Ухвала

від 19.06.2023 по справі 700/500/23

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/500/23

Провадження № 2/700/176/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року суддя Лисянського районного суду Черкаської області Пічкур С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в смт. Лисянка Черкаської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Лисянський місцевий осередок Всеукраїнської спілки власників земельних та майнових паїв», Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на майновий пай,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Лисянський місцевий осередок Всеукраїнської спілки власників земельних та майнових паїв», Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на майновий пай.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив , що згідно протоколу загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП «Лисянське» від 21.01.2009 року йому продано приміщення конюшні з водонапірною баштою в АДРЕСА_1 . За накладною від 25.12.2009 року № 125 комісією вказане приміщення передано йому у власність. Оскільки фактично приміщення передано йому у власність, а зареєструвати його він не може, тому виникла необхідність у зверненні до суду із вказаним позовом. Оскільки фактично приміщення передано йому у власність, а зареєструвати його він не може, тому виникла необхідність у зверненні до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 30.05.2023 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались, про судовий розгляд повідомлені належним чином, відзиву на позов не надали.

Суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України, сттаттею 321 ЦК України передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно протоколу загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП «Лисянське» від 21.01.2009 року , квитанцій до прибуткового касового ордера та накладних від 25.12.2009 року ОСОБА_1 продано приміщення конюшні з водонапірною баштою в АДРЕСА_1 .

Покупцем виготовлено технічну документацію на приміщення та проведено його ринкову оцінку на час подання позову.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві часткової власності. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі (ст. 9 Закону).

Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики № 62 від 14 березня 2001 року «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», який був чинним на час даних правовідносин, включав питання: формування груп майна колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; передачі майна підприємствам-правонаступникам під забезпечення кредиторської заборгованості; використання майнових паїв їх власниками; видачі підприємствами невитребуваних паїв на вимогу співвласників чи їх спадкоємців; використання майна, яке не підлягає паюванню; використання об`єктів соціальної інфраструктури. Пункт 8 зазначеного Порядку передбачає, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів:

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи;

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду;

- отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом з членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд;

- відчужувати пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

За викладених обставин співвласники майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай в натурі з виділенням конкретного майна лише на підставі рішення загальних зборів співвласників.

Згідно ч. 1ст.655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року,у зв`язкузнедодержаннямвимогзаконупронотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав,встановлених статтями218та220 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд відмічає, що на час виникнення спірних правовідносин та винесення рішення, стаття 657ЦК Українине передбачає обов`язкової державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, та не пов`язує з цим його дійсність, а даною нормою передбачено лише обов`язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку, іншого нерухомого майна. За таких обставин, з урахуванням вимог вказаноїпостанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, до даних правовідносин можливо застосуватист. 220 ЦК України.

Виконання даного договору підтверджується отриманням відповідачем грошових коштів, а відповідач ухиляється від його посвідчення, зокрема подання необхідних документів до нотаріальної контори. При цьому, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе, оскільки не визначено цільове призначення земельної ділянки під приміщенням, а тому визнання договору дійсним можливе лише у судовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Виходячи із змісту позовної заяви та враховуючи усталену судову практику щодо застосування спірних правовідносин у даній категорії справ, ефективним способом захисту права позивача буде визнання саме дійсним договору купівлі-продажу приміщення, а не визнання права власності, отже позов підлягає до часткового задоволення. При цьому, збір до ПФУ та військовий збір сплачено у повному обсязі.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259,263-265,273 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу приміщення конюшні, 1973 року побудови, та приміщення воданапірної башти, 1972 року побудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 укладеноного покупцем - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) з продавцем - ГО «Лисянський місцевий осередок всеукраїнської спілки власників земельних та майнових паїв» 25 грудня 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. Д. Пічкур