Постанова

від 05.06.2023 по справі 537/2929/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2929/21 Номер провадження 22-ц/814/2053/23Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, згідно якого просила суд ухвалити рішення, яким поновити її на роботі в Приватному акціонерному товаристві «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» з дати звільнення на посаді начальника відділу охорони праці на Приватному акціонерному товаристві «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 27 листопада 2000 року вона призначена на посаду інженера з охорони праці в ЗАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен», про що є відповідний запис в трудовій книжці. 30 квітня 2021 року позивач була звільнена з посади начальника відділу охорони праці на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників. Позивач пояснює, що з наказом №20 від 22 лютого 2021 року «Про скорочення штату працівників» вона не була ознайомлена. ОСОБА_1 зазначає, що їй було вручено три повідомлення про заплановане вивільнення посади начальника відділу охорони праці від 02 березня 2021 року, 31 березня 2021 року, 20 квітня 2021 року. У зв`язку з чим на думку позивача, відлік 2-місячного попередження почався 03 березня 2021 року. Як зазначає позивач, всупереч вимог трудового законодавства їй не було запропоновано жодної вакантної посади на підприємстві, які відповідають її кваліфікації. Крім того, відповідач не врахував той факт, що позивач мала переважне право на залишенні на роботі з декількох підстав, а саме: по перше, на момент звільнення їй залишалося менше трьох років до настання пенсійного віку, по друге, позивач мала безперервний стаж роботи на даному підприємстві більше 20 років; по третє, позивач є єдиною особою, що має самостійний заробіток, оскільки її чоловік є непрацездатною особою. Вказані обставини відповідачем враховані не були. Позивач вважає, що при звільненні її на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, відповідачем не в повній мірі була дотримана встановлена трудовим законодавством процедура звільнення працівника у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, у зв`язку із чим і вимушена звернутись до суду.

09 серпня 2021 року до суду надійшов відзив голови правління ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» - Крушельницького А.В. Згідно змісту відзиву, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

23 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою про уточнення позовних вимог, згідно якої просила суд визнати незаконним та скасувати наказ №151-К від 30 квітня 2021 року про звільнення її з посади начальника відділу охорони праці з 30 квітня 2021 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; поновити позивача на роботі в Приватному акціонерному товаристві «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» з дати звільнення на посаді начальника відділу охорони праці Приватного акціонерного товариства «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня ухвалення рішення судом; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 серпня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Непогодившись із таким рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим , що внаслідок неврахування всіх обставин справи , невірного дослідження доказів , що мають значення для справи судом першої інстанції помилково прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що при її скорочені відповідачем було порушено норми КЗпП України. А районним судом при розгляді справи не надано належної оцінки таким порушенням.

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 23 серпня 2022 року , та ухвалити нове , яким задовольнити її позов в повному обсязі.

Відповідачем ПАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» було подано відзив на апеляційну скаргу. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції достовірно , на підставі письмових документів та показань свідків , з`ясований той факт , що Відповідач звертався до профспілкового комітету з поданням про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 . До подання було додано наказ №20 від 22.02.2021 «Про скорочення чисельності» та наказ №54-к від 22.02.2021 «Про скорочення штату». ОСОБА_1 була присутня на засіданні комітету , яке відбулося 31.03.2021 р. Голова оголошував подання та документи додані до нього , в протоколі №16 від 31.03.2021 р. зазначено, що «Працівники належним чином ознайомлені з наказом» , а тому позивач була ознайомлена з наказом , а згода комітету була надана з урахуванням всіх документів.

Відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення , а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку

27.11.2000 позивач ОСОБА_1 прийнята на посаду інженера охорони праці в ВАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика» (з 25 квітня 2017 року підприємство перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен»). В період з 02 лютого 2010 року по 30 квітня 2021 року працювала на ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» на посаді начальника відділу охорони праці, що вбачається із довідки №38 від 17 травня 2021 року, та зі змісту трудової книжки НОМЕР_1 .

22.02.2021 наказом ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» №20 «Про скорочення чисельності», скорочено з 30 квітня 2021 року зі штатного розпису ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен», зокрема, посаду начальник відділу охорони праці 1 штатна одиниця та фахівця з питань цивільного захисту 1 штатна одиниця.

22.02.2021 наказом ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» №54К «Про скорочення штату працівників», скорочено з 30 квітня 2021 року працівників відділу охорони праці: ОСОБА_1 начальника відділу охорони праці; Вітка Ю.А. фахівця з питань цивільного захисту.

Відповідно до Інформації про планове скорочення штатів від 21 січня 2021 року № 34/16 ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» проінформувала голову профспілкового комітету ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» про заплановане з 30.04. 2021 року скорочення «Відділу охорони праці».

24.03.2021 ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» внесено голові профкому ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» Гродзинському Д.П. подання про розірвання трудового договору з працівником, відповідно до якого останнє прохає надати відповідно до статті 43 Кодексу законів про працю України згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 начальником відділу охорони праці за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; переважного права на залишення на роботі працівник не має.

Згідно Витягу із протоколу №16 засідання профспілкового комітету ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» від 31.03.2021, профспілковий комітет підприємства надав згоду адміністрації ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» на розірвання трудового договору за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України із позивачем. Як вбачається зі змісту зазначеного вище витягу з протоколу, при розгляді питання про звільнення ОСОБА_1 із зазначених підприємством підстав, засідання профспілкового комітету було проведено також в присутності останньої.

30.04.2021 наказом ПрАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» №151к ОСОБА_1 звільнено з 30 квітня 2021 року з посади начальника відділу охорони праці у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

30.04.2021 ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення, про що свідчить її особистий підпис на зазначену вище документі.

Того ж дня до трудової книжки позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 було внесено запис про звільнення її у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Частина шоста ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КЗпП України перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 Постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, в Приватному акціонерному товаристві «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці , з метою раціональної організації праці , оптимізації роботи з 30.04.2021 скорочено «Відділ охорони праці». ОСОБА_1 22.02.2021 р. була ознайомлена з наказом про скорочення від 22 лютого 2021 року №54-к (т.1 а.с.36)

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником (ч. 2 ст. 43 КЗпП України).

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності (ч. 3 ст. 43 КЗпП України).

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору (ч. 5 ст. 43 КЗпП України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за наявності згоди первинної профспілкової організації ПАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» від 31 березня 2021 року на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 1 ст.40 КЗпП України за скороченням чисельності працівників :начальника відділу охорони праці ОСОБА_1(т.1 а.с.74) , за відсутності будь-яких вакантних посад у відповідача на день попередження позивача про звільнення на які позивач би погодилась , дотримання визначеного ст. 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників, права позивача при звільненні не були порушені.

Відповідачем у Повідомленнях про заплановане вивільнення посади начальника відділу охорони праці від 02.03.2021 р., 31.03.2021 р.,16.04.2021 р. та 20.04.2021 р. ОСОБА_1 пропонувались вакантні посади які були на підприємстві станом на дату повідомлення позивача про вивільнення.(т.1 а.с.90-93)

Із наданих суду вищезазначених Повідомлень вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих їй вакантних посад, про що свідчить її особистий підпис у кожному з таких Повідомлень .

Суд відхиляє аргументи скаржника , щодо того , що останній не були запропоновані всі вакантні посади а саме : інженер-технолог 3 категорії , підрозділ «Відділ головного технолога» ; старший бухгалтер з економічної роботи, підрозділ «Бухгалтерія». В матеріалах справи відсутні будь які підтвердження , що станом на 16.04.2021 та 20.04.2021 (повідомлення ОСОБА_1 про вивільнення) вказані посади були вакантними.

Більше того , відповідно до положень частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України власник вважається таким що виконав законне зобов`язання щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 безпідставно не було запропоновано всі вакантні посади на підприємстві ПАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» .

Колегія суддів, також не приймає доводи позивача стосовно не застосування відносно неї переважного права на залишення на роботі, так як відповідачем була скорочена посада начальника відділу охорони праці, а не декілька посад, а тому у цьому випадку не може бути застосоване переважне право на залишення на роботі.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене , колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції , що звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України проведено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у відповідача дійсно мали місце скорочення штату працівників, відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, була відсутня можливість перевести позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, про наступне вивільнення працівник позивач був належним чином попереджений.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В. М.Триголов

Судді: А.І.Дорош

О.А.Лобов