Рішення

від 08.06.2023 по справі 344/4439/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/4439/21

Провадження № 2/344/277/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Стефанець Г.Я.,

за участі:

представника позивача-прокурора Гаркот Л.Б.,

представника відповідача Медицької С.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Стефанишина І. Я. в інтересах держави до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ПП «НТФ Білекс», про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

24.03.2021 виконувач обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Стефанишин І. Я. в інтересах держави звернувся в суд з позовом до відповідачів Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, повернення земельної ділянки.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.06.2021 залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Науково-технічна фірма «Білекс».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.06.2021 призначено по справі земельно-технічну експертизу, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.10.2022 відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.01.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Підставою для звернення до суду прокурора стало порушення інтересів держави, а саме порушення вимог чинного законодавства при розпорядженні земельною ділянкою, як унікального природного ресурсу, що перебуває під особливим захистом держави.

Прокурор стверджує, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду, а інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає в справі відповідачем, а відтак, з позиції прокурора, в нього наявні виключні підстави для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави.

На обґрунтування позову позивачем зазначено, що 21.03.2019 ОСОБА_1 звернувся в Івано-Франківську раду із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 № 91-25 (п. 31 рішення, п. 9 додатку 2 до рішення) надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000 га по АДРЕСА_1 . Рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41 (п. 5 рішення, п. 2 додатку 5 до рішення) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3000 га, кадастровий номер 2610100000:20:006:0237 для ведення особистого селянського господарства та передано її у власність ОСОБА_1 . 17 липня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2127515326000.

Позивач вважає, що рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41 є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню у комунальну власність, оскільки земельна ділянка площею 0,3000 га, кадастровий номер 2610100000:20:006:0237 не належала до категорії земель сільськогосподарського призначення, а саме на час розроблення проекту землеустрою належала до земель промисловості і водного фонду, а на час затвердження проекту землеустрою, у зв`язку із внесеними змінами у Генплан міста детальним планом території, належала до земель житлової та громадської забудови. Івано-Франківською міською радою всупереч ст. 20, ч. 2 ст. 59, ст. 118, ст. 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 17, 18 Законі України «Про планування і забудову територій», ст. 17 Закону України «Про основи містобудування», ст. 6 Водного кодексу України затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передано її безоплатно у власність ОСОБА_1 ..

З урахуванням вищезазначеного, позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3000 га, кадастровий номер 2610100000:20:006:0237, для ведення особистого селянського господарства та передано її у власність ОСОБА_1 (п. 5 рішення, п. 2 додатку до рішення);

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Івано-Франківської міської ради земельну ділянку площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 по АДРЕСА_1 ;

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000 га (кадастровий номер 2610100000:20:006:0237) по АДРЕСА_1 .

Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати на користь Івано-Франківської обласної прокуратури.

Представник відповідача Івано-Франківської міської ради скористався правом подання відзиву на позов в якому зазначила, що доводи прокурора щодо відсутності органу на виконання функцій державного нагляду (контролю) у цій сфері є помилковими, оскільки саме Держекоінспекція як центральний орган виконавчої влади здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, реального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, є тим органом державної влади, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави шляхом здійснення державного нагляду та контролю у сфері охорони, раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів та права державної власності на води. Докази на підтвердження того, що вказаний центральний орган виконавчої влади чи його відповідальний структурний підрозділ протиправно не здійснює контролю у відповідній сфері чи здійснює його неналежним чином, відсутні, а отже у прокурора не було виключних підстав для звернення до суду з даним позовом.

Що стосується скасування рішення міської ради, то вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Так, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Заява ОСОБА_1 , про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надійшла до міської ради, 15.04.2019 була розглянута Івано-Франківською міською радою, в порядку визначеному Земельним кодексом України. Підстави для відмови у наданні дозволу не було. За заявою ОСОБА_1 ТОВ «Альянс-Консалтинг ІФ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідність цього проекту вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правових актів підтверджується Висновком ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 25.02.2020 № 1300/0/82-20. Таким чином, державним органом, який наділений повноваженнями здійснювати аналіз проектної документації на відповідність земельному законодавству, погодив зазначену землевпорядну документацію без зауважень. Крім того, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області присвоєно земельній ділянці кадастровий номер, відкрито Поземельну книгу та здійснено державну реєстацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, відповідно до вимог ЗУ «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051. Відповідність проекту землеустрою містобудівній документації підтверджується Висновком Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності від 16.10.2019 про погодження землеустрою, відповідно до якого відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не суперечить чинній містобудівній документації, а відповідно документація із землеустрою погоджена виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури. Вирішуючи питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність Івано-Франківська міська рада взяла до уваги виготовлений проектною ліцензованою організацією із дотриманням вимог чинного законодавства України проект землеустрою представлений ОСОБА_1 та погоджений у встановленому законом порядку. У зазначеному проекті наявні Висновок Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності від 16.10.2019 та Висновок Відділу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Кадастровий План земельної ділянки, де зазначено опис меж, від А до А - землі Івано-Франківської міської ради, Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, де представником Івано-Франківської міської ради, як суміжним землекористувачем погоджено межі земельної ділянки, Довідка з містобудівного кадастру, та інші документи передбачені ЗУ «Про землеустрій».

З урахуванням вищезазначеного представник міської ради вважає, що посилання позивача на те, що рішення міської ради прийнято з порушенням законодавства не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджено доказами.

Також вважає помилковим твердження позивача щодо наявності на спірній земельній ділянці пожежної водойми, яка відноситься до земель водного фонду, оскільки наявність на земельній ділянці споруди для зберігання води, не означає, що це водний об`єкт, а земельна ділянка зайнята під інженерно-технічною спорудою відноситься до земель водного фонду. Як видно з Пояснюючої записки до проекту землеустрою, земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1 та відводиться до земель запасу міської ради, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вільна від капітальної забудови. Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 16.01.2020 9-0.31-7/166-20, згідно Форми № 6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель та розподіл власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності», спірна земельна ділянка станом на 01.01.2016 обліковувалась в межах міста Івано-Франківська, як сільськогосподарські землі загальною площею 13,5204 га, з них пропонується до відведення га та до складу сільськогосподарських угідь входять рілля площею 0,3000 га.

Також, з позиції відповідача, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 20.01.2021 № 4/0/92-21-ДК/6/АП/09/01/-21, яким встановлено розташування на вказаній земельній ділянці водного об`єкту, не є доказом належності земельної ділянки до земель водного фонду, виходячи із того, що Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, не є тим органом, що здійснює контроль у сфері охорони, раціонального використання вод і відтворення водних ресурсів.

Таким чином відповідач вважає, що земельна ділянка площею 0,3000 га перебувала у комунальній власності, а відтак Івано-Франківська міська рада, як власник землі, мала право передати земельну ділянку гр. ОСОБА_1 у власність. Приймаючи оспорюване рішення, міська рада діяла як власник землі, в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин щодо розпорядження землями комунальної власності, у спосіб, передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій» на підставі проекту відведення погодженого у встановленому чинним законодавством порядку.

З наведених підстав представник відповідача Івано-Франківської міської ради просила суд відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 скористався правом подання відзиву на позов, в якому щодо задоволення позову заперечив, вважає хибною позицію позивача щодо віднесення земельної ділянки до водного фонду та такою, що не підтверджена матеріалам справи. Вважає, що передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на якій розміщено замкнену природну водойму (загальною площею до 3 гектарів) не суперечить вимогам чинного законодавства та не виключає можливості використання такої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Разом з тим, проект землеустрою, поданий ОСОБА_1 на затвердження до Івано-Франківської міської ради, розроблений та відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій», а також пройшов відповідні погодження у відповідних органах виконавчої влади, як того вимагає стаття 186-1 Земельного кодексу України, про що свідчать наявні у ньому висновки та пройшов державну експертизу відповідно до вимог частин восьмої, дев`ятої статті 118 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був зацікавлений в отриманні спірної земельної ділянки у власність, він звернувся до органу місцевого самоврядування із відповідним клопотанням та отримав відповідний дозвіл згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019. Після цього, ОСОБА_1 подав заяву про розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки йому у власність та отримав позитивний висновок про погодження проекту її відведення. Зазначеній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер і право власності на неї відображено у відповідному державному реєстрі. При цьому, етапу передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, передував етап погодження такої передачі відповідними державними органами, а відтак право власності на вказану земельну ділянку було оформлено згідно вимог закону, що свідчить про безпідставність вимог позивача.

Тому вважає, що задоволення позову прокурора порушить принцип «належного врядування», призведе до непропорційного втручання у право ОСОБА_1 мирно володіти своїм майном та покладе на нього обов`язок щодо можливого виправлення помилок органів державної влади та місцевого самоврядування. Також, у випадку задоволення позову прокурора, ОСОБА_1 фактично втрачає правовстановлюючий документ на земельну ділянку та фактично зобов`язаний повторно отримувати право на цю ж землю, шляхом прийняття іншого рішення, що є невиправданим втручанням держави в мирне володіння майном громадянина, який жодного порушення не вчинив. ОСОБА_1 не були відомі обставини «неправомірності» передачі йому у власність спірної земельної ділянки, він мав законні сподівання, що Івано-Франківська міська рада діяла в межах та в спосіб визначений чинним законодавством.

На підставі наведеного, просив суд у задоволенні позову відмовити (том 1 а.с.167-174).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ПП «НТФ Білекс» в заяві про залучення третьої особи до участі в розгляді справи (том 1 а.с.95-97) надані письмові пояснення, в яких зазначено, що ПП «НТФ «Білекс» з 2001 року є законним користувачем земельної ділянки площею 1,1565га., яка знаходиться по АДРЕСА_2 , та в силу норм законодавства має першочергове право перед іншими особами на її використання, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що на праві приватної власності належить підприємству. Зазначене свідчить про протиправні дії органу місцевого самоврядування, оскільки Івано-Франківська міська рада не мала законних підстав для передачі частини земельної ділянки, на якій знаходиться майно ПП «НТФ «Білекс», у власність іншій особі. Відтак третя особа вважає, що рішення у справі може вплинути на їхні права та обов`язки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позові. Також вважає, що віднесення земельної ділянки до водного фонду підтверджено не тільки поданими стороною позивача доказами, але й висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, який просить суд взяти до уваги. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Івано-Франківської міської ради просила у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві. Вважає дії міської ради під час прийняття оскаржуваного рішення законними, а висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, яким частину спірної земельної ділянки віднесено до водного фонду, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, відтак просить суд не брати його до уваги.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник повідомлялися про місця, час та дуту судового засідання, проте в судове засідання не з`явилися та не повідомили суд про причину неявки. Як зазначалося, представник відповідача скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи в судовому засіданні 02.05.2023 пояснив, що ПП «НТФ Білекс» звернулося до господарського суду з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (справа № 909/1089/20), яке є оспорюваним в даній справі. В зазначеній господарській справі підприємство доводить те, що на спірній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомості та їх складовими частинами, які на праві приватної власності належать ПП «НТФ Білекс», що дає підприємству першочергове право перед іншими особами на використання земельної ділянки. На даний час, справа знаходиться у провадженні Західного апеляційного господарського суду. Вважає, що позов в даній справі підлягає до задоволення.

В судове засідання призначене на 08.06.2023 представник третьої особи не з`явився та не повідомив про причини неявки, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, далі ЗК України) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Так, згідно частини першої ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Таким чином, законодавством чітко визначено категорії земель, які підлягають безоплатній приватизації громадянами.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою вказаної статті визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, до розділу 01 (Секція А) - землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше) належать такі підрозділи:

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- для ведення фермерського господарства;

- для ведення особистого селянського господарства;

- для ведення підсобного сільського господарства;

- для індивідуального садівництва;

- для колективного садівництва;

- для городництва;

- для сінокосіння і випасання худоби;

- для дослідних і навчальних цілей;

- для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

- для надання послуг у сільському господарстві;

- для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

- для іншого сільськогосподарського призначення;

- для цілей підрозділів 01.01-01.13 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

При цьому, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Судом встановлено, що 21.03.2019 ОСОБА_1 звернувся в Івано-Франківську раду із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства (том. 1а.с.21).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 № 91-25 (п. 31 рішення, п. 9 додатку 2 до рішення) надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000 га по АДРЕСА_1 (том 1а.с.22).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41 (п. 5 рішення, п. 2 додатку 5 до рішення) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3000 га, кадастровий номер 2610100000:20:006:0237 для ведення особистого селянського господарства та передано її у власність ОСОБА_1 (том. 1 а.с. 23, додаток на звороті).

17 липня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2127515326000 (том. 1а.с.74-76).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 20.01.2021 № 4/0/92-21-ДК/6/АП/09/01/-21, встановлено факт незаконної, в порушення вимог ст. ст. 58, 59, 83 Земельного кодексу України, передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,3000 га, із кадастровим номером 2610100000:20:006:0237, по АДРЕСА_1 , з підстав розташування на вказаній земельній ділянці водного об`єкту. Також в акті перевірки зазначено, що на місці знаходження вказаної земельної ділянки до моменту її передачі в приватну власність ОСОБА_1 знаходився водний об`єкт, а земельна ділянка, на якій розташовано водний об`єкт, відносилась до земель водного фонду (том. 1а.с.71, 72).

Відповідно до інформації Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 21.01.2021 № 09-17/01/74 на клопотання державного інспектора про надання документів, матеріалів та іншої інформації від 16.01.2021 № 4/0/92-20-ДК/003/КН/05/01/-21 надано роз`яснення, що водні об`єкти не знаходяться на балансі Дністровсьвого БУВР, а фактично є землями водного фонду та входять в загальний кадастр земель населеного пункту м. Івано-Франківська.

Також, 20 січня 2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області проведено обстеження земельної ділянки площею 0,3000 га, із кадастровим номером 2610100000:20:006:0237, по АДРЕСА_1 , за результатами чого складено акт обстеження земельної ділянки № 4/0/92-21-ДК/9/АО/10/01/-21, в якому встановлено, що на вказаній земельній ділянці, яка належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, розташовано водний об`єкт штучну водойму (ставок) (том 1 а.с. 73).

Згідно з висновком Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів, на цій земельній ділянці знаходиться пожежна водойма площею 0,1752 га (том 1 а.с.84).

Відповідно до листа Івано-Франківського міського відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області відповідно до Обліку джерел протипожежного водопостачання на території Івано-Франківської міської ради за кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 значиться одне штучне водоймище ємністю 2730 куб.м., яке перебуває на балансі приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане пожежне водоймище розташоване на земельній ділянці між вул. Ребета та вул. Дудаєва (том 1 а.с.77,78).

Також суд звертає увагу на те, що згідно Генерального плану міста Івано-Франківська, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019, на частині спірної земельної ділянки відображено водоймище (том 1 а.с.36).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.06.2021 призначено по справі земельно-технічну експертизу.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у цивільній справі №344/4439/21 від 12.10.2022 № 1549/21-28/3007-3009/22-28 за результатами експертизи встановлено, що:

1. На земельній ділянці площею 0,3000 га з кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 розташований водний об`єкт площею 0,1072 га.

2. Площа накладання водного об`єкту (штучної водойми (ставка) на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 становить 0.1072 га, а з врахуванням прибережної захисної смуги на дану земельну ділянку - 0,2981 га.

3. Розроблений ТзОВ «Альянс-Консалтинг ІФ» та затверджений рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 №197-41 пункт 2 Додатку 5 «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 » не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування (том. 2 а.с. 122-139).

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ст. 1 Водного кодексу України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Також, вказаною статтею визначено, що водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку, а ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать штучні водойми (водосховища, ставки).

Статтею 6 Водного кодексу України визначено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Згідно ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

З урахуванням досліджених доказів, приймаючи до уваги Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 12.10.2022 № 1549/21-28/3007-3009/22-28, суд приходить до висновку, що стороною позивача доведено, що на земельній ділянці площею 0,3000 га з кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 розташований водний об`єкт площею 0,1072 га., а також те, що розроблений ТзОВ «Альянс-Консалтинг ІФ» та затверджений рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 №197-41 пункт 2 Додатку 5 «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 », не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 площею 0,3000 га, на якій розташований водний об`єкт площею 0,1072 га, суперечить положенням ст. 58, ч. 2 ст. 59, ч. 4 ст. 83 Земельного Кодексу України та ст.ст. 1, 3, 6 Водного кодексу України, а відтак рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41 слід визнати незаконним та скасувати.

З приводу позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Як вказує Велика Палата Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Зважаючи на викладене, оскільки на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 розташований об`єкт водного фонду штучна водойма, вказана земельна ділянка не є землями сільськогосподарського призначення, а відноситься до земель водного фонду, то земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність у порядку ст. 391 ЦК України. Тобто, позовна вимога в цій частині також підлягає до задоволення.

Щодо встановлення порядку виконання рішення.

Так, за змістом ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Суд звертає увагу позивача, що встановлення порядку виконання рішення віднесено до процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень (Розділ VI ЦПК України). Встановлення порядку виконання рішення не вирішується судом під час прийняття судового рішення, а відтак суд таку вимогу не відносить до позовної та на стадії прийняття судового рішення не вирішує.

Щодо підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», за змістом якої прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно правової позиції викладеної в постанові ВП ВС 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

З урахуванням того, що заявлений позов стосується інтересів територіальної громади, а не держави, суд також звертає увагу на позицію КАС ВС наведену у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, згідно з якою прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття «інтереси держави», яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

Згідно з ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

На обґрунтування підстав для подання позовної заяви в інтересах держави (територіальної громади), прокурором в позові фактично наведено дві самостійні підстави. Перша це наявність на частині спірної земельної ділянки об`єкта водного фонду. Друга це віднесення частини спірної земельної ділянки до земель промисловості, розміщення на ній складів та баз.

Щодо першої підстави для звернення прокурора до суду, то як судом встановлено передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 площею 0,3000 га, на якій розташований водний об`єкт площею 0,1072 га, суперечить положенням ст. 58, ч. 2 ст. 59, ч. 4 ст. 83 Земельного Кодексу України та ст.ст. 1, 3, 6 Водного кодексу України. Відтак, здійснення Івано-Франківською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Окрім того, згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади.

Що стосується повноважень Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з приводу спірних правовідносин, слід зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №5 від 14.01.2015 зазначено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право тільки звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до п. 3 ч. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, до функцій Головного управління Держгеокадастру в області не відноситься здійснення визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними державних актів на право постійного користування чи власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Наведене свідчить, що надані законом функції державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій позовній заяві.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18.

Також, суд приймає до уваги те, що водний об`єкт, який розташований на спірній земельній ділянці, не знаходяться на балансі Дністровсьвого БУВР.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що прокурором доведено наявність підстав для пред`явлення цього позову у інтересах держави (територіальної громади) як позивача, з метою захисту інтересів держави (територіальної громади), з підстав розміщення на спірній земельній ділянці водного об`єкту.

Щодо другої підстави для звернення прокурора з позовом до суду (віднесення частини земельної ділянки до земель промисловості), то суд вважає таку підставу необґрунтованою.

Так, судом до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ПП «НТФ Білекс». Як встановлено судом, дане підприємство звернулося до господарського суду з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправними та скасування п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради № 91-25 від 25.04.2019 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:20:006:0237, що знаходиться по АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства, а також п. 5 рішення Івано-Франківської міської ради №197-41 від 19.06.2020 в частині затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою та передання у власність вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (справа № 909/1089/20) (том. 2 а.с.7-9).

Тобто, в зазначеній господарській справі, ПП «НТФ Білекс» також оскаржує рішення міської ради, яке є оскаржуваним в цій справі, тільки з інших підстав. Зокрема у господарській справі ПП «НТФ Білекс» доводить, що позивач з 2001 року є законним користувачем земельної ділянки площею 1,1565 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , та має першочергове право перед іншими особами на її використання, оскільки спірна земельна ділянка обтяжена об`єктами нерухомості та їх складовими частинами, які на праві приватної власності належать ПП «НТФ Білекс».

За таких обставин, суд вважає, що прокурором не доведено, що немає іншого суб`єкта здатного захищати свої майнові інтереси, з підстав розміщення на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та віднесення земельної ділянки до земель промисловості. Відтак, суд не дає оцінки будь-яким доводам позивача із зазначеного приводу, та не оцінює надані в цій частині докази.

З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, за виключенням вимоги про встановлення порядку виконання судового рішення, яку суд не відносить до позовної та не розглядає по суті.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позову до двох відповідачів, суд, в порядку ст. 141 ЦПК України покладає судові витрати на обидві сторони в рівних частках.

Так, згідно з платіжним дорученням №422 від 22.03.2021 Івано-Франківською обласною прокуратурою в даній справі сплачено судовий збір сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. (том. 1, а.с.1), який підлягає стягненню в користь платника - Івано-Франківської обласної прокуратури в рівних частках з відповідачів.

Також, Івано-Франківською обласною прокуратурою понесені у справі витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою в сумі 11 326 (одинадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 20 коп. (том. 2 а.с.121), які також підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках.

Інших даних щодо понесених судових витрат, які б підлягали розподілу між сторонами, матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3000 га, кадастровий номер 2610100000:20:006:0237, для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність ОСОБА_1 (п. 5 рішення, п. 2 додатку до рішення).

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Івано-Франківської міської ради земельну ділянку площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2610100000:20:006:0237 по АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частках із Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 у користь Івано-Франківської обласної прокуратури, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

Стягнути в рівних частках з із Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 у користь Івано-Франківської обласної прокуратури, понесені витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою в сумі 11 326 (одинадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач: Окружна прокуратура міста Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ (стягувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ: 03530483).

Відповідач: Івано-Франківська міська рада, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ: 33644700.

Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.06.2023.

Суддя Богдан АТАМАНЮК