Ухвала

від 15.06.2023 по справі 582/323/23

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-о/582/36/23

Справа № 582/323/23

Копія

Недригайлівський районний суд Сумської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2023 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря судового засідання Ярмоленко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ праці та соціального захисту населення Недригайлівської селищної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

У С Т А Н О В И В :

8 березня 2023 року представник заявника, адвокат Ганненко О.С. звернувся до суду із цією заявою в інтересах заявника ОСОБА_1 та просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиною особою, зайнятою постійним доглядом за своєю бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 .

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися. Представник заявника надав до суду заяву, у якій просить судове засідання провести без його участі та участі заявника, вимоги заяви підтримує та просить їх задовольнити.

Заінтересовані особи у справі ОСОБА_2 та представник відділу праці та соціального захисту населення Недригайлівської селищної ради у судове засідання не прибули.

Справу розглянуто у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 проживає та доглядає за своєю бабою ОСОБА_2 , 1935 року народження, яка потребує постійного догляду, про що надав відповідні документи. Встановлення факту потрібне заявнику для відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) вказано, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. […] Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито».

Судом встановлено, що звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на статті 293, 315 ЦПК України, заявник просив встановити факт здійснення ним постійного догляду за бабою ОСОБА_2 , 1935 року народження. Встановлення такого факту йому необхідно для реалізації ним прав, передбачених законодавством права на відстрочку від призову на військову службу.

Відповідно до пунктів 10, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги. Складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно. Чинниками, що зумовлюють складні життєві обставини, зокрема, визнається похилий вік особи, часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті, невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та зокрема, є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Абзацами 1, 2 цієї ж статті Закону України «Про соціальні послуги» встановлено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи - надавача соціальної послуги за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи - надавача соціальної послуги визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім`ї на кількість членів сім`ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Зі змісту ст. 15 вказаного Закону вбачається, що відомості про осіб, що отримують та надають соціальні послуги, в тому числі не на професійній основі вносяться до реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг

Частиною 4 ст. 19 цього Закону встановлено, що порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Згідно з п. 25 Порядку організації надання соціальних послуг затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01червня 2020 року № 587 (далі - Порядок) для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Перелік документів для призначення соціальних послуг встановлено п. 28 вищевказаного порядку.

Згідно з пунктом 38 Порядку рішення про надання соціальних послуг разом з інформацією про особу/сім`ю (призначені виплати та державну допомогу, встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи, особи з інвалідністю тощо) також надсилається надавачу (надавачам) у паперовій та/або електронній формі не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 21 Закону України «Про соціальні послуги» рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов`язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, слід прийти до висновку, що фактично надання соціальних послуг у вигляді постійного догляду за особою похилого віку здійснюється в порядку встановленому чинним законодавством і оформлюється рішенням відповідного органу, а тому даний факт не може бути встановлений в судовому порядку.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.

Подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки питання надання особі статусу надавача соціальних послуг, в тому числі і по догляду за особою похилого віку регламентовано нормами Закону України «Про соціальні послуги» та Порядком організації надання соціальних послуг затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.

Надання особі вищезазначеного статусу здійснюється відповідним органом соціального захисту населення і у разі незгоди з діями цього органу, вони можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення. Наведене виключає можливість розгляду заяви в порядку цивільного судочинства.

Щодо підстав встановлення факту, що має юридичне значення, викладених у заяві, а саме встановлення факту постійного догляду заявником за своєю матір`ю з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зауважує наступне.

Відповідно до абз.9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Отже, наведеною нормою матеріального закону передбачено право для військовозобов`язаних на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у разі здійснення ними догляду за своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Вирішення такого питання здійснюється на підставі документів щодо стану здоров`я батьків військовозобов`язаного, відповідно до вказаної норми цього закону і покладено на місцеві органами управління відповідних військових формувань ЗСУ та місцевого самоврядування.

З вказаного вбачається, що законодавство передбачає позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду.

Отже, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку окремого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої та другої статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а при закритті провадження у справі суд вирішує питання повернення судового збору стороні.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, сплачена заявником сума судового збору в розмірі 536,8 грн. підлягає поверненню заявнику.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись п. 1 ч. 1ст. 255, 256 ЦПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ праці та соціального захисту населення Недригайлівської селищної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету (ГУК Сумська область/Недригайлівська СТГ/22030101, р/р НОМЕР_2 код 37970404), сплачений судовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., зарахований згідно квитанції №1023699472 від 28.03.2023.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів у встановленому законом порядку.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: Н. М. Яковенко