на відповідача, суд зазначає наступне.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з`ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.

Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб`єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.

А тому, покладення відповідальності виключно на правоохоронні органи та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Так, не може правоохоронний орган відповідати за збереження усього державного або комунального майна на усій території держави, для цього створено відповідні правові інститути. У державі розмежовуються повноваження з контролю за використанням та збереженням державного та комунального майна між певними компетентними органами, і такі повноваження встановлені спеціальними законами.

Загалом недоречним та нелогічним є покладення на поліцію обов`язку безпосередньо щодо охорони (патрулювання) усієї території держави (зокрема, усіх лісів) і покладення відповідальності за вчинення усіх правопорушень щодо усіх об`єктів правовідносин.

Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватися у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.

За приписами ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Сторони також звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Враховуючи зазначене вище, інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують викладені висновки суду.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати у справі, які складаються із сплаченого прокурором судового збору, покладаються на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" (вул. Залінійна,47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, ідентифікаційний код 31188244) 1071206,98 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 321362,09 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 214241,40 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 535603,49 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (вул. Губернська,2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" (вул. Залінійна,47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, ідентифікаційний код 31188244) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 16 068,10 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.06.2023 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua .

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2023.

Суддя М.О. Демидова